Рішення

від 18.11.2020 по справі 910/17463/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2020Справа № 910/17463/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Сервіс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії

"Центр забезпечення виробництва"

про стягнення 239 145,76 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії Центр забезпечення виробництва" про стягнення 239 145,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № ЦЗВ-02-01818-01 від 27.07.2018 р. в частині розрахунків за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 р. у справі №910/2873/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК Сервіс" здійснити заміну неякісної фарби ПФ-115 червоно-коричневої (партія № 401) у кількості 1 200 кг, коричневої RAL 3011 (партія № 406) у кількості 900 кг, коричневої (партія № 410) у кількості 1 000 кг на аналогічну продукцію належної якості та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019р. у справі №910/2873/19 задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019р. у справі №910/2873/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; а також стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК Сервіс" 5 763,00 судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаною постановою, АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" 13.01.2020 р. подало касаційну скаргу на постанову ПАГС від 07.11.2019 р. у справі №910/2873/19.

Господарським судом міста Києва встановлено, що розгляд справи №910/17463/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Сервіс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії Центр забезпечення виробництва" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 239 145,76 грн. за Договором поставки № ЦЗВ-02-01818-01 від 27.07.2018 р., є об`єктивно неможливим до вирішення Верховним Судом касаційного провадження у справі №910/2873/19 за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на постанову ПАГС від 07.11.2019 р. у справі №910/2873/19.

Ухвалою від 28.04.2020 р. зупинено провадження у справі №910/17463/19 до вирішення Верховним Судом касаційного провадження у справі №910/2873/19 за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на постанову ПАГС від 07.11.2019 р. у справі №910/2873/19 та набрання рішенням у даній справі законної сили.

14.09.2020 р. від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі, з якого вбачається, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.08.2020 р. у справі №910/2873/19 касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" залишено без задоволення, а Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 у справі №910/2873/19 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 р. поновлено провадження у справі №910/17463/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Сервіс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" про стягнення 239 145,76 грн та призначено підготовче засідання на 21.10.2020 р.

Протокольною ухвалою від 21.10.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2020 р.

У судовому засіданні 18.11.2020 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 18.11.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.07.2018 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №ЦЗВ-02-01818-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язувався поставити та передати відповідачу продукцію, марка і кількість якої вказується у специфікації, а замовник - прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна визначається даним Договором і приймається сторонами в гривні на умовах СРТ (перевезення оплачено до …) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації до даного Договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікації до даного Договору, включає вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1.

Згідно п. 5.1 Договору постачання здійснюється на умовах СРТ, при цьому вантажовідправником може бути третя особа, зазначена постачальником.

Як передбачено п. 5.2 Договору, поставка проводиться партіями протягом терміну дії Договору, після письмової рознарядки замовника, яка надсилається засобами поштового зв`язку (Укрпошта) надсиланням цінного листа з описом вкладення або направленням сканкопії електронним листом із застосуванням електронної пошти.

Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовлення, якщо інше не вказано в рознарядці.

Пунктом 5.3 передбачено, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів Філії в м. Фастів, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 6.1 Договору обов`язок замовника оплачувати поставлену продукцію протягом 10 днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки.

На виконання умов Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Сервіс" поставило відповідачу продукції на загальну суму 4 414 778, 40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та відповідними довіреностіями.

Позивач вказує на те, що Акціонерним товариством "Укрзалізниця" було здійснено часткову оплату поставленого товару, а саме: з суми 4 414 778, 40 грн було оплачено 4 291 958, 40 грн, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар у сумі 122 820, 00 грн.

Зобов`язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач заперечує щодо стягнення суми боргу у розмірі 122 820, 00 грн, з підстав поставки позивачем неякісного товару.

Проте, вказані доводи відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/2873/19, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК Сервіс" здійснити заміну неякісної фарби ПФ-115 червоно-коричневої (партія № 401) у кількості 1 200 кг, коричневої RAL 3011 (партія № 406) у кількості900 кг, коричневої (партія № 410) у кількості 1 000 кг на аналогічну продукцію належної якості скасовано постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019, яка залишена без змін Постановою Верховного Суду від 18.08.2020 р.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши надані сторонами до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином довів наявність заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 122 820, 00 грн.

Крім суми заборгованості, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 10 792, 84 грн (згідно поданого уточненого розрахунку), 47 670, 79 грн - інфляційних втрат, 57 094, 70 грн - пені та витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов`язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обґрунтованими.

З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення з відповідача 47 670, 79 грн - інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 10 792, 84 грн (згідно уточненого розрахунку) підлягають задоволенню.

Щодо визнання поважними причин пропуску спеціальної позовної давності на стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" пені у розмірі 57 094, 70 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 261 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У поданому відзиві Акціонерне товариство "Українська залізниця" заявило про пропущення позивачем строків позовної давності щодо стягнення пені у заявленому позивачем розмірі 57 094, 70 грн.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у визнанні поважними причин пропуску спеціальної позовної давності на стягнення та, відповідно, відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 57 094, 70 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 24 000, 00 грн, позивач надав:

- договір № 22-11/201920 про надання юридичних послуг від 22.11.2019 р.,

- рахунок-фактура на оплату послуг №02-12/2019 від 02.12.2019 р.;

- платіжне доручення №201 від 03.12.2019 на суму 14 000, 00 грн;

- рахунок-фактура №14-04/2020 від 14.04.2020 р.;

- платіжне доручення №101 від 14.04.2020 р. на суму

- рахунок-фактура №18-11/2020 від 18.11.2020 р.;

- платіжне доручення №286 від 18.11.2020 р. на суму 2 000, 00 грн;

- рахунок-фактура №05-10/2020 від 05.10.2020 р.;

- платіжне доручення №245 від 06.10.2020 р. на суму 4 000, 00 грн.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши та проаналізувавши матеріали даної справи, предмет і підстави позову, складність справи, результат розгляду справи судом, обсяг виконаної адвокатом роботи, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, суд встановив наступне.

На підтвердження оплати юридичних послуг у розмірі 14 000, 00 грн позивачем додано до матеріалів справи платіжне доручення №201 від 03.12.2019 р., в якому зазначено призначення платежу "оплата юридичних послуг зг рах 02-12/2019 від 02.11.19", проте, матеріали справи не містять виставленого рахунку-фактури на оплату послуг №02-2019 від 02.11.2019.

Отже, платіжне доручення №201 від 03.12.2019 р. не може вважатися належним доказом на підтвердження оплати за професійну правничу допомогу у розмірі 14 000, 00 грн.

Таким чином, документально підтвердженою є сума понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, яка і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог щодо сплати заборгованості за зобов`язанням, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Сервіс" (03110, м. Київ, Пироговського, буд. 19, корп. 6; ідентифікаційний код 37267441) 122 820 (сто двадцять дві тисячі вісімсот двадцять) грн 00 коп. основного боргу, 10 792 (десять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 84 коп. 3% річних, 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 726 (дві тисячі сімсот двадцять шість) грн 26 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тест рішення складено 27.11.2020 року

Суддя Н.І. Зеленіна