Постанова

від 16.03.2021 по справі 910/17463/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. Справа № 910/17463/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Ващенка В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Нурищенко С.В.

від відповідача: Компанець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 (повний текст складено 27.11.2020) (суддя Зеленіна Н.І.)

у справі № 910/17463/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Сервіс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва"

про стягнення 239 145,76 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вік Сервіс" (далі - ТОВ "Вік Сервіс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" (далі - Філія "ЦЗВ", відповідач) про стягнення 239 145,76 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № ЦЗВ-02-01818-01 від 27.07.2018 в частині розрахунків за поставлений товар.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/17463/19 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Вік Сервіс" (з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 про виправлення помилки) 122 820,00 грн основного боргу, 10 792,84 грн 3% річних, 47 670,79 грн інфляційних втрат, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 726,26 грн судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином довів наявність заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 122 820,00 грн.

5. Також суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача 47 670,79 грн інфляційних втрат та 10 792,84 грн 3% річних.

6. Водночас місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 57 094,70 грн у зв`язку зі спливом позовної давності щодо цих вимог, про застосування якої було заявлено відповідачем.

7. Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та проаналізувавши матеріали справи, предмет і підстави позову, складність справи, результат розгляду справи судом, обсяг виконаної адвокатом роботи з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, суд встановив, що документально підтвердженою є сума понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, яка і підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

8. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Вік Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/17463/19 скасувати частково, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 57 094,70 грн та судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн, і ухвалити нове рішення, яким стягнути з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Вік Сервіс" пеню в сумі 57 094,70 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн; в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.

9. Зокрема, позивач вважає, що місцевий господарський суд неправильно обчислив період, який охоплюється позовною давністю щодо нарахованої ним пені. Насправді стосовно пені у сумі 9 416,76 грн (із заявлених позивачем до стягнення 57 094,70 грн пені) позовна давність не пропущена.

10. Щодо іншої частини пені в сумі 47 677,94 грн позивач просить суд апеляційної інстанції врахувати поважність причини пропуску спеціальної позовної давності та стягнути вказану суму. Причиною пропуску позовної давності позивач зазначає подання відповідачем необґрунтованого позову у справі № 910/2873/19, до вирішення якої позивач не мав можливості звернутися до суду з цим позовом.

11. Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу припустився надмірного формалізму стосовно нього, відмовивши у стягненні більшої частини із заявлених витрат у зв`язку із допущеною опискою у платіжному дорученні від 03.12.2019.

12. Також позивач зауважує, що має обґрунтований сумнів у дотриманні місцевим господарським судом при розгляді цієї справи принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумності строків розгляду справи судом. Позивач просить суд апеляційної інстанції під час вирішення апеляційної скарги врахувати конкретні наведені ним обставини на підтвердження цих аргументів, а також поведінку відповідача щодо навмисного затягування розгляду справи та подання необґрунтованого позову в іншій справі.

13. В апеляційній скарзі позивач надав попередній (орієнтовний) детальний розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у загальному розмірі 7 000 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

14. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 справу № 910/17463/19 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 поновлено ТОВ "Вік Сервіс" строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вік Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/17463/19; зупинено дію вказаного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.03.2021; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 05.03.2021.

Позиції учасників справи.

16. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Північного апеляційного господарського суду 05.03.2021, відповідач проти апеляційної скарги заперечує, просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Явка представників учасників справи.

17. У судове засідання 16.03.2021 з`явились представники позивача та відповідача.

18. Представник позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та просив суд її задовольнити.

19. Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

20. 27.07.2018 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ЦЗВ-02-01818-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов`язався поставити відповідачу (замовнику) продукцію, найменування, марка і кількість якої вказуються у специфікації, а замовник - прийняти та оплатити продукцію. Найменування продукції: фарби (емаль ПФ-115 в асортименті); виробник - Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" (Дніпропетровська обл., м. Кам`янське) (п.п. 1.1-1.3).

21. За змістом п.п. 2.1, 2.6, 2.7 Договору якість продукції, яка поставляється постачальником, повинна відповідати вимогам державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній документації, зазначеним у специфікації. Вхідний контроль, приймання по якості, кількості продукції проводиться кінцевим одержувачем, згідно з вимогами ГОСТ 24297-87. Замовник має право проводити перевірку технології виробництва продукції та приймання її по якості у виробника з використанням виробничого обладнання. При виявленні невідповідності якості та/або кількості продукції замовник може викликати представника постачальника для участі в прийманні по кількості, якості.

22. Відповідно до п. 4.1 Договору ціна визначається даним Договором і приймається сторонами в гривні на умовах СРТ (перевезення оплачено до …) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів Філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця" Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, 48. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного Договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікації до даного Договору, включає вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно з п. 5.1.

23. За змістом п. 5.1 Договору постачання здійснюється на умовах СРТ, при цьому вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником.

24. Як передбачено п. 5.2 Договору, поставка проводиться партіями протягом терміну дії Договору, після письмової рознарядки замовника, яка надається постачальнику шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення або направлення сканкопії електронним листом із застосуванням електронної пошти.

Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано в рознарядці.

25. Пунктом 5.3 Договору передбачено, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів відповідача в м. Фастів, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або актом прийому-передачі.

26. Пунктом 6.1 Договору визначений обов`язок замовника оплачувати кожну партію поставленої за цим Договором продукції протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності з вимогами чинного законодавства та рахунком-фактурою на поставлену партію продукції.

27. Відповідно до п 6.3 Договору остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки.

28. У разі постачання продукції, що не відповідає якості та/або асортименту, та/або кількості, замовник має право відстрочити оплату за поставлену неякісну продукцію до заміни вказаної продукції. В такому разі замовнику не нараховуються штрафні санкції та збитки (п. 6.4 Договору).

29. Згідно з п. 10.6 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

30. Термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2018, проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань, та в разі потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання.

31. Також між сторонами спору укладено специфікацію № 1 до Договору на продукцію (емаль ПФ-115 різних кольорів) на загальну суму з ПДВ 7 768 854,00 грн.

32. На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукції на загальну суму 4 414 778,40 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та не заперечується відповідачем.

33. Позивач вказує на те, що АТ "Укрзалізниця" було здійснено часткову оплату поставленого товару, а саме: з суми 4 414 778,40 грн було оплачено 4 291 958,40 грн, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар у сумі 122 820,00 грн.

34. Зокрема:

- згідно з видатковою накладною № 25 від 09.08.2018 позивачем відповідачу поставлено товару на загальну суму 686 460,00 грн; відповідна податкова накладна зареєстрована 10.08.2018; оплата здійснена відповідачем 16.08.2018;

- згідно з видатковою накладною № 26 від 10.08.2018 позивачем відповідачу поставлено товару на загальну суму 656 772,00 грн; відповідна податкова накладна зареєстрована 30.08.2018; оплата здійснена відповідачем 10.09.2018;

- згідно з видатковою накладною № 27 від 15.08.2018 позивачем відповідачу поставлено товару на загальну суму 737 282,40 грн; відповідна податкова накладна зареєстрована 05.09.2018; оплата здійснена відповідачем 12.09.2018;

- згідно з видатковою накладною № 29 від 20.08.2018 позивачем відповідачу поставлено товару на загальну суму 699 834,00 грн; відповідна податкова накладна зареєстрована 07.09.2018; оплата здійснена відповідачем 19.10.2018;

- згідно з видатковою накладною № 30 від 05.09.2018 позивачем відповідачу було поставлено товару на загальну суму 633 996,00 грн; відповідна податкова накладна зареєстрована 21.09.2018; оплата здійснена відповідачем 15.11.2018;

- згідно з видатковою накладною № 31 від 14.09.2018 позивачем відповідачу було поставлено товару на загальну суму 674 064,00 грн; відповідна податкова накладна зареєстрована 21.09.2018; оплата здійснена відповідачем 15.11.2018;

- згідно з видатковою накладною № 32 від 14.09.2018 позивачем відповідачу було поставлено товару на загальну суму 326 370,00 грн; відповідна податкова накладна зареєстрована 21.09.2018; оплата здійснена відповідачем 15.11.2018 у сумі 203 550,00 грн.

35. У матеріалах справи наявна копія акта звірки взаєморозрахунків за Договором, підписаного керівниками та головними бухгалтерами позивача і відповідача, відповідно до якого станом на 01.07.2019 заборгованість відповідача на користь позивача складає 122 820,00 грн.

36. Також матеріали справи засвідчують, що 26.11.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити існуючу заборгованість, інфляційні втрати, 3% річних та пеню у загальній сумі 239 075,09 грн.

37. У свою чергу, відповідач у березні 2019 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Вік Сервіс" про зобов`язання здійснити заміну неякісної продукції (фарби ПФ-115 червоно-коричневої (партія № 401) у кількості 1 200 кг, коричневої RAL 300 (партія № 406) у кількості 900 кг, коричневої (партія № 410) у кількості 1000 кг) на аналогічну продукцію належної якості та стягнення 24 235,20 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/2873/19 вказані позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/2873/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.08.2020 у справі № 910/2873/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 залишено без змін.

38. Наведені обставини щодо наявності судового спору стосовно якості поставленої позивачем продукції відповідач вважає належною підставою для застосування п. 6.4 Договору та стверджує, що до моменту прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови від 07.11.2019 у справі № 910/2873/19 у Філії "ЦЗВ" не було правових підстав для сплати коштів у сумі 122 820,00 грн на користь ТОВ "Вік Сервіс".

Натомість позивач трактує п. 6.4 Договору як такий, що є підставою для відкладення дій щодо стягнення з відповідача основної суми боргу та пені до моменту вирішення справи № 910/2873/19.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

39. За змістом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів.

40. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України).

41. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

42. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

43. У ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

44. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

45. За своєю юридичною природою, укладений між сторонами Договір є договором поставки.

46. Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

47. Відповідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

48. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

49. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

50. Покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст. 689 ЦК України).

51. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

52. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.ч. 1- 3 ст. 692 ЦК України).

53. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

54. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

55. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

56. Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином довів наявність заборгованості відповідача за поставлений товар за Договором у розмірі 122 820,00 грн (вказана заборгованість виникла внаслідок недоплати за товар, поставлений позивачем відповідачу згідно з видатковою накладною № 32 від 14.09.2018).

57. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції в цій частині законними та обґрунтованими.

58. Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та п. 10.6 Договору заявив до стягнення інфляційні втрати, 3% річних та пеню, нараховані виходячи зі всіх допущених відповідачем прострочень здійснення оплат за товар, поставлений за Договором.

59. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

60. Беручи до уваги, що втрати, пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд першої інстанції вважав, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 47 670,79 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 10 792,84 грн (згідно з уточненим розрахунком позивача) підлягають задоволенню.

61. Перевіривши за допомогою калькулятора "Ліга-закон" наявні в матеріалах справи розрахунки позивача (з урахуванням уточнень) стосовно інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони є арифметично правильними.

62. Разом із тим, місцевий господарський суд відмовив позивачу у стягненні з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 10.6 Договору, у зв`язку з пропуском позивачем спеціальної позовної давності для звернення до суду з такими вимогами, що визначена п. 1 ч. 2 ст. 261 ЦК України, та відсутністю поважних причин для її поновлення.

63. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 24 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

64. Дослідивши надані позивачем докази здійснення вказаних витрат, а також заперечення відповідача на заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

65. Як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції у цій справі оскаржується позивачем лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та частини витрат на професійну правничу допомогу.

66. Відповідно до положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

67. Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про таке.

68. Згідно з п. 10.6 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

69. При цьому у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

70. За змістом ст.ст. 256, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

71. Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

72. Зокрема, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ст.ст. 253-254 ЦК України).

73. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

74. За змістом ч.ч. 4-5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

75. Позивачем відповідно до п. 10.6 Договору було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 57 094,70 грн за прострочення оплат за поставлену продукцію, з них:

- за прострочення оплати за видатковою накладною № 29 від 20.08.2018 - пеню у сумі 10 698,83 грн;

- за прострочення оплати за видатковою накладною № 30 від 05.09.2018 - пеню у сумі 13 756,84 грн;

- за прострочення оплати за видатковою накладною № 31 від 14.09.2018 - пеню у сумі 14 626,27 грн;

- за прострочення оплати за видатковою накладною № 32 від 14.09.2018 - пеню у сумі 7 081,78 грн, 9 812,14 грн та 1 118,84 грн.

76. У відзиві на позов відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення зазначених сум пені, що стало підставою для відмови в позові в цій частині.

77. В апеляційній скарзі позивач погоджується з тим, що він пропустив строк для звернення до суду з вимогами стосовно стягнення пені у сумі 47 677,94 грн, але просить суд визнати поважними причини пропуску спеціальної позовної давності на стягнення цієї частини пені з таких підстав:

- подання відповідачем необґрунтованого позову у справі № 910/2873/19 стосовно якості поставленого за Договором товару, до вирішення якої позивач був позбавлений об`єктивної можливості звернутись до суду з вимогами про стягнення не лише пені, але й основної суми боргу. Як на додаткове підтвердження цього аргументу, позивач посилається на п. 6.4 Договору та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2020, якою розгляд справи № 910/17463/19 було зупинено до вирішення справи № 910/2873/19 в суді касаційної інстанції;

- неправомірне неприйняття відповідачем продукції за якістю, що мало місце 05.09.2018;

- вчинення відповідачем 25.09.2018 дій, спрямованих на свідоме недопущення позивача до перевірки продукції на предмет її якості.

78. Перевіривши наведені аргументи позивача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені позивачем причини пропуску позовної давності не можна вважати поважними.

79. Зокрема, фактично єдиною підставою пропуску позовної давності, заявленою позивачем, є спір між позивачем та відповідачем щодо якості частини продукції, поставленої за Договором, який в подальшому був переданий на розгляд суду та вирішувався у межах справи № 910/2873/19.

80. Як було встановлено судами у справі № 910/2873/19, продукція (фарби), якість якої оспорювалася відповідачем, поставлялася на підставі видаткових накладних № 26 від 10.08.2018, № 27 від 15.08.2018 та № 29 від 20.08.2018. При цьому товар, поставлений на підставі вказаних накладних, був оплачений позивачем (за видатковою накладною № 26 від 10.08.2018 та № 27 від 15.08.2018 - вчасно, за видатковою накладною № 29 від 20.08.2018 - із простроченням на 27 днів). Як свідчать розрахунки, у цьому спорі позивач нарахував пеню за прострочення оплати товару, поставленого за іншими видатковими накладними.

81. За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у позивача були відсутні об`єктивні перешкоди для вчасного звернення до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення пені, передбаченої п. 10.6 Договору, за несвоєчасну оплату відповідачем поставленої продукції, крім тієї її частини, щодо якості якої виник спір.

82. Отже, наявність спору, який вирішувався у межах справи № 910/2873/19, не може розглядатися як поважна причина пропуску позивачем позовної давності для заявлення до стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленої за Договором продукції.

83. Також в апеляційній скарзі позивач зазначає, що нарахована ним пеня у сумі 9 416,76 грн за несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару за видатковою накладною № 32 від 14.09.2018 заявлена без пропуску позовної давності.

84. Позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Наведений правовий висновок висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц.

85. Отже, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені за прострочення відповідачем оплати за видатковою накладною № 32 від 14.09.2018 могло здійснюватися у період з 06.10.2018 до 06.04.2019, право на позов про стягнення цієї пені з урахуванням ст. 258 ЦК України припинялося щоденно на певні суми, починаючи з 06.10.2019, та повністю припинилося 06.04.2020.

86. Таким чином, станом на час подання позову у цій справі певна частина пені, нарахованої позивачем у зв`язку з недоплатою відповідачем за товар, поставлений за видатковою накладною № 32 від 14.09.2018, заявлена без пропуску спеціальної позовної давності.

87. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

88. У відзиві на позовну заяву відповідач, з-поміж іншого, просив суд застосувати норми закону стосовно зменшення відповідальності за несвоєчасну оплату товару, посилаючись на особливості діяльності Філії "ЦЗВ" та АТ "Українська залізниця" в цілому, добровільне виконання своїх обов`язків за Договором, незначні строки прострочення оплат та відсутність завдання позивачу матеріальної або іншої шкоди такими простроченнями.

89. Також відповідач звертав увагу на п. 6.4 Договору, за умовами якого, на переконання Філії "ЦЗВ", до моменту вирішення справи № 910/2873/19 у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення повної оплати за видатковою накладною № 32 від 14.09.2018.

90. Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції враховує таке.

91. Як було встановлено судами у межах справи № 910/2873/19, 02.08.2018 замовник (Філія "ЦЗВ") листом № ЦЗВ-20/2913 надав дозвіл на відвантаження фарби протягом серпня - вересня 2018 року, в тому числі і тієї, щодо якості якої виник спір (емаль ПФ-115 червоно-коричнева у кількості 1 200 кг вартістю 41 400,00 грн), емаль ПФ-115 коричнева RAL-3011 у кількості 900 кг вартістю 45 576,00 грн, емаль ПФ-115 коричнева у кількості 1 000 кг вартістю 34 200,00 грн).

Кінцевим одержувачем - виробничим підрозділом "Київський головний матеріальний склад" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" 30.08.2018 складено акти відбору проб при вхідному контролі вказаної продукції.

Відібрані зразки передані для дослідження до Головної вимірювальної хіміко-технічної та екологічної лабораторії, якою 05.09.2018 складено висновок стосовно невідповідності відібраних зразків фарби вимогам ТУ У 19428284.001-2000 зі змінами № 1-6 за показниками "масова частка нелетких речовин" та "в`язкість умовна".

У зв`язку із наведеним Філія "ЦЗВ", зокрема:

- звернулася до ТОВ "Вік Сервіс" з претензією № ЦЗВ-20/3784 від 17.10.2018 з вимогою у 20-денний термін з дати отримання цієї претензії здійснити заміну неякісної фарби на аналогічну продукцію належної якості та сплатити штраф, яку ТОВ "Вік Сервіс" залишило без відповіді;

- 06.03.2019 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Вік Сервіс" аналогічного змісту, який розглядався у межах справи № 910/2873/19.

У справі № 910/2873/19 прийняті такі судові рішення: рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 про задоволення позову; постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та постанова Верховного Суду від 18.08.2020 про відмову у задоволенні позову.

92. Як випливає із наданих позивачем у цій справі розрахунків, у зв`язку із виникненням спору стосовно якості певної кількості фарби Філія "ЦЗВ" допустила недоплату за товар, поставлений на підставі видаткової накладної № 32 від 14.09.2018, у сумі 122 820,00 грн.

93. Після вирішення на користь ТОВ "Вік Сервіс" справи № 910/2873/19 (07.11.2019), останнє звернулося до суду із цим позовом про стягнення, в тому числі, вказаної суми боргу в розмірі 122 820,00 грн та нарахованої на нього пені за час прострочення.

94. Відповідно до п. 6.4 Договору у разі постачання продукції, що не відповідає якості та/або асортименту, та/або кількості, замовник має право відстрочити оплату за поставлену неякісну продукцію до заміни вказаної продукції. В такому разі замовнику не нараховуються штрафні санкції та збитки.

95. Сторони цієї справи зазначали суду про необхідність застосування вказаного пункту Договору до спірних правовідносин. При цьому позивач зазначену умову Договору розглядає як обставину, яка дозволяє відтермінувати вимогу про стягнення пені, розрахованої згідно з п. 10.6 Договору, а відповідач - як обставину, яка звільняє від нарахування пені за весь період судового розгляду справи № 910/2873/19.

96. Проаналізувавши правовідносини сторін щодо виконання Договору, доводи позивача та відповідача на підтвердження своєї правової позиції, обставини, встановлені судами у справі № 910/2873/19, а також враховуючи, що:

- до відповідача застосовано такі види відповідальності як стягнення інфляційних втрат (що є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів) та 3% річних (які є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником);

- позивач у цій справі не надав доказів погіршення свого фінансового стану, ускладнення у господарській діяльності, спричинення йому збитків чи будь-якої іншої шкоди внаслідок порушення з боку відповідача терміну оплати за поставлену продукцію на суму 122 820,00 грн;

- у діях відповідача відсутній прямий умисел на порушення зобов`язання,

колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин п. 6.4 Договору як підставу для ненарахування штрафних санкцій (пені) за період вирішення спору щодо неналежної якості фарби, у тому числі в судовому порядку у межах справи № 910/2873/19.

97. З урахуванням обставин цієї справи та умов Договору суд апеляційної інстанції вважає, що звільнення замовника (відповідача) від штрафних санкцій за відстрочення оплати поставленої продукції, щодо якості якої виник спір, відповідатиме принципу розумності та забезпечить баланс між інтересами кредитора і боржника.

98. Виходячи із наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 57 094,70 грн.

99. Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив йому у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.

100. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

101. У ст. 126 ГПК України вказано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

102. Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

103. Згідно з ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

104. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 24 000,00 грн, позивач надав:

1) договір № 22-11/2019 про надання правової допомоги від 22.11.2019 (далі - договір про надання правової допомоги) та рахунок-фактуру на оплату послуг № 02-12/2019 від 02.12.2019, згідно з якими, зокрема, підлягали оплаті такі послуги:

- правнича консультація, узгодження правової позиції з клієнтом - 1 000 грн,

- аналіз матеріалів справи та судової практики, формування правової позиції, збирання доказів та виготовлення їх копій - 2 000 грн,

- підготовка письмової вимоги відповідачу - 3 000 грн та її відправлення поштою - 1 000 грн,

- підготовка позовної заяви - 3 000 грн та її відправлення поштою - 1 000 грн,

- аналіз і виконання вимог судових ухвал, аналіз відзиву відповідача, складання та відправка пов`язаних із цим письмових документів - 3 000 грн,

всього - 14 000 грн;

2) платіжне доручення № 201 від 03.12.2019 на суму 14 000,00 грн;

3) рахунок-фактура № 14-04/2020 від 14.04.2020 на суму 4 000 грн за супроводження справи у двох судових засіданнях та платіжне доручення № 101 від 14.04.2020 на суму 4 000,00 грн;

4) рахунок-фактура № 05-10/2020 від 05.10.2020 за участь та виступ у двох судових засіданнях на суму 4 000 грн та платіжне доручення № 245 від 06.10.2020 на суму 4 000,00 грн;

5) рахунок-фактура № 18-11/2020 від 18.11.2020 на суму 2 000 грн за участь та виступ в судовому засіданні та платіжне доручення № 286 від 18.11.2020 на суму 2 000,00 грн;

6) акт приймання-передачі наданих послуг № 18-11/20-ВС за договором про надання правової допомоги на суму 23 000,00 грн.

105. У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про недоведеність належними доказами всього обсягу заявлених до відшкодування адвокатських послуг, а також про неспівмірність їх вартості зі складністю справи, яка є типовою та не потребує виняткового аналізу судової практики.

106. Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та проаналізувавши матеріали справи з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, місцевий господарський суд задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

107. У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Водночас, як зазначає Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у вказаній постанові, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

108. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

109. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

110. У додатковій ухвалі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19 Касаційний господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача, заперечення та відзиву позивача в контексті положення п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, дійшов висновку, що заявлена відповідачем сума є необґрунтованою. При цьому колегія суддів касаційної інстанції погодилась з доводами позивача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача з реальним обсягом такої допомоги у суді касаційної інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у Касаційному господарському суді та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.

111. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що процесуальним законодавством передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності та фінансового стану учасників справи.

112. Перевіряючи надані позивачем докази на підтвердження понесених ним під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у контексті вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про таке.

113. Згідно з положеннями договору про надання правової допомоги та інформацією з рахунку-фактури на оплату послуг № 02-12/2019 від 02.12.2019 Адвокатським об`єднанням "Дія Закону" (далі - АО "Дія Закону") визначено гонорар адвоката за консультацію клієнта, вивчення наданих ним доказів, формування та узгодження з ним правової позиції у загальному розмірі 3 000 грн, за написання претензії - 3 000 грн, її відправку на адресу відповідача - 1 000 грн, за написання позовної заяви (текст якої виявився ідентичним тексту претензії), - ще 3 000 грн і її поштову відправку - 1 000 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені суми адвокатського гонорару неспівмірними з рівнем складності цієї справи (завищеними), а витрати на здійснення дій з відправки поштової кореспонденції - такими, що не підлягають включенню до складу судових витрат, які будуть розподілені між сторонами за результатами розгляду справи.

114. АО "Дія Закону" було виставлено рахунки позивачу за участь у судових засіданнях на суму по 2 000 грн за кожне засідання, що відповідає п. 3.5 договору про надання правової допомоги.

Водночас, перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що всі судові засідання, які проводилися Господарським судом міста Києва у цій справі, починалися вчасно та тривали не більше ніж півгодини.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає правильним зменшити розмір вказаних витрат, що підлягає розподілу між сторонами, вполовину.

115. Також слід зазначити, що відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг № 18-11/20-ВС за договором про надання правової допомоги ТОВ "Вік Сервіс" прийнято без претензій та зауважень послуг від АО "Дія Закону" на загальну суму 23 000,00 грн, при цьому рахунок на послуги, вказані у зазначеному акті під № 9 адвокатським об`єднанням позивачу не виставлявся, тому суд бере до уваги лише оплату подібних послуг, зроблену відповідно до рахунку № 02-12/2019 від 02.12.2019 (під пунктом № 7).

Натомість до стягнення з відповідача заявлено 24 000,00 грн.

116. За результатами розгляду справи позов було задоволено частково, що обумовлює розподіл витрат на професійну правничу допомогу у відповідних пропорціях.

117. Таким чином, проаналізувавши понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням наданих ним доказів, фактичного об`єму та складності наданих послуг, витраченого адвокатом часу, ціни позову та результату його розгляду, а також фінансового стану відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що визначений позивачем у цій справі розмір витрат на послуги адвоката є завищеним.

118. Зважаючи на викладене, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу всього у розмірі 10 000,00 грн.

119. Інші доводи апеляційної скарги стосовно порушення місцевим господарським судом під час розгляду справи вимог процесуального закону відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи. Доводи скаржника щодо поблажливої позиції суду стосовно відповідача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

120. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

121. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/17463/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

122. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що помилковий висновок суду першої інстанції стосовно застосування спеціальної позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, не призвів до ухвалення неправильного по суті рішення, а тому не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

123. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/17463/19.

124. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилені колегією суддів апеляційної інстанції як такі, що є необґрунтованими та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

125. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вік Сервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/17463/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 у справі № 910/17463/19.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19.03.2021.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко