Рішення

від 30.11.2020 по справі 910/13420/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2020Справа № 910/13420/20

За позовом Фізичної особи-підприємця Ковтунець Івана Антоновича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ТЕЛЕСЕТЬ"

про стягнення 31 058,39 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ковтунець Іван Антонович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ТЕЛЕСЕТЬ" (відповідач) про стягнення 31 058,39 грн заборгованості на підставі Договору підряду № 4-08/17 на виконання будівельно-монтажних робіт від 28.08.2017 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору виконав підрядні роботи на загальну суму 38 317,32 грн, однак відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково та з пропущенням, визначеного Договором, строку, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 19 178,66 грн основного боргу, 6031,94 грн пені, 1 741,27 грн 3% річних та 4 106,52 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ковтунець Івана Антоновича прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13420/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

01.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 про відкриття провадження у справі № 910/13420/20 щодо застосування до спірних правовідносин висновку Верховного Суду.

15.10.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву відповідачем було також викладене клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін для більш повного та всебічного з`ясування обставин даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін) сторін відхилено, витребувано у позивача та відповідача докази.

05.11.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

05.11.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2. ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що провадження у даній справі відкрито 14.09.2020.

За таких обставин строк вчинення процесуальних дій, зокрема, таких як подання заяви про збільшення позовних вимог сплив 14.10.2020.

З огляду на наведе, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 заява позивача про збільшення позовних вимог відхилена.

13.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов лист з додатками про надання оригіналів документів, витребуваних судом ухвалою від 04.11.2020 року.

20.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів документів, витребуваних судом ухвалою від 04.11.2020 року та копії яких є в матеріалах справи, та про повернення оригіналів документів після розгляду справи.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті спору та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

28.08.2017 року між фізичною особою-підприємцем Ковтунець Іваном Антоновичем (підрядник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю ІТ ТЕЛЕСЕТЬ (замовник, відповідач) укладено договір №4-08/17 на виконання будівельно-монтажних робіт (далі - Договір або Договір №4-07/17 від 28.08.2017).

За Договором підрядник зобов`язувався виконати комплекс робіт по будівництву телефонної каналізації відповідно до вимог ДБН в обумовлений договором строк власними силами, здати в обумовлені строки виконані роботи замовнику, усунути протягом гарантійного періоду недоробки, а замовник зобов`язувався прийняти та провести оплату виконаних робіт. Роботи, згідно п.1.2. Договору, передбачали комплекс робіт з винесення мережі телефонної каналізації з-під плями забудови по вул. Спаській, 35 і території адміністративного будинку по вул. Спаській, 37 в Подільському районі м. Києва.

Загальна вартість робіт за Договором складала 38 317,32 грн. (п.2.1 Договору).

Підрядник зобов`язувався виконати роботи в термін 60 робочих днів з дня підписання Договору (п.3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник здійснює підряднику авансовий платіж в розмірі 80% від загальної вартості робіт, що складає 30 653,86 грн. з урахуванням ПДВ, протягом 5 банківських днів з дня підписання Договору.

Залишок в розмірі 15% від загальної вартості робіт, що складає 5 747,59 грн., замовник перераховує протягом 5 банківських днів з дня підписання акту скритих робіт Технадзором забудовника, що засвідчує виконання будівельної частини робіт по прокладанню телефонної каналізації.

Остаточний розрахунок у розмірі 5% від загальної вартості робіт, що складає 1 915,87 грн., замовник перераховує протягом 5 банківських днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних підрядником робіт.

Замовник забезпечує своєчасну оплату виконаних робіт (п.6.1.1 Договору).

Підрядник надає замовнику для підпису акти виконаних робіт протягом 5 днів з дня завершення виконання робіт (п.6.3.1 Договору).

Також підрядник, згідно п.6.3.6 Договору, зобов`язувався здати встановленим порядком виконану роботу комісії Центру телекомунікаційних послуг Київської міської філії ВАТ Укртелеком з наданням замовнику відповідного акту.

Пунктом 8.2.1 Договору встановлена відповідальність замовника по Договору за порушення передбачених Договором строків перерахування платежів за виконані роботи у вигляді неустойки (пені) за кожен день прострочення, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу, з урахуванням офіційного рівня інфляції, з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

Строк дії Договору сторони визначили з моменту його підписання і до повного виконання його умов і проведення кінцевих розрахунків (п.9.1 Договору).

В подальшому, 13.09.2017 року сторони підписали до Договору додаткову угоду №1, якою збільшили вартість робіт по Договору на 8 004,38 грн., в зв`язку з чим загальна вартість робіт по Договору сторонами була визначена в розмірі 46 321,70 грн. з урахуванням ПДВ (п.1.1 додаткової угоди).

Також сторони у додатковій угоді №1 до Договору сторони змінили порядок оплати робіт підрядника шляхом остаточного розрахунку замовником у розмірі 100% від загальної суми вартості робіт, визначених п.1.1 додаткової угоди, впродовж 5 банківських днів з дати підписання додаткової угоди №1 та відповідного рахунку.

Статтею 875 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивачем по Договору було виконано будівельно-монтажні роботи на загальну суму 33 717,24 грн. Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи оригіналом та копією акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року, підписаним сторонами і скріплений їх печатками 29.03.2018 року.

При оцінці доказів виконання підрядником робіт за Договором судом прийнято до уваги акт №6 прийому-передачі роботи по виносу з-під плями забудови телефонної каналізації по вул. Спаській, 35 в Подільському районі м. Києва, затверджений начальником КЦТ №222 КМФ ПАТ Укртелеком 15.03.2018 року, погоджений директором ТОВ Укрбуддевелопмент , а також підписаний позивачем та відповідачем по справі. Згідно цього акту комісійно прийнято в експлуатацію винос з-під плями забудови телефонної каналізації по вул. Спаській, 35 в Подільському районі м. Києва з прийняттям на баланс, в безкоштовне користування та у власність КЦТ №222 КМФ ПАТ Укртелеком роботи: телефонна каналізація в два канали (прокладка) вартістю 13487,31 грн., колодязь зв`язку малого типу (ККЗ-3) вартістю 13980,00 грн., коробка зв`язку великого типу (ККЗ-2) вартістю 10850,00 грн.

07.11.2017 року замовником (відповідачем) платіжним доручення №686 сплачено підряднику (позивачу) кошти по Договору в розмірі 19 158,66; а 04.12.2017 року платіжним дорученням №741 - сплачено 8 004,38 грн. Всього по Договору відповідачем сплачено 27 163,04 грн. Оригінали платіжних доручень наявні в матеріалах справи, сторонами факт вказаних оплат не оспорюється.

Як встановлено судом із наявних в матеріалах справи доказів, по Договору позивач виконав роботи на суму 33 717,24 грн. Відповідачем сплачено позивачу по Договору 27 163,04 грн. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 6 554,20 грн. (33 717,24 - 27 163,04 = 6 554,20).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 19 178,66 грн. основного боргу, 6031,94 грн пені, 1 741,27 грн. 3% річних та 4 106,52 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивачем надано в якості доказів ряд документів, які судом як докази по справі не приймаються.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними. Згідно ч.1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Надані позивачем докази не стосуються предмету доказування, оскільки стосуються інших договірних відносин між сторонами та не стосуються Договору, стягнення коштів за яким подана позовна заява, зокрема:

- Договірна ціна на будівництво Винесення мережі телефонної каналізації з-під плями забудови по вул. Спаській, 35 і територія адміністративного будинку по вул. Спаській, 37 в Подільському районі м. Києва, що здійснюється в 2017 році, на суму 38 317,32 грн. є додатком №2 до ДП СП/21-08-17 від21.08.2017 та не стосується Договору, який має номер 4-08/17 та дату укладення 28.08.2017 року;

- Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 року на суму 38 317,31 грн. складений по договору №СП/21-08-17 від 21.07.2017 року. Також прийнято до уваги факт підписання цього акту позивачем 14.12.2017 року, відповідачем 18.12.2017 року прийняття робіт за березень 2018 року;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 38 317,32 грн. по Договору, підписана лише позивачем та не підписана відповідачем;

- Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт по Договору на суму 38 317,32 грн., підписаний лише позивачем без зазначення дати та не підписаний відповідачем.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Оскільки факт виконання будівельних робіт позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк оплати сплинув, а доказів оплати вартості робіт у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 19 178,66 грн підлягає задоволенню частково в розмірі 6 554,20 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 6 031,94 грн пені, 1 741,27 грн 3% річних та 4 106,52 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно п. 8.2.1 Договору сторони узгодили, що за порушення строків перерахування платежів за виконані роботи замовник сплачує підряднику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Ч.1 ст.548 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Укладеним між сторонами Договором не передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, та не встановлено відповідальності за несвоєчасну оплату авансових платежів. Сторонами в Договорі встановлено стягнення неустойки лише за несвоєчасну оплату виконаних робіт.

Судом встановлено, що прострочення з оплати вартості виконаних робіт згідно акту № 1 за березень 2018 року, підписаного сторонами 29.03.2018 року, виникло з 30.03.2018 року.

Отже, нарахування пені можливе за період 6 місяців - з 30.03.2018 по 30.09.2018 року.

Вимога позивача про стягнення неустойки (пені) за період з 01.09.2017 по 07.11.2017 на суму зобов`язання 30653,86 грн., з 08.11.2017 по 15.03.2018 на суму зобов`язання 11515,20 грн. та з 16.03.2018 по 14.09.2018 на суму зобов`язання 19178,66 грн. не відповідає вимогам правовідносин між сторонами Договору та вимогам закону.

З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що при визначенні періодів нарахування пені, позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, ч.1 ст.548 ЦК України та положень п.8.2.1. Договору.

З урахуванням вищенаведеного, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга здійснивши власний розрахунок пені, встановив, що вірною сумою пені за визначений судом період є 1 148,15 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 031,94 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 148,15 грн.

Ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних відповідає вимогам закону.

В той же час, позивачем не вірно визначений розмір простроченого грошового зобов`язання відповідача та початок прострочення.

Відповідач має перед позивачем прострочене грошове зобов`язання в розмірі 6 554,20 грн., початок перебігу строку прострочення - з 30.03.2018 року. Тому саме з 30.03.2018 року позивач набув право стягнення із відповідача заборгованості 6 554,20 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

З урахуванням вищенаведеного, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга здійснивши власний розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних, встановив, що вірною сумою інфляційних втрат є 763,09 грн., 3% річних - 476,93 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у позові визначено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 605,38 грн покладається на відповідача, а судовий збір у сумі 1 496,62 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 6, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІТ ТЕЛЕСЕТЬ (02217, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 5; ідентифікаційний код 36820361) на користь фізичної особи-підприємця КОВТУНЕЦЬ ІВАНА АНТОНОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 6 554,20 грн (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 20 коп.) основного боргу, 1 148,15 грн. (одна тисяча сто сорок вісім гривень 15 коп.) пені, 476,93 грн (чотириста сімдесят шість гривень 93 коп.) 3% річних, 763,09 грн (сімсот шістдесят три гривні 09 коп.) інфляційних втрат та 605,38 грн (шістсот п`ять гривень 38 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Після набрання рішенням законної сили повернути учасникам справи оригінали документів, надані на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 30.11.2020.

Суддя Гумега О.В.