Рішення

від 26.10.2020 по справі 910/2875/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 910/2875/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Сарепта

про стягнення 541 260,59 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Жук О.Б. (договір № 25 від 16.12.2019 року);

від відповідача: Калашник Н.А. (ордер ХВ №1062 від 12.05.2020 року).

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області 06.03.2020 року за встановленою територіальною юрисдикцією (підсудністю) з Господарського суду м. Києва на підставі ухвали суду від 02.03.2020 року № 910/2875/20 та ст. 31 Господарського процесуального кодексу України надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Сарепта про стягнення 541 260,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2875/20, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позов та зяву, де останній не погоджується із заявленою до стягнення сумою боргу, заперечує проти розгляду справи № 910/2875/20 в порядку спрощеного позовного провадження та просить її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2020 року в порядку ст. 250 Господарського процесуального кодексу України суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 29.06.2020 року на 01.07.2020 року

У зв`язку з відпусткою судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 01.07.2020 року не відбулося і було перенесено на 31.07.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2020 року підготовче засідання у справі відкладалось на 17.08.2020 року.

У зв`язку з лікарняним судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 17.08.2020 року не відбулося і було перенесено на 21.09.2020 року.

21.09.2020 року представником позивача подано заяву про долучення доказів.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 21.09.2020 року не з`явився, уточнень позовних вимог не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.09.2020 року проти позову заперечував з підстав викладених у запереченні на позовну заяву, поданих 27.04.2020 року.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.10.2020 року.

В судовому засіданні 12.10.2020 року оголошувалась перерва в розгляді справи по суті на 26.10.2020 року.

В судовому засіданні 26.10.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 26.10.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Фізичною особою-підприємцем Зінькевич Галиною Миколаївною (позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Сарепта (відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди №17/01/19 від 17.01.2019 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення у нежитловій будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Григоровича Барського 5 (надалі - Приміщення).

Відповідно до п.1.1.1. Договору - Характеристика Приміщення: приміщення на першому поверсі; загальна площа: 87 м.кв.

Відповідно до п.2.2. Договору строк оренди становить 2 роки 364 дні з моменту підписання Акту прийому-передачі Приміщення.

Відповідно до п.3.1. Договору: Орендна плата сплачується Орендарем у розмірі 25 000 грн. без ПДВ за місяць. Податкові накладні Орендодавцем не складаються і Орендарю не видаються, оскільки Орендодавець не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря. Оплата здійснюється в готівковій та безготівковій формах.

Відповідно до п.3.2. Договору орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж.

Відповідно до п.3.3. Договору орендна плата за перший та останній місяць оренди сплачується Орендарем в момент підписання Договору.

В момент підписання Договору та акту приймання-передачі 17.01.2019 року відповідачем оплачено за перший та останній місяць оренди по 25 000,00 грн.

Відповідно до п.3.6. Договору Орендар окремо від орендної плати відшкодовує Орендодавцю вартість комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вивіз сміття.

Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконував умови Договору. Відповідач з моменту укладення Договору до травня 2019 року оплачував усі платежі за оренду та комунальні послуги. Однак, з травня 2019 року відповідач в порушення п.3.2 Договору до 25 числа поточного місяця з урахуванням індексації не оплачував грошові кошти, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість за червень 2019 року в сумі 25 604,64 грн. (проіндексована) за орендну плату, комунальний платіж в сумі 1343,07 грн. відповідачем було оплачено.

Також позивач зазначає, що відповідачем було подано до позивача заяву №28/05/2019-1 від 28.05.2019 року, яка отримана позивачем 14.06.2019 року, про дострокове розірвання Договору оренди.

Позивач зазначає, що згідно з п. 13.10 Договору Орендар має право ініціювати дострокове розірвання цього Договору в разі попередження Орендодавця за один місяць до розірвання. Таке попередження не звільняє Орендаря від сплати орендної плати до моменту повернення Приміщення за актом і проведення остаточних розрахунків з Орендодавцем.

Крім того, відповідно до п.7.7. Договору у випадку дострокового розірвання Договору оренди в порушення п. 13.10 з вини та/або ініціативи Орендаря, орендна плата, яка була внесена попередньо згідно цього договору залишається в розпорядженні Орендодавця.

У зв?язку з чим, позивач зазначає, що орендна плата, яка оплачена відповідачем в момент підписання Договору як забезпечувальний платіж за останній місяць, залишається у позивача як Орендодавця, і така забезпечувальна сума не повинна бути врахована в обрахунку заборгованості як оплата за будь-який місяць, оскільки відповідач ініціював дострокове розірвання Договору.

Враховуючи дату подання відповідачем заяви про дострокове розірвання Договору, з огляду на строки, визначені п. 13.10 Договору, Договір діяв до кінця червня 2019 року.

Відповідно до п.п. 3.5., 6.3.7. Договору відповідач зобов`язаний був здати орендоване приміщення по Акту приймання-передачі позивачу. Однак ні станом на момент припинення Договору, ні станом на дату подання даного позову відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на виконання свого обов`язку з повернення орендованого приміщення по Акту приймання-передачі.

Відповідно до п.3.5. Договору у випадку прострочення терміну повернення Приміщення (незалежно від підстав припинення Договору), Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування Приміщенням з перевищенням встановленого терміну, а також сплачує встановлені штрафні санкції. Кінцевою датою фактичного користування Приміщенням вважається дата підписання Орендарем Акта прийому-передачі Приміщення.

Відповідно до підпункту 6.3.7. пункту 6.3. (Обов`язки Орендаря) Договору: по закінченню строку оренди повернути Орендодавцю Приміщення згідно Акту прийому-передачі. Всі зміни, які були завдані Приміщенню Орендарем та не були, згідно п.8.3 Договору, погоджені Орендодавцем, мають бути усунені Орендарем, Приміщення приведено до початкового стану. Кінцевою датою терміну оренди вважається дата підписання вищезгаданого Акту прийому-передачі.

Тобто Договором встановлено що Кінцевою датою фактичного користування Приміщенням вважається дата підписання Орендарем Акта прийому-передачі Приміщення.

Позивач наголошує, що саме на відповідача за умовами Договору покладався обов?язок здати по акту приймання-передачі орендоване приміщення, однак відповідач відповідного обов?язку не виконав, за актом приймання-передачі чи будь-яким іншим чином не здав об`єкт оренди по Договору, не вчинив жодних дій на повернення об`єкта.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач не виконав свого обов`язку по поверненню орендованого приміщення, позивачем, керуючись п.п. 3.5., 6.3.7., 13.10. Договору нараховано відповідачу заборгованість в частині сплати за комунальні послуги - 3 478,06 грн. та борг по оренді - 436 228,50 грн. у вигляді проіндексованої орендної плати в подвійному розмірі за період з липня 2019 року по лютий 2020 року.

Щодо відповідальності за порушення умов Договору, яка передбачена п.7.2. Договору, в разі прострочення Орендарем більше ніж на 3 (три) робочі дні сплати орендної плати та інших платежів, передбачених положеннями цього Договору, останній сплачує Орендодавцю пеню за кожен день прострочення в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення та крім того, відповідно до ст.536 ЦК України та ст.198 ГК України сплачує проценти за користування чужими коштами у розмірі двох облікових ставок НБУ.

У зв?язку з чим, позивач нарахував відповідачу проценти за користування чужими коштами та пеню за кожен день прострочення. Згідно розрахунку загальна сума заборгованості за користування чужими коштами становить 47 213,12 грн. та пеня 47 213,12 грн. всього 94 426,24 грн., які позивач в позові просить стягнути з відповідача.

Крім основного боргу, позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить в позові стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 2 275,60 грн. та 3% річних в сумі 4 852,19 грн. від прострочених сум.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому проти позову заперечував, зазначив, що ним своєчасно і в повному обсязі сплачувались орендні полатежі по травень 2019 року.

Скориставшись наданим п. 13.10 Договору оренди правом, відрповідач звернувся до позивача 28.05.2019 року з повідомленням про дострокове розірвання Договору оренди у зв`язку із відсутністю економічного ефекту від діяльності торгівельної точки.

Відповідач у відзиві стверджує, що 28.06.2019 року його уповноваженим представником було передано приміщення та повернуті ключі від Приміщення уповноваженій особі позивача - Жук Остапу Богдановичу , що свідчить про фактичне повернення відповідачем позивачу Приміщення. Також, відповідач зазначив, що представник в момент повернення Приміщення з оренди відмовився підписати відповідний Акт приймання-передачі.

Відповідач зазначає, що позивач мав доступ до спірного приміщення та жодних значних збитків не поніс, продовжував здавати приміщення в оренду іншим суб`єктам господарювання.

Також, відповідач зауважував, що фактичне користування приміщенням розпочалось не з 27 01.2019 р., а лише через місяць 28.02.2019 р. у зв?язку зі здійсненням ремонту. Крім того, протягом оренди у Приміщені було відсутнє опалення, однак оплата за теплопостачання сплачувалась вправно відповідно до рахунків позивача.

Відповідно до абз.2 п.3.4 Договору оренди, якщо за останній місяць до закінчення строку оренди заборгованостей із зазначених зобов`язань у Орендаря не виникне, частина вищезазначеної суми зараховується як орендна плата за останній місяць оренди.

У зв?язку з чим, відповідач стверджує, що сума в розмірі 25 000 грн., яка була сплачена відповідачем під час підписання Договору, підлягає зарахуванню за останній місяць оренди - червень 2019 року.

Відповідач у відзиві стверджує, що лист про дострокове розірвання Договору оренди 28.05.2019 року надсилав на електронну адресу позивача та поштою. Однак, відповідач не надав належних доказів такого надіслання, оскільки зі скріну не можливо встановити, що лист надсилався саме позивачу, доказів поштового надіслання відповідачем не надано. Крім того, відповідач не надав примірника листа.

В той же час, як зазначає позивач та вбачається з його відмітки про отримання листа відповідача про дострокове розірвання Договору, такий лист отриманий позивачем 14.06.2019 року, що свідчить про порушення відповідачем п. 13.10 Договору щодо порядку дострокового розірвання.

У зв?язку з чим, на підставі п. 7.7. Договору позивачем правомірно утримано забезпечувальний платіж (за останній місяць оренди).

Щодо акту № ОУ-000138 від 30.06.2019 року здачі-приймання послуг про оплату за останній місяць оренди червень 2019 року в сумі 25 000 грн., відповідний акт не є платіжним документом і не свідчить про оплату наведеної в ньому суми.

Щодо тверджень відповідача, що 28.06.2019 року він передав ключі від приміщення ОСОБА_1 , позивач і сам Жук Остап Борисович , який є адвокатом позивача, заперечували факт передачі ключів, позивач зазначив, що не уповноважував адвоката саме на виконання Договору оренди.

В додаткових поясненнях відповідач наполягав на надісланні листа про дострокове розірвання Договору оренди саме 28.05.2019 року та про передачу приміщення і ключів представнику позивача 28.06.2019 року. Однак, доказів в підтвердження наведених обставин відповідачем не надано.

З огляду на вищевикладене, суд критично оцінює твердження відповідача про повернення приміщення та ключів представнику позивача Жук Остапу Борисовичу, який особисто під час розгляду справи відповідний факт заперечив. Крім того, відповідач зазначає, що приміщення та ключі передавались його представником, однак не зазначає ким саме, де і за яких обставин.

Також, відповідач зазначив, що одразу після повернення з відпустки керівника відповідача, ним 28.06.2019 року був надісланий лист за допомого кур?єрської служби з Актом приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди, який не був отриманий позивачем. Однак, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження факту надіслання відповідного Акту приймання-передачі на адресу позивача, а позивачем заперечено надходження на його адресу відповідного Акту.

Відповідач посилався на невикористання приміщення після дострокового припинення Договору оренди, про що свідчить використання позивачем такого приміщення в здаванні в оренду іншим особам.

Однак, відповідні обставини не мають прямого значення для справи, оскільки умовами Договору та нормою ст.795 Цивільного кодексу України чітко визначено порядок повернення майна з оренди шляхом підписання відповідного Акту приймання-передачі, доказів чого відповідачем не надано.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 795 Цивільного кодексу України регулює відносини, щодо передачі в найм нерухомого майна (Передання будівлі або іншої капітальної споруди у найм) та визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку дог овору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає обов`язки наймача у разі припинення договору найму, зокрема, передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Таким чином, з огляду на наведені умови Договору, норму ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , саме орендар (відповідач) зобов`язаний повернути майно з оренди, тобто вжити всіх можливих і залежних від нього заходів задля своєчасного та належного виконання зобов`язання.

При цьому, фактичне залишення майна Орендарем без повернення ключів та засвідчення стану орендованого об`єкту, не може вважатись належним поверненням об`єкта оренди Орендодавцю.

Щодо посилання відповідача на відмову представника позивача підписати Акт приймання-передачі майна з оренди, суд зазначає, що відповідач мав пересвідчитись у повноваженнях особи, якій він передавав ключі, в разі відмови від підписання Акту вжити заходів щодо офіційного звернення до Орендодавця з вимогою підписати Акт.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

За умовами Договору обов`язок з повернення майна з оренди покладається саме на відповідача. Оскільки відповідачем не вжито всіх залежних від нього та необхідних заходів щодо повернення майна з оренди у встановленому Договором та законодавством порядку, майно не вважається належним чином повернутим Орендарем.

В той же час, з огляду на фактичні обставини, відсутні підстави стверджувати про продовження користування відповідачем спірним приміщенням і виникнення у нього обов?язку сплачувати орендну плату на підставі і в поряду п.п. 3.1., 3.2. Договору. Тому, відсутні підстави стверджувати про виникнення у відповідача заборгованості з орендної плати та заборгованості з відшкодування комунальних витрат, відповідно і факту прострочення таких платежів, що виключає наявність підстав для нарахування наведеної в позові відповідальності як за прострочення виконання зобов?язань.

В той же час, оскільки приміщення не було повернуте відповідачем у встановленому порядку позивачу і відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів і пояснень щодо вжиття ним повних і належних заходів з повернення приміщення з оренди, наявні достатні підстави для застосування до відповідача ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка визначає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Договір вважається припиненим з 30.06.2019 року, однак відповідачем порушено порядок (місячний строк) повідомлення позивача про дострокове припинення орендних відновсин. Тому, на підставі п. 7.7. Договору забезпечувальний платіж (за останній місяць оренди) залишається у позивача.

У зв?язку з чим, за відповідачем залишилась несплаченою заборгованість за червень 2019 року у сумі 25 604,64 грн., яка підлягає стягненню за цим позовом. В той же час, оскільки відповідні обставини щодо необхідності здійснення відповідного платежу встановлені в ході розгляду справи, суд не вбачає підстав для застосування ждо відповідача відповідальності за порушення строку сплати такого платежу.

Також, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача наведених в ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України правових наслідків за порушення обов`язку щодо повернення речі. У зв?язку з чим, з відповідача підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної плати (в розмірі, визначеному п. 3.1. Договору) за наведений в позові період з липня 2019 року по лютий 2020 року, що складає 400 000,00 грн.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Оскільки відповідне нарахування подвійної орендної плати на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України має природу неустойки, на відповідні суми не підлягають нарахуванню штрафні санкції.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 25 604,64 грн. орендного платежу за червень 2019 року та 400 000,00 грн. неустойки на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України за наведений в позові період з липня 2019 року по лютий 2020 року. В решті позовних вимог, суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині 25 604,64 грн. орендного платежу за червень 2019 року та 400 000,00 грн. неустойки. В частині позовних вимог про стягнення індексації орендної плати за період, за який застосовано неустойку, 47 213,12 грн. заборгованості за користування чужими коштами, 47 213,12 грн. пені, 2 275,60 грн. інфляційних та 4 852,19 грн. 3% річних, суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Сарепта про стягнення 541 260,59 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Сарепта (08141, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Святопетрівське, вул. Білгородська, буд. 20, кімната 103, код 20339315) на користь Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни ( 03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, буд. 3, квартира 39 , код НОМЕР_1 ) 25 604 (двадцять п`ять тисяч шістсот чотири) грн. 64 коп. орендного платежу за червень 2019 року, 400 000,00 (чотириста тисяч) грн. неустойки та 6 384 (шість тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 07 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову Фізичної особи-підприємця Зінькевич Галини Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Сарепта про стягнення 115 655,95 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.11.2020 р.

Суддя Т.П. Карпечкін