Рішення

від 24.11.2020 по справі 917/885/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 Справа № 917/885/20

м.Полтава

за позовною заявою Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, вул.Старо-Троїцька, 13, м.Лубни, Полтавська область, 37500 в інтересах держави в особі

1. Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, вул.Гулака Артемовського,22, м.Полтава, 36000.

2. Державного підприємства "Пирятинське лісове господарство", вул.Цибаня,72, м.Пирятин, 37000

до 1. Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Центральна, 30, смт.Чорнухи, Чорнухинський район, Полтавська область, 37100

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія", вул.Торфяна,11, смт.Баришівка, Баришівський район, Київська область, 07500.

ІІІ особа Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області, 36039, м. Полтава, вул. Уютна, 23

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Обставини справи: Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства "Пирятинське лісове господарство" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія", в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області №6 від 04.01.2011 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) на земельні ділянки на території Вороньківської сільської ради"

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.03.2012, укладеного між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" щодо оренди земельної ділянки загальною площею 100,00га, кадастровий номер 5325180800:00:004:0490 з припиненням зобов"язань за останнім на майбутнє.

Прокурор у позові зазначає, що передача в оренду спірної земельної ділянки відбулась з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації №6 від 04.01.2011 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) на земельні ділянки на території Вороньківської сільської ради , є незаконним та підлягає скасуванню, а договір оренди земельної ділянки від 20.03.2013 підлягає визнанню недійсним

Так, спірна земельна ділянка була відведена в оренду, в тому числі, за рахунок земель, які в силу положень ст. ст. 19, 57, 83 Земельного кодексу України та ст.5 Лісового кодексу України, відноситься до земель лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.06.2020 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.06.2020 року.

24.06.2020 від Державного підприємства "Пирятинське лісове господарство" надійшли письмові пояснення стосовно позову. Державне підприємство "Пирятинське лісове господарство" підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд задовольнити даний позов.

25.06.2020 від Державного підприємства "Пирятинське лісове господарство" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

25.06.2020 за вхід. №6654 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" надійшов відзив на позов, Відповідач 2 проти позову заперечує та зазначає, що позовна заява не містить доказів наявності земель лісогосподарського призначення в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:004:0490.

Судове засідання, призначене на 25.06.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою від 13.07.2020 року суд призначив дату судового засідання на 29.07.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.07.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області та відкладено розгляд справи на 08.09.2020.

Ухвалою від 08.09.2020 року суд відклав підготовче засідання на 29.09.2020.

16.10.2020 від Чорнухинської районної державної адміністрації надійшов лист про розгляд справи без участі представника. Крім того, 26.10.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" надійшла заява про проведення засідання без участі представника.

17.11.2020 за вхід. №12755 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" надійшла заява про застосування строків позовної давності до позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.03.2012 з причини передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:004:0490 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Чорнухинською районною державною адміністрацією в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" без проведення земельних торгів та просить суд відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті 17.11.2020.

25.11.2020 за вхід. №13105 від Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області надійшли письмові пояснення щодо строку позовної давності.

Суд зазначає про можливість сторін під час з`ясування обставин та дослідження доказів давати свої пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З урахуванням зазначеного та з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд враховує при вирішенні спору надані сторонами пояснення під час судового розгляду справи.

У судовому засіданні 17.11.2020 оголошено перерву у розгляді справи до 24.11.2020

У судовому засіданні 24.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації №175 від 02.06.2008 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою та надання в оренду земельної ділянки на території Вороньківської сільської ради надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою площею 100 га із земель запасу державної власності на території Вороньківської сільської ради, що знаходиться за межами населених пунктів для ведення селянського (фермерського) господарства.

Розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації №6 від 04.01.2011 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) громадянину ОСОБА_1 , жителю с.Вороньки, Чорнухинського району Полтавської на земельну ділянку площею 100 га ріллі із земель запасу державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без передачі ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки.

20.03.2012 між Чорнухинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області площею 100,00 га ріллі із земель запасу строком на 5 років. Вказаний договір оренди землі 31.10.2012 зареєстровано і Відділі Держкомзему у Чорнухинському районі за №532510004002756.

26.04.2017 на підставі додаткової угоди між ТОВ Баришівська зернова компанія та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області строк дії договору оренди землі від 20.03.2012 продовжено до 31.10.2024 року. Право оренди відповідно до договору оренди землі від 20.03.2012 з додатковою угодою зареєстровано в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 09.06.2017 року.

Прокурор зазначає, що передача в оренду спірної земельної ділянки відбулась з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації №6 від 04.01.2011 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) на земельні ділянки на території Вороньківської сільської ради , є незаконним та підлягає скасуванню, а договір оренди земельної ділянки від 20.03.2013 підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов`язань за даним договором на майбутнє. Чорнухинською районною державною адміністрацією передано земельну ділянку з кадастровим номером 5325180800:00:004:0490, загальною площею 100,00 га. Товариству з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія без проведення торгів.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, положення ст. ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, діючій на момент прийняття оспорюваних рішень), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, діючій на момент прийняття оспорюваного рішення), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Земельного кодексу України, покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.

Згідно із ч. 2 ст. 127 Земельного кодексу України, продаж земельних ділянок комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 та ч. З ст. 134 Земельного кодексу України, до випадків, за якими земельні ділянки або право на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) - передача в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відноситься.

Недотримання зазначеної процедури є порушенням органом державної влади чинного законодавства під час укладення оскаржуваного договору оренди землі, вимогам статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України, норми яких виключають можливість надання юридичній особі земельної ділянки без проведення земельних торгів.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими законами і договором оренди землі.

Підстави недійсності правочинів встановлені ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу країни, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України за основним цільовим призначенням земель виділяють, зокрема, землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі лісогосподарського призначення та землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до ч. 1ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, Зет. 124 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу.

Спірна земельна ділянка сформована, частково за рахунок земель лісового фонду, та передана в оренду всупереч вимог закону для вказаної категорії земель.

У ст. 8 Лісового кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

За змістом положень ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Спірна земельна ділянка була відведена в оренду, в тому числі, за рахунок земель, які в силу положень ст. ст. 19, 57, 83 Земельного кодексу України та ст.5 Лісового кодексу України, відноситься до земель лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства.

Зокрема, відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція № 241 від 25.03.2019 межі земельної ділянки з кадастровим номером 5325180800:00:004:0490 мають перетин з межами Державного лісового фонду - квартали 6 та 7 Вороньківського лісництва ДП Пирятинське лісове господарство . Площа перетину з кварталом 6 становить 3,6673 га., а з кварталом 7 - 1,0680 га.

Відповідно до п.1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Державним агентством лісових ресурсів України за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання Укрдержліспроект засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція входить до складу ВО Укрдержліспроект .

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО Укрдержліспроект ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція (як відповідний підрозділ), окрім інших функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Таким чином інформація, надана ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі Вороньківського лісництва ДП Пирятинське лісове господарство з доданим викопіюванням з Публічної кадастрової карти, є належним підтвердженням вказаних обставин, надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.

Наявність земель лісогосподарського призначення в межах спірної земельної ділянки також підтверджується Планом лісонасаджень ДП Пирятинське лісове господарство , матеріалами лісовпорядкування 2009 року, які містять детальну характеристику території лісу.

ДП Пирятинське лісове господарство будь-яких дозволів на вилучення даних земель лісового фонду, зміну їх цільового призначення, не надавало.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово- картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламетує процедуру їх виготовлення.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України.

Таким чином, право користування спірними земельними лісовими ділянками посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП Пирятинське лісове господарство , що відповідає правовому висновку висловленому Верховим судом України у справах №6-224цс14 від 21.01.2015, № 6-50цс15 від 01.07.2015, Великою Палатою Верховного Суду у справі 368/1158/16-ц, позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі 366/1133/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Главою 22 Земельного кодексу України визначено підстави припинення прав на землю.

Так, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права на земельну ділянку є, зокрема, добровільна відмова від права користування або її вилучення у випадках, передбачених цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Крім того, при набутті права оренди на спірну земельну ділянку незаконно змінено цільове призначення земель із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулась із порушенням ч.ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України, а саме - без дотримання встановленого законом порядку отримання згоди на вилучення земельної ділянки у постійного користувача, без отримання висновку органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Крім того, згідно ч. З ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Разом з тим, основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 Лісового кодексу України полягає в здійсненні комплексу заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необгрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б ч.І ст.164 Земельного кодексу України).

Отже, однією з особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням, що з огляду на незаконну зміну цільового призначення спірних земельних ділянок на землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства несе пряму загрозу знищення наявних лісових насаджень та унеможливить здійснення належних заходів по їх захисту та відновленню.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

За інформацією ДП Пирятинське лісове господарство від 04.11.2019 №422 встановлено, що ДП Пирятинське лісове господарство жодних погоджень на відчуження (вилучення) земельних ділянок, що входять до складу Вороньківського лісництва не надавалося.

При відчуженні в оренду спірної земельної ділянки незаконно змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Крім цього, усупереч ст.ст. 123, 198 Земельного кодексу України, пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, при виділенні спірної земельної ділянки Вороньківське лісництво ДП Пирятинське лісове господарство безпідставно не визначенене як користувач суміжної земельної ділянки та не залучений при закріпленні межовими знаками меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), погодження меж земельної ділянки з ними не здійснено.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

При цьому, право власника земельної ділянки вимагати усунення порушення його прав на землю не обумовлюється обов`язковою наявністю попередньо складених актів перевірок чи протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель для звернення з відповідним позовом.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 155 Земельного кодексу України визначає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Разом з тим, за змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 статті 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч.І ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільним кодексом України.

При укладанні спірного договору сторонами не дотримано вимог ч.І ст.203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. З ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За змістом ст. 21 Про оренду землі у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Пунктом 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від

29.05.2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Таким чином, укладення спірного договору про надання в оренду земель лісогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без припинення права постійного користування ними у ДП Пирятинське лісове господарство істотно зачіпає інтереси держави, оскільки суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 20, 21, 61, 149, 157 Земельного кодексу України, призвело до вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави всупереч встановленому законом порядку, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним укладеного договору оренди землі.

Як зазначено у п. 2.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13 Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов`язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов`язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов`язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Відповідачами не спростовані обставини викладені у позовній заяві, доказів протилежного суду не надано, а відтак вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області №6 від 04.01.2011 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) на земельні ділянки на території Вороньківської сільської ради" та визнання недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.03.2012, укладеного між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" щодо оренди земельної ділянки загальною площею 100,00га, кадастровий номер 5325180800:00:004:0490 з припиненням зобов"язань за останнім на майбутнє є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач просить суд застосувати строки позовної давності у даній справі

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 267 зазначеного Кодексу передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, як це визначено частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи.

З матеріалів справи вбачається, що про наявні порушення вимог земельного законодавства при укладанні спірного договору оренди землі, а саме щодо укладання спірного договору без дотримання порядку, встановленого ст.134 ЗК України прокурору стало відомо при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження №42019171240000230 від 04.12.2018, а саме при отриманні 20.11.2019 від Відділу у Чорнухинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області копію оскаржуваного договору на запит слідчого в рамках досудового розслідування кримінального провадження. Позовну заяву прокурором подано 29.05.2020.

Відтак суд вважає що даний позов подано прокурором в межах строку, визначеного статтею 256 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1- 1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на викладене, ліси і землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини наведеною в п. 54 рішенні у справі Трегубенко проти України .

Разом з тим, відповідно до ст. 28 Лісового кодексу України питання здійснення контролю за дотриманням лісового законодавства та питання збереження лісів покладена на центральні органи з питань лісового господарства у сфері лісових відносин та територіальні відділення цього органу на місцях.

ДП Пирятинське лісове господарство являється постійним користувачем земель лісового фонду, які були передані у користування всупереч вимог закону.

Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України та ДП Пирятинське лісове господарство є органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На адресу ДП Пирятинське лісове господарство та Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України скеровано лист за №33/7-1978 від 20.02.2020 стосовно виявлених порушень у частині незаконного розпорядження землями лісового фонду та необхідність вжиття заходів реагування.

З відповіді ДП Пирятинське лісового господарства №102 від 04.03.2020 зрозуміло, що порушення законодавства при передачі земельних ділянок лісового фонду в оренду вони не вбачають, а тому заходи представницького характеру вживати не будуть.

Вищевказана бездіяльність уповноважених органів призводить до незаконного перебування у оренді земель лісового фонду, не можливості вжиття заходів до їх охорони та збереження, що у свою чергу може призвести до знищення лісонасаджень, розорення земель лісового фонду та інших негативних наслідків.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює своїх повноважень.

У зв`язку з цим, позов пред`явлено прокурором в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та ДП Пирятинське лісове господарство , оскільки з огляду на вищевикладене, вибуття всупереч встановленого законом порядку з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення істотно суперечить інтересам держави, а органи до компетенції яких віднесені відповідні повноваження заходи для захисту інтересів держави не вживають протягом тривалого часу, що обумовлює необхідність звернення з даним позовом прокурора.

Відповідно до ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області №6 від 04.01.2011 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) на земельні ділянки на території Вороньківської сільської ради"

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20.03.2012, укладений між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" щодо оренди земельної ділянки загальною площею 100,00га, кадастровий номер 5325180800:00:004:0490 з припиненням зобов"язань за останнім на майбутнє.

4. Стягнути з Чорнухинської районної державної адміністрації Полтавської області (вул. Центральна, 30, смт.Чорнухи, Чорнухинський район, Полтавська область, 37100, код ЄДРПОУ 04057540) на користь Полтавської обласної прокуратури ( вулиця 1100-річчя Полтави, 7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 2102,00грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія", вул.Торфяна,11, смт.Баришівка, Баришівський район, Київська область, 07500, код ЄДРПОУ 32886518) на користь Полтавської обласної прокуратури ( вулиця 1100-річчя Полтави, 7, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 2102,00грн.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.12.2020

Суддя Кльопов І.Г.