Постанова

від 25.11.2020 по справі 913/82/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 913/82/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Пількова К.М.

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Легас"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26 . 08.2020 (колегія суддів у складі: головуючий Ільїн О .В., Россолов В.В., Хачатрян В.С.) та на рішення Господарського суду Луганської області від 03.07.2020 (суддя Смола С.В.)

за позовом Фермерського господарства "Легас"

до Військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області

про скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фермерське господарство "Легас" (далі - позивач) звернулося з позовом до Військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області (далі - відповідач), згідно якого просило визнати протиправним та скасувати розпорядження керівника відповідача від 29.11.2019 № 107 "Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок" в частині визначення строку дії договорів оренди земельних ділянок строком на один рік (далі-Розпорядження) та зобов`язати керівника відповідача Шевченка М.А. шляхом видання відповідного розпорядження укласти з позивачем на строк не менше семи років договори оренди трьох земельних ділянок загальною площею 47,4023 га у вигляді ріллі та поліпшених пасовищ, які відповідно до Проекту організації території земельних ділянок (паїв) знаходяться на території Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області за межами населених пунктів та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок колишнього КСП "Попаснянський".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Розпорядження суперечить вимогам законодавства, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 03 . 07.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26 .0 8.2020, в позові відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що вимога позивача про скасування Розпорядження не є ефективним способом захисту його прав та інтересів, а вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії є необґрунтованою, оскільки позивач не оскаржує договори оренди землі, які укладені між ним та відповідачем.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17.

4. Мотивувальна частина

4.1. 19.11.2019 позивач звернувся до відповідача з клопотанням від 19.11.2019 №13, у якому просив передати в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років, до дня державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:005:0013, загальною площею 26,9259 га (контур №101 колишнього КСП Попаснянський), земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:005:0014, загальною площею 10,8964 га (контур №41 колишнього КСП Попаснянський), земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:006:0037, загальною площею 9,5800 га (контур №69 колишнього КСП Попаснянський), які сформовані за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки в натурі на місцевості, розробленої КП Попаснянське РБТІ, що розташовані за межами населених пунктів на території Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області.

Відповідачем 29.11.2019 прийнято спірне розпорядження №107 Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок , згідно з яким вирішено передати в оренду позивачу нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки загальною площею 47,4023 га, в т.ч. 37,8223 га пасовища поліпшені, 9,58 га рілля, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 1 рік до дня державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:005:0013, загальною площею 26,9259 га пасовища поліпшені (контур №101 колишнього КСП Попаснянський), земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:005:0014, загальною площею 10,8964 га пасовища поліпшені (контур №41 колишнього КСП Попаснянський), земельну ділянку кадастровий номер 4423885200:09:006:0037, загальною площею 9,5800 га рілля (контур №69 колишнього КСП Попаснянський), які відповідно до Проекту організації території земельних ділянок (паїв), розташовані за межами населених пунктів на території Троїцької сільської ради Попаснянського району Луганської області (п.1 розпорядження). Зобов`язано у встановлений термін зареєструвати речове право нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок відповідно до порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п.4 розпорядження).

Листом №148 від 29.11.2019 відповідач повідомив позивача про те, що законом заборонено передачу в оренду земельних ділянок на строк понад один рік, з посиланням на приписи ч. 1 ст. 1, п. 27 ст. 24 Закону України Про військово-цивільні адміністрації, ч.11 ст.93 Земельного кодексу України.

Сторонами 02.12.2019 підписано три договори оренди землі №15, №16, та №17 у яких зазначено, що договори укладаються строком на 1 рік, з 01.12.2019 по 02.12.2020.

В подальшому позивач оспорював правомірність укладення цих договорів щодо строку, вважаючи, що договори оренди мають бути укладені на строк не менше семи років, у зв`язку із чим і звернувся у суд із даним позовом.

4.2. Відповідно до положень статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом статті 116 вказаного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 1 Закону України Про військово-цивільні адміністрації для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції, можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.

4.3. У справі, що переглядається, суди обох інстанцій правильно виходили із того, що у спірних правовідносинах уповноваженим органом державної влади права власника здійснює відповідач, ця обставина сторонами не заперечується.

4.4. Виходячи із викладеного необхідною передумовою виникнення права користування земельними ділянками має бути відповідне рішення про передання у користування цих ділянок, прийняте компетентним органом, який діє від імені власника.

4.5. Приймаючи оскаржені судові рішення суди обох інстанцій виходили із того, що оскільки Розпорядження відповідача було реалізоване позивачем у результаті укладення договорів оренди землі від 02.12.2019 №15, №16, №17, тобто вичерпало свою дію, тому вимога позивача про визнання протиправним та скасування Розпорядження не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі, адже задоволення такої вимоги не призведе до відновлення його прав та інтересів, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Таких висновків суди обох інстанцій дійшли виходячи із того, що указані вище договори оренди землі №15, №16, та №17 є укладеними і недійсними не визнавались.

4.6. Спростовуючи такі висновки судів позивач у касаційній скарзі послався на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, відповідно до яких якщо моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Відповідно до статті 125 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

4.7. Враховуючи викладене та виходячи із наведених положень законодавства висновки судів про те, що договори оренди землі №15, №16, та №17 є укладеними, не ґрунтуються на положеннях земельного законодавства та судовій практиці Великої Палати Верховного Суду, тому доводи, викладені у касаційній скарзі, суд визнає обґрунтованими у цій частині.

4.8. Виходячи із наведених вище положень статті 13 Конституції України статті 116 Земельного кодексу України рішення відповідного органу щодо набуття права на землю із земель державної та комунальної власності є формою його волевиявлення прав на землю та слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Відповідно до статті 16 частини 2 пункту 10 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

4.9. Отже виходячи із вище наведеного, оскільки із встановлених судами обставин справи не вбачається, що у позивача виникло право оренди земельної ділянки, висновки судів про те, що звернення у суд із таким позовом як визнання протиправним та скасування Розпорядження не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі і задоволення такої вимоги не призведе до відновлення його прав та інтересів, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та положеннях чинного законодавства.

4.10. Висновки судів про те, що строк оренди вказаних вище земельних ділянок не може бути меншим як 7 років у даній справі у касаційному порядку не оспорювалися, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

4.11. Стосовно позовних вимог зобов`язати керівника відповідача Шевченка М.А. шляхом видання відповідного розпорядження укласти з позивачем на строк не менше семи років договори оренди трьох земельних ділянок суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обов`язку в натурі. Також цією статтею передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Разом з тим, заявлена позивачем вимога зобов`язати керівника відповідача Шевченка М.А. шляхом видання відповідного розпорядження укласти з позивачем на строк не менше семи років договори оренди трьох земельних ділянок не призводить до поновлення порушеного права позивача оскільки для їх поновлення належить вчинити дії, вчинення яких залежить безпосередньо від волі зазначеного позивачем керівника відповідача Шевченка М.А., і у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення суду.

Подібну за змістом правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 30 .0 9.2008 зі справи №42/388-37/254 і суд касаційної інстанції у даній справі не вбачає підстав відступати від неї.

Відповідно до положень статті 309 частини 2 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Отже у цій частині позовних вимог суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав скасовувати судові рішення, тому вважає за можливе залишити їх без змін з підстав, викладених у даній постанові.

4.12. Частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, оскільки в іншій частині позовних вимог суди обох інстанцій по суті їх не розглядали, і, виходячи із вищевикладеного, незаконно відмовили у позові лише із формальних міркувань, зважаючи на те, що доводи, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження у цій частині, судові рішення у вказаній частині підлягають скасуванню, а справу у цій частині належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об`єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Легас" задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 та рішення Господарського суду Луганської області від 03.07.2020 у справі № 913/82/20 в частині вирішення спору про визнання протиправним та скасування розпорядження Військово-цивільної адміністрації сіл Троїцьке та Новозванівка Попаснянського району Луганської області скасувати.

Справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Ю.Я. Чумак

К.М. Пільков