Рішення

від 30.11.2020 по справі 320/1527/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ справа №320/1527/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Транс-Керн

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Транс-Керн (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.01.2019 № UA125000/2019/000056/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125270/2019/0009 від 22.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією № UA125270/2019/860213 від 22.01.2019, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу - резервного.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання. Крім того, суд запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали та витребував докази по справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 суд відклав підготовче засідання у справі на 24.06.2019.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідача зазначив, що позивачем не було надано на вимогу митного органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару: виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи, до яких можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов, подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що ним були надані всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, однак відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв протиправні рішення про коригування митної вартості.

Відповідач не погоджуючись з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі № 320/1527/19 та відклав підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 24.09.2019.

В судове засідання, призначене у справі на 24.09.2019 сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи у передбачений законодавством строк.

Водночас, судом встановлено, що 24.09.2019 на адресу суду надійшла заява представника позивача про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 суд замінив відповідача по справі - Київську митницю ДФС на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство Транс-Керн зареєстровано як юридична особа 29.01.2009 (код ЄДРПОУ 36360101), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13531020000003538, місцезнаходження: 09117, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Курсова, будинок 3-А, квартира 20, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей, вказаного витягу видами діяльності Приватного підприємства Транс-Керн за КВЕД 2010 є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 26.11 Виробництво електронних компонентів; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у., про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 03.09.2018 між Приватним підприємством Транс-Керн" (покупець) та компанія ALVIN INDUSTRY LIMITED , (Китай) (продавець) укладено контракт №АІ/ТК-1 (далі - Контракт).

Підпунктом 1.1 Контракту визначено, що Продавець продає, а покупець купує: заготовки постійних магнітів в не намагніченому стані (далі - Товар) в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно п. 2.2. Контракту, валютою Контракту є долар США.

Відповідно до п. 3.1. Контракту, умови поставки FOB-Шанхай, Китай в 20-ти чи 40-футових контейнерах ( Ікотермс-2000 ).

Згідно з п. 4.2. Контракту розрахунок за поставлений Товар здійснюється в доларах США:

50% - згідно виставленого Продавцем Проформи-інвойсу;

50% - у день розвантаження.

Допускається 100% передоплата згідно виставленого Продавцем інвойсу.

Згідно п. 12.1, 12.2. Контракту, Контракт набирає законної сили з моменту підписання та діє до 31.12.2019. За згодою сторін строк контракту може буде продовжено.

Також, судом встановлено, що між Приватним підприємством Транс-Керн (покупець) та компанія ALVIN INDUSTRY LIMITED , (Китай) (продавець) 07.09.2018 підписано додаток №1 до контракту №АІ/ТК-1 від 03.09.2018 - Специфікація, у якій зазначено товар: дисковий ферритовий магніт F128х84х20 у кількості 5000 шт. ціна 1,075 дол. США за одиницю на суму 5375,00 дол. США; дисковий ферритовий магніт F84х64х14 у кількості 10000 шт. ціна 0,36 дол. США за одиницю на суму 3600,00 дол. США; всього на суму 8975,00 дол. США; умови поставки FOB - Нингбо.

Компанією ALVIN INDUSTRY LIMITED було надано прайс-лист, за умовами якого визначено вартість товару - Block F84х64х14 - 0,36 дол. США за одиницю, товару - Block F128х84х20 - 1,075 дол. США за одиницю.

Також, Компанією ALVIN INDUSTRY LIMITED надано Декларанту Калькуляцію оптової ціни Товару від 07.09.2018, відповідно до якої у вартість ціни Товару входять витрати на транспорт, перевезення, в`їздні платежі та локальні витрати.

07.09.2018 продавець виставив позивачу до сплати інвойс № AІ-01 за постачання пластинчатого феритового магніту F128x84x20 у кількості 5000 шт. на суму 5375,00 дол. США; пластинчатого феритового магніту F84x64x14 у кількості 10000 шт. на суму 3600,00 дол. США; всього на загальну суму 8975,00 USD).

Згідно відомостей платіжного доручення в іноземній валюті № 15 від 01.11.2018, Приватне підприємство Транс-Керн було оплачено вказаний інвойс, зокрема перерахувало на користь ALVIN INDUSTRY LIMITED , (Китай) грошові кошти у розмірі 8975,00 дол.США.

05.11.2018 на виконання Контракту компанією було запаковано товар на 7 фанерних палетах, вагою 9095 кг, об`ємом 3.35 м3, що підтверджується пакувальним листом компанії ALVIN INDUSTRY LIMITED .

Відповідно до відомостей Коносаменту № NODS1810017411, продавцем було відвантажено товар на борт судна 22.11.2018 у складі 7 палет вагою 9095 кг, об`ємом 3.35 м3, порт завантаження Нингбо, отримувач вантажу ПП Транс-Керн , місце постачання Одеса, агент фрахтової компанії ТОВ ЕФ ЕС Маккензі-Україна .

Як було встановлено судом, 05.03.2012 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС Маккензі-Україна було укладено договір транспортного експедирування № 91351 (далі - Договір транспортного експедирування).

Відповідно до п. 1.2. Договору транспортного експедирування, у відповідності з цим Договором Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією перевезення, зберігання, доставкою товарів.

Відповідно до відомостей довідки про транспортні витрати від 17.01.2019 №17-01/1 виданої ТОВ ЕФ ЕС Маккензі-Україна позивачу, транспортні витрати по перевезенню вантажу за Коносаментом № NODS1810017411, маршрут Нінгбо, Китай - порт Одеса, Україна складає 17 269,20.

Товариством з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС Маккензі-Україна було виставлено за морський фрахт Нінгбо, Китай - п. Одеса, Україна, автоперевезення по території України рахунок № 105 від 17.01.2019 на суму 21 177, 00 грн.

Оплата позивачем за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку на оплату № 105 від 17.01.2019 в розмірі 21958,56 грн. здійснено згідно платіжного доручення № 19 від 22.01.2019.

21.01.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA125270/2019/860213, у графі 46 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 268397,17 грн. У графі 22 митної декларації позивачем заявлено митну вартість товару в розмірі 8975,00 дол. США., а в графі 43 цієї декларації вказано, що заявлену митну вартість розраховано за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125270/2019/860213 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме:

- експертний висновок 53 від 18.01.2019;

- платіжне доручення № 15 від 01.11.2018;

- довідка про транспортні витрати № 17-0 від 17.01.2019;

- прайс-лист продавця б/н від 07.09.2018;

- калькуляція оптової ціни б/н від 07.09.2018;

- контракт №АІ/ТК-1 від 03.09.2018;

- договір транспортного експедирування № 91351 від 05.03.2012;

- додаток №1 до контракту №АІ/ТК-1;

- інвойс № AІ-01 від 07.09.2018;

- фото товару.

При здійсненні перевірки митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданих митних декларацій у відповідача виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Листом від 21.01.2019, направленим позивачу засобами електронного зв`язку, інспектором митниці Харченко М.Ю. зазначено, що при опрацюванні документів, наданих до митної декларації, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви в правильності визначення митної вартості товарів та повідомлено позивача про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: - транспортні (перевізні) документи, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, у відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599; виписку з бухгалтерської документації.

У відповідь на повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів, позивач листом від 21.01.2019 № 3 повідомив контролюючий орган про те, що в калькуляції від 07.09.2018 б/н, згідно умов поставки ФОБ Нінгбо витрати по загрузці товару на борт судна покладені в ціну по даній калькуляції; платіжний документ на транспортно-експедиційні послуги, згідно договору № 91351 від 05.03.2012 був наданий до митної декларації; був наданий платіжний банківський документ на 100 % передплату за товар.

Листом від 22.01.2019 №4 ПП Транс-Керн було надано до митного органу платіжне доручення №19 від 22.01.2019 на 100 % переплату за транспортно-експедиційні послуги згідно договору № 91351 від 05.03.2012.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UA125000/2019/000056/2 від 22.01.2019, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

При цьому, у п. 33 вказаного рішення відповідачем зазначено, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. А саме, відповідно до товаросупровідних документів поставка товару здійснюється на умовах поставки FOB Ningbo (CN), при цьому в калькуляції від 07.09.2018 № б/н відсутні такі затрати, як завантаження товару на борт судна у відповідності до вибраних умов поставки. Тобто, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до п. 3.2. договору транспортного експедитування від 05.03.2012 № 91351 розрахунок за транспортування здійснюється на умовах 100% передплата, якщо інше не передбачено заявкою. При цьому ні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційній послуг, ні заявки до митного оформлення не було надано. Тобто, відсутні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З метою підтвердження числових складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.2 та ч. З ст.53, ст. 57 МК України додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Декларантом надано документи не у повному обсязі. Щодо розгляду додатково наданих документів митний орган повідомив наступне: додатково наданий рахунок від 17.01.2019 № 105 та первинно наданий рахунок від 17.01.2019 № 105 мають однакові реквізити та різний зміст; додатково надана калькуляція від 07.09.2018 та первинно надана калькуляція від 07.09.2018 мають однаковий розрахунок складових ціни товару, при цьому наявна розбіжність в умовах поставки. Тобто, додатково надана калькуляція підтверджує, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК України.

Отже, подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. Жодних вимог у порядку ч.б ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених в тій же країні, що і спірний товар (ст. 61 МК України). При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає 4.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ- резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 19.01.2019 № UА500060/2019/001311 (вартість товару вироби, призначені для перетворення на постійні магніти після намагнічування згідно джерела інформації-2,02 дол.США/кг).

Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, враховуючи заяву від 22.01.2019 №4.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС прийняла картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125270/2019/00009.

Не погоджуючись із рішеннями Київської митниці ДФС позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Згідно з вимогами частини 1-4 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Частини 1, 2, 3, 5 статті 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з вимогами частини 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5-8 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - митне оформлення ) на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

У п. 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125270/2019/860213 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема в інвойсі відсутні умови поставки.

Як убачається з оскаржуваного рішення, митний орган зазначив, що відповідно до товаросупровідних документів поставка товару здійснюється на умовах поставки FOB Ningbo (CN), при цьому в калькуляції від 07.09.2018 № б/н відсутні такі затрати, як завантаження товару на борт судна у відповідності до вибраних умов поставки. Тобто, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Водночас, суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на викладене.

Згідно відомостей калькуляції оптової ціни від 07.09.2018 до ціни Товару (вироби феритові магніти F128х84х20 та F84х64х14) увійшли такі витрати: основна сировина, допоміжні матеріали, упакування, енергоресурси та прямі затрати: транспорт, виробничі витрати, операційні витрати.

Крім того, згідно відомостей листа від 14.05.2019 виданого компанією ALVIN INDUSTRY LIMITED , продавець зазначив, що витрати по завантаженню товару на борт судна включені в статтю операційні витрати калькуляції від 07.09.2018.

Відповідно до п. 3.1 Контракту умови поставки FOB-Шанхай, Китай. Умови поставки розуміються у відповідності з правилами Інкотермс-2000 .

Відповідно до п. 3.3 Контракту завантаження та поставка Товару проводиться Продавцем.

Відповідно до п. 2.1 Контракту загальна вартість становить згідно підписаних Специфікацій, які відповідно до п.1 Контракту є невід`ємною його частиною.

Специфікацією № 1 від 07.09.218 р. до Контракту передбачено, що Товар має бути поставлений на умовах поставки FOB-Нингбо.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 р. поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6 сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна і будь-які платежі за розвантаження товару в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення (п. А.6. Розподіл витрат).

Відповідно до приписів статті Б.10 FOB - FREE ON BOARD (... named port of shipment), франко-борт (... назва порту відвантаження). Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Отже, при поставці товару на умовах Інкотермс - 2000 транспортні витрати та витрати на митне оформлення товару вже є включеними до вартості товару, тому при визначенні митної вартості не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Крім того, розрахунок ціни (калькуляція) є додатковим документом в порядку ч. 3, 4 статті 53 МК України.

Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у калькуляції певних відомостей (реквізитів), зокрема, затрат на митне оформлення товарів на експорт, не може свідчити про заниження Позивачем митної вартості товарів.

Щодо доводів відповідача, про відсутність відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема як зазначив митний орган відповідно до ч. 3.2. договору транспортного експедитування від № 91351 розрахунок за транспортування здійснюється на умовах 100% передплата, якщо інше не передбачено заявкою. При цьому ні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційній послуг, ні заявки до митного оформлення не було надано.

Суд, надаючи правову оцінку підставам для коригування митної вартості, зазначеним в оскаржуваному рішенні, виходить із того, що відповідно до п. 3.1 Контракту визначено, що Покупець від свого імені та за свій рахунок укладає Контракт з транспортною компанією на перевезення. Покупець повідомляє Продавцю номери телефонів та факсів представництва тієї транспортної компанії, послугами якої користується Покупець для доставки вантажу.

Згідно коносаменту NODS1810017411, вантаж завантажено на борт судна 22.11.2018, відправником вантажу - компанією ALVIN INDUSTRY LIMITED , в контейнері у складі 7 палетів об`ємом 3,350 м3 вагою брутто 9095,00 кг., порт завантаження Нингбо, отримувач вантажу ПП Транс-Керн , місце постачання Одеса, агент фрахтової компанії ТОВ ЕФ ЕС Маккензі-Україна .

Також, судом було встановлено, що 05.03.2012 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС Маккензі-Україна було укладено договір транспортного експедирування № 91351.

Відповідно до п. 1.2. Договору транспортного експедирування, у відповідності з цим Договором Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією перевезення, зберігання, доставкою товарів.

Пунктом 3.1. договору транспортного експедирування визначено, що вартість послуг експедитора погоджується сторонами в заявці. Послуги експедитора, а також витрати, чи інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок експедитора в національній валюті на підставі виставленого експедитором рахунку. Винагорода експедитора згідно цим рахункам є різницею між сумою, яка перераховується клієнтом за виконання умов даного договору і транзитною сумою, яка належить оплаті третім особам, які залучені експедитором до виконання умов договору. Винагорода експедитора окремо відображається в акті приймання-передачі (виконання послуг), що складається по факту їх виконання. Акт приймання-передачі робіт (виконання послуг) є невід`ємною частиною даного договору, відправлений клієнту і не повернений ним акт приймання-передачі робіт (виконання послуг) на протязі 5 (п`яти) календарних днів, вважається підписаним без зауважень.

Пунктом 3.2.договору визначено, що якщо інше не обумовлено в заявці, розрахунок між клієнтом і експедитором здійснюється на умовах 100 % передплати вартості перевезення, не пізніше 2 (двох) банківських днів після підтвердження заявки.

Відповідно до відомостей довідки про транспортні витрати від 17.01.2019 №17-01/1 виданої ТОВ ЕФ ЕС Маккензі-Україна позивачу, транспортні витрати по перевезенню вантажу за Коносаментом № NODS1810017411, маршрут Нінгбо, Китай - порт Одеса, Україна складає 17 269,20.

Товариством з обмеженою відповідальністю ЕФ ЕС Маккензі-Україна було виставлено за морський фрахт Нінгбо, Китай - п. Одеса, Україна, автоперевезення по території України рахунок № 105 від 17.01.2019 на суму 21 177, 00 грн.

Оплата позивачем за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунку на оплату № 105 від 17.01.2019 в розмірі 21958,56 грн. здійснено згідно платіжного доручення № 19 від 22.01.2019.

Судом встановлено, що відповідно до Експертного висновку Київської обласної (регіональної) Торгово -промислової палати № 53 від 18.01.2019, поданого позивачем до митного оформлення, в результаті аналізу представлених замовником документів та з урахуванням цінової пропозиції продавця експертом встановлено, що контрактна вартість товару (феритові магніти в асортименті), що ввозиться в Україну згідно Контракту № АІ/ТК-1 від 03.09.2018р між ПП Транс-Керн , Україна та компанією ALVIN INDUSTRY LIMITED , Китай, та Інвойсу № АІ-01 від 07.09.2018року, в залежності від величини партії, зміни цін на світовому ринку, умов поставки (FOB-Нінгбо) та форми оплати відповідає кон`юнктурі та ціноутворюючим факторам ринку і на дату експертизи може становити: феритові магніти в асортименті виробництва ALVIN INDUSTRY LIMITED , Китай - інвойс №АФ-01 від 07.09.2018 - 8975, 00 дол. США.

Отже, позивачем було надано відповідачу всі передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документи, які є підтвердженням вартості Товару на суму 16520 дол. США, а тому доводи відповідача про відсутність підтверджень складових митної вартості товару є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, судом встановлено, що в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях на основі декларації від 18.05.2019 №UA500060/2019001311 (вартість товару - вироби, призначені для перетворення на постійні магніти після намагнічування згідно джерела інформації -2,02 дол. США/кг)).

Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18; від 19.06.2018 у справі №826/6346/16; від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а; від 02.03.2018 по справі №804/2997/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

У порушення наведених норм Митного кодексу України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його митної вартості на підставі рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000056/2 від 22.01.2019 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем подано до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000056/2 від 22.01.2019, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000056/2 від 22.01.2019 суд вважає, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125270/2019/00009 від 22.01.2019 є протиправною та підлягає скасуванню, як похідна вимога.

Отже, позовні вимоги Приватного підприємства Транс-Керн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3842,00 грн. згідно платіжного доручення № 70 від 26.03.2019.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби.

Крім того, позивач подав до суду заяву в якій просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 11500,00 грн.

При вирішенні вказаного клопотання, судом враховано таке.

Як вбачається з ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 р. у справі № 815/4300/17.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП Транс-Керн (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням Адвокатська сім`я Лисенко було укладено договір про надання юридичних послуг від 20.02.2019, за яким адвокат зобов`язався надавати за дорученням клієнта юридичну допомогу з питань, пов`язаних з митним оформленням товарів і коригуванням їх вартості в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.1 договору обумовлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань

Відповідно до п.п. 3.1. за правову допомогу згідно договору клієнт сплачує об`єднанню гонорар, який розраховується виходячи зі ставки 1000,00 грн. за годину роботи адвоката.

Відповідно до відомостей розрахунку судових витрат по справі № 320/1527/19 станом на 20.05.2019, позивачем понесено судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000.00 грн., зокрема щодо вивчення та аналізу документів наданих ПП Транс-Керн щодо рішення про коригування митної вартості від 22.01.219 № UA125000/2019/000056/2 та картки відмови: написано та оформлено позовну заяву про визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості від 22.01.2019 та карту відмови; направлено позовну заяву з додатками до Київського окружного адміністративного суду згідно Договору про надання правової допомоги від 20.02.2019 - тривалість 9 годин.

26.03.2019 сторонами було підписано Акта здавання-приймання робіт за Договором про надання правової допомоги №б/н від 20.02.2019 від 26.03.2019, зокрема про надання АО Адвокатська сім`я Лисенко правової допомоги на суму 9000.00 грн.

Позивачем на виконання умов договору про надання юридичних послуг було сплачено АО Адвокатська сім`я Лисенко 9000,00 за надану правничу допомогу.

Крім того, представником позивача надано до суду Акт здавання-приймання робіт за договором про надання правової допомоги №б/н від 20.02.2019, за яким сторонами погоджено надання та отримання послуг: написання та подання клопотання про заміну відповідача у справі № 320/1527/19 - 1 година, написання та подання клопотання про пришвидшення розгляду справи № 320/1527/19 - 1 година та написання письмових пояснень по справі № 320/1527/19 - 1 година, загальною вартістю 3000,00 грн.

Згідно відомостей платіжного доручення №281 від 12.10.2020, позивачем оплачено адвокату 3000,00 грн. за надані послуги.

Як зазначалося судом раніше, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Київською митницею ДФС не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат.

Таким чином, враховуючи докази, надані представником позивача на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд дійшов висновку, що вищенаведені документи можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 12000 грн. 00 коп.

Відтак, враховуючи, що позивачем надано належні докази на підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту інтересів позивача у Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу у сумі 12000,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125270/2019/000056/2 від 22.01.2019.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125270/2019/00009 від 22.01.2019.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства Транс-Керн (ідентифікаційний код 36360101; місцезнаходження: 09117, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Курсова, будинок 3-А, квартира 20) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судовий збір у розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) та 12000,00 (дванадцять тисяч) витрат на правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.