Рішення

від 27.11.2020 по справі 756/4956/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27.11.2020 Справа № 756/4956/17

Унікальний № 756/4956/17

Провадження № 2/756/1237/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року

Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Дрончак Д.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Бреус Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю АМЕТИСТ-ПАРК , треті особи: ОСОБА_4 , Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним вище позовом в якому просила суд стягнути з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 81567,78 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В мотивування заявлених позовних вимог зазначила, що 05 вересня 2015 року близько 13 год. 45 хв. відповідач ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Шкода , д.н.з. НОМЕР_1 , на 24 км автодороги Київ-Чоп, при перестроюванні з другорядної дороги на головну не переконався, що це буде безпечно та не здійснить перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Ауді , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , шо призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні ДТП.

Згідно звіту ТОВ ЕАК ФАВОРИТ про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, станом на 10.09.2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Ауді , д.н.з. НОМЕР_2 складає 71 337, 58 грн. За виготовлення звіту позивач сплатив 1200 грн.

Згідно акту виконаних робіт №15091541 від 25.09.2015 року ТОВ Ауді - Центр Київ вартість відновлюваного ремонту виконаних робіт та використаних запасних частин складає - 67 819, 78 грн.

Крім того, в рамках адміністративної справи про притягнення до відповідальності ОСОБА_4 за клопотанням представника позивача постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року призначено авто-технічну експертизу, оплату якої в сумі 4 992 грн. здійснено ОСОБА_3 .

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Шкода , д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ СК ВУСО . Позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування 15 грудня 2016 року. Листом від 26 січня 2017 року ПрАТ СК ВУСО відмовила у виплаті страхового відшкодування через пропуск річного строку. Проте позивач зауважує, що строк пропущений з поважних причин, оскільки лише 14 листопада 2016 року судом прийнято остаточне рішення про винуватість ОСОБА_4 .

Також в результаті ДТП позивачу завдано моральної шкоди через неможливість деякий час користуватися належним їй транспортним засобом, перенесеному стресі, хвилюванні, порушені звичайні звички, виникла необхідність відшукувати додаткові кошти для проведення відновлюваного ремонту, просив суд стягнути грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 12 квітня 2017 року визначено головуючим у справі суддю Яценко Н.О.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалю суду від 05 жовтня 2017 року задоволено частково заяву про забезпечення позову. Заборонено вчиняти будь-які дії, пов`язані з передачею права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на праві власності.

Заочним рішенням від 26 березня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 67819,78 грн., 1200 грн. - витрати за оцінку збитку,4992 грн. - витрати за проведення експертизи,556 грн. - витрати за транспортні послуги,5000 - моральну шкоду, витрати зі сплати судового збору -866 грн.

У січні 2019 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Якимчук М.М. звернувся до суду із заявою про скасування заочного рішення. В мотивування поданої заяви представник відповідача зазначив, що підчас ДТП ОСОБА_4 виконував трудові відносини, що підтверджується наказом ТОВ Аметист-Парк №9-т від 04 вересня 2015 року та подорожнім листом службового автомобіля. Тому, посилаючись на положення ст.1172,1187 ЦК України відповідальність за наслідки ДТП має нести роботодавець.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року заочне рішення скасоване справу призначено до розгляду в загальному порядку.

У жовтні 2019 року ОСОБА_3 подала до суду уточнений позов в якому замінила відповідача на ТОВ Аметист-Парк та залучила до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4 та ПАТ СК`ВУСО . Просила суд стягнути з ТОВ Аметист-Парк на її користь на підставі положення ст.1172 ЦК України, як роботодавця винної у ДТП особи ОСОБА_4 , матеріальну шкоду в сумі 86011,78грн. та моральну шкоду 5000 грн.

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 29 січня 2020 року у справі призначена судова автотоварознавча експертиза для визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля Ауді , д.н.з. НОМЕР_2 . Провадження у справі зупинено.

У квітні 2020 року справу повернуто з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 10 квітня 2020 року провадження у справі відновлено.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

27 грудня 2019 року від ТОВ Аметист-Парк надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на те, що цивільна-правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ СК`ВУСО , саме страховик має обов`язок виплатити страхове відшкодування в межах суми страхового відшкодування, посилаючись на правову позицію, висловлену ВПВС від 04 липня 2018 року, а також недоведеності позивачем розміру заявлених вимог, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від представника третьої особи ОСОБА_4 - адвоката Бреуса Є.В. надійшли 29 січня 2020 року на адресу суду письмові пояснення. В яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог через пропуск позивачем строку позовної давності.

17 листопада 2020 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення розміру заявлених позовних вимог, в якій вона просить суд стягнути з ТОВ Аметист-Парк на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 81567,78 грн., з яких 67819,78 грн. - вартість виконаних робіт по відновленню автомобіля та використаних запасних частин, 1200 - виготовлення звіту про визначення вартості матеріального збитку, 4992 грн. - проведення експертизи в межах справи, та вартість послуг адвоката в сумі 7000 грн.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Лобода І.В. підтримала заявлені позовні вимоги, просила суд їх задовольнити у повному обсязі з підстав та мотивів викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявленого позову з підстав та мотивів викладених у поданому відзиві.

Представник третьої особи - адвокат Бреус Є.В. просив суд відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам наявним у справі, в їх сукупності, дотримуючись принципів об`єктивності, диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що автомобіль Ауді А6 , д.н.з. НОМЕР_2 , на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 03 квітня 2013 року (а.с.29).

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06.11.2015 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду м.Києва від 14.11.2016 року (справа №33/796/17/2016), визнано винним ОСОБА_4 , у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 05.09.2015 року близько 13 год. 45 хв., під час якої відповідач ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Шкода , д.н.з. НОМЕР_1 , на 24 км автодороги Київ-Чоп, при перестроюванні з другорядної дороги на головну не переконався, що це буде безпечно та не здійснить перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Ауді А6 , д.н.з. НОМЕР_2 ,, під керуванням водія ОСОБА_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.(а.с.9-11 том 1).

Відповідно до положень ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанова суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно договору оренди транспортного засобу №1/14-от від 27 листопада 2014 року ТОВ Аметист-Парк прийняв в тимчасове платне користування від ТОВ Автотранспортне підприємство Автотехпром транспортний засіб Шкода Октавия , д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.130-132 том 1).

Наказом №9-т від 04 вересня 2015 року призначено відповідальну особу директора ОСОБА_4 за експлуатацію транспортного засобу Шкода Октавия , д.н.з. НОМЕР_1 . Прийнятого згідно договору оренди транспортного засобу №1/14-от від 27 листопада 2014 року (а.с.129 том 1).

Згідно подорожнього листа 09/2015 з 01 по 07 вересня 2015 року водій ОСОБА_4 за розпорядженням ТОВ Аметист-Парк керував транспортним засобом Шкода Октавия , д.н.з. НОМЕР_1 здійснюючи поїздки по Києву та Київської області (а.с.137 том 1).

Згідно полісу №АІ/3688297 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідальність власника автомобіля Шкода Октавия , д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ СК ВУСО (а.с.34 том 2).

ОСОБА_4 05 вересня 2015 року звернувся до ПрАТ СК ВУСО з повідомленням про настання страхового випадку, дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 05 вересня 2015 року та повідомив про обставини ДТП. Надав копію протоколу та письмові пояснення (а.с.35-37 том 2).

Згідно звіту TOB ЕАК ФАВОРИТ про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного запиту, станом на 10.09.2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Ауді складає 71 337,58 грн. (а.с.17-23 том 1).

Відповідно до наявної в матеріалах справи накладної №2071 від 18 вересня 2015 року у ФОП ОСОБА_5 придбані запасні частини на загальну суму 55 372,00 грн. (а.с.39 том1).

Згідно акту виконаних робіт №15091541 від 25.09.2015 року ТОВ Ауді Центр Київ вартість виконаних робіт та використаних запасних частин, які були сплачені позивачем складає з ПДВ - 12447, 78 грн. (а.с.41-43 том 1).

Листом від 26.01.2017 року №740 ПрАТ СК ВУСО відмовила ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування посилаючись на положення ст..ст.33,37 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на порушення строку подання заяви про страхове відшкодування (а.с.44 том1).

Спір між сторонами виник щодо обов`язку відповідача ТОВ Аметист-Парк здійснити відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачу, завданої їх працівником водієм ОСОБА_4 під час керування транспортним засобом Шкода Октавия , д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП, що мала місце 05 вересня 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст.1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст.1167 ЦК України стосовно моральної шкоди. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, яким є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положення ч.1 ст.1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ч.1 ст.1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. Такої позиції також дотримується Верховний Суд України, яка викладена в постанові № 6-108цс13 від 06.11.2013 року.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України, яка узгоджується з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди №6 від 27.03.1992 року, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положенням ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно досліджених судом матеріалів справи, доведений факт перебування ОСОБА_4 , винної у ДТП особи в трудових відносинах із ТОВ Аметист-Парк під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, отже останній має нести відповідальність за шкоду, заподіяну їх працівником.

Крім того, з пункту 1.6. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів слідує, що власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Суд вважає слушними доводи відповідача, викладені у поданому відзиві, щодо відсутності обов`язку сплачувати розмір майнової шкоди, що покриває страхове відшкодування з огляду на те, що цивільна -правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Суд не може погодитися із правомірністю відмови ПрАТ СК ВУСО у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_3 , з огляду на наступне.

Закон "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 зазначеного Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, закон не містить положення, що цей строк є присічним та не підлягає поновленню.

З огляду на те, що обов`язок страхувальника виплатити страхове відшкодування пов`язано із доведенням вини особи, яка заподіяла шкоду, цивільна правова відповідальність якої застрахована, суд вважає, що з підстав тривалості судового розгляді з доведеності винної особи, строк пропущений з поважних причин, тому підлягає поновленю.

Однак, суд звертає увагу, що вина ОСОБА_4 у скоєній ДТП встановлена остаточним рішенням суду лише постановою Апеляційного суду м. Києва від 14.11.2016 року (справа №33/796/17/2016), та впродовж місяця ОСОБА_3 звернулась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, тому визначений п.37.1.4 строк пропущений з поважних причин, оскільки вина, ОСОБА_4 , як правова підстава виплати страхового відшкодування встановлена судовим рішення після закінчення визначеного річного строку.

В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Оскільки збитки, які поніс позивач через пошкоджений в результаті ДТП транспортний засіб не перевищують ліміту відповідальності страховика, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ Аметист-парк .

Суд вважає, що витрати позивача ОСОБА_3 за проведення судової авто-технічної експертизи в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення в сумі 4992грн. є збитками, в розумінні положення ст.22 ЦК України, які вона зазнала для доведення винуватості ОСОБА_4 та відновлення порушеного становища, які мають бути стягнуті з відповідача, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Витрати позивача за виготовлення звіту про визначення вартості матеріального збитку в сумі 1200 грн. та витрати на транспортні послуги в сумі 556 грн. задоволенню не підлягають, тому що згідно положення ст.29 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ці витрати має компенсувати страховик.

При вирішенні питання щодо позовних вимог ОСОБА_3 до із ТОВ Аметист-Парк про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Положеннями ст.23, ч.3 ст.386 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167 ЦК України.

Частною1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.02.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір компенсації моральної шкоди позивачеві суд визначає з урахуванням п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), їх тривалості, характеру немайнових втрат, вимушених змін у життєвих стосунках.

Суд вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ТОВ Аметист-Парк , як працедавця винної у ДТП особи, виходить з меж пред`явлених позовних вимог, враховує психоемоційний стан позивача ОСОБА_3 та переживання, оскільки ставши учасником ДТП, вона дійсно перенесла емоційний стрес, переживання, викликані пошкодженням належного їй транспортного засобу, необхідністю його відновлення, змінами в звичному життєвому ритмі, спричиненими відсутністю деякий час автомобіля, як засобу пересування, тому приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача на її корить компенсації моральної шкоди в розмірі 5000 грн., визначений розмір відповідає перенесеним стражданням позивача, є достатнім, співмірним із завданою шкодою та не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача та не поставить у вкрай тяжкий матеріальний стан відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача із ТОВ Аметист-Парк на користь позивача ОСОБА_3 640,00грн. в рахунок відшкодування понесених та документально підтверджених витрат по сплаті судового збору за частково задоволені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дані понесені витрати також мають бути документально підтвердженими. Проте, ані позивачем, ані її адвокатом не надано належних доказів, документального підтвердження на понесені витрати за надання правової допомоги в сумі 7000 грн., оскільки квитанція або інший розрахунковий документ в матеріалах справи відстій, як і детальний опис виконаних робіт.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 76-89, 133,141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю АМЕТИСТ-ПАРК (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Івана Кудрі, буд.18/2, пов.1), треті особи: ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Казимира Малевича, буд.31), про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АМЕТИСТ-ПАРК (код ЄДРПОУ - 39446343, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Івана Кудрі, буд.18/2, пов.1) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривен 00 коп. та грошові кошти понесені за проведення авто-технічної експертизи в сумі 4992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яності дві) гривні 00 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АМЕТИСТ-ПАРК (код ЄДРПОУ - 39446343, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Івана Кудрі, буд.18/2, пов.1) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2020 року.

Суддя Н.О. Яценко