Постанова

від 30.11.2020 по справі 826/3780/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3780/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 15.09.2020) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євромета" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень №0000981402 від 27.02.2017 р.,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромета" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі-відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2017 №0000981402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євромета" задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що встановлено заниження податку на прибуток за 9 місяців 2016 року на суму 437 558 грн. внаслідок віднесення послуг з комплектації та пакування замовлень до складу інших витрат, оскільки витрати на послуги з комплектації та пакування замовлень правомірно віднесені товариством з обмеженою відповідальністю "Євромета" до складу витрат на збут у відповідності до ПСБО 16 "Витрати" та не пов`язані з придбанням запасів і доведенням іх до стану, в якому вони придатні для використання.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Євромета" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 13.02.2017 №48/26-15-14-02-03/36464155 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 134. 1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7, п. 10 Положення (стандарт бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, абз. 5 Положення (стандарт бухгалтерського обліку 9 "Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовті 1999 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 2 листопада 1999 року за №751/4044 в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 437 558 грн. у тому числі по періодах: за три квартали 2016 року на суму 437 558 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 14 606 грн у тому числі по періодах: січень 2015 на суму 6 037 грн та березень 2015 і суму 8 569 грн;

- пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164; п. 164.5 ст. 164 ; п. 167.1 ст. 167; п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 16 п.п.168.1.4. п. 168.1 ст.168; п. 171.2 "а" ст. 171 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, занижено зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 2413,45 грн (в тому числі за 2015 - 1023,77 грн та за 2016- 1389,68 грн);

- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового Кодексу України від 2 груді 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями заниження податкового зобов`язання по військовому зборі у сумі 218,19 грн (в тому числі за 2015-102,38 грн та 2016-115,81 грн);

- статей 4-8 Закону України "про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 №2464- VI, зменшено єдиного внеску в сумі 8717,20 грн. в тому числі за 2015- 8717,20 грн.).

На підставі вказаного акта перевірки від 13.02.2017 № 48/26-15-14-02-03/36464155 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.02.2017 №0000981402, яким збільшено суму податкового зобов`язання податку на прибуток підприємства у сумі 437558,00 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 218779,00 грн, загальна сума - 656337,00 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує для бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16 (далі - (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 9 П(С)БУ 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Відповідно до пункту 11 П(С)БУ 16 до складу витрат відноситься собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з пунктом 12 П(С)БУ 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у фінансовій звітності, складеній у відповідності до П(С)Бу 16, відображається у Звіті про фінансові результати (форма №2) по коду рядка 2050.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

З аналізу наведених норм вбачається, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю "Євромета" та товариством з обмеженою відповідальністю "Бау Гезельшафт Україна" 04.01.2011 укладено договір зберігання №1, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Бау Гезельшафт Україна" надає послуги зберігання та додаткові логістичні послуги, пов`язані з обслуговуванням товарів товариству з обмеженою відповідальністю "Євромета".

Відповідно до додаткової угоди від 01.06.2014, сторони узгодили надання додаткових логістичних послуг, а саме: комплектація та пакування замовлення у фірмову упаковку, транспортні послуги, поштучне сортування товару.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №БГ-00000002, №БГ-00000009, №БГ-00000025, №БГ-00000033, №БГ-00000052, №БГ-00000069 товариство з обмеженою відповідальністю "Євромета" отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "Бау Гезельшафт Україна" послуги з комплектації та пакування запасів на загальну суму 2430874,88 грн, без ПДВ.

Як вбачається з матерів справи, вартість послуг з пакування у податковій звітності товариством включено до витрат на збут , натомість, на переконання податкового органу, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, такі товариство повинно було відобразити у собівартість запасів, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 10 П(С)БУ 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (далі- П(С)БО9).

Пунктом 9 П(С)БО 9 встановлено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Згідно з пунктом 14 П(С)БО 9 не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати"; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов`язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Згідно з пунктом 20 П(С)БУ 16 до інших операційних витрат включається, зокрема, собівартість реалізованих виробничих запасів.

Як зазначено судом першої інстанції, реалізація таких запасів у звітному періоді підтверджується наданими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №БГ-00000002, №БГ-00000009, №БГ-00000025, №БГ-00000033, №БГ-00000052, №БГ-00000069.

Поряд із цим, зазначені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) складено товариства з обмеженою відповідальністю "Бау Гезельшафт Україна" в підтвердження надання послуг з комплектації та пакування запасів, а відтак підтверджують лише факт виконання вказаним суб`єктом господарювання своїх зобов`язань за договором зберігання № 1 від 04.01.2011 та укладеної додаткової угоди.

З огляду на викладене, у позивача не було підстав для віднесення понесених витрат з пакування запасів до витрат на збут у поточному звітному періоді.

Також безпідставним є висновки суду першої інстанції, що за даним порушенням не мало місця заниження зобов`язання з податку на прибуток, оскільки віднесення витрат з пакування запасів до їх собівартості призведе до збільшення витрат лише у тому період коли такі запаси буде реалізовано, натомість формування витрат за рахунок таких сум у поточному період призводить до заниження зобов`язання з податку на прибуток.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо протиправності спірної податкової вимоги та наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що доводи Відповідача підкріплені належними та допустимими доказами, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким у задоволенні адміністративного позову позивачу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євромета" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень №0000981402 від 27.02.2017 р. задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року, скасувати , та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю " Євромета " відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 30.11.2020 р.)