Постанова

від 25.11.2020 по справі 640/14040/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14040/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінко Юкрейн" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправними дії працівників Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в ТОВ "Мінко Юкрейн", результати якої оформлено Актом перевірки № 293/26-15-14-06-04/38781801 від 28 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2019 року № 0019751406 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 170,00 грн. за платежем неподаткова штрафна санкція;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2019 року № 0019741406 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 2513196,97 грн. за платежем пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої оформлено Актом перевірки № 293/26-15-14-06-04/38781801 від 28 березня 2019 року

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18 квітня 2019 року № 0019751406 та № 0019741406.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів з посиланням на відомості акту перевірки зазначає, що за наслідками проведення перевірки складено акт та винесено податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, в апеляційній скарзі не наведено будь-яких доводів щодо неправильності рішення суду першої інстанції.

Крім іншого, від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника позивача в інших судових засіданнях.

Проте, відповідно до частини першої ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга, зокрема на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи письмових доказів для прийняття судового рішення достатньо, а участь учасників справи в судовому засіданні не є обов`язковою, колегія суддів розглядає справу за відсутності представника ТОВ Мінко Юкрейн .

Відповідачем подано додаткові пояснення, в яких він зазначає, що акт перевірки від 30 січня 2020 № 007605030102 та винесені ГУ ДПС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2019 року № 0019751406 та № 0019741406 є правомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що на підставі направлення Головного управління ДФС у м. Києві від 18 березня 2019 року № 649/26-15-14-06-04, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 11 березня 2019 року № 2934, відповідачем у період із 18 по 22 березня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за імпортним контрактом від 26 лютого 2018 року № 260218-1 з компанією "AK-PA TEKSTIL IHRACAT PAZARLAMA AS" (Туреччина) за експортним контрактом від 26 березня 2018 року № 26/03-18 з компанією "Prime Minerals" (Великобританія) згідно з листами АБ "Південний" від 02 листопада 2018 року № 017-52564 БТ, від 05 листопада 2018 року № 017-52752БТ, від 04 грудня 2018 року № 01757101БТ та від 04 грудня 2018 року №017-56993 БТ (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 12 листопада 2018 року № 118174/10 БТ, від 08 листопада 2018 року № 115527/10 БТ, від 13 грудня 2018 року № 144174/10) за період з 26 лютого 2018 року по 22 березня 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28 березня 2019 року № 293/26-15-14-06-04/38781801.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- ст. 2 Закону № 185/94-ВР в частині ненадходження товару на суму 48616,60 євро за імпортним контрактом від 26 лютого 2018 року №260218-1, укладеним з компанією "AK-PA TEKSTIL IHRACAT PAZARLAMA AS" (Туреччина);

- ст. 1 Закону № 185/94-ВР в частині несвоєчасного надходження валютних коштів на суму 248309,15 євро та ненадходження валютних коштів на суму 31134,85 євро за експортним контрактом від 26 березня 2018 року № 26/03-18, укладеним з компанією "Prime Minerals" (Великобританія);

- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" щодо обов`язкового декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, а саме, порушення строків декларування станом на 01 січня 2019 року

На підставі Акту перевірки 18 квітня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві у відношенні позивача прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

1) № 0019741406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, за платежем - пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД, на загальну суму - 2513196,97 грн.;

2) № 0019751406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, за платежем - неподаткова штрафна санкція, на загальну суму - 170,00 грн.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а податкові повідомлення-рішення такими що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що наявні правові підстави для визнання протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 18 квітня 2019 року № 0019751406 та № 0019741406.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом; оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом; використовувати дані та інформацію, отримані через електронний кабінет, необхідні для виконання покладених на них функцій з адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики в межах наданих їм повноважень; вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1, абз. 1 п. 78.4 ст. 78 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п.п. 73.1 та 73.3 ст. 73 ПК України, інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що позивач не отримував жодного обов`язкового письмового запиту контролюючого органу.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо вручення позивачу запитів ГУ ДФС у м. Києві від 06 грудня 2018 року № 118206/10/26-15-14-06-04-31 та від 10 січня 2019 року № 3237/10/26-15-14-06-04-31, оскільки в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач на надав а ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів надіслання (вручення) позивачу вказаних запитів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язковий письмовий запит контролюючого органу позивачу не надсилався (не вручався), а тому правові підстави для здійснення документальної позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України відсутні.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої оформлено Актом перевірки є протиправними.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню, оскільки були прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №826/442/13-а та від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17.

Крім того, колегія суддів зазначає, що станом час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Закон №185/94-ВР втратили чинність, а тому, відповідно, застосування в межах спірних правовідносин до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за порушення вимог вказаних нормативно-правових актів та/або на їх підставі є протиправним.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваних рішень.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 30 листопада 2020 року.