Постанова

від 02.12.2020 по справі 640/2805/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2805/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,

секретаря Ткаченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Адвокатського об`єднання Головко і Партнери до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування консультації, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року Адвокатське об`єднання Головко і Партнери (далі - позивач, АО Головко і Партнери ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування податкової консультації, зобов`язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду та надання відповідей на кожне питання, поставлене у зверненні від 03 грудня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що надана відповідачем податкова консультація є такою, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства. Крім того, індивідуальна податкова консультація не містить в собі жодної відповіді на конкретно поставлене питання у зверненні.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову консультацію №5438/ІПК/26-15-12-03-11 від 28 грудня 2018 року та зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві надати АО Головань і Партнери нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду та наданням відповідей на кожне питання, поставлене в зверненні № 18-385 від 03 грудня 2018 року.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що надання інформації щодо правомірності віднесення в бухгалтерському обліку витрат на перевезення працівників за допомогою таксі, необхідності затвердження внутрішніх положень про користування послугами та переліка необхідних підтверджуючих документів, належить до компетенції Міністерства фінансів України. Наголошує, що у податковій консультації відповів на питання лише в межах своєї компетенції і при цьому надав роз`яснення до якого конкретно державного органа необхідно звернутися для вирішення поставлених позивачем питань.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, оскільки її доводи повністю дублюють зміст відзива на позов. Наголошує на тому, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що 03 грудня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) із письмовим зверненням на отримання індивідуальної консультації в порядку статті 52 Податкового кодексу України, у якій просив надати консультацію щодо практичного застосування норм пункта 44.1 статті 44 та підпункта 134.1.1 пункта 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

28 грудня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві надало індивідуальну податкову консультацію №5438/ІПК/26-15-12-03-11 в якій, окрім посилань на законодавство, зазначило лише, що з питань щодо правомірності віднесення в бухгалтерському обліку витрат на перевезення працівників за допомогою таксі, необхідності затвердження внутрішніх положень про користування послугами та переліку необхідних підтверджуючих документів, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України. Також повідомило, що особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством.

Позивач уважає зазначену індивідуальну податкову консультацію протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач фактично не надав консультацію на поставлені позивачем запитання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункта 14.1.172 пункта 14.1 статті 14 ПК України податкові консультації поділяються на індивідуальні та узагальнюючі.

Індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 52.2 цієї правової норми закріплено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

У відповідності до пункта 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Приписами пункта 52.4 статті 52 ПК України передбачено, що індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно пункта 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язаний надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що функція податкової консультації полягає у допомозі платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Статтею 52 ПК України передбачені обов`язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання. Ненадання такої консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.

Тобто, податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але у якій ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №826/14131/16.

Як убачається зі зміста звернення АО Головань і Партнери , в ньому постановлено питання щодо правомірності віднесення до складу витрат вартості перевезення працівників на таксі у зв`язку з господарською діяльністю об`єднання.

Відповідно до положень підпункта 134.1.1 пункта 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що положення (стандарти) бухгалтерського обліку є частиною податкового законодавства для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки вони містять правила визначення відповідного об`єкта.

З огляду на викладене, твердження контролюючого органа про те, що постановленні у зверненні питання не належать до його компетенції є помилковим, оскільки такі питання стосуються саме застосування норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Наявність у Міністерства фінансів України повноваження щодо визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, а також надання індивідуальних роз`яснень з цих питань, не звільняє органи Державної податкової служби від обов`язку по наданню консультацій з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такі органи.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 травня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді Л.О. Костюк

О.Є. Пилипенко