Рішення

від 25.11.2020 по справі 353/820/19

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/820/19

Провадження № 2/353/21/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.,

з участю секретаря судового засідання - Гуцуляк Г.Я.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шевчук Н.М.,

відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Темеха І.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 . Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 . На час смерті спадкодавця з ним проживав та був зареєстрований ОСОБА_2 . Після смерті її батька відкрилася спадщина за заповітом, так як ще за життя її батько склав заповітне розпорядження, яким певне майно заповів їй. Отже, вона являється спадкоємцем спадкового майна за заповітом, а відтак має намір прийняти спадщину після смерті свого батька. Маючи намір прийняти спадщину за заповітом, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_3 , вона звернулася до державного нотаріуса Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області з заявами: про прийняття спадщини за заповітом; про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Проте нотаріусом у прийнятті заяв їй було відмовлено у зв`язку з пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини. При цьому їй усно було роз`яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання заяви може бути вирішено судом. Вказала, що строк для прийняття спадщини нею був пропущений з поважних причин, оскільки вона тривалий час проживала за кордоном, очікуючи на свою легалізацію там, а тому довгий період часу виготовляла документи, які б надали їй змогу безперешкодно повернутися додому. Вказані нею дозвільні документи вона отримала у 2019 році, а тому одразу ж поїхала в Україну. Вдома вона дізналася про те, що батько за життя залишив заповіт, яким заповідав їй спадкове майно, а тому одразу ж звернулася до державного нотаріуса. Вважає, що вказані нею причини пропусу строку подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом є поважними, а тому її позовні вимоги підлягають до задоволення.

А тому, просила суд визначити їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 тривалістю три місяці.

Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Лущак Н.І. від 09.09.2019 року справу за вказаним позовом прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву. Роз`яснено відповідачам, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву вони мають право пред`явити зустрічний позов.

В судовому засіданні 08.10.2019 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Темех І.Т. подав відзив ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 38-39), в якому останній просив встановити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом на майно, заповідане позивачу ОСОБА_3 , однак вказав, що має заперечення в частині відновлення позивачу строку на подання заяви про прийняття спадщини на все майно спадкодавця. Вважає, що доцільно поновити позивачу строк на подання заяви про прийняття спадщини за заповітом саме на майно, заповідане позивачу ОСОБА_3 - виключно на земельну ділянку площею 0,24 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Локітка, урочище Гони Палагицької сільської ради, Тлумацький район, Івано-Франківська область. Тобто, визнає позовну вимогу лише в цій частині.

Свою позицію обґрунтував тим, що в цілому, керуючись правовою позицією Верховного Суду, висловленою у справі №761/794/15-ц, можна стверджувати про відсутність правових підстав призначати додатковий строк для прийняття спадщини, якщо у спадкоємця не було реальних перешкод для подання зазначеної вище заяви. Хоч в позові і наведені обставини, які суд може визнати такими, що становили реальну перешкоду для подання позивачем заяви про прийняття спадщини за заповітом, та серед доказів, доданих до позовної заяви, відсутні документи, що їх підтверджують. На його думку, наведені в позовній заяві обставини пропуску строку не можна повноцінно оцінити як поважні, а саме пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, через які позивач не мала змоги своєчасно звернутися в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. З огляду на те, що він неодноразово в спілкуванні з померлим ОСОБА_3 чув його волю щодо майбутньої долі належної йому земельної ділянки в урочищі Гони поблизу села Локітка Тлумацького району Івано-Франківської області, він не заперечує проти поновлення позивачу судом строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом саме на цю земельну ділянку. При цьому вважає, що задля уникнення в майбутньому непорозумінь та складнощів з оформленням права власності на вказану ділянку, слід встановити її реальну площу (оскільки в заповіті її площа вказана 0,24 га, а в довідці Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області - 0,285 га). На початку серпня 2019 року він спілкувався з позивачем та запевнив її у відсутності в нього намірів щодо її частки в спадковому майні. Тоді ж він запропонував позивачу подати заяву нотаріусу для входження її у права спадкоємця. З того часу перше повідомленням від позивача з цього питання стала ухвала Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.09.2019 року по даній справі.

В судовому засіданні 25.02.2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Темех І.Т. подав заяву, в якій уточнив відзив ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 та просив п. 1 резолютивної частини відзиву читати: відмовити у встановленні ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом на майно, заповідане позивачу ОСОБА_3 (а.с. 144).

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 08.10.2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шевчук Н.М. та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Темеха І.Т. задоволено. Витребувано у Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області та приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. належним чином посвідчену копію спадкової справи, у разі її відкриття, та витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання якого було с. Локітка Тлумацького району Івано-Франківської області. Витребувано у Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області дублікат заповіту, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 25.02.2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шевчук Н.М. позов підтримала, з підстав зазначених в ньому, та просила його задовольнити. Додатково пояснила, що позивачу ОСОБА_1 державний нотаріус в усній формі відмовив у прийнятті заяви про прийняття спадшини, що не суперечить вимогам Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Закону України Про нотаріат . Статтею 34 Закону України Про нотаріат чітко визначено нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси. А тому, виходячи з практики Верховного Суду, особа, яка пропустила строк для прийняття спадшини, може звернутися до суду без відмови нотаріуса. Ствердила, що позивач ОСОБА_1 не знала, що батько за життя склав заповіт та заповів їй частину спадкового майна, про це вона дізналася після смерті батька та свого приїзду на Україну від відповідача ОСОБА_2 і від його родичів. Позивач ОСОБА_1 тривалий час безвиїзно перебувала за кордоном, а саме в Ірландії, де працювала. Після смерті батька позивач не мала можливості повернутися в Україну, оскільки весь наявний у неї пакет документів у оригіналі вона надала для оформлення дозволу на потійне місце проживання та роботу в Ірландії. А за відсутності документів, вона не мала змоги звернутися в закордонне консульство чи в інші органи з метою оформлення спадщини. Зазначила, що в судовому засіданні відповідач неодноразово наголошував на тому, що надасть письмову заяву нотаріусу про свою згоду на прийняття позивачем ОСОБА_1 спадщини, однак, насправді, це робити не бажає, на зустріч з позивачем не з`явився, на дзвінки не відповідає. Позивач ОСОБА_1 є єдиною дочкою померлого спадкодавця ОСОБА_3 , відповідач є сином співжительки померлого ОСОБА_3 , однак в судовому порядку факт їхнього спільного проживання не встановлювався. Відповідач ОСОБА_2 кровною спорідненістю з спадкодавцем ОСОБА_3 не пов`язаний жодним чином, тому може претендувати тільки на те майно спадкодавця, яке зазначено в заповіті. Також нотаріус, встановивши наявність заповіту, не вчинила жодних дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не зробила виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Ствердив, що він визнає право позивача на частку спадкового майна зазначеного в заповіті, однак заперечує проти підстав звернення до суду з даним позовом. Вказав, що померлий ОСОБА_3 протягом 20 років постійно проживав з його матір`ю та з ним. Йому відомо, що позивач ОСОБА_1 безвиїзно перебувала за кордоном. Остання періодично розмовляла з батьком та з ним по телефону. Батько ОСОБА_3 хворів протягом декількох років, мав цукровий діабет та проблеми з серцем. В день смерті ОСОБА_3 він особисто спілкувався з позивачем по телефону та повідомив її про заповіт. Після смерті батька лікар повідомив, що необхідно проводити похорон терміново на наступний день. ОСОБА_5 мала на меті приїхати на похорон, тому просила відкласти похорон на один день, оскільки вона не встигне добратися, однак так і не приїхала. Про те, що у неї відутні документи для повернення на Україну не згадувала. Враховуючи прохання ОСОБА_5 , він чекав на неї, щоб разом звернутися до нотаріуса з метою прийняття спадщини. Пізніше по вайберу він в розмові з позивачем повідомив її, що буде вчиняти дії щодо прийняття спадщини, на що позивач вказала, що не може повернутися додому, посилаючись на зайнятість на роботі. Ствердив, що про існування заповіту він знав, оскільки був присутній при його складанні. Крім того, вказав, що пропонував позивачу разом з ним звернутися до нотаріуса і він напише заяву про те, що він не заперечує проти прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Темех І.Т. позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та відновленні позивачу строку на подання заяви про прийняття спадщини, з підстав зазнавених у письмовому виступі у дебатах ОСОБА_2 , поданому ним через канцелярію суду 10.09.2020 року (а.с. 228-229). Додатко вказав, що однією з передумов звернення до суду для поновлення строку на подання заяви про прийняття спадщини є наявність відмови нотаріуса у здійснені нотаріальні дії - видачі свідоцтва про право на спадщину. В матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до нотаріуса і, відповідно, відмови нотаріуса у вчиненні такої нотаріальної дії. Однією з правових підстав звернення з позовом про поновлення строку на прийняття спадщини є наявність поважної причини пропуску такого строку. Верховний Суд сказав, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання такої заяви. Позивач подала на підтвердження позову документи, що свідчать про її перебування за кордоном України. Однак, сторона позивача не спромоглась подати підтвердження існування саме непереборної сили для її повернення в Україну з метою прийняття спадщини, про яку знала достеменно ще за життя спадкодавця, оскільки спадкодавець в присутності відповідача ОСОБА_2 повідомляв її про складання ним заповіту і про зміст свого розпорядження в ньому. З огляду на вищенаведене, вбачає доцільним визнати, що позивач не використала належно свою можливість прийняти спадщину, яку мотивує відсутністю знань про спадкове майно, про порядок його прийняття чи наявність непідтверджених обставин, які перешкодили їй реалізувати своє право на прийняття спадщини. Оскільки після смерті спадкодавця ОСОБА_3 майно спадкується за заповітом, яким чітко визначено частку позивача та відповідача в спадковому майні, питання кровної спорідненості відповідача ОСОБА_2 та спадкодавця ОСОБА_3 не має значення для даної справи.

Представник відповідача - Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, однак 19.09.2019 року, 15.11.2019 року, 03.08.2020 року на адресу суду подав заяви, в яких в розгляді справи покладається на розсуд суду та просив розгляд справи провести у його відсутності (а.с. 30, 76, 220), 16.04.2020 року та 06.05.2020 року на адресу суду подав заяви, в яких позов визнав, не заперечив проти його задоволення, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи провести у його відсутності (а.с. 169, 179).

Вислухавши думку представників сторін та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав:

Судом встановлено, що згідно довідки Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 616 від 03.08.2019 року за господарством громадянина ОСОБА_1 (батьком позивача) по АДРЕСА_1 обліковано земельні ділянки орієнтовно загальною площею 0,54 га, а саме: земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 орієнтовною площею - 0,25 га; земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства в с. Локітка Тлумацького району Івано-Франківської області в урочищі Гони орієнтовною площею - 0,285 га (а.с. 10).

Відповідно до довідки відділу реєстрації актів громадянського стану Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області № 345/174 від 02.12.2003 року, 03.07.1969 року у с. Більшівці Галицького району Івано-Франківської області зареєстровано одруження ОСОБА_3 (батько позивача) та ОСОБА_6 (мати позивача), та після реєстрації одруження останній присвоєно прізвище ОСОБА_7 , запис акта № 10, 04.04.2000 року зареєстровано розірвання шлюбу, запис акта № 28 (а.с. 6). Дані відомості також підтверджуються копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 22.09.2003 року, відповідно до якого шлюб між ОСОБА_3 (батько позивача) та ОСОБА_8 (мати позивача) розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 04.04.2000 року зроблено запис № 28. Прізвища після розірвання шлюбу: громадянина ОСОБА_7 , громадянки ОСОБА_7 (а.с. 9).

Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, де в графі Батько вказано ОСОБА_3 , а в графі Мати - ОСОБА_8 (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (батько позивача) помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 8). Ще за життя ОСОБА_3 (батько позивача) посвідчив заповіт, яким належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_2 (відповідач), а земельну ділянку площею 0,2400 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Локітка, урочище Гони Палагицької сільської ради, Тлумацький район, Івано-Франківська область, заповів ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується копією заповіту від 21.07.2017 року (а.с. 58) та копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №48492902 від 21.07.2017 року (а.с. 58 зворот).

В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Відповідно до довідки Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області № 615 від 03.08.2019 року на день смерті ОСОБА_3 , який проживав по АДРЕСА_1 , в склад його сім`ї входив ОСОБА_2 (відповідач), 1982 р.н. (а.с. 11).

Як вбачається з спадкової справи № 226/2018 від 31.10.2018 року, заведеної приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославською Н.В. після смерті ОСОБА_3 (батько позивача) (а.с. 56-63) відповідач 31.10.2018 року звернувся до приватного нотаріуса Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославської Н.В. із завою про прийняття спадщини за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 (батько позивача) (а.с. 56 зворот).

Згідно відповіді Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області № 654/01-16 від 29.10.2019 року (а.с. 67), наданої на виконання ухвали Тлумацького районного сулу Івано-Франківської області від 08.10.2019 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 (батько позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання якого було с. Локітка Тлумацького району Івано-Франківської області, згідно Алфавітних книг обліку спадкових справ за період з 2018 року по 2019 роки не заводилася.

За змістом ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Із змісту ст. 48 ЦПК України слідує, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідачем в цивільному процесі є особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими позовними вимогами.

На підставі статей 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1221, 1222, 1223, 1225 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як передбачено нормами ст.ст. 1235, 1236 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

В силу вимог ст.ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відповідно до абз.3 п.23 та п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування за №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 є сином співжительки померлого ОСОБА_3 (батько позивача), тобто він не пов`язаний із померлим спадкодавцем кровною спорідненістю і не входить до кола спадкоємців за законом, визначених ст.ст. 1261-1265 ЦК України, а тому має право на спадкування тієї частини спадкового майна, яка охоплена заповітом, складеним на його ім`я, тобто на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом спору у даній справі є визначення позивачу ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на земельну ділянку площею 0,2400 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Локітка, урочище Гони Палагицької сільської ради, Тлумацький район, Івано-Франківська область.

З аналізу матеріалів спадкової справи № 226/2018 від 31.10.2018 року, заведеної приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославською Н.В., судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 жодної письмової згоди на прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 не надавав. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 заяву про відмову від права на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 нотаріусу не подавала.

Позивач ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , оскільки вона не знала про існування посвідченого на її ім`я заповіту. Про даний документ їй стало відомо тільки у 2019 році, коли вона повернулася в Україну. Крім того, тривалий час вона проживала за кордоном, очікуючи на свою легалізацію там, а тому довгий період часу виготовляла документи, які б надали їй змогу безперешкодно повернутися додому. Вказані нею дозвільні документи вона отримала у 2019 році та одразу ж поїхала в Україну.

Звернувшись до державного нотаріуса Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області, позивач отримала усну відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на спадкове майно, яке залишилось після смерті батька ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 пропустила шестимісячний термін для прийняття спадщини.

Статтею 49 Закону України Про нотаріат визначено випадки відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, однак обов`язкової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини даним переліком не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту та перебування позивача за кордоном в період строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Вказана правова позиція також висловлена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 565/1145/17.

Відповідно до статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Як вбачається з спадкової справи № 226/2018 від 31.10.2018 року, заведеної приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославською Н.В., доказів на предмет того, що нотаріусом було вчинено дії передбачені Закону України Про нотаріат та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зокрема, в частині повідомлення спадкоємців про наявність спадкового майна та заповіту, не міститься .

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки їй не було відомо про наявність заповіту, складеного ОСОБА_3 (батько позивача) на її ім`я, а сама вона в період строку для подання заяви про прийняття спадщини перебувала за кордоном. Отже, позивачем пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Крім того, відповідно до робочої візи серійний номер НОМЕР_2 від 21.02.2002 року ОСОБА_9 отримала дозвіл на роботу в Ірландії за кваліфікаційним розрядом архітектор терміном на два роки. 08.03.2003 року їй дозволено перебування в Ірландії до 21.02.2004 року (а.с. 88-89).

До цього ж, згідно витребуваної, на підставі ухвали Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2019 року, інформації із Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №0.184-68/0/15-20-вих від 02.01.2020 року (а.с. 112), у базі даних Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України у період з 15.09.2018 року по 28.12.2019 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , періодично, перетинала пункт пропуску Львів , а саме: 01.08.2019 року о 10 год. 57 хв. - в`їзд; 24.08.2019 року о 10 год. 35 хв. - виїзд; 26.12.2019 року - в`їзд.

Відповідно до копії карти на проживання № RJ6413581 від 13.06.2019 року (а.с. 136) та її перекладу на українську мову, виконаного перекладачем ОСОБА_11 , посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Глущенко І.В. (а.с. 137), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, як член родини громадяника Євросоюзу, отримала дозвіл на роботу та постійне проживання в Євросоюзі.

17.10.2018 року Верховний Суд у справі №681/203/17-ц, керуючись принципом пропорційності , дійшов до висновку, що вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, необхідно врахувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту прав власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 сплив 15.03.2019 року, протягом цього періоду вона знаходилася в Ірландії, тобто на великій відставі від місця знаходження спадкового майна ОСОБА_3 , де працювала та очікувала на документи, які б надавали змогу їй повернутися додому, і тільки 01.08.2019 року вона повернулася на Україну, та відразу ж вона звернулася до нотаріуса, а, як видно з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом вже 29.08.2019 року надійшла на адресу суду, тобто пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини після повернення на територію України є незначним, керуючись принципом пропорційності , суд вважає, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог.

За встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи, доводи відповідача ОСОБА_2 та його представника щодо безпідставності позову не заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (що у 2019 році становив 768 грн. 40 коп.).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме квитанції № 0.0.1448606293.1 від 27.08.2019 року (а.с. 1) при подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 790,00 грн.

При такому вирішенні позову, з бюджетних асигнувань відповідача Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області та відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача по 50% з кожного понесених нею судових витрат по сплаті судового збору в передбаченому законом розмірі, а саме в сумі по 384,20 грн. (№ 0.0.1448606293.1 від 27.08.2019 року, а.с. 1). Оскільки клопотання позивача ОСОБА_1 про повернення їй переплаченої суми судового збору в розмірі 21,60 грн. на адресу суду не надходило, суд вважає, що переплачену позивачем суму судового збору в зазначеному розмірі слід віднести на її рахунок. Судові витрати по справі понесені ОСОБА_2 (квитанція № б/н від 28.10.2019 року та договір про надання правничої допомоги від 07.10.2019 року, а.с. 40-41, 42) слід покласти на його рахунок.

На підставі наведеного, ст.ст. 1233, 1234, 1235, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_10 задовольнити.

Визначити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованій по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , додатковий трьохмісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обраховувати з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнути з бюджетних асигнувань Пагагицької сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської облаті, яка знаходиться за адресою с. Палагичі, Тлумацький район, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 04356917), на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , - 384 (Триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок на відшкодування витрат понесених позивачем по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , - 384 (Триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок на відшкодування витрат понесених позивачем по сплаті судового збору.

Решту судових витрат в сумі 21 (Двадцять одна) гривня 60 копійок віднести на рахунок позивача ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Судові витрати по справі понесені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителем АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , покласти на його рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Н.І. Лущак

Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2020 року