Постанова

від 24.11.2020 по справі 594/539/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/539/19Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І. Провадження № 22-ц/817/496/20 Доповідач - Сташків Б.І. Категорія - 302000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Парандюк Т. С., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Сович Н.А.

та сторін - представника відповідача ТзОВ"Корпорація "Колос-ВС" - Кавійчик В.П.

розглянувши у вкритому судовому засіданні у місті Тернополі цивільну справу № 594/539/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос-ВС" на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року,ухваленого суддею Зушман Г.І., повний текст рішення складено 31 січня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос-ВС" про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Денисова Т.С., звернувся в суд з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Колос-ВС про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 2,42 га, кадастровий номер 6120880900:01:001:1352, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №213567. Між ним та відповідачем 05 листопада 2007 року був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки, строк дії якого відповідно до пункту 8 договору становив 5 років. Спірний договір набув чинності з моменту його реєстрації в Борщівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 грудня 2007 року за: № 040765509858. За Угодою про внесення змін до договору оренди землі, що зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Борщівському районі 26 грудня 2011 року за № 612080004002195, пункт 8 договору оренди землі викладено в наступній редакції: Договір укладено на 10 років , отже, строк дії договору оренди, укладеного 05 листопада 2007 року, закінчився 26 грудня 2017 року у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. В кінці 2017 року він усно, а згодом 24 липня 2018 року, після збору літнього врожаю, листом повідомляв адміністрацію ТОВ Корпорація Колос-ВС про намір обробляти свою земельну ділянку самостійно, однак відповідачем всупереч його заяви, належна йому на праві власності земельна ділянка повернута не була, відповідні акти не складалися, а були проведені осінньо-польові роботи. Вважає, що орендні правовідносини згідно договору оренди землі від 05 листопада 2007 року між сторонами припинилися з 26 грудня 2017 року, а відповідач безпідставно продовжує користуватися його земельною ділянкою, чим порушує його право власності на земельну ділянку.

Враховуючи наведене позивач просив визнати припиненим договір оренди землі, укладений 05 листопада 2007 року в с.Юр`ямпіль Борщівського району Тернопільської області між ним та відповідачем, державна реєстрація якого проведена Борщівським реєстраційним відділом Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26 грудня 2007 року за Р №040765509858, щодо земельної ділянки площею 2,42 га, кадастровий номер 6120880900:01:001:1352 із змінами, внесеними на підставі угоди про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованої в управлінні Держкомзему у Борщівському районі 26 грудня 2011 року за №612080004002195 .

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року позов ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Колос-ВС , с.Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 34035633, про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим задоволено.

Визнано договір оренди землі,укладений 05 листопада 2007 року між Борковським та Товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація Колос-ВС ,державна реєстрація якого проведена Борщівським реєстраційним відділом Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК 26грудня 2007року за Р№040765509858,щодо земельної ділянки площею 2,42га,кадастровий номер6120880900:01:001:1352 із змінами,внесеними на підставі угоди Про внесення змін до договору оренди землі ,зареєстрованої в Управлінні Держкомзему у Борщівському районі 26 грудня 2011року за№612080004002195,припиненим з 27 грудня 2017року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Колос-ВС , с.Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 34035633, в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 768,40 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду від представника ТзОВ Корпорація Колос-ВС поступила апеляційна скарга, в якій сторона відповідача посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу мотивував тим, що суд першої інстанції невірно застосував положення частини 6 Закону України «Про оренду землі» , та дійшов хибного висновку, що орендар до закінчення строку дії договору не повідомив орендодавця в установлені строки про намір скористатись переважним правом на укладення договору на новий строк.

Звернув увагу на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у справі №920/739/17 від 10.09.2018 року, у справі №905/1877/17 від 30.01.2019 року, у справі №917/439/18 від 06.06.2019 року.

Апелянт вказує, що частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано поновлення строку на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору). При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатись правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , не вимагається.

Зазначив, що 26 липня 2018 року відповідач отримав заперечення від позивача щодо продовження договірних відносин. 12 вересня 2018 року звернувся із заявою про виплату паю за 2018 рік чим спростував свою заяву від 26 липня 2018 року. Відповідач вважає, що наведене свідчить про те, що своїми діями позивач підтвердив свій намір продовжити дію зазначеного вище договору оренди землі укладеного між ним та відповідачем.

Також представник відповідача вказував, що сам факт звернення до суду із позовними вимогами про визнання припиненим договору оренди землі свідчить про прийняття та розуміння його ОСОБА_1 як укладену, діючу до сьогодні угоду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Денисова Т.С. вказує про необґрунтованість апеляційної скарги. Зокрема зазначає, що переважне право на продовження дії договору відповідач не реалізував. Зазначила, що підписуючи договір оренди земельної ділянки від 05 листопада 2007 року та угоду про внесення змін до договору оренди землі, позивач надав своє волевиявлення на оренду земельної ділянки на строк 10 років, починаючи з моменту державної реєстрації договору, а не на його продовження строку дії ще на 10 років з 26 грудня 2011 року.

Також, вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що своїми діями ОСОБА_1 підтвердив намір продовжити дію договору оренди землі , одержуючи орендну плату за землю, оскільки позивач вважає вказану оплату частиною відшкодування йому шкоди за користування його земельною ділянкою.

У судовому засіданні представник ТзОВ Корпорація Колос-ВС - адвокат Кавійчик В.П. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак від його представника адвоката Денисової Т.С. поступило клопотання про розгляд справи в суді апеляційної інстанції за їхньої відсутності .

Заслухавши пояснення представника ТзОВ Корпорація Колос-ВС - адвоката Кавійчик В.П., ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, підписуючи договір оренди земельної ділянки від 05 листопада 2007 року та угоду про внесення змін до договору оренди землі, надав своє волевиявлення на надання права оренди належної йому земельної ділянки на 10 років, починаючи з моменту державної реєстрації договору оренди землі, а саме з 26 грудня 2007 року надав своє волевиявлення на надання права оренди належної йому земельної ділянки на 10 років, починаючи з моменту державної реєстрації договору оренди землі, а саме з 26 грудня 2007 року саме на 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Орендар ТОВ Корпорація Колос-ВС до закінчення строку дії договору не повідомляв орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, не направляв жодних листів з проектом додаткової угоди. На даний час користування відповідачем земельною ділянкою позивача є безпідставним, оскільки договір оренди земельної ділянки від 05 листопада 2007 року є припиненим з 26 грудня 2017 року. Зазначав, про безпідставність доводів представника відповідача про виплату орендної плати у 2018 році, оскільки виплата здійснювалася за користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 05 листопада 2007 року. Прийшовши до висновку, що позивач має правові підстави вважати, що договір оренди землі, укладений ним з ТОВ Корпорація Колос-ВС , припинений 26 грудня 2017 року у зв`язку із закінченням строку його дії і ТОВ Корпорація Колос-ВС на власний розсуд розпорядилось своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, тобто не скористалось ним.

Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції повністю погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За правилами статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першої статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

У статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Так, частинами першою-п`ятою статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №213567 від 02 листопада 2007 року є власником земельної ділянки площею 2,42 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Більче-Золотецької сільської ради Борщівського району Тернопільської області, кадастровий номер 6120880900:01:001:1352 (а.с.6).

Між ТОВ Корпорація Колос-ВС та ОСОБА_1 05 листопада 2007 року укладено договір оренди землі, земельної ділянки площею 2,42 га, строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Державна реєстрація зазначеного договору здійснена 26 грудня 2007 року у Борщівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 26 грудня 2007 року за №040765509858 (а.с.7-8).

Згідно п.8 Договору оренди землі сторонами погоджено, що договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 37 Договору оренди землі передбачено, зокрема, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Між сторонами також укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі, яка зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Борщівському районі 26 грудня 2011 року за № 612080004002195. (а.с.9-10). Згідно даної угоди сторони домовились внести в договір оренди землі, який зареєстрований у Борщівському районному відділі Тернопільської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №040765509857 від 26 грудня 2007 року наступні зміни:

- пункт 2 викласти в наступній редакції: В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,42 га ;

- пункт 5 викласти в наступній редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 24667,42 ;

- пункт 8 викласти в наступній редакції: Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ;

- пункт 9 викласти в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 6 (шість) центнерів зерна 3% від нормативної грошової оцінки

При цьому в Угоді про внесення змін до договору оренди землі сторони погодили, що дана угода є невід`ємною частиною договору оренди.

Встановлено, що строк дії договору оренди землі від 05 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Корпорація Колос-ВС (орендар), з урахуванням угоди про внесення змін до договору оренди, зареєстрованої в Управлінні Держкомзему у Борщівському районі 26 грудня 2011 року за № 612080004002195, почався з моменту його державної реєстрації, а саме з 26 грудня 2007 року, оскільки при укладенні договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку саме з цього моменту, та закінчився 26 грудня 2017 року.

Як вбачається із Витягу з ДЗК від 02 травня 2018 року №НВ 6104646122018 (а.с.11-13) та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №125538987 від 29 травня 2018 року (а.с.14), у них відсутні відомості про державну реєстрацію речового права - права оренди спірної земельної ділянки відповідачем.

Проте, всупереч умовам договору, в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно після 29 травня 2018 року внесено відомості про право оренди спірної земельної ділянки відповідачем до 29 грудня 2021 року, що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №155135244 від 05 лютого 2019 року (а.с.15) .

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що укладення додаткової угоди № 612080004002195 від 26 грудня 2011 року було направлено на продовження орендних відносин ще на 5 років, тобто до 29 грудня 2021 року , оскільки вказаною угодою було змінено строк дії договору оренди з 5 років на 10 років, а не початок строку дії договору оренди.

Так, саме у пункті 43 договору оренди сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, яка вчинена 26 грудня 2007 року(а.с.7-8).

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 червня 2019 року у цивільній справі №615/1411/17.

Також, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що в 2018 році відповідач сплатив позивачу орендну плату, оскільки орендна плата повинна сплачуватися і за фактичний період перебування землі у користуванні.

Окрім того, звертаючись із апеляційною скаргою, представник ТзОВ Корпорація Колос-ВС посилався на пункт 6 статті 33 Закону України Про оренду землі як на підставу для поновлення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8,11 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі. Зокрема, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, стаття 33 вказаного закону фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі. Частиною першою цієї статті закріплено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, реалізація якого можлива за умови дотримання порядку, визначеного частинами другою-п`ятою статті. Частиною шостою статті передбачена друга підстава поновлення договору оренди землі, яка реалізується в порядку, встановленому частинами шостою-дев`ятою цієї статті.

Пунктом 8 угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки визначено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Ці положення договору узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи те, що у договорі оренди землі передбачено переважне право орендаря на укладення договору за умови повідомлення орендодавця про намір його продовжити не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, то у даному випадку застосуванню підлягають підстави визначенні ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.05.2019 року в справі № 233/844/18 погодилася з тим, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ст.33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Для застосування ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №313/350/16-ц зазначено, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі . І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що статтею 33 Закону України « Про оренду землі»визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-пятою, так і для підстави, передбаченої частинами шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність, при цьому зазначив, що орендар в обовязкову порядку зобов`язаний до закінчення строку оренди землі( у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону ) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.

У вказаній постанові Верховний суд відступив від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Матеріали справи свідчать про те, що ні у місячний термін, ні в подальшому ТзОВ Корпорація Колос-ВС не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені частиною другою статті 33 зазначеного Закону, повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про недотримання відповідачем процедури поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що після 26 грудня 2017 року позивач у значний період не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його намір повернути земельну ділянку та припинити дію договору оренди земельної ділянки від 05 листопада 2007 року.

Як вбачається із листа - повідомлення від 24 липня 2018 року адресованого орендарю, позивач в порядку п. 21 договору оренди землі, вказував що після збору літнього врожаю, має намір обробляти свою земельну ділянку самостійно, а тому просив повернути йому земельну ділянку за актом приймання-передачі, після припинення даного договору.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк не заявив про своє переважне право на продовження дії договору оренди, та наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з орендарем дають підстави для висновку, що переважне право ТзОВ Корпорація Колос-ВС , на укладення договору оренди землі відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі , припинилося.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції компенсації не підлягають.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Колос-ВС" - залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2020 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони у межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 30 листопада 2020 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Парандюк Т.С.

Судді: Щавурська Н.Б