Постанова

від 10.11.2020 по справі 758/16365/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи 758/16365/19

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10352/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Іванченка М.М.

при секретарі Кемському В.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Осінчука В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та адвоката Осінчука Володимира Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року, постановлену під головуванням судді Голосіївського районного суду м. Києва Шевченко Т.М.,

у цивільній справі №758/16365/19 за заявою ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди

в с т а н о в и л а :

У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 суму шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 236 750 грн.

16 червня 2020 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві приватної власності, а саме:

- житловий будинок, загальною площею 57 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку (кадастровий номер 3221482000:05:003:0036) площею 0,0216 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку (кадастровий номер 3221482001:01:023:0014), площею 0,1721 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- автомобіль Audi 100, 1991 року випуску.

Посилаючись на те, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову може утруднити виконання майбутнього рішення суду, враховуючи що між сторонами виникли деліктні правовідносини з відшкодування шкоди, завданої унаслідок ДТП, яку відповідач у добровільному порядку відшкодовувати відмовляється. Відтак, враховуючи ціну позову та безперешкодну можливість відповідача відчужити належне йому нерухоме майно з метою уникнення відповідальності, позивач просив заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вказуючи, що відповідач вже розмістив оголошення в мережі Інтернет щодо продажу житлового будинку.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року заяву задоволено частково.

Накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іванніковим І.М.

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив ухвалу скасувати та відмовити ОСОБА_3 у задоволені заяви про забезпечення позову. Посилаючись на не доведення позивачем обставин, що невжиття обраного ним заходу забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вказуючи, що будь-яких оголошень з приводу продажу належного йому нерухомого майна, він не розміщував.

Представник відповідача Осінчук В.Б. також подав до суду апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив ухвалу скасувати та відмовити ОСОБА_3 у задоволені заяви про забезпечення позову. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права в частині не визнання заяви ОСОБА_3 зловживанням процесуальними правами, так як в травні 2020 року позивачем вже подавалася аналогічна за змістом заява про забезпечення позову, у задоволенні якої судом було відмовлено. Вказував, що повторна заява щодо вжиття заходів забезпечення позову, подана в червні 2020 року, не була оплачена окремою квитанцією про сплату судового збору, що в силу положень ч. 10 ст. 153 ЦПК України є підставою для повернення заяви позивачу без розгляду.

Відзив на апеляційні скарги подано не було.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав подані апеляційні скарги та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача не визнав скарги , заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів, щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь заявника.

Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту на належне відповідачу майно, є співмірними до заявленого позову та можуть усунути можливість ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі його задоволення. Зважаючи на ухилення від відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 може вжити реальних заходів щодо реалізації належного йому нерухомого майна, чим унеможливить виконання можливого рішення суду в інтересах ОСОБА_3 .

Розглядаючи справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги відповідача в частині не доведення позивачем обставин, що невжиття обраного ним заходу забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду, на думку колегії суддів не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Зокрема, судом обґрунтовано враховано майновий характер спірних правовідносин та накладено арешт на нерухоме майно, орієнтовна вартість якого відповідає ціні позову. У випадку відчуження такого нерухомого майна відповідачем, виконання рішення суду може бути ускладнено. Також враховано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу спроможне забезпечити ефективний захист їх порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо не розміщення ним будь-яких оголошень відносно продажу нерухомого майна, не спростовують наявності в мережі Інтернет розміщеної інформації щодо продажу майна, яке належить саме відповідачу. І про арешт якого заявлено позивачем, а отже свідчать про об`єктивну змогу відчужити таке майно.

При цьому,слід зазначити, що вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, діють до набрання рішенням суду по даній справі законної сили та спрямовані виключно на забезпечення можливості виконання такого рішення у майбутньому, не порушуючи законних прав та інтересів відповідача, права якого щодо користування та володіння нерухомим майном жодним чином не обмежуються оскаржуваною ухвалою суду.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо порушення судом норм процесуального права (в частині не визнання заяви ОСОБА_3 зловживанням процесуальними правами, так як в травні 2020 року позивачем вже подавалася аналогічна за змістом заява про забезпечення позову, у задоволенні якої судом було відмовлено, несплати судового збору при подачі повторної заяви про забезпечення позову), на думку колегії суддів не знайшли свого підтвердження у ході розгляду.

І можуть бути підставою для скасування ухвали суду в силу положень ч. 2 ст. 376 ЦПК України, тільки тоді, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

А саме, законодавець вважає зловживання правом неприпустимим, а судова практика, зокрема Пленум Верховного Суду України у постанові №9 від 22.12.2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову звертає увагу на те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо позов або пов`язані з матеріально - правовими обмеженнями заходи його забезпечення виявляться необґрунтованими.

З метою мінімізації можливих зловживань із забезпечення позову, процесуальним законодавством визначено, що: має бути надано підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та як саме і вид забезпечення позову повинен бути відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.

У той же час, як вбачається і з матеріалів справи заявник звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову вказував на те, що невжиття заходів ускладнить виконання рішення суду виходячи з тривалості існуючого спору між сторонами, а саме ДТП сталася з вини відповідача ще в грудні 2017 року і до моменту подання заяви в добровільному порядку не відбувається відшкодування шкоди (236 750 грн., що є значною для позивача), або проведення будь-яких дій щодо можливого врегулювання спору. В той час, як в мережі Інтернет маються певні повідомлення щодо питань продажу майна, яке належить відповідачу.

Відтак, обраний вид забезпечення, на думку колегії суддів, відповідає заявленим позовним вимогам та їхньому обсягу.

При цьому слід також зазначити, що в силу положень ст. 44 ЦПК України визнання подання стороною заяви зловживанням процесуальними правами є правом, а не обов`язком суду.

Матеріали апеляційної скарги не містять у собі доказів на підтвердження доводів представника відповідача, щодо несплати позивачем судового збору при подачі заяви про забезпечення позову.

Незважаючи на те, що у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 368, 372, 374,375, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційніскарги ОСОБА_2 та адвоката Осінчука Володимира Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді: