Рішення

від 19.11.2020 по справі 478/422/20

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/422/20 Провадження № 2/478/143/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Іщенко Х.В.,

при секретарі Луговській А.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Казанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання доручення недійсним, визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

18.03.2020 року представник позивача - адвокат Задерецький В.А. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання доручення недійсним, визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 23.03.2020 року суддею вказаного суду ОСОБА_6 , позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі за її позовом, в частині визнання договору оренди землі недійсним з підстав відсутності її волевиявлення відносно оскаржуваного правочину, відкрито провадження у справі про визнання доручення недійсним, визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 09.06.2020 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Сябренко І.П. та секретаря судових засідань Поліщук С.П., - задоволено. Справу передано до канцелярії Казанківського районного суду Миколаївської області, для визначення автоматизованою системою документообігу судді для розгляду справи. У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про передачу справи №478/422/20 на розгляд до Новобузького районного суду Миколаївської області, - відмовлено.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 02.07.2020 року суддя Іщенко Х.В. прийняла до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання доручення недійсним, визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі та призначила підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 05.10.2020 року зазначена справа призначена до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4823655100:09:000:0036 серії ЯГ №615839 від 02.11.2007 року позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 6,60 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Казанківської селищної ради Миколаївської області. 27.10.2010 року Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії Центру ДЗК за №041049100889 проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 03.11.2009 року, згідно якого позивач, строком на 49 років передала у користування свою земельну ділянку, де орендарем зазначений відповідач ОСОБА_5 , а орендодавцем - позивач ОСОБА_1 . У позовній заяві представник позивача посилався на відсутність волевиявлення позивача ОСОБА_1 при укладанні договору оренди землі від 03.11.2009 року з відповідачем ОСОБА_5 через те, що зазначений договір від імені ОСОБА_5 підписаний його матір`ю - ОСОБА_5 , яка діяла на підставі доручення від 29.10.2009 року, а зазначене доручення не надавало їй право представляти інтереси ОСОБА_5 щодо складання письмової угоди (договору) на оренду землі. Просив: визнати недійсним доручення від 29.10.2009 року, посвідчене посадовою особою органу місцевого самоврядування - секретарем Лагодівськоої сільської ради Казанківського району Миколаївської області, із тексту якого вбачається, що ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_5 представляти його інтереси в місцевих органах влади, Держземагенстві, громадських органах, міліції, прокуратурі, судах всіх рівнів, діяти в якості його представника, зокрема складати письмові угоди на оренду землі, збирати необхідні документи для укладення договорів оренди землі та інших цивільних договорів незаборонених цивільним законодавством України, а також має право підписувати від його імені будь-які цивільні договори; визнати недійсним договір оренди землі, земельної ділянки, кадастровий номер 4823655100:09:000:0036, площею 6,60 га., датований 03.11.2009 року, строком на 49 років, в якому як орендар зазначений ОСОБА_5 , а як орендодавець ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, кадастровий номер 4823655100:09:000:0036, строком на 49 років, датованого 03.11.2009 року, в якому як орендар зазначений ОСОБА_5 , а як орендодавець ОСОБА_1 , проведену 27.10.2010 року Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії Центру ДЗК за №041049100889.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Задерецький В.А. підтримали заявлені вимоги і просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. 09.04.2020 року у відзиві на позовну заяву просив: відмовити в задоволенні позовних вимог, висунутих до Головного управління як до неналежного відповідача та розглянути справу без участі представника Головного управління.

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_5 - адвокат Чепула І.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що сторона позивачів не довели своїх позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову і застосувати строки позовної давності.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд приходе такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і по захист яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №615839 від 02.11.2007 року, є власником земельної ділянки площею 6,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Казанківської селищної ради Миколаївської області.

03.11.2009 року між власником вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі строком на 49 років.

Факт передачі у оренду земельної ділянки від позивача до відповідача підтверджується актом прийому - передачі об`єкта оренди (земельної ділянки земельної ділянки площею 6,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за договором оренди від 03.11.2009 року).

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст.14, 18, 20 Закону України Про оренду землі , в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі , за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі передбачена письмова форма договору оренди землі, яка передбачає його підписання сторонами (ч.2 ст.207 ЦК України).

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Державну реєстрацію договору проведено Казанківським сектором реєстрації Миколаївської філії Центру ДЗК за №041049100889 від 27.10.2010 року.

Обидві сторони договору оренди земельної ділянки дійшли згоди щодо його істотних умов, скріпивши 03.11.2009 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Даний договір пройшов державну реєстрацію, а тому набув чинності. Також сторонами був підписаний Акт прийому-передачі даної земельної ділянки. Зі змісту позовної заяви та пояснень сторін вбачається, що відповідач до теперішнього часу користується орендованою земельною ділянкою.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вимогами ст.204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним. Отже, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створенні обов`язково підлягають виконанню.

Положеннями ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності у договорі оренди землі однієї з істотних умов суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 21.01.2015 року у справі №6-215цс14, від 09.12.2015 року у справі №6-849цс15.

Як на одну із підстав своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що договір оренди землі від 03.11.2009 року з відповідачем ОСОБА_5 не укладала та не підписувала.

За змістом ст.207 ЦК України , правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Таким чином, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст.203 ЦК України , є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

За положеннями ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України ).

Згідно із положеннями частин 2, 4, 5 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В силу ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 08.08.2017 року, ухваленого в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання договору оренди землі, встановлено, що ОСОБА_1 передала належну їй на праві власності земельну ділянку в користування ОСОБА_5 , про що свідчить договір оренди від 03 листопада 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який було зареєстровано 27.10.2009 року у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК за №041049100889. В рахунок орендної плати ОСОБА_1 наперед виплачено 28000 грн. Крім того, в судовому засіданні, позивач надала свідчення про те, що вона особисто підписала договір оренди землі, а тому мала можливість не погодитись з умовами договору.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 16.01.2019 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним, - відмовлено. Дане рішення вступило в законну силу.

За таких обставин не можна вважати, що вищевказаний договір оренди землі від 03.11.2009 року не відповідає волі орендодавця та вимогам закону. А відтак відсутні підстави для визнання його недійсним.

Щодо тверджень позивача ОСОБА_7 про підписання договору оренди землі від імені ОСОБА_5 , який є орендарем, його матір`ю - ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Як вбачається із тексту доручення від 29.10.2009 року, ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_5 представляти його інтереси в місцевих органах влади, Держземагенстві, громадських органах, міліції, прокуратурі, судах всіх рівнів, діяти в якості його представника, зокрема складати письмові угоди на оренду землі, збирати необхідні документи для укладення договорів оренди землі та інших цивільних договорів незаборонених цивільним законодавством України, а також має право підписувати від його імені будь-які цивільні договори. Дане доручення посвідчено посадовою особою органу місцевого самоврядування, а саме секретарем Лагодівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Згідно інформації, наданої 09.07.2020 року Казанківською селищною радою за №1330/03-15, доручення від 29.10.2019 року, видане на ім`я ОСОБА_5 від імені ОСОБА_5 , посвідчено посадовою особою Лагодівської сільської ради Казанківського району в журналі реєстрації нотаріальних дій (довіреності) не зареєстроване, копія доручення - відсутня.

Згідно інформації, наданої 05.10.2020 року Казанківською селищною радою, відповідно до розрахункових відомостей за 2009 рік - ОСОБА_8 займала посаду секретаря Лагодівської сільської ради, яку було вирішено допитати в якості свідка з забезпеченням її участі в судовому засіданні стороною позивача.

Сторона позивача не забезпечила участь в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 .

Відповідно до статті 12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, не є доведеними.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, не доведено порушення її прав орендодавця. Фактичне виконання договору свідчить про погодження сторонами усіх істотних умов та не порушує жодних прав чи інтересів позивача.

Суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано беззаперечних доказів того, що вона не підписувала оспорюваний договір та що при його укладенні були порушені її права як орендодавця, відтак позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки не вбачається факту порушення прав позивача укладенням цього договору.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на її рахунок.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання доручення недійсним, визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору оренди землі - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи віднести на її рахунок.

У стягненні витрат на правову допомогу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: