Рішення

від 23.11.2020 по справі 906/546/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/546/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Міщенко С.В., ордер серія ЧК №91993 від 16.03.20;

від відповідача: Хаупшева Л.М., наказ №216-ОД від 26.06.20;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектро" (м.Черкаси)

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт.Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 560108,51грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектро" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" заборгованості у розмірі 560108,51грн, з яких: 104649,91грн основного боргу, 272474,78грн пені, 58838,61грн 3% річних та 124145,21грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №298 від 15.08.16 в частині оплати вартості поставленого товару та договору про реструктуризацію заборгованості від 11.09.19.

Ухвалою господарського суду від 29.05.20 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 02.07.20.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що нарахування позивачем штрафних санкцій не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки сторонами було досягнуто домовленості щодо змін умов оплати товару відповідно до договору про реструктуризацію заборгованості, який був укладений між сторонами 11.09.19. Договором про реструктуризацію кредитор надав розстрочку по сплаті заборгованості з жовтня місяця 2019 року по грудень місяць 2019 року включно та змінив строки оплати по договору №298 від 15.08.16. Тому, уклавши договір про реструктуризацію заборгованості, сторони передбачили строки погашення заборгованості та правові наслідки невиконання умов даного правочину. Відповідач не погоджуючись з проведеними позивачем розрахунками, з огляду на допущені останнім помилки при визначенні дати початку та періоду прострочки, навів власний контррозрахунок, за яким інфляційні збитки становлять 2883,70грн, 3% річних - 2773,99грн. Нарахування позивачем пені відповідач вважає неправомірним, оскільки договір про реструктуризацію заборгованості від 11.09.19 не містить умов про сплату пені та її розмір (а.с. 77-82).

13.07.20 позивачем подано відповідь на відзив ДП "Житомирський бронетанковий завод" у якій зазначено, що ТОВ "Промелектро" належним чином виконано свої зобов`язання за договором поставки №298 від 15.08.16, а саме: здійснило поставку відповідачу обумовленої договором продукції і мало право на законні сподівання, що відповідач, в свою чергу, здійснить оплату отриманого товару. Таким чином, обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані саме договором поставки №298. Також вказано, що умовами договору про реструктуризацію заборгованості ТОВ "Промелектро" зобов`язалося не проводити нарахування ДП "Житомирський бронетанковий завод" неустойки (пені та штрафу), передбаченої умовами договору №298 від 15.08.16 за минулі періоди, а також не застосовувати до боржника передбачені законодавством України в т.ч., але не виключно інфляційні витрати, 3% річних, не вимагати упущеної вигоди, збитків, тощо, - за умови належного виконання відповідачем зобов`язань. Враховуючи, що ДП "Житомирський бронетанковий завод" не погасило заборгованість згідно узгодженого графіку, вважає, що позивач має право на нарахування пені, 3% річних та інфляційних (а.с.121-124).

27.07.20 до суду ДП "Житомирський бронетанковий завод" подано заперечення на відповідь на відзив №02/1889 від 24.07.20, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю (а.с.129-132).

Крім того, відповідач подав клопотання за вих№02/1890 від 24.07.20 про зменшення штрафних санкцій, згідно з яким просив визнати виключними обставини, що вплинули на порушення строків виконання договірних зобов`язань та зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 99% (а.с.138-140).

10.08.20 позивачем до суду подано заперечення проти клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та заяву від 31.07.20 про приєднання письмових доказів до матеріалів справи (а.с.159-161; 163).

11.09.20 на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення №02/2270 від 09.09.20 (а.с.190-191).

12.10.20 на електронну адресу суду позивачем подано додаткові пояснення щодо позовних вимог (а.с.207-209).

Ухвалою від 13.10.20 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/546/20 до судового розгляду по суті на 23.11.20.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.16 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектро" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець, відповідач) укладено договір №298 (а.с.10-13), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець-прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, на умовах та в строки, передбачені договором (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідній специфікації і включають всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов`язані з поставкою продукції.

Загальна сума договору складається із сум специфікацій до договору (п.4.2 договору).

Відповідно до п.5.2 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту поставки певної партії продукції.

Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

У пункті 10.5 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.16. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором. У випадку, якщо жодна із сторін не дасть відповідного письмового повідомлення про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік з 01 січня до 31 грудня. Дана умова діє кожен рік.

В матеріалах справи містяться специфікації №2, №3 від 15.03.18, №4 від 16.03.18, №5 від 20.03.18, №6 від 18.03.18 частково підписані зі сторони відповідача, в яких сторони визначили найменування, кількість, ціну товару за одиницю, загальну вартість продукції, строки поставки та умови оплати товару (а.с.16, 20, 23, 25, 27).

На виконання умов договору від 15.08.16 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1583615,90грн згідно видаткових накладних №ПЕ-0000046 від 19.03.18 на суму 463320,00грн, №ПЕ-0000048 від 20.03.18 на суму 156769,31грн, №ПЕ-0000049 від 20.03.18 на суму 36886,90грн, №ПЕ-0000052 від 22.03.18 на суму 463320,00грн, №ПЕ-0000053 від 23.03.18 на суму 463320,00грн, які також частково підписані зі сторони покупця - ДП "Житомирський бронетанковий завод" (а.с.14, 18, 22, 24, 26).

Незважаючи на відсутність у видаткових накладних №ПЕ-0000046 від 19.03.18, №ПЕ-0000052 від 22.03.18 підпису та печатки отримувача, факт поставки продукції на суму 1583615,90грн додатково підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "Промелектро" за березень 2018 року та податковими накладними №9 від 19.03.18, №10 від 20.03.18, №16 від 22.03.18, №17 від 23.03.18 (а.с.14, 18, 22, 24, 26; 164-182).

Однак відповідач в порушення умов договору №298 від 15.08.16 поставлену продукцію оплатив лише частково.

11.09.19 між ТОВ "Промелектро" (кредитор) та ДП "Житомирський бронетанковий завод" (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості (а.с.36-37), за умовами якого боржник визначив, що станом на час укладення даного договору в нього існує кредиторська заборгованість перед кредитором, яка виникла з виконання умов договору №298 від 15.08.16 на загальну суму 604 649,91 гривень, в т.ч. ПДВ 20% (п.1.1 договору) .

За умовами п.1.2 договору кредитор даним договором надає боржнику розстрочку по сплаті заборгованості по договору №298 від 15.08.16, з жовтня місяця 2019 року по грудень місяць 2019 року включно.

Згідно п.1.3 договору про реструктуризацію, боржник сплачує визначені сторонами в абз.2 п.1.3 договору суму щомісячно не пізніше 30 числа кожного місяця в зазначеному вище періоді, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, починаючи з жовтня місяця 2019 року. Боржник погашає заборгованість у такі терміни та в таких сумах:

- жовтень 2019 - 100000,00грн;

- листопад 2019 - 200000,00грн;

- грудень 2019 - 304649,91грн.

У випадку неналежного виконання положень договору сторони несуть відповідальність в порядку, передбаченому положеннями законодавства України (п.3.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору про реструктуризацію заборгованості, сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту укладення і діє до повного виконання сторонами зобов`язань по договору. Сторони дійшли згоди, що з моменту набрання чинності даним договором порядок погашення заборгованості по договору №298 від 15.08.16 регулюється умовами даного договору про реструктуризацію заборгованості від 11.09.19.

Пунктом 4.8 договору визначено, що даний договір є невід`ємною частиною договору №298 від 15.08.16.

На виконання договору про реструктуризацію заборгованості від 11.09.19 відповідач частково сплатив борг в розмірі 500000,00грн, що підтверджується випискою по рахунку з 29.08.18 до 14.05.20 (а.с.42) та не заперечується сторонами.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 104649,91грн.

Листом №02/4319 від 12.12.19 директор ДП "Житомирський бронетанковий завод" гарантував погашення заборгованості, яка виникла на підставі договору про реструктуризацію від 11.09.19 до 20.12.19 (а.с.38), однак повної оплати боргу не відбулось.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості 560108,51грн, з яких: 104649,91грн основного боргу, 272474,78грн пені, 58838,61грн 3% річних та 124145,21грн інфляційних.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами поставки, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем продукції на загальну суму 1583615,90грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити її.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, матеріалами справи, а саме видатковими та податковими накладними, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 1583615,90грн.

Поставка товару вказує на необхідність виконання ДП "Житомирський бронетанковий завод" обов`язку щодо оплати товару.

Відповідач частково провів розрахунки за отриманий від відповідача товар.

Матеріалами справи підтверджено, що несплаченим залишилась продукція на загальну суму 104649,91грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У підписаному між сторонами договорі від 11.09.19 про реструктуризацію сторони визначили порядок погашення заборгованості, яка існувала у відповідача станом на день укладення зазначеного договору.

Так, останніми погоджено, що відповідно до умов п.1.3 боржник зобов`язався сплачувати визначену сторонами в абз.2 п.1.3 договору суму не пізніше 30 числа кожного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, починаючи з жовтня місяця 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч умов договору про реструктуризацію заборгованості від 11.09.19, відповідач свої зобов`язання щодо сплати наявної заборгованості за договором №298 від 15.08.16 в частині внесення платежів на загальну суму 104649,91грн не виконав.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманої від позивача продукції на загальну суму 104649,91грн, відповідач доказів сплати заборгованості не надав.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 104649,91грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 272474,78грн у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, яке виникло на підставі договору №298 від 15.08.16.

Щодо вимог позивача про стягнення пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, п.7.2.1 договору №298 від 15.08.16 передбачено, що у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день невиконання зобов`язань.

Разом з тим, договором про реструктуризацію заборгованості від 11.09.19 сторони визначили, що з моменту набрання чинності даним договором, порядок погашення заборгованості по договору №298 від 15.08.16 регулюється умовами даного договору про реструктуризацію заборгованості.

За загальним правилом, реструктуризація заборгованості є зміною умов існуючого зобов`язання шляхом зміни умов оплати, строків оплат, графіку, виду платежів тощо.

Тобто, за своєю суттю договір про реструктуризацію є зміною умов договору №298 від 15.08.16 про порядок розрахунків (зміна строку виконання боржником зобов`язань з оплати заборгованості за поставлений товар), а також у відповідній частині новою домовленістю сторін, у випадку неналежного виконання положень договору нести відповідальність в порядку передбаченому законодавством України (п.3.1).

Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (у випадку безрезультатності перших двох) є врахування: мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами, звичаїв ділового обороту, подальшої поведінки сторін, тексту типового договору, інших обставин, що мають істотне значення.

Аналіз договору про реструктуризацію свідчить, що правила, встановленні статтею 213 ЦК України, не дозволяють визначити дійсний зміст умов договору щодо терміну проведення розрахунку за поставлену продукцію на підставі договору №298 від 15.08.16, у зв`язку з існуванням в договорі пункту, яким визначено, що з моменту набрання чинності даним договором порядок погашення заборгованості по договору №298 від 15.08.16 регулюється умовами даного договору про реструктуризацію заборгованості від 11.09.19, відтак необхідно застосовувати правило тлумачення contra proferentem слова договору мають тлумачитись проти того, хто їх написав (особа, яка включила ту або іншу умову у договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови).

Це правило застосовується не лише у тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Воно підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені, але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, але були включені до договору під переважним впливом однієї зі сторін.

Правило тлумачення умов договору contra proferentem передбачає, що його застосування вимагає від суду з`ясування авторства спірної договірної умови.

Верховний Суд у своїх постановах від 11.09.19 у справі №753/9563/14-ц та від 02.09.20 у справі №369/4241/17 зазначає, що при неясності волі сторін суд має вибрати варіант, що відповідає інтересам покупця.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку що в договорі про реструктуризацію заборгованості від 11.09.19 сторони фактично погодили новий порядок здійснення розрахунків за продукцію, поставлену на підставі договору №298 від 15.08.16.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача пеню, нараховану на всю суму простроченої заборгованості за поставлену продукцію в період з 19.03.18 по 23.03.18 на підставі п.7.2.1 договору №298 від 15.08.16.

При цьому позивач наголошує, що п.2.4 договору про реструктуризацію заборгованості від 11.09.19 передбачено, що кредитор зобов`язується лише у випадку н а л е ж н о г о виконання боржником зобов`язань, у порядку та на умовах визначених даним договором, не проводити нарахування неустойки (пені та штрафу) передбаченої умовами договору №298 від 15.08.16, за минулі періоди, а також не застосовувати до боржника передбачені законодавством України, в тому числі, але не виключно інфляційні витрати, 3% річних, не вимагати упущеної вигоди, збитків тощо.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо оплати поставленої продукції, у позивача виникло право нарахувати пеню за порушення грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору №298 від 15.08.16.

Однак, зі змісту укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості від 11.09.19 вбачається, що сторони змінили порядок проведення розрахунків по договору №298 від 15.08.16 та не передбачили відповідальності у вигляді сплати пені за порушення грошового зобов`язання за договором про реструктуризацію заборгованості.

За вказаних обставин, вимога про стягнення пені за поставлену продукцію в період з 19.03.18 по 23.03.18 у розмірі 272474,78грн є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню судом.

Також позивач за порушення строків оплати продукції, яка поставлена на підставі договору №298 від 15.08.16 просить стягнути з відповідача відповідно до ст.625 ГПК України 58838,61грн 3% річних, 124145,21грн інфляційних (а.с.46-61).

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Разом з тим, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано, що між ТОВ "Промелектро" та ДП "Житомирський бронетанковий завод" укладено договір реструктуризації заборгованості від 11.09.19, яким сторони фактично погодили новий порядок проведення розрахунків.

Таким чином, враховуючи встановлені за погодженням сторін строки розрахунків та здійснені відповідачем оплати позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача втрат внаслідок інфляційних процесів та 3 % річних підлягають задоволенню частково на суму 2815,86грн 3% річних та 1869,55грн інфляційних втрат за період прострочення з 30.11.19 по 18.05.20.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 56022,75грн 3% річних та 122275,66грн інфляційних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням приписів чинного законодавства України.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, у відзиві на позовну заяву доводів позивача не спростував.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 109335,32грн, з яких: 104649,91грн основного боргу; 2815,86грн 3% річних; 1869,55грн інфляційних.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 272474,78грн пені, 56022,75грн 3% річних та 122275,66грн інфляційних як необґрунтовано заявлених.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектро" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, смт.Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область, вул.Дружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектро" (18034, м.Черкаси, вул.Луначарського,13, кв.25, код ЄДРПОУ 22805193)

- 104649,91грн основного боргу;

- 2815,86грн 3% річних;

- 1869,55грн інфляційних;

- 1640,03грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 272474,78грн пені, 56022,75грн 3% річних та 122275,66грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 03.12.20

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам