Рішення

від 23.11.2020 по справі 911/2504/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/2504/20

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "Нива" (16400, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, м. Борзна, вул. Гагаріна, буд. 22А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваритет" (02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52)

про розірвання договору оренди № 1 від 01.02.2018 р., стягнення 324000,00 грн. заборгованості з орендної плати та зобов`язання повернути нерухоме майно,

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

від позивача: Душин А.В. (довіреність № 1 від 02.01.2020 р.; посв. адвоката № 201 від 02.03.2001 р.); Прохорець О.І. (статут від 21.11.2013 р.; довіреність б/н від 11.10.2019 р.);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

Фермерське господарство "Нива" (далі - ФГ "Нива", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваритет" (далі - ТОВ "Акваритет", відповідач) про розірвання договору оренди № 1 від 01.02.2018 р., стягнення 324000,00 грн. заборгованості з орендної плати та зобов`язання повернути нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на істотні порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 1 від 01.02.2018 р., зокрема, щодо своєчасного здійснення орендних платежів, у зв`язку з чим просить суд розірвати договір оренди № 1 від 01.02.2018 р., стягнути 324000,00 грн. заборгованості з орендної плати та зобов`язати відповідача повернути нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2020 р., встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

23.09.2020 р. до господарського суду Київської області від ФГ "Нива" надійшло клопотання б/н від 21.09.2020 р. (вх. № 20232/20 від 23.09.2020 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, згідно якого позивач просив суд прийняти та долучити до матеріалів справи виписки з банківського рахунку ФГ "Нива".

У судовому засіданні 29.10.2020 р. представники позивача позовні вимоги підтримували; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання учасники справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.

Слід зазначити, що відповідачем у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подано. Заяв, клопотань від відповідача станом на час судового засідання до справи не надходило. Поряд з цим, у судовому засіданні 29.10.2020 р. представники позивача заявили про надання суду всіх наявних у позивача доказів у справі, ненадходження відзиву від відповідача та про несплату відповідачем спірної заборгованості, а також про можливість, на думку представників позивача, переходу до судового розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2020 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2020 р.

У судовому засіданні 23.11.2020 р. представники позивача позов підтримували. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 23.11.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.02.2018 р. між Фермерським господарством "Нива" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акваритет" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 1, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) об`єкт нерухомого майна.

Згідно з п. 1.2 договору місцезнаходження майна: Броварський р-н, с. Калинівка, вул. Ігорева, 2, нежитлова будівля № 6.

У відповідності з п. 1.3 договору площа об`єкта оренди становить 2714,1 кв.м для виробничих потреб, крім того, на 2 поверсі - 34,5 кв.м під офіс. Вартість об`єкта оренди згідно із затвердженим звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на квітень 2009 року становить 3775650,00 грн.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що об`єкт оренди належить до приватної власності ФГ Нива , яке є орендодавцем, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу за № 6902 від 14.08.2000 р.

Умовами п. 2.1 договору передбачено, що передача приміщення орендарю у строкове платне користування настає у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору.

У разі припинення цього договору приміщення повертається орендарем орендодавцю у порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності. Розмір орендної плати складає 6000,00 грн. на місяць.

Згідно з п. 3.4 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до вимог чинного законодавства України.

У відповідності з пп. 4.1.2 п. 4.1 договору орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

Підпунктом 4.1.7 п. 4.1 договору передбачено, що орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору негайно повернути орендодавцеві одержане від нього майно у належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду.

Умовами п. 7.2 договору встановлено, що орендодавець має право відмовитись від цього договору і вимагати негайного повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом 3-х місяців підряд.

Цей договір діє по 31.12.2020 р. включно (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору цей договір може бути розірвано за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; розірвання договору оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством.

ФГ "Нива" та ТОВ "Акваритет" було укладено додаткову угоду № 1 від 02.02.2018 р. про зміну умов договору оренди нерухомого майна № 1 від 01.02.2018 р., відповідно до якої п. 3.1 договору було викладено у наступній редакції: 3.1 за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої складає 41250,00 грн. .

У відповідності з актом приймання-передачі до договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) № 1 від 01.02.2018 р. орендодавцем орендарю було передано об`єкт оренди, а саме - нерухоме майно площею 2714,1 кв.м для виробничих потреб, крім того, на 2 поверсі 34,5 кв.м під офіс, яке знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Калинівка, вул. Ігорева, 2, в задовільному стані.

Згідно платіжного доручення № @2PL116992 від 21.02.2020 р. ТОВ "Акваритет" було сплачено на рахунок ФГ "Нива" 12000,00 грн. (за перший та останній місяць оренди).

Проте, як слідує з позову, починаючи з січня 2020 року, в порушення умов договору, орендарем систематично не сплачувались орендні платежі, передбачені договором, що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку ФГ "Нива" за період з 01.01.2020 р. до 17.09.2020 р.

Позивач наголошував, що інших рахунків у ФГ "Нива" немає.

ФГ "Нива" було направлено на адресу ТОВ "Акваритет" письмове повідомлення № 1/03/06-20 від 03.06.2020 р. про відмову від договору, відповідно до якого орендодавець повідомляв, що у зв`язку з порушенням орендарем зобов`язань щодо оплати орендних платежів, орендодавець, керуючись п. 7.2 договору, відмовляється від договору оренди нерухомого майна № 1 від 01.02.2018 р. із змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 02.02.2018 р., та вимагає звільнити приміщення через 10 днів після отримання цього повідомлення, за актом приймання-передачі, в місці знаходження майна - Броварський р-н, с. Калинівка, вул. Ігорева, 2, будівля № 6 з 11-00 до 13-00 год. (докази направлення - опис вкладення № 1400048683195 від 04.06.2020 р., фіскальний чек № 215600426655 від 04.06.2020 р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400048683195 від 04.06.2020 р. долучено до матеріалів справи).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, письмове повідомлення орендодавця № 1/03/06-20 від 03.06.2020 р. про відмову від договору ТОВ "Акваритет" отримано не було та повернулося ФГ "Нива" за закінченням терміну зберігання.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконує умови договору оренди № 1 від 01.02.2018 р., а також з огляду на наявність заборгованості, позивачем було заявлено до суду вимоги про розірвання зазначеного вище договору, стягнення заборгованості з орендної плати та зобов`язання повернути орендоване майно.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов не надіслав, належних та допустимих доказів, які б заперечували або спростовували викладені позивачем обставини, до суду не надав.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У ч. 3 ст. 285 ГК України встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір оренди нерухомого майна.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "Акваритет", отримавши в оренду приміщення, в порушення приписів ст.ст. 525, 526, 530, 610, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 283, 285 ГК України та умов договору не перерахувало орендодавцеві орендну плату в сумі 324000,00 грн. за період з 01.02.2020 р. по 28.08.2020 р. (8 місяців), попри те, що виконання зобов`язань з внесення орендної плати по кожному місяцю відповідно до домовленості сторін, закріпленої в п. 3.2 договору, та згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України мало бути здійснено орендарем до 5 числа кожного поточного місяця.

Доказів протилежного відповідачем до справи не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач, як зазначалося вище, наявність заборгованості не спростував, доказів здійснення оплат чи відсутності заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди № 1 від 01.02.2018 р. суду не надав.

Натомість позивач надав до матеріалів справи банківську виписку по рахунку ФГ Нива у підтвердження ненадходження від відповідача заборгованості з орендної плати. При цьому, у судовому засіданні представники позивача наголошували на тому, що інших рахунків у фермерського господарства немає.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства України відповідач своєчасно не сплачував орендної плати, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу (орендної плати) за договором оренди № 1 від 01.02.2018 р. у розмірі 324000,00 грн. є доведеною, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1 від 01.02.2018 р., укладеного між ТОВ "Акваритет" та ФГ "Нива" та про зобов`язання повернути орендоване майно.

Вирішуючи спір в частині вимог позивача про розірвання спірного договору та зобов`язання відповідача повернути орендоване майно, суд зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ч. 2 ст. 782 ЦК України).

Як слідує з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з повідомленням № 1/03/06-20 від 03.06.2020 р. про відмову від договору оренди нерухомого майна № 1 від 01.02.2018 р., яке відповідачем отримано не було, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400048683195 від 04.06.2020 р., з якого вбачається, що останнє ТОВ "Акваритет" отримано не було та повернулося ФГ "Нива" за закінченням терміну зберігання.

Між тим, як вбачається із пункту 7.2 договору орендодавець має право відмовитись від цього договору і вимагати негайного повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом 3-х місяців підряд , а пунктом 9.1 договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; розірвання договору оренди ; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду ; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством.

Зазначаючи про обґрунтованість вимог про розірвання спірного договору оренди нерухомого майна, позивач у позовній заяві посилається на обставину порушення відповідачем істотної умови договору, а саме - систематичної несплати орендних платежів.

Суд відзначає, що розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

При цьому істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 р. у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 р. у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 р. у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 р. у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 р. у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 р. у справі № 910/4427/18, від 07.05.2020 р. у справі № 910/5027/19 та інших.

Оцінка істотного порушення умов договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Так, під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань, систематично не сплачував орендну плату (протягом 8 місяців станом на момент подання даного позову), що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а також і на момент прийняття рішення жодних оплат не надходило, що не спростовано відповідачем, у зв`язку з чим на кінець кожного місяця розрахункового періоду за відповідачем рахувалась заборгованість. Оскільки основний інтерес орендодавця полягає саме в отриманні орендної плати за договором на умовах, за яких договір було укладено, порушення цього інтересу має наслідком позбавлення сторони (орендодавця) того, на що вона розраховувала при його укладенні.

Отже, допущене відповідачем порушення зобов`язання фактично позбавило орендодавця за спірним договором того, на що останній розраховував при його укладенні, таке порушення свідчить про наявність обставини істотного порушення орендарем умов спірного договору та, як наслідок, завдання майнової шкоди орендодавцю, а отже вимога позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1 від 01.02.2018 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, в ч. 2 ст. 653 ЦК України закріплено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, у зв`язку з розірванням договору орендар позбавляється права користування нерухомим майном, тому позовна вимога про зобов`язання ТОВ "Акваритет" повернути ФГ "Нива" нерухоме майно за адресою: Київська область, Броварський район, село Калинівка, вулиця Ігорева, б/н, будівля № 6, отримане за договором оренди нерухомого майна № 1 від 01.02.2018 р., є правомірною та обґрунтованою.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Фермерського господарства "Нива" у даній справі у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду судовий збір було сплачено у більшому, аніж законодавчо передбачений, розмірі.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача, що пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі , ніж встановлено законом.

Позивачем не було заявлено клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору, з огляду на що підстави для вирішення питання щодо його повернення на час прийняття даного рішення є відсутніми.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений між Фермерським господарством "Нива" (16400, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, м. Борзна, вул. Гагаріна, буд. 22А, код 21403386) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акваритет" (02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52, код 36192192) договір оренди нерухомого майна № 1 від 01.02.2018 р., яке розташоване за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Калинівка, вул. Ігорева, б/н, буд. № 6.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваритет" (02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52, код 36192192) на користь Фермерського господарства "Нива" (16400, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, м. Борзна, вул. Гагаріна, буд. 22А, код 21403386) 324000 (триста двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати та 9064 (дев`ять тисяч шістдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваритет" (02139, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52, код 36192192) повернути Фермерському господарству "Нива" (16400, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, м. Борзна, вул. Гагаріна, буд. 22А, код 21403386) нерухоме майно за адресою: Київська область, Броварський район, село Калинівка, вулиця Ігорева, б/н, будівля № 6, отримане за договором оренди нерухомого майна № 1 від 01.02.2018 р.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.12.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна