Рішення

від 02.12.2020 по справі 917/1514/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2020 Справа № 917/1514/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Громадської організації Гуманітарно - просвітницький центр-коледж

про стягнення безпідставно збережених коштів,

без участі представників сторін

Обставини справи: Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася в суд з позовом до Громадської організації «Гуманітарно - просвітницький центр коледж-коледж» про стягнення 266456,91 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

В позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 266 456,91 грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, відзив на позов, у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не подав. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них випробовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 05.10.2020 про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачеві рекомендованим листом, на адресу, зазначену в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "не знайдений".

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (така ж правова позиція викладена у постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17).

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала вважається врученою.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 10:30 03.11.2020.

У судовому засіданні 03.11.2020 суд оголосив перерву до 19.11.2020 11:00.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.11.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 11:00 02.12.2020.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2008 на підставі рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.01.2008 «Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці» між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та Гуманітарно-просвітнім християнським центром-коледжем, ідентифікаційний код укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 договору відповідачеві передано в оренду терміном на 1 (один) рік земельну ділянку (кадастровий номер 5310436500:08:003:0168), площею 1229 кв. м по вул. Бутиріна, 45-А (теперішня назва - Івана Мазепи) в м. Кременчуці, Полтавської області для закінчення будівництва будинку - коледжу.

Строк дії зазначеного договору - один рік (до 26.07.2009).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 222115106 від 31.08.2020, будівля гуманітарно-просвітнього християнського центру-коледжу по вул. Івана Мазепи, буд. 45-А в м. Кременчуці, Полтавської області на праві приватної власності належить Гуманітарно-просвітньому християнському центру-коледжу.

Проте відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5310436500:08:003:0168 за адресою: вул. Івана Мазепи, буд. 45-А в м. Кременчуці, Полтавської області, загальною площею 1229 кв. м для будівництва торгівельного комплексу, на якій розташований вищезазначений об`єкт нерухомого майна.

Так, у період з 31.08.2017 року по 31.08.2020 року включно відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату в повному обсязі не сплачував.

Як убачається з листа Департаменту фінансів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 2115/41 від 03.09.2020, відповідач сплатив частину заборгованості, яка при здійсненні розрахунків була врахована позивачем, а саме: за період з 31.08.2017 по 31.12.2017 - 6045,00 грн; з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 24900,00 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 2460000 грн; з 01.01.2020 по 31.08.2020 - 26400,00 грн.

Отже, розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю за розрахунком позивача складає 266456,91 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

З матеріалів справи вбачається, що Громадська організація «Гуманітарно - просвітній центр-коледж» набула право власності на об`єкт нерухомого майна, загальна площа 904,4 кв. м за адресою: Полтавська область, м Кременчук, вул. Мазепи Івана, буд. 45-А. Дата державної реєстрації права власності - 06.02.2020.

На підтвердження сформованості земельної ділянки Кременчуцькою міською радою Полтавської області надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.09.2020 за № НВ-000558532020 та витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.05.2019 № 3400/0/212-19.

Відповідно до зазначених Витягів земельна ділянка, розташована за адресою: Полтавська область, м Кременчук, вул. Мазепи Івана, буд. 45-А, має кадастровий номер 5310436500:08:003:0168 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, вид використання: закінчення будівництва будинку коледжу, форма власності: комунальна власність.

Також, у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.09.2020 за № НВ-000558532020 у графі «дата державної реєстрації земельної ділянки» зазначено 25.07.2008.

Зазначене свідчить про сформованість земельної ділянки як об`єкту цивільних прав.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Зі змісту статей 14, 288 цього Кодексу вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статі 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При цьому з наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.05.1019 за № 3400/0/212-19 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1229 кв. м на 2019 рік складає 4833030,21 грн.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Вказаним приписом унормовано правовідносини з приводу використання земельних ділянок, а Законами України «Про оренду земель» та «Про оцінку земель» встановлено порядок визначення розміру орендної плати.

Так, однією із істотних умов договору оренди, відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду земель» , є орендна плата із зазначенням її розміру.

Разом з цим, статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що обов`язковим є проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Суд встановив, що позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти: по-перше у вигляді орендної плати, а по-друге за безпідставне використання відповідачем земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:08:003:0168, за адресою: Полтавська область, м Кременчук, вул. Мазепи Івана, буд. 45-А, яка у свою чергу має комунальну форму власності.

Враховуючи місце розташування спірної земельної ділянки у місті Кременчуці та її комунальну форму власності до спірних правовідносин застосовується порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489.

Зазначеним порядком визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Враховуючи викладене слід дійти висновку, що саме по собі виникнення кондиційних зобов`язань, а саме: використання земельної ділянки комунальної форми власності без правоустановчих документів не звільняє позивача від обов`язку дотримання порядку визначення розміру орендної плати, встановлених вказаними нормативними актами, а саме: визначаючи розмір орендної плати застосовувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яку було проведено до цього періоду або у цей період.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.07.2020 № 922/404/19.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана норма процесуального закону закріплює право виключно за позивачем на зміну підстав позову, а тому у суду відсутня можливість застосувати при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів іншу нормативну грошову оцінку ніж та, що зазначена у позові.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:08:003:0168 від 15.05.2019 № 3400/0/212-19, як підставу для нарахування орендної плати за період 2017 - 2018 роки.

Враховуючи, те що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, стаття 19 Конституції України, та те, що законодавчо не встановлено права, щодо застосування витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки до попередніх періодів суд вважає вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період 2017 - 2018 роки безпідставною.

Матеріали справи не містять відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1229 кв. м, кадастровий номер 5310436500:08:003:0168, для визначення розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за період з 31.08.2017 по 31.12.2018, позивачем не доведено належними та допустимими доказами правильність здійсненого Кременчуцькою міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати за 2017 - 2018 роки.

Крім того, слід зазначити, що Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про державний земельний кадастр" на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності);

координати поворотних точок земельної ділянки;

лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки;

кадастровий номер земельної ділянки;

кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності);

межі земельних угідь;

межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту;

контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід`ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

В наявній у справі копії кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:08:003:0168 (а. с. 11) не відображені контури об`єктів нерухомого майна.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 222115106 від 31.08.2020 не містить даних, що об`єкт нерухомості знаходився на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:08:003:0168 загальною площею 1229 кв. м в період з 31.08.2017 по 31.08.2020.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 222115106 від 31.08.2020 об`єкт нерухомого майна був зареєстрований за відповідачем 06.02.2020, загальна площа будівлі 904,4 кв. м.

Будь-яких доказів розміщення нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:08:003:0168, яке належить відповідачеві, та відповідно, доказів на підтвердження користування спірною земельною ділянкою саме площею 1229 кв. м в період з 31.08.2017 по 31.08.2020 матеріали справи не містять.

З огляду на викладене позивач не надав суду належних та допустимих доказів користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436500:08:003:0168 загальною площею 1229 кв. м в період з 31.08.2017 по 31.08.2020.

Зазначені обставини виключають можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 232 - 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.12.2020.

Суддя Д. М. Сірош