Постанова

від 25.11.2020 по справі 925/215/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 925/215/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 (Станік С.Р., Дикунська С.Я., Тищенко О.В.) у справі №925/215/19 Господарського суду Черкаської області

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Тясмин" до Медведівської сільської ради про визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною угоди

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тясмин" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про: 1) визнання поновленим договору оренди землі від 17.12.2008, укладеного між Чигиринською районною державною адміністрацією та Позивачем; 2) визнання укладеною угоди про поновлення договору оренди землі від 17.12.2008.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач порушив право Позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди землі на новий строк, тоді як Позивач своєчасного звернувся до Відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди.

3. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.07.2019 здійснено заміну Відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на Медведівську сільську раду (далі - Відповідач).

Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2019 позов задоволено повністю.

5. Рішення суду мотивовано тим, що Позивач повністю дотримався вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" , зокрема, порядку та строків звернення до Орендодавця з листом та додатковою угодою про поновлення договору, належно виконував умови договору оренди та вчасно сплачував орендну плату і станом на день розгляду справи продовжує користуватися земельними ділянками та сплачувати за них орендну плату, а тому є таким, що має переважне право на поновлення договору оренди; відмова Орендодавця в поновленні договору є необґрунтованою, не відповідає вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі" та порушує умови самого договору оренди землі в частині права Позивача на його поновлення.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

7. Постанова суду мотивована тим, що укладений між сторонами договір, як і додаток до даного договору (схема розміщення) не містять визначень кадастрових номерів земельних ділянок, а долучені Позивачем до матеріалів справи кадастрові плани земельних ділянок, розміщених в адміністративних межах сільської ради, не містять відомостей про те, що вони є додатками до відповідного договору, а витяги з Державного земельного кадастру, сформовані за запитом Позивача, не містять відомостей і про те, що відповідні земельні ділянки є об`єктами, зазначеними у договорі. Суд зазначив, що об`єкти оренди за договором оренди землі та об`єкти оренди, щодо яких Позивач просить визнати договір пролонгованим, є відмінними і Позивачем у позові фактично визначено нові об`єкти оренди, а отже, ставиться питання про внесення змін щодо істотної умови договору оренди - об`єктів оренди, що має бути узгоджено сторонами у визначеному законом порядку. Крім того, факт наявності листа-заперечення унеможливлює поновлення (пролонгацію) договору оренди землі в обох передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі" випадках.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

8. Позивач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

9. Судом апеляційної інстанції не враховано, що дії Орендодавця щодо протиправної відмови в поновленні договору оренди землі є недобросовісними, оскільки сторони договору дійшли фактичної згоди щодо зміни його істотних умов.

10. Апеляційним господарським судом безпідставно відкрито апеляційне провадження, оскільки частина судового збору при подачі апеляційної скарги сплачена не Відповідачем, а Медведівським сільським головою, як фізичною особою, який не є учасником справи, що є порушенням статті 2 Закону України "Про судовий збір", а інша частина судового збору сплачена Відповідачем, і при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції безпідставно стягнуто з Позивача всю суму судового збору, в тому числі і ту, яку було сплачено сільським головою.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

11. Відповідачем 24.11.2020 подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 16.11.2020, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу суду Відповідачу вручено 10.11.2020, тому, зважаючи на норми статей 118, 295 ГПК України, зазначений відзив підлягає залишенню без розгляду, як такий, що подано за межами процесуального строку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

12. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Позивач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

13. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

15. Питання права касаційного оскарження врегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

16. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

17. Оскаржуючи судове рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Відповідач зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 2 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах в розумінні того, що судовий збір сплачено не стороною спору.

17.1. При цьому, в обґрунтування позиції щодо необхідності формування вказаного висновку судом касаційної інстанції щодо питання застосування наведеної норми права, Позивач послався на те, що апеляційне провадження не підлягало відкриттю (стаття 292 ГПК України), оскільки частину суми судового збору було сплачено сільським головою Відповідача, як фізичною особою, а тому стягнення з Позивача на користь Відповідача при прийнятті постанови за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідача суми судового збору, яка включала в себе суму, сплачену сільським головою Відповідача, суперечить приписам законодавства. Тобто, скаржник, фактично, не погоджується з ухвалою від 28.02.2020 про відкриття апеляційного провадження.

18. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що межі розгляду справи судом касаційної інстанції встановлені статтею 300 ГПК України, відповідно до якої, суд касаційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення, в даному випадку, постанови суду апеляційної інстанції від 18.06.2020, якою, за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідача, прийнято судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та здійснено розподіл судових витрат згідно зі статтею 129 ГПК України. При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не застосовував статтю 2 Закону України "Про судовий збір", якою визначені платники судового збору, оскільки така стаття не підлягала застосуванню при прийнятті постанови та здійсненні розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України.

19. Оскільки стаття 2 Закону України "Про судовий збір" на час прийняття оспорюваної постанови не підлягала застосуванню і не була застосована, а обґрунтовано була застосована стаття 129 ГПК України, тому доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції статті 2 Закону України "Про судовий збір" (пункт 10 постанови) виходять за межі касаційного перегляду з точки зору оскаржуваного рішення.

20. Також, оскаржуючи постанову апеляційного господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Позивач зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах, зокрема, щодо того, що повідомлення орендодавцем орендаря про наявність заперечень після закінчення строку дії договору, суперечить змісту вказаної норми права, у випадку, якщо орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; сторони дійшли фактичної згоди щодо зміни істотних умов договору протягом строку його дії.

21. В цій частині доводів та вимог касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем (Орендар) та Чигиринською районною державною адміністрацією (Орендодавець) 17.12.2008 укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування 7 земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Відповідача за межами населеного пункту.

Пунктом 6 договору визначено, що договір укладений на 10 років до 15.12.2018. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж 90 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

23. На виконання умов пункту 6 договору, Орендар листом від 03.09.2018 повідомив Орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору на той самий строк. До листа долучено проект відповідної додаткової угоди. Орендодавець листом від 25.09.2018 повідомив Орендаря, що заперечує проти поновлення договору, оскільки Орендарем не дотримано вимог статей 15, 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 18 Закону України "Про оцінку земель" (відсутність технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, рішення районної ради про її затвердження, агрохімічних паспортів земельних ділянок, а також відсутність доказів належного виконання Орендарем обов`язків за договором (в частині своєчасності та повноти сплати орендної плати). Крім того, Орендодавець проінформував Орендаря про можливість переукладення договору оренди землі з встановленим розміром орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

В подальшому, між сторонами договору велося листування щодо можливості укладення договору на новий строк - 7 років та з встановлення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Такі пропозиції було висловлено Орендодавцем та прийнято Орендарем (лист Орендодавця від 30.11.2018, лист Орендаря від 06.12.2018). Однак, Орендодавець, листами від 19.12.2018, 27.12.2018 повідомив, що заперечує проти поновлення договору, оскільки Орендарем недотримано вимог статей 15, 33 Закону України "Про оренду землі".

24. Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач зазначає, що Відповідач порушив право Позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди землі на новий строк, тоді як Позивач своєчасного звернувся із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди.

25. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди від 17.12.2008 відповідає всім вимогам законодавства на час його укладення, зокрема, статті 15 Закону України "Про оренду землі"; Позивач дотримався всіх вимог статті 33 Закону України "Про оренду" щодо звернення до Орендодавця з пропозицією поновлення договору, а тому є таким, що має переважне право на поновлення договору оренди землі. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відмова Орендодавця в поновленні договору оренди землі не відповідає вимогам статті 33 вказаного Закону та порушує умови договору в частині права Орендаря на його поновлення.

26. Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками місцевого господарського суду з тих підстав, що укладений між сторонами договір не містить кадастрових номерів земельних ділянок, які є об`єктами оренди за вказаним договором, а Позивач, зазначивши у позові кадастрові номери земельних ділянок, фактично визначив нові об`єкти оренди, що є зміною такої істотної умови договору, як об`єкт оренди, а, отже, тягне за собою наслідки, передбачені частиною 10 статті 33 Закону України "Про оренду землі", та має бути узгоджено сторонами у визначеному законом порядку. Крім того, суд вважав, що заперечення Орендодавця унеможливлює поновлення договору оренди землі, що є визначальним при дослідженні правовідносин в контексті певного господарського спору.

27. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

28. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

29. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

30. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

31. Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

32. На відміну від апеляційного господарського суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, надавши оцінку зібраним у справі доказам, встановив дотримання Орендарем умов договору та частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо своєчасного та належного повідомлення Орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору. При цьому, Орендар прийняв запропоновані Орендодавцем істотні умови договору, а саме: строк договору оренди - 7 років та розмір орендної плати на рівні 12%, що свідчить про узгодження між сторонами договору вказаних істотних його умов. За наявності обставин щодо узгодження сторонами договору його істотних умов, суд першої інстанції вірно зазначив, що подальша відмова Орендодавця в поновленні договору є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі" та порушує права Орендаря на поновлення договору оренди землі. З огляду на наведене, доводи касаційної скарги, зазначені в пункті 9 постанови, є обґрунтованими.

33. При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував безпідставність відмови Орендодавця від поновлення договору оренди землі від 17.12.2008 (лист від 19.12.2018) з тих підстав, що в наданому Орендарем проекті додаткової угоди вказано, що договір укладається на 17 років до 15.12.2025, тоді як Орендар погодився з пропозицією Орендодавця змінити строк дії договору на 7 років.

34. Як вірно встановив суд першої інстанції, в додатковій угоді до договору в редакції, викладеній Позивачем, він просить внести зміни до пункту 6 договору щодо строку дії договору до 17 років із зазначенням "до 15.12.2025". Враховуючи умови пункту 6 договору, зокрема, що договір було укладено на 10 років до 15.12.2018, Позивач, фактично, зазначив про поновлення договору оренди землі на 7 років (як і запропонував Орендодавець у своєму листі від 30.11.2018) з 16.12.2018 до 15.12.2025 (7 років), тобто, в додатковій угоді зазначається повний строк дії договору - 17 років, який складається з початкового його строку дії (10 років) та нового (7 років).

35. Суд апеляційної інстанції не спростував висновків місцевого господарського суду щодо дотримання Орендарем порядку поновлення договору оренди, а також недобросовісної поведінки Орендодавця та протиправної відмови в поновленні договору оренди землі з огляду на прийняття Орендарем пропозиції Орендодавця щодо розміру орендної плати та строку дії договору, що фактично свідчить про узгодження істотних умов договору.

Також, судом апеляційної інстанції не враховано, що за наявності обставин погодження істотних умов договору подальші заперечення Орендодавця в укладенні угоди про поновлення договору оренди не відповідають загальним засадам цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) в частині добросовісності Орендодавця за наявності в його діях суперечливої поведінки.

36. При цьому, суд апеляційної інстанції помилково вдався до дослідження та встановлення обставин щодо необхідності узгодження сторонами договору інших істотних умов щодо об`єкта оренди в частині кадастрових номерів земельних ділянок, не врахувавши, що стосовно об`єкта оренди в частині розміру всіх 7-ми земельних ділянок, їх місця розташування та кадастрових номерів ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції в цій частині не встановлено обставин щодо наявності розбіжностей чи неузгодженості між Орендарем та Орендодавцем як на стадії листування щодо укладення спірної угоди, так і під час судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, а висновок суду, що Позивачем у позові визначено нові об`єкти оренди не ґрунтується на наявних у справі доказах.

Обставин про зміну розміру земельних ділянок та їх місця розташування судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому висновок суду про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених частиною 10 статті 33 Закону України "Про оренду землі" також не є обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

38. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

39. Оскільки касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню, тому відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання Позивачем касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 296, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 у справі №925/215/19 скасувати, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2019 залишити в силі.

3. Стягнути з Медведівської сільської ради (код 33369798) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" (код 03793768) 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.