Рішення

від 03.12.2020 по справі 120/5210/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 р. Справа № 120/5210/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Вінниця адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області до Вінницького міського суду Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області (далі - ТУ ДСА в Вінницькій області, позивач) звернулося до суду з позовом до Вінницького міського суду Вінницької області (далі - суд, відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу суду Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 від 20 липня 2020 року № 69-к.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорюваним наказом передбачено встановлення доплати за вислугу років судді Вінницького міського суду ОСОБА_1 з 21.07.2020 року, яка на той час не склала присягу судді, тобто не набула повноважень щодо здійснення правосуддя. З огляду на це позивач вважає, що виконання такого наказу суду призведе до порушення обмежень, встановлених ч. 10 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , згідно яких суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Ухвалою суду від 05.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 . Також встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

20.10.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та в їх задоволенні просить відмовити. Вказує на те, що частина друга статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів чітко встановлює, що суддівська винагорода, з урахуванням всіх складових, виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, при цьому, цим Законом не встановлено інших випадків початку виплати судді суддівської винагороди. Відповідач наголошує, що суддя ОСОБА_1 відповідно до наказу від 20.07.2020 року № 68-к зарахована до штату Вінницького міського суду з 21.07.2020 року, а тому саме з цієї дати ТУ ДСА в Вінницькій області і повинно здійснювати виплату суддівської винагороди судді ОСОБА_1 у повному обсязі. Також відповідач звертає увагу суду, що ч. 10 ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , на яку посилається позивач, врегульовує питання отримання доплат суддею, який не здійснює правосуддя, однак дана норма не ставить в залежність можливість отримання суддівської винагороди в повному обсязі до початку здійснення правосуддя таким суддею. Крім того стверджує про те, що норми ч. 1 ст. 57 Закону України Про судоустрій і статус суддів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки ними не врегульовується питання виплати суддівської винагороди. За таких обставин, на думку відповідача, позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Правом на подачу письмових пояснень третя особа ОСОБА_1 не скористалась, що не є перешкодою для розгляду даної справи.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами частини першої статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Надавши оцінку аргументам сторін, що викладені у заявах по суті справи та поданим доказам, суд встановив таке.

Указом Президента України Про призначення суддів від 15 липня 2020 року № 276/2020 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Вінницького міського суду Вінницької області.

Наказом відповідача від 20.07.2020 року № 68-к ОСОБА_1 зараховано до штату Вінницького міського суду Вінницької області з 21 липня 2020 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Наступним наказом відповідача від 20.07.2020 року № 69-к судді ОСОБА_1 на підставі частини 5 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу.

Як зазначає позивач, оскільки суддя ОСОБА_1 на момент видання такого наказу не склала присягу, тобто не набула повноважень здійснювати правосуддя, тому в силу вимог частини 10 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів не має права на встановлення доплат до посадового окладу. А так як відповідний наказ наразі є чинним та створює для ТУ ДСА в Вінницькій області, як розпорядника бюджетних коштів, зобов`язання здійснювати нарахування суддівської винагороди судді ОСОБА_1 з врахуванням доплат за вислугу років, що прямо заборонено Законом, тому позивач і звернувся до суду з даним позовом з вимогою його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Питання виплати суддівської винагороди визначено статтею 135 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон N 1402-VIII) згідно частиною першої якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено у частині другій статті 135 Закону N 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

У той же час за змістом положень частини десятої статті 135 Закону N 1402-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Отже, цим положенням передбачено два винятки, коли суддя, який не здійснює правосуддя, отримує всі доплати до посадового окладу, - це тимчасова непрацездатність та перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці.

Втім, в межах спірних правовідносин встановлено, що суддя ОСОБА_1 станом на час винесення оскаржуваного наказу - 20.07.2020 року, не набула повноважень судді, позаяк не склала присягу судді.

Так, як зазначено у статті 52 Закону N 1402-VIII суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Здійснення правосуддя передбачає можливість судді здійснювати визначені процесуальним законом процедури судочинства, в тому числі розглядати і вирішувати судові справи.

Однак, право на здійснення правосуддя, тобто набуття повноважень судді, виникає після складання присяги судді, що прямо передбачено частиною першою статті 57 Закону N 1402-VIII.

Тобто, принесення присяги особою, яку призначено на посаду судді, якраз і є юридичним моментом допуску судді до здійснення правосуддя.

Із вищевикладеного слідує, що ОСОБА_1 до моменту складання присяги судді не набула повноважень судді, а отже є суддею, яка не здійснює правосуддя, а тому в силу приписів частини 10 статті 135 Закону N 1402-VIII не має права на отримання доплат до посадового окладу.

При цьому доводи відповідача про те, що вказана законодавча норма не ставить в залежність можливість отримання суддівської винагороди у повному обсязі до початку здійснення суддею правосуддя, не можуть бути прийняті судом до уваги, позаяк можливість здійснення суддею, призначеного на відповідну посаду, правосуддя, за діючого правового регулювання, першочергово залежить від складення ним присяги та набуття у зв`язку з цим повноважень судді.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач встановивши своїм наказом № 69-к від 20.07.2020 року судді ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу, до моменту складання ОСОБА_1 присяги судді, помилково не прийняв до уваги положення частини 10 статті 135 Закону N 1402-VIII, яка не надавала судді Шаміній Ю.А. права на отримання доплат до посадового окладу.

Таким чином, оскільки оскаржуваний наказ № 69-к від 20.07.2020 року винесений відповідачем з порушенням закону, а отже є протиправним, тому наявні підстави для його скасування.

Щодо посилання відповідача у преамбулі оскаржуваного наказу на Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, то суд вважає за необхідним зазначити таке.

Дійсно, Рішенням Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року N 11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, за яким "суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу", для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII, зі змінами, а саме:

- частини першої статті 55 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами та з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про його відрядження до іншого суду;

- частини восьмої статті 56, частин першої, другої статті 89 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з обов`язковим проходженням підготовки у Національній школі суддів України для підтримання кваліфікації;

- частини третьої статті 82, частин шостої, сьомої статті 147 щодо нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з неприйняттям, з незалежних від судді причин, у встановлені строки рішення про переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

При цьому слід врахувати, що хоча положення частини десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону від 12 лютого 2015 року N 192-VIII були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону N 1402-VIII, проте останні неконституційними не визнавались та наразі є чинними, а тому є обов`язковими до застосування.

Згідно резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року N 11-р/2018 частину десяту статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, визнано неконституційною не в повному обсязі, а лише для цілей застосування окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, які наведені в цьому рішенні.

Так, Конституційний Суд в результаті аналізу Закону N 1402-VIII виокремив перелік випадків щодо нездійснення суддями правосуддя, щодо яких належить застосовувати відповідне рішення Суду. Однак, такої підстави як нездійснення суддею правосуддя у зв`язку з не складанням присяги судді в цьому рішенні не зазначено, як і не надано офіційного тлумачення норм закону з приводу оплати праці судді до складання ним присяги судді.

За таких обставин суд вважає, що до спірного випадку у межах розгляду даної справи, Рішення Конституційного Суду України від 4 грудня 2018 року N 11-р/2018 застосованим бути не може.

Згідно з частиною першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Судові витрати, виходячи з положень частин 1 та 2 статті 139 КАС України, не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Вінницького міського суду Вінницької області "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді ОСОБА_1 " від 20 липня 2020 року № 69-к.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03.12.20.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 26286152, місцезнаходження: вул. Родіона Скалецького, буд. 17, м. Вінниця, 21018);

Відповідач: Вінницький міський суд Вінницької області (код ЄДРПОУ: 38328720, місцезнаходження: вул. Грушевського, 17, м. Вінниця, 21050);

Третя особа: Шаміна Юлія Анатоліївна (службова адреса: вул. Грушевського, 17, м. Вінниця, 21050).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович