Рішення

від 30.11.2020 по справі 640/8087/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/8087/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001051402, №00001061402 та від 23 квітня 2019 року №00005671402.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки акта від 28 грудня 2018 року №869/26-15-14-02-04/35081565 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року , а саме, щодо порушення пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, є необґрунтованими, з огляду на те, що строк позовної давності щодо кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Автотрейдінг-Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю Форутна - ЛТД з урахування додаткових угод та за наявності Сертифікату (висновку) торгово-промислової плати України, яким засвідчено наявність обставин непереборної сили, станом на час проведення перевірки не закінчився, а відтак безпідставні доводи відповідача про наявність безнадійної заборгованості.

Також позивач вказує на безпідставність висновків відповідача щодо порушення позивачем пункту 187.1 статі 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України та реалізації товару нижче собівартості, оскільки вказане спростовано наявними первинними бухгалтерськими документами, з огляду на те, що дохід за червень 2017 року відображено з місяці їх отримання, а саме в червні 2017 року, а не в липні 2017 року як вказує відповідач.

Крім того, позивач вказує, що інвентаризацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" було проведено з 30 листопада 2018 року протягом 10 робочих днів, про що складено відповідний акт.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача у відзиві на позов вказує, що перевіркою зроблено висновки, що позивачем занижено показник доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку в деклараціях з податку на прибуток за 2017 рік у сумі 815091,00 грн та завищено податковий кредит за жовтень 2017 року на суму 163018,00 гривні. Крім того, представник відповідача вказує, що згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ "Рентал Груп" встановлено, що в липні 2017 року дохід від реалізації робіт і послуг був нижче собівартості реалізованих робіт і послуг, а саме: оборот по кредиту pax. 703 Дохід від реалізації робіт і послуг становив 1336788,78 грн, Дт 703 Дохід від реалізації робіт і послуг - Кт 64 Розрахунки за податками й платежами - 222798,14 грн, оборот по дебету pax. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг - 1368532,05 грн, різниця - (-) 254541,41 гривень.

Також представник відповідача у відзиві а позов вказує, що для цілей оподаткування податком на прибуток амортизація основних засобів нараховується лише за умови використання в діяльності платника податку, яка спрямована на отримання доходу. Оскільки придбані позивачем 28 вересня 2012 року модулі не використовувались у власній господарській діяльності, отже відсутні підстави для амортизації таких основних засобів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлянням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатом якої складено акт від 28 грудня 2018 року №869/26-15-14-02-04/35081565 (далі- акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем:

-підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартали 2018 року в сумі 815091грн;

-пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 241951 грн;

-пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Висновки акту перевірки обґрунтовано таким:

-позивачем не надано до перевірки актів інвентаризації активів і зобов`язань;

- позивачем не включено до складу інших доходів за перевіряємий період суму безнадійної кредиторської заборгованості на загальну суму 815091 грн;

- в липня 2017 року дохід від реалізації робіт та послуг позивача був нижче собівартості реалізованих послуг, проте позивачем не визначено базу оподаткування на суму перевищення собівартості реалізованих робіт та послуг над вартістю їх продажу, чим занижено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість;

- позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 28025 грн, виходячи з балансової (залишкової) вартості нематеріальних активів, що припинили використовуватись позивачем у господарській діяльності (140 124,96 грн).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року:

- №00001041402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 362 927,0 грн (за основним платежем 241 951 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 120 976 грн);

- №00001051402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмір 815 091,0 грн;

- №00001061402, яким до позивача застосовано штраф в сумі 510,0 грн.

За результатом розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001051402, №00001061402, №00001041402, рішенням Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 року №18262/6/99-99-11-04-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001041402 на суму заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму перевищення собівартості реалізованих робіт і послуг над вартістю їх продажу, а податкові повідомлення рішення від 01 лютого 2019 року №00001051402, №00001061402 залишено без змін.

На підставі акту перевірки та рішення Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 року №18262/6/99-99-11-04-01-25 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №00005671402, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість на загальну суму 286 565,0 грн (за основним платежем 191 043 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 95 522 грн).

Незгода позивача із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів визначені Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142 (далі -Положення).

Відповідно до пункту 4 Положення проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням

Згідно з пунктом 7 Положення, проведення інвентаризації є обов`язковим: перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу.

Пунктом 10 Положення визначено, що інвентаризація активів та зобов`язань перед складанням річної фінансової звітності проводиться до дати балансу в період:

трьох місяців для необоротних активів (крім незавершених капітальних інвестицій, об`єктів основних засобів, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством, зокрема автомобілів, морських і річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, тощо), запасів (крім незавершеного виробництва та напівфабрикатів, інших матеріальних цінностей, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством), поточних біологічних активів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, витрат і доходів майбутніх періодів, зобов`язань (крім невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов`язкове державне соціальне страхування);

двох місяців для незавершених капітальних інвестицій, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, фінансових інвестицій, грошових коштів, коштів цільового фінансування, зобов`язань у частині невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

до тимчасового вибуття з підприємства об`єктів основних засобів, зокрема автомобілів, морських й річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, інших матеріальних цінностей, які на дату інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством.

Відповідно до пункту 14 Положення інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами), для первинних документів з урахуванням обов`язкових реквізитів та вимог, передбачених цим Положенням. Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом, так і за допомогою електронних засобів обробки інформації.

З системного аналізу викладеного вбачається, що обов`язкова інвентаризація проводиться перед складанням фінансового звіту починаючи з 01 жовтня по 31 грудня.

Так, позивач вказує, що інвентаризацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" було проведено з 30 листопада 2018 року протягом 10 робочих днів, про що складено відповідний акт.

Оскільки перевірку позивача проведено за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, суд вважає безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем Порядку проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів визначені Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за № 1365/26142, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001061402.

З акту перевірки вбачається, що згідно з даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками встановлено наявну кредиторську заборгованість станом на 01 жовтня 2016 року, що не була погашена станом на 30 вересня 2018 року.

В ході перевірки позивачем надано відповідачу інформацію стосовно дати виникнення заборгованості по контрагентам:

- Товариство з обмеженою відповідальністю Автотрейдінг- Донецьк (Кт 92791 - Кт 92791), яка виникла на підставі видаткової накладної від 31 жовтня 2014 року, сертифікат (висновок) №876 про настання обставин непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України 13 жовтня 2014 року;

- Товариство з обмеженою відповідальністю Фортуна-ЛТД (Кт 72230 - Кт 722300), яка виникла на підставі видаткових накладних від 31 жовтня 2014 року, сертифікат (висновок) №2697 про настання обставин непереборної сили, виданий Торгово-промисловою палатою України 21 січня 2015 року.

Безнадійною заборгованістю для цілей застосування положень Кодексу є, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством (підпункт "ж" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Згідно з пунктом 1 статті 14-1 Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1669-VII), Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до статті 10 Закону №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (далі - Регламент) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. Дія таких обставин може бути викликана, зокрема винятковими погодними умовами і стихійним лихом (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (стаття 6.2 Регламенту).

За змістом статті 6.9 Регламенту для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать, зокрема про - причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо податкових обов`язків / обов`язкових платежів вказується інформація про заявника, місце державної реєстрації, ідентифікаційний код, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, зобов`язання, обставини, докази, на які посилається зацікавлена особа, що унеможливлюють виконання податкових обов`язків / здійснення обов`язкових платежів у встановлений термін, та інші відомості, зокрема, про неможливість здійснення господарської діяльності тощо (стаття 6.12 Регламенту).

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що форс-мажорні обставини засвідчуються по кожному окремому договору або податкових зобов`язаннях за наявності причинного зв`язку між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань за договором або законом.

Так, позивачем надано до матеріалів справи сертифікати торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили від 13 жовтня 2014 року №3754/08-4 Товариству з обмеженою відповідальністю Фортуна-ЛТД та від 21 січня 2015 року №337/05-4 Товариству з обмеженою відповідальністю Автотрейдинг-Донецьк , якими засвідчено настання обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.

З огляду на викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача про порушення позивачем пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про порушення пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

З акту перевірки вбачається, що позивачем надано до перевірки наступну інформацію стосовно постачальників нематеріальних активів (із зазначенням коду ЄДРПОУ -постачальника та дати придбання), які використовувались вказані нематеріальні активи протягом перевіряємого періоду, в тому числі протягом 3-х кварталів 2018 року: модуль мотивації та сист. бонусів для менеджерів, постачальник - Приватне акціонерне товариство Атолл Холдінг , дата придбання - 28.09.2012, сума - 28333,34 грн; модуль обліку операц. лізингу та оренди, граф, плат, постачальник - Приватне акціонерне товариство Атолл Холдінг , дата придбання - 28.09.2012, сума - 183333,33 грн; модуль оператив. прийому замовлень та рез.автомоб., постачальник - Приватне акціонерне товариство Атолл Холдінг , дата придбання - 28.09.2012, сума - 8333,33 грн (з 01 січня 2018 амортизація в податковому обліку не нараховується) .

Згідно з даними Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30 вересня 2018 року (Форма №1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп": середня кількість працівників - 2 особи. Відповідно, протягом З кварталів 2018 року відсутня необхідність для використання системи бонусів для менеджерів.

Протягом 3 кварталів 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" надавало послуги з оренди основних засобів - Товариству з обмеженою відповідальністю ОТОКОЧ УКРАЇНА .

Взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТОКОЧ УКРАЇНА здійснювались на підставі договірних відносин, що не передбачають прийому замовлень щодо оренди транспортних засобів.

Відповідно до підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України невиробничі нематеріальні активи - нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Термін господарська діяльність визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до акту перевірки балансова (залишкова) вартість зазначених вище нематеріальних активів, що припинились використовуватись позивачем у виробничій діяльності становить 140 124,96 грн.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01 лютого 2019 року №00001051402, №00001061402 та частково від 23 квітня 2019 року №00005671402 натомість як відповідачем обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001051402, №00001061402 повністю та податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №00005671402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 244 527,0 грн (за основним платежем 163018 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 81509,0 грн).

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67, код ЄДРПОУ 35081565) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко