Постанова

від 02.12.2020 по справі 420/1477/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1477/20 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Дата і місце ухвалення 21.07.2020р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон 88" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліон 88" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування:

- рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000009/2 від 04.02.2020 року;

- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби від 04.02.2020 року №UA500020/2020/00030.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2020р. позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Апелянт посилався на те, що під час митного контролю товарів за поданими митними деклараціями програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості товарів. Крім того, митним органом було здійснено перевірку поданої позивачем декларації та документів, за результатами якої встановлено, що надані позивачем документи містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які є обов`язковими при її обчисленні. З огляду на зазначене у декларанта витребувано додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, які надані декларантом, однак не у повному обсязі.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відсутність документів у підтвердження вартості упаковки, вартості пакувальних матеріалів, робіт пов`язаних із пакуванням, вартості страхування, відсутність в інвойсі підпису та печатки відправника товару, а у платіжних дорученнях відміток банку, свідчать про наявні ознаки підробки, що позбавляло митний орган можливості перевірити правильність визначення митної вартості товарів за заявленою декларантом ціною.

Апелянт зазначив, що у зв`язку із наявними у документах розбіжностями та відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів митним, органом прийнята картка відмови у митному оформленні товарів та рішення про коригування митної вартості, згідно яких вартість заявленого до митного очищення товару визначена за резервними методом.

Зважаючи на зазначене апелянт вважає, що оскаржувані рішення прийняті обґрунтовано та правомірно, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.10.2019 року між ТОВ "Ліон 88" (Покупець) та NINGBO BATTERY ELECTRICAL APPLIANCE I/E CO.LTD (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №2, за умовами якого Покупець купив, а Продавець продав товари згідно з виставленими інвойсами. Номенклатура товару, ціна товару, валюта розрахунків, умови поставки обумовлюються в кожному конкретному випадку і вказується в інвойсах.

Згідно інвойсу TTN194684 від 19.11.2019 року товар постачається продавцем на умовах CFR - Odessa.

За умовами пункту 4 Контракту оплата поставлених товарів здійснюється, як за передоплатою, так і за фактом отримання товару на підставі вантажної митної декларації. Оплата здійснюється в дол. США шляхом банківського переказу за вказаними в Контракті реквізитами.

На виконання умов вказаного вище Контракту, Товариство імпортувало на митну територію України товар - первинні елементи живлення та первинні батареї лужні, циліндричні: ALKALINE: EXTRA LR03 4B BLISTER-8064 упак. (32256 шт.); EXTRA LR03 4S SHRINK CARD-12960 упак. (51840 шт.); EXTRA LR03 24S SHRINK BOX-4608 упак. (110592 шт.); EXTRA LR6 4B BLISTER-7290 упак. (31680 шт.); EXTRA LR6 4S SHRINK CARD - 12960 упак. (51840 шт.); EXTRA LR6 24S SHRINK BOX- 4584 упак. (110016 шт.). Первинні елементи живлення та первинні батареї лужні, циліндричні, сольові: - Zinc-Carbon: SUPERCELL R03 24S SHRINK BOX -12432 упак. (298368шт.); SUPERCELL R6 24S SHRINK BOX -15168 упак. (364032шт.). TM-I-NGR. Країна виробництва - Китай, CN. Виробник - NINGBO BATTERY AND ELECTRICAL APPLIANCE I/E CO.LTD.CHINA.

Для здійснення митного оформлення товару, 04.02.2020 р. декларантом подано до Одеської митниці Держмитслужби електронна митна декларація №UA500020/2020/000009/2, відповідно до якої його митна вартість визначена за ціною контракту.

На підтвердження митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 16.10.2019 р. №2, інвойс від 19.11.2019 р. TTN194684, коносамент від 27.12.2019 р. №EGLV143981048684, митна декларація №UA500020/2020/203265, сертифікат про походження товару №С197111529320301, пакувальний лист №TTN194684 від 19.11.2019 року, інвойс №TTN194684 від 19.11.2019 року, коносамент №143981230334, платіжні доручення №6 та 7 від 24.10.2019 року.

При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками виявлено ризики, а саме: сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов`язкових митних процедур, які полягали у ретельному опрацюванні поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України.

У зв`язку з цим, відповідачем, на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України, запропоновано ТОВ "Ліон 88" надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товарів; 3) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову, відповідно до ст. 254 МК України, 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхові документи, якщо здійснювалось страхування; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На виконання вимог митного органу, ТОВ "Ліон 88" додатково надано відповідачу: прайс-лист виробника товарів від 16.10.2019 р. б/н, митну декларацію країни відправлення від 21.12.2019 р. №310120190516138250.

04.02.2020р. Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA500020/2020/000009/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого його вартість визначена за резервним методом, на підставі інформації, наявної у митного органу, згідно якої Товар №1 за МД №UА100030/2019/379512 від 23.12.2019 - 5,61 дол. США за 1 кг нетто товарів; за МД UА100030/2019/379282 від 18.12.2019 - 5,62 дол. США за 1 кг нетто товарів.Товар № 2 за МД №UА500020/2020/200742 від 14.01.2020 - 5,62 дол. США за 1 кг нетто товарів; за МД UА100110/2019/791855 від 13.11.2019 - 5,62 дол. США за 1 кг нетто товарів.

Цього ж дня, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби від 04.02.2020 року №UA500020/2020/00030.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено: 1) що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості (вартість упаковки, пакувальних матеріалів, роботи пов`язані з пакуванням) до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 2) у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення; 3) наданий інвойс не містить (неможливо ідентифікувати) підписів та печаток відправника, що може свідчити про наявні ознаки підробки; 4) у наданих платіжних дорученнях в іноземній валюті відсутні відмітки банку (печатка та підпис), що може свідчити про наявні ознаки підробки.

Не погоджуючись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом надано до митного органу усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, які відповідач безпідставно не прийняв до уваги, що як наслідок призвело до незаконно корегування його вартості.

Колегія суддів погоджується з наведеним вище висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Таким чином, з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, надані для декларування товарів, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з зазначених вище підстав.

При цьому, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, здійснюється органом доходів і зборів, в тому числі, шляхом витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, однак таке витребування може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для висновку, що надані ТОВ "Ліон 88" документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, є відсутність інформації щодо включення/не включення даних складових митної вартості (вартість упаковки, пакувальних матеріалів, робіт пов`язаних з пакуванням, а також страхування) до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 термін CFR означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки з очищення товару від мит для його вивезення.

Отже, вартість товару, яка вказана в інвойсах має включати в себе всі витрати, необхідні для доставки товару в порт призначення.

Матеріалами справи підтверджено та митним органом не заперечується, що поставка товару відбулася на умовах CFR - порт Одеса (Інкотермс 2010), що відповідає умовам контракту укладеного ТОВ "Ліон 88" та NINGBO BATTERY ELECTRICAL APPLIANCE I/E CO.LTD. Таким чином, вартість товару, яка вказана в інвойсах, включає в себе всі витрати, необхідні для доставки товару в порт призначення, в тому числі вартість упаковки, пакувальних матеріалів, робіт пов`язаних з пакуванням.

З приводу витрат на страхування, судова колегія зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірність прийнятих ним рішень, не доведено, що ТОВ "Ліон 88" понесло витрати на страхування.

При цьому, п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено необхідність подання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, лише у випадку, якщо страхування товару здійснювалося.

З приводу доводів апелянта, що відсутність в інвойсі підпису та печатки відправника, а в платіжних документах відміток банку може свідчити про їх підробку, судова колегія зазначає, що ретельний огляд перелічених вище документів дає можливість стверджувати, що у правому нижньому куті інвойсу TTN194684 від 19.11.2019 року, навпроти назви виробника товару міститься, як печатка так і підпис посадової особи продавця товару. Також, досліджені судом апеляційної інстанції платіжні доручення №6 від 24.10.2019 року та №7 від 24.12.2019 року (правий нижній кут) містять відмітки Акціонерного банку «Південний» , що свідчать про їх виконання (а.с. 25-26).

Отже доводи апелянта, з приводу можливої підробки поданих декларантом на адресу митного органу інвойсу та платіжних доручень є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу, які непідтверджені жодними доказами.

Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Натомість, митним органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Отже, позовні вимоги ТОВ "Ліон 88" про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Одеської митниці Держмитслужби та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.6 ч.6 ст.12 КАС України, є справою незначної складності, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук