Ухвала

від 03.12.2020 по справі 826/18136/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/18136/14

адміністративне провадження № К/9901/27456/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.

перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 826/18136/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (з урахуванням зміни найменування відповідача на час завершення розгляду справи), в якому, з урахуванням заяви про врахування зміни фактичних обставин, просив:

- скасувати наказ Генерального прокурора України № 1490к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади Дніпровського екологічного прокурора;

- поновити ОСОБА_1 на посаді;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- зобов`язати Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

18 червня 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ Генерального прокурора України № 1490к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади Дніпровського екологічного прокурора.

Зобов`язано Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 з 24 жовтня 2014 року на службі в органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді Дніпровського екологічного прокурора.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1173425,85 грн (один мільйон сто сімдесят три тисячі чотириста двадцять п`ять гривень, 85 коп.) з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині зобов`язання Офісу Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 з 24 жовтня 2014 року на службі в органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді Дніпровського екологічного прокурора та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 17439,45 грн. (сімнадцять тисяч чотириста тридцять дев`ять грн. 45 коп.) з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 23 жовтня 2020 року.

04 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга Офісу Генерального прокурора залишена без руху та надано строк для надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору у відповідному розмірі.

На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду заявником касаційної скарги усунуто встановлені судом недоліки шляхом направлення платіжного доручення від 11 листопада 2020 року № 4009. Таким чином, відповідачем виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 04 листопада 2020 року.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд встановив наступне.

У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 800/235/17. Крім того, у тексті касаційної скарги заявник також послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №800/547/17 та №800/186/17.

Перевіряючи доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду та аналізуючи зміст зазначених представником Офісу Генерального прокурора постанов Верховного Суду, судом касаційної інстанції встановлено, що обставини справ №800/235/17, №800/547/17 та №800/186/17 не є подібними до спірних правовідносин. Так, у справах №800/235/17 та №800/186/17 предметом спору були рішення Вищої ради правосуддя, яким суддю визнано таким, що порушує вимоги щодо несумісності посад, через що звільнено з посади судді. У справі №800/547/17 Верховний Суд висловив правову позицію у спорі щодо рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури за одноразове грубе порушення.

Натомість, зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі свідчить про те, предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення особи з посади Дніпровського екологічного прокурора у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України. Підставою такого звільнення стало те, що позивач обіймав зазначену посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, що підпадає під дію санкцій, установлених Законом України "Про очищення влади".

Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відповідач покликаючись на постанови Верховного Суду не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справах за подібними відносинами із цією справою, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 826/18136/14 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова

Судді Н.А. Данилевич

В.Е. Мацедонська