Постанова

від 11.11.2020 по справі 712/9045/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 712/9045/18

провадження № 51-3333км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги цивільного відповідача Головного управління статистики у Черкаській області та потерпілої ОСОБА_6 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2020 року й ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 червня 2020 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбуття основного покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, визначених ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Стягнуто з Головного управління статистики у Черкаській області на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 11000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 13300 грн, а на користь держави вартість процесуальних витрат у розмірі 3003 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 в частині стягнення з Головного управління статистики у Черкаській області заробітку, втраченого внаслідок каліцтва і втрати працездатності залишено без розгляду та рекомендовано вирішити це питання в порядку цивільного судочинства.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_7 15 січня 2018 року приблизно о 19:00, керуючи автомобілем «DaciaLogan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Сумгаїтській м. Черкасах зі сторони вул. Корольова в напрямку вул. 30 років Перемоги, біля АЗС «Sentosa Oil», всупереч вимогам пунктів 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у темну пору доби не дотримався такої швидкості руху, щоб мати змогу зупинити свій транспортний засіб, та в момент виникнення небезпеки для його руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину вул. Сумгаїтської зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_7 має причинний зв`язок із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 11 червня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_6 та представника цивільного відповідача Головного управління статистики у Черкаській області залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі цивільний відповідач просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального законута приписів цивільного кодексу України і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку цивільного відповідача, є недотримання судами положень статей 94, 370 КПК. Під час вирішення цивільного позову потерпілої судами не враховано, що засуджений ОСОБА_7 не виконував трудових обов`язків під час скоєння дорожньо- транспортної пригоди, а самовільно використав автомобіль у власних потребах. При вирішенні цивільного позову судами не дотримано вимог ст. 1172 Цивільного кодексу України, яка передбачає, встановлення факту виконання трудових (службових) обов`язків працівником, для настання обов`язку юридичної особи по відшкодуванню шкоди завданої діями їхнього працівника.

У запереченнях на касаційну скаргу цивільного відповідача потерпіла ОСОБА_6 зазначає про безпідставність вказаної касаційної скарги та про законність і обґрунтованість судових рішень у частині стягнення коштів саме із Головного управління статистики у Черкаській області.

У своїй касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 вказує на незаконність судових рішень у частині розміру стягнутої моральної шкоди та безпідставному залишенні без розгляду позову у частині стягнення з Головного управління статистики у Черкаській області на її користь заробітку, втраченого внаслідок каліцтва і втрати працездатності. Вважає, що місцевим судом при вирішенні цивільного позову не дотримано норм матеріального та процесуального права. Таким чином, вважає що судові рішення прийняті без дотримання ст. 370 КПК в частині вирішення цивільного позову, що на її думку є істотним порушенням кримінального процесуального Закону.

Також зауважила, що суд безпідставно відніс кошти в розмірі 14000 грн, передані їй засудженим у рахунок відшкодування витрат на лікування, до моральної шкоди та врахував їх під час стягнення цієї шкоди із Головного управління статистики у Черкаській області.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілої, і просила скаргу задовольнити, а касаційну скаргу цивільного відповідача залишити без задоволення.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді та думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що останні підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у поданих касаційних скаргах не оспорюються.

Разом із тим доводи в касаційних скаргах цивільного відповідача щодо необґрунтованості судових рішень у частині вирішення цивільного позову і потерпілої ОСОБА_6 щодо розміру стягнення моральної шкоди на її користь та відмови у частині стягнення з Головного управління статистики у Черкаській області на її користь заробітку, втраченого внаслідок каліцтва і втрати працездатності, заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України ( далі ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконанням ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1187 ЦКджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 вказаного Кодексу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, потерпілій ОСОБА_6 було заподіяно моральну та майнову шкоду. З метою відшкодування їй цієї шкоди потерпіла звернулася до ОСОБА_7 та Головного управління статистики у Черкаській області як до роботодавця ОСОБА_7 із цивільним позовом у межах кримінального провадження.

Виходячи з фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_7 , керуючи службовим автомобілем, який належить Головному управлінню статистики у Черкаській області, 15 січня 2018 року близько 19:00 здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_6 , тобто поза робочий час, установлений його посадовою інструкцією. Про це представник вказаного управління наголошував, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, однак суди, вирішуючи цивільний позов, зазначену обставину, яка в цьому випадку має істотне значення для його вирішення, залишили поза увагою та будь-яким чином не оцінили.

Крім цього, як встановлено з матеріалів кримінального провадження, цивільна відповідальність Головного управління статистики у Черкаській області на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2113373. Полісом передбачено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн.

Пунктом 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до правового висновку, викладеного у пунктах 6973 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржникому деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, алеє зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Згідно зі ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок зі виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкодиі сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхуванняі сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Усупереч викладеному, незважаючи на наявність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між Головним управлінням статистики у Черкаській області та ПрАТ «СК «Провідна», суд, на думку колегії суддів, дійшов передчасного висновку про стягнення моральної шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_6 , у тому числі зі згаданого управління. Аспекти відповідальності страховика в цьому контексті судами належним чином досліджені не були.

Крім цього, судами не взято до уваги, що потерпіла ОСОБА_6 18 листопада 2019 року із ПрАТ «СК «Провідна» уклала договір про врегулювання страхового випадку № 2300230416, згідно з яким було узгоджено суму страхової виплати за витратами на лікування, моральну шкоду та ІІ групу інвалідності в розмірі 82 000 грн.

Також за матеріалами кримінального провадження встановлено, що засуджений передав потерпілій 14000 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування, тоді як суд у вироку відніс це відшкодування до моральної шкоди та частину її стягнув із Головного управління статистики у Черкаській області, не зазначивши мотивів такого рішення.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційні скарги цивільного відповідача Головного управління статистики у Черкаській області та потерпілої ОСОБА_6 , не звернув уваги на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК, а також у супереч вимогам ст. 419 КПК не надав вичерпної відповіді на всі викладені в апеляційних скаргах доводи у цій частині, належним чином не дав оцінки характеру цивільно-правових відносин між потерпілою з одного боку та засудженим, цивільним відповідачем та страховою компанією з іншого боку і безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни.

Таким чином, під час вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 місцевим та апеляційним судами не зазначено які норми ЦК підлягають застосуванню у даних правових відносинах, а також відсутнє належне обґрунтування прийнятого рішення в цій частині, з урахуванням положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також, у зв`язку з неповним з`ясуванням всіх обставин та допущеними порушеннями, висновок про розмір моральної шкоди є передчасним і підлягає перевірці з урахуванням доводів потерпілої.

За таких обставин вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілої підлягають скасуванню з призначенням розгляду провадження у цій частині в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Рішення судів у частині стягнення із засудженого ОСОБА_7 на користь держави витрат на проведення експертизи в розмірі 3003 грн та витрат потерпілої на правову допомогу в розмірі 13300 грн відповідають вимогам закону.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги цивільного відповідача Головного управління статистики у Черкаській областіта потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2020 року й ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 червня 2020 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , призначити у цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині судові рішення залишити без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3