Ухвала

від 03.12.2020 по справі 201/5514/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/5514/18

провадження 2/201/207/2020

УХВАЛА

03 грудня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем - Храмцевич Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості і витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 травня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська провадження по цій справі було відкрито та призначено проведення судового засідання, розглядаються клопотання, справа по суті не слухалася, спір не вирішено.

Суд вважає позов підлягаючим залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Згідно ст. 130 ЦПК України передбачає можливість вручення повістки про слухання справи повнолітнім членам сім`ї і це є належне вручення повістки про явку до суду на слухання справи.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи, вважається врученням повістки і цій особі.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши думку учасників судового засідання, судом встановлено, що належним чином повідомлений про слухання справи позивач або його представник (з належно оформленими повноваженнями) за вказаним позовом не з`явилися в судове засідання 28 вересня і 03 грудня 2020 року, заяви на адресу суду про слухання справи за їх відсутності не надали. Ст. 257 ЦПК України передбачає залишення позову без розгляду в разі повторної неявки позивача в судове засідання незалежно від причин неявки (можлива лише заява про розгляд справи за його відсутності), неявка в судове засідання представника позивача (з належним чином оформленими повноваженнями) не є перешкодою для явки самого позивача, але належних доказів про поважні причини відсутності як позивача так і його представника суду не надано, заяви про розгляд справи без них суду не надано.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Уразі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення позову без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми права та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що належним чином повідомлений про слухання справи позивач, його представник повторно не з`явилися на судове засідання і повторно належним чином у встановленому законом порядку не повідомили про можливість розгляду справи за його, їх відсутності, справа розглядається тривалий час і відкладалася неодноразово саме з причин неявки цього позивача, а тому позов по даній цивільній справі слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 130, 131, 222, п. 3 ч. 1 ст. 257, ст. 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості і витрат залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 03 грудня 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -