Рішення

від 02.12.2020 по справі 903/745/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2020 року Справа № 903/745/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 903/745/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича, м.Любомль

до Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство", м.Любомль

про стягнення 14 390,25 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

08.10.2020 року до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 06.10.2020 Фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" 14 390,25 грн., з них: 4 922,52 грн процентів річних, 9 467,73 грн. збитків, завданих інфляцією.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання ПрАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2008 у справі №6/30-40 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Любомльське транспортне підприємство" на користь підприємця Лисого Віталія Володимировича 117 384 грн. збитків (неотриманого доходу), 1173 грн. 84 коп. витрат, пов`язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як на правові підстави позову позивач посилається на приписи ст. ст.11, 509, 610, 612, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.10.2020 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича було залишено без руху; встановлено Фізичній особі-підприємцю Лисому Віталію Володимировичу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання Господарському суду Волинської області протягом 5-ти днів з дня одержання цієї ухвали обґрунтованого розрахунку суми заборгованості.

22.10.2020 від представника позивача - адвоката Острика С.О. надійшла заява б/н від 21.10.2020 про усунення недоліків, до якої представник позивача додав розрахунок заборгованості, клопотання про залучення третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, копію постанови від 23.01.2018 у справі №755/7704/15-ц.

Ухвалою суду від 27.10.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 18.11.2020; запропоновано сторонам подати суду у строк до 16.11.2020 року: позивачу: будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); докази направлення відзиву позивачу; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; клопотання представника позивача про залучення третьою особою на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишено без задоволення; клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні по справі № 903/745/20 в режимі відеоконференції задоволено; доручено Червоноградському міському суду Львівської області забезпечити проведення 18.11.2020 о 10:40 год. в режимі відеоконференції в приміщенні суду судового засідання по справі № 903/745/20.

11.11.2020 ПрАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство через відділ документального забезпечення і контролю суду подало зустрічну позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича, в якій товариство просило ухвалити рішення, яким:

- спростувати та скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2008 року у справі №6/30-40 про стягнення грошових коштів як збитків (неотриманого доходу) в розмірі 117 384 грн., 1173 грн. витрат на оплату державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення, яким в позові підприємцю Лисому В.В. відмовити повністю;

- стягнути з підприємця Лисого В.В. безпідставно стягнуті кошти на користь ПрАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство 64 042,97 грн. основного боргу, 7 445,80 грн. виконавчого збору, 2 969,36 грн. витрат виконавчого провадження;

- зупинити виконання виконавчого провадження ВП №59031757 від 07.05.2019 Любомльським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та заборонити вказаному відділу вчиняти будь-які дії по виконанню наказу господарського суду Волинської області від 26.11.2008 року №6/30-1 про стягнення суми 54 632,87 грн.;

- стягнути судовий збір за подання зустрічної позовної заяви в розмірі 2 102 грн. з підприємця Лисого В.В.;

- звільнити від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України Про судовий збір в зв`язку з накладеним арештом на все рухоме та нерухоме майно товариства та кошти на рахунках у банку.

11.11.2020 відповідач - ПрАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство подав до суду:

- відзив №57 від 06.11.2020 на позовну заяву, в якому просив в позові відмовити.

- заяву про залучення третьою особою Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

- заяву про залучення третьою особою з самостійними вимогами ТзОВ Любомль-Сервіс .

13.11.2020 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив та пояснення щодо зустрічного позову та клопотань відповідача про залучення третіх осіб.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає про те, що доводи відповідача, викладені у відзиві, зводяться до незгоди із частково виконаним судовим рішенням від 20.02.2008, порядок оскарження якого передбачено процесуальним законом.

Зустрічний позов відповідача вважає таким, що не підлягає розгляду та задоволенню, оскільки доводи зустрічного позову зводяться до незгоди із судовим рішенням від 20.02.2008, оскарження якого здійснюється в іншому порядку.

Щодо заяви відповідача про залучення третьою особою Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) представник позивача не заперечує.

У клопотанні відповідача про залучення третьою особою з самостійними вимогами ТзОВ Любомль-Сервіс просить відмовити у зв`язку з його необгрунтованістю.

Ухвалою від 16.11.2020 зустрічну позовну заяву ПрАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство , подану у справі № 903/745/20, на підставі ч.ч. 2, 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України було повернуто заявнику.

16.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Любомль-Сервіс" як третя особа з самостійними вимогами через відділ документального забезпечення і контролю суду подало зустрічну позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича, в якій просить:

- прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду у справі №903/745/20 та об`єднати її з первісним позовом у справі № 6/30-40 від 20.02.2008 Господарського суду Волинської області та спростувати його, прийняти нове рішення, в позові ФОП Лисого В.В. відмовити в повному обсязі;

- стягнути судові витрати в сумі 5 525 грн. за подання зустрічної позовної заяви з підприємця Лисого В.В. на користь ТзОВ "Любомль-Сервіс".

В судове засідання 18.11.2020 представник відповідача не з`явився.

18.11.2020 представник відповідача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву б/н від 18.11.2020, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності у зв`язку з погіршенням стану здоров`я (підняттям артеріального тиску), просив в позові відмовити, зустрічний позов ПрАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство та ТзОВ "Любомль-Сервіс" прийняти до розгляду та об`єднати з первісним позовом.

В судовому засіданні 18.11.2020 представник позивача висловив заперечення щодо залучення третьою особою з самостійними вимогами ТзОВ Любомль-Сервіс .

Суд, розглянувши заяву відповідача - ПрАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство про залучення третьою особою з самостійними вимогами ТзОВ Любомль-Сервіс , залишив її без задоволення з огляду на таке.

У заяві про залучення третьою особою з самостійними вимогами ТзОВ Любомль-Сервіс відповідач посилається на те, що права та інтереси ТзОВ Любомль-Сервіс у справі №6/30-40, в якій товариство не брало участі, як власника майна значною мірою порушені, а результати рішення вплинули на його права та інтереси. Відтак вважає, що ТзОВ Любомль-Сервіс необхідно залучити третьою особою з самостійними вимогами у справі №903/745/20 як законного власника спірного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу, подавши позов до однієї або декількох сторін.

ТзОВ Любомль-Сервіс не подало позову до вже існуючого відповідача.

Оскільки заяву про залучення третьою особою з самостійними вимогами ТзОВ Любомль-Сервіс подав відповідач - ПрАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство , а не сама третя особа, яка бажає вступити у справу третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, зважаючи на те, що третя особа з самостійними вимогами не подала позову до вже існуючого відповідача, така заява не підлягає до задоволення.

Статею 49 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права звернення до суду з заявою про залучення третьою особою з самостійними вимогами іншою особою.

В судовому засіданні 18.11.2020 оголошено перерву для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви ТзОВ "Любомль-Сервіс" та вирішення клопотання про залучення третьою особою Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

Ухвалою суду від 23.11.2020 зустрічну позовну заяву ТзОВ "Любомль-Сервіс" повернуто заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

27.11.2020 ТзОВ "Любомль-Сервіс" подало до суду заяву №13 від 24.11.2020 про розгляд справи №903/745/20 в порядку загального позовного провадження та заяву №14 від 24.11.2020 про колегіальний розгляд справи.

Разом з цим, 01.12.2020 на офіційну електронну адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява представника позивача, не засвідчене відповідним ключем електронного цифрового підпису (ЕПЦ).

В заяві представник позивача просить судове засідання проводити за відсутності позивача та його представника, не заперечує щодо ухвалення рішення за його відсутності.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно із ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" з метою дотримання судом вимог Господарського процесуального кодексу України на офіційну електронну адресу суду мають надсилатися електронні листи, підписані електронним цифровим підписом (ЕЦП).

Документи, не засвідчені відповідним ключем електронного цифрового підпису (ЕПЦ), не приймаються судом до розгляду.

В судове засідання 02.12.2020 представники сторін не з`явилися.

Представник позивача був повідомлений про дату судового засідання в судовому засіданні 18.11.2020.

Згідно з відстеженням із сайту ПАТ Укрпошта відправлення (ухвала суду від 18.11.2020) вручено відповідачу за довіреністю 28.11.2020.

Розглянувши в судовому засіданні 02.12.2020 подані ТзОВ "Любомль-Сервіс" заяви про розгляд справи №903/745/20 в порядку загального позовного провадження та про колегіальний розгляд справи, суд залишив вказані заяви без задоволення з огляду на те, що в судовому засіданні 18.11.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача - ПрАТ "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" про залучення третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ТзОВ "Любомль-Сервіс". А відтак ТзОВ "Любомль-Сервіс" не має статусу учасника справи у справі №903/745/20 та відповідно не наділена процесуальними правами подавати подібні заяви.

Заяву ПрАТ Любомльське ремонтно-транспортне підприємство від 11.11.2020 про залучення третьою особою Любомльського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) також судом залишено без задоволення, оскільки відповідачем не обгрунтовано та не доведено, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов`язки особи, яку відповідач просить залучити як третю особу.

Враховуючи те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, судом 02.12.2020 було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.02.2008 у справі № 6/30-40 було встановлено, що 01.01.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Любомльське РТП" та підприємцем Лисим В.В. було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна з відстрочкою платежу на два роки, тобто до 01.01.2007 року.

За умовами договору продавець - ВАТ "Любомльське РТП" продає приміщення станції МТФ, типовий проект 817-116, площею (56Х18) 1008 м кв. залишковою балансовою вартістю 120 тис. грн., а покупець-підприємець Лисий В.В. купує дане приміщення для виробництва та реставрування різноманітного обладнання запасних частин, автомобільної резини та інше.

Покупець зобов`язувався сплачувати 5 тис. грн. щомісячно до повної виплати вартості об"єкту строком на два роки. Крім того, покупець зобов`язувався для використання електроенергії уклали договір з енергопостачальною організацією (РЕС) і вносити оплату за показниками лічильника до 20 числа поточного місяця, а також за втрати в процентному відношенні до кількості використаної електроенергії, використовувати об"єкт за цільовим призначенням; дотримуватись екологічної безпеки; регулярно до 20 числа щомісячно вносити плату; своєчасно вносити оплату за електроенергію; за несвоєчасну сплату щомісячної платні згідно з договором оплачувати пеню в розмірі 0,3% від суми за кожен день відстрочки; оплату проводити з урахуванням індексу інфляції.

За умовами договору продавець зобов`язувався надавати безперешкодний під`їзд автотранспорту до об`єкту згідно з договором і надавати можливість користуватися електроенергією та водою; отримувати щомісячну платню згідно з договором.

Як було встановлено рішенням суду від 20.02.2008, 31.03.2006 року ВАТ "Любомльське РТП" було зупинено подачу електроенергії до приміщення станції МТФ, про що відповідач не заперечував.

Оскільки підприємець Лисий В.В. приміщення станції МТФ придбав для виробництва та реставрування різноманітного обладнання, запасних частин, автомобільної резини, тощо, то внаслідок припинення виробничої діяльності згідно з розрахунком позивача ним були понесені збитки- неотриманий прибуток (упущена вигода) за період з 01.04. по 30.11.2006 в розмірі 117 384 грн.

Судом було встановлено, що у відповідності та на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.01.2005 року ВАТ "Любомльське РТП" було передано підприємцю Лисому В.В. приміщення станції МТФ.

В процесі розгляду справи судом було встановлено факт обмеження прав власника майна- підприємця Лисого В.В. на здійснення ним підприємницької діяльності шляхом відключення ВАТ "Любомльське РТП" електроенергії від приміщення станції МТФ.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.02.2008 у справі № 6/30-40 позов Лисого В.В. до ВАТ Любомльське транспортне підприємство було задоволено повністю, ухвалено стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Любомльське транспортне підприємство" на користь підприємця Лисого Віталія Володимировича 117 384 грн. збитків (неотриманого доходу) та 1173 грн. 84 коп. витрат, пов`язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; заборонити ВАТ "Любомльське РТП" вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, яке належить відповідачу на суму 117 384 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 року рішення Господарського суду Волинської області від 20.02.2008 у справі № 6/30-40 було скасоване, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2008 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 року було скасовано та залишено без змін рішення Господарського суду Волинської області від 20.02.2008 року.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2008 року та рішення Господарського суду Волинської області від 20.02.2008 року у справі № 6/30-40 було видано наказ № 6/30-1 від 26.11.2008.

Факти, встановлені рішенням Господарського Волинської області від 20.02.2008 року у справі № 6/30-40 за позовом Підприємця Лисого Віталія Володимировича до Відкритого акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" про стягнення 117 384,00 грн., відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними і не потребують повторного доказування.

Як зазначає позивач в позовній заяві, в процесі виконання рішення суду з боржника було стягнуто на користь стягувача 64 042,97 грн. основного боргу, 7445,80 грн. виконавчого збору, 2969,36 грн. витрат виконавчого провадження.

Таким чином, залишок боргу становить 54 632,87 грн., який включає 53 341,03 грн. основного боргу, 1173,84 грн. витрат, пов`язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зв`язку із невиконанням Відкритим акціонерним товариством "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" обов`язку щодо оплати 53 341,03 грн. основного боргу, 1173,84 грн. витрат, пов`язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнутих рішенням суду від 20.02.2008 у справі № 6/30-40, Фізична особа-підприємець Лисий В. В. звернувся з позовом до Господарського суду Волинської області.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1 постанови № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач у встановленому законом порядку не виконав рішення Господарського суду Волинської області від 20.02.2008 у справі № 6/30-40, а тому зобов`язання відповідача перед позивачем з оплати 54 632,87 грн. не припинилося. Невиконання відповідачем зобов`язань перед позивачем щодо сплати 54 632,87 грн. надає право позивачу на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з тексту позовної заяви, з розрахунку позивача, проценти річних та збитки, завдані інфляцією, нараховані від суми в розмірі 54 632 грн., яка включає в себе, зокрема, 1173 грн. витрат, пов`язаних з оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України проценти річних та збитки, завдані інфляцією, повинні нараховуватись на суму основного боргу, а тому безпідставним є їх нарахування на стягнуті витрати, пов`язані з оплатою судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зв`язку з цим, суд зробив перерахунок процентів річних за період з 28.09.2017 по 28.09.2020 та збитків, завданих інфляцією, за період жовтень 2017 - серпень 2020, виходячи з розрахунку:

1) проценти річних:

- 53 341,03 х 3%/365 х 1097=4 809,46 грн.

2) збитки, завдані інфляцією:

- 53 341,03 х 117,33% - 53 341,03=9 244 грн.

Перерахунок судом здійснено від суми коштів в розмірі 53 341,03 грн., враховуючи те, що базою для нарахування процентів річних та інфляційних втрат згідно з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України є сума основного боргу, не обтяжена іншими нарахуваннями.

В позові про стягнення 113,06 грн. (4922,52-4809,46) процентів річних та 223,73 (9467,73-9244) грн. збитків, завданих інфляцією, слід відмовити як нарахованих безпідставно.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 3 000 грн. витрат на правову допомогу.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 3, 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач додав до матеріалів справи лише копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ№000286, ордер серії ВС №1035213 від 29.09.2020.

Водночас, позивач не подав доказів на підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також позивач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу відсутні.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Любомльське ремонтно-транспортне підприємство" (44300, Волинська область, Любомльський район, м. Любомль, вул. Дружби, 93, код 03569284) на користь Фізичної особи-підприємця Лисого Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 4 809 грн. 46 коп. процентів річних, 9 244 грн. збитків, завданих інфляцією, 2 052 грн. 81 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 113 грн. 06 коп. процентів річних, 233 грн. 73 коп. збитків, завданих інфляцією, 3000 грн. витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 04.12.2020.

Суддя І. О. Якушева