Рішення

від 24.11.2020 по справі 904/4389/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020м. ДніпроСправа № 904/4389/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.

та представників:

від прокуратури: Карюк Д.О.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Німак Є.Ю. - адвокат

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж", м. Дніпро

про повернення земельної ділянки

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 звернувся в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" повернути Дніпровській міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Макарова, 25Б, площею 0,3554 га з кадастровим номером 1210100000:07:213:0011.

Судовий збір у сумі 1 921,00 грн прокурор просить покласти на відповідача.

Звернення з позовом до суду прокурор обґрунтовує порушенням інтересів держави, яке полягає в неналежному виконанні відповідачем зобов`язань за договором оренди землі в частині її повернення позивачу після закінчення 15.07.2014 укладеного між сторонами договору від 13.12.2007 та встановленого законодавством порядку використання земельної ділянки комунальної власності.

Прокурор стверджує, що невиконання відповідачем вимог договору оренди в частині повернення земельної ділянки позбавляє Дніпровську міську раду можливості подальшої передачі в оренду спірної земельної ділянки та, як наслідок, отримання коштів до місцевого бюджету від імовірного орендаря, є свідченням нераціонального використання об`єкта комунальної власності та неефективного управління цим об`єктом, що спричиняє економічні збитки місцевому бюджету, а також створює загрозу економічним інтересам Дніпровської міської ради, що суттєво порушує економічні інтереси держави, що й потребує їх захисту.

Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ним не здійснюються, прокурор обґрунтовує статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Заявляючи про своє процесуальне право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, прокурор зазначає, що вже самого факту бездіяльності міськради для втручання прокурора є достатнім, оскільки статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій» , які є підставою для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор посилається також на відповідні висновки з цього питання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у його постановах 2017 - 2018 р.р. за результатом касаційного перегляду справ, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №587/430/16-ц від 26.06.2019.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частин третьої, четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

На виконання частин третьої, четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» , з метою отримання інформації щодо застосування Дніпровською міською радою заходів, спрямованих на повернення земельної ділянки, прокурором направлялися запити № 77-259вих19 від 28.01.2019, №77-1896 вих19 від 14.06.2019, № 77-3014 вих19 від 10.09.2019, № 77-3188 вих19 від 26.09.2019 (а.с. 67 - 70). Однак, міська рада листами № 12/11-20 від 31.01.2019, № 12/11-199 від 19.06.2019 відмовила прокурору в наданні інформації та документів (а.с. 67, 71). Листом міськради № 12/11-352 від 17.09.2019 прокурора було повідомлено про те, що на розгляді в Департаменті по роботі з активами Дніпровської міської ради знаходиться клопотання ТОВ Метеорстроймонтаж від 17.10.2016 вх. № 36/5671 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки зі зміною її цільового призначення для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом. У зв`язку з відсутністю необхідного пакету документів зазначене клопотання залишається без опрацювання (а.с. 73-74).

У зв`язку з відмовою міської ради надати необхідні документи щодо спірної земельної ділянки прокурором було направлено на адресу Чечелівської районної в місті Дніпрі ради лист №77-538 вих19 від 18.02.2019 зі зверненням щодо необхідності організувати обстеження групою самоврядного контролю спірної земельної ділянки з наданням акта обстеження (а.с. 76).

За результатом перевірки було складено акт № 07-19 від 25.02.3019 згідно з яким, серед іншого, встановлено, що спірна земельна ділянка покрита рослинністю: дерева, чагарники. Територія не експлуатується та знаходиться в занедбаному стані. Земельна ділянка вільна від забудов, спостерігаються залишки огорожі та в`їзних-виїзних воріт, що руйнуються. Товариство з обмеженою відповідальністю Метеорстроймонтаж користується земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро вул. Макарова в районі буд. 25Б, загальною площею 0,3554 га, без права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. 77 - 80).

За вказаних обставин прокурор повідомив Дніпровську міську раду листом № 77-3188 вих19 від 26.09.2019 в порядку частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру про звернення до відповідача у цій справі з позовом про повернення спірної земельної ділянки (а.с.70).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави в особі визначеного ним позивача.

У відзиві на позов, що надійшов до суду 28.10.2019, відповідач позов не визнає з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.2 договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 24.05.2006 ТОВ «Метеорстроймонтаж» набуло у власність нежитлову будівлю та споруди, що знаходяться на спірній земельній ділянці. На підтвердження відповідач надав копії договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 24.05.2006 з Витягом № 11060558 від 27.06.2006 про реєстрацію за ним права власності на нежитлової будівлі та споруди за адресою: м. Дніпро, вул. Більшовицька, буд 27 (вул. Макарова, буд. 25Б).

За таких обставин, посилаючись на частину третю статті 120 Земельного кодексу України та частину першу статті 377 Цивільного кодексу України, відповідач зауважує на тому, що до нього перейшло право на спірну земельну ділянку на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому землекористувачу.

Також відповідачем долучені до відзиву платіжні доручення за січень - жовтень 2019 року, якими він спростовує твердження прокурора про шкоду територіальній громаді, завданій несплатою орендної плати за спірну земельну ділянку.

Крім того, відповідач просить застосувати строк позовної давності, який на його думку, враховуючи зазначений прокурором строк припинення договору оренди землі, на час його звернення з позовом до суду вже сплинув (а.с. 109 - 120).

26.11.2019 від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій він стверджує про необґрунтованість доводів відповідача.

Так, прокурор зазначає, що строк дії договору оренди спірної земельної ділянки закінчився 15.07.2014, проте відповідач обов`язки щодо повернення земельної ділянки не виконує понад 4 роки.

Крім того, прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в занедбаному стані, територія не експлуатується. На думку прокурора, відповідач нераціонально та неефективно використовує земельну ділянку.

З висновками відповідача щодо відсутності спору з огляду на здійснення відповідачем орендних платежів прокурор не погоджується, оскільки предметом цього спору не є стягнення заборгованості з оренди.

Також прокурор зазначає, що твердження відповідача щодо пропуску позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до статей 122, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 319, 526 Цивільного кодексу України та статті 34 Закону України Про оренду землі порушення є триваючими та продовжують існувати під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання було призначено на 07.11.2019, після чого відкладалося до 25.11.2019.

Ухвалою суду від 25.11.2019 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19).

31.08.2020 до суду надійшло клопотання Прокуратури Дніпропетровської області про поновлення провадження у справі. При цьому прокурор повідомляє про постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19), якою закінчено перегляд касаційної скарги заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 31.08.2020 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 01.10.2020.

Ухвалою суду від 01.10.2020 підготовче провадження у справі було закрито, розгляд справи по суті призначено на 13.10.2020, після чого розгляд справи відкладався до 10.11.2020 та оголошувалася перерва до 24.11.2020.

У судове засідання 24.11.2020 представник позивач не з`явився, подав клопотання електронним засобом зв`язку про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням на лікарняному. При цьому жодних доказів в обґрунтування заявленого клопотання позивач не надав, з огляду на що підстави для задоволення цього клопотання відсутні.

У судових засіданнях прокурор та представник відповідача надали пояснення, аналогічні за змістом поданих заяв по суті справи. За наслідком судового засідання 24.11.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За договором купівлі-продажу від 24.05.2006, посвідченим того ж дня приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Козіною А.В. (зареєстровано в реєстрі за №1862), Товариство з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" (далі - відповідач) придбало у власність у гр-на Лепескіна І.І. нежитлову будівлю та споруди, загальною площею 894,7 кв.м., що знаходяться в місті Дніпропетровську по вул. Більшовицька, буд. 27 (а.с. 111).

Зазначений договір зареєстрований державним реєстратором в особі приватного нотаріуса Козіни А.В. у Державному реєстрі правочинів 24.05.2006 (запис 1; номер правочину: 1325219) (а.с.112).

27.06.2006 Комунальним підприємством Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації прийняло рішення про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю Метеорстроймонтаж права власності на нежитлові будівлі та споруди по вул. Більшовицька, буд. 27 у м. Дніпропетровську, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11060558 від 27.06.2006 (а.с. 113).

Розпорядженням Дніпропетровської міської ради № 812р від 07.08.2007 присвоєно будівлям та спорудам по вул. Макарова адресу - вул. Макарова, 25Б (колишня адреса - вул. Більшовицька, 27 (а.с. 114).

13.12.2007 між Дніпропетровською міською радою, правонаступником якої є Дніпровська міська рада (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" (далі - орендар) укладено договір оренди землі від (далі - договір оренди) (а.с. 121 - 124).

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вулиця Макарова, 25-Б і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:07:213:0011.

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність) (п. 1.2).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3554 га (п. 2.1) (а.с. 121).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, інші об`єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки (п. 2.2).

Згідно з пунктом 3.1 договору оренди цей договір укладено на три роки.

Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі (п. 7.8).

Цей договір посвідчено 13.12.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. (зареєстровано в реєстрі № 2928) та зареєстровано у Державному земельному кадастрі 15.07.2008, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040810400239 (а.с. 124).

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради № 2/27 від 23.01.2008, № 31/28 від 13.02.2008, № 39/35 від 06.08.2008 сторонами було укладено додатковий договір від 21.04.2010, яким вносилися зміни до договору оренди в частині орендної плати (а.с. 139 - 145).

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 173/12 від 15.06.2011 сторони уклали додаткову угоду від 25.10.2011, згідно з якою було поновлено укладений між ним договір оренди спірної земельної ділянки до 15.07.2014 (а.с. 146 - 149).

Зазначена додаткова угода посвідчена 25.10.2011 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. (зареєстровано в реєстрі за № 1897) та зареєстрована в Управлінні Держкомзему у м. Дніпропетровську, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.04.2012 за № 12101000400050 (а.с. 147).

За актом обстеження земельної ділянки № 6/30-0411 від 15.04.2011, проведеною комісією у складі: представника Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради в особі начальника відділу моніторингу землевласників та землекористувачів, представника Комунального підприємства Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру Дніпропетровської міської ради в особі завідувача сектора аналізу стану земель, представника замовника - ТОВ Метеорстроймонтаж , було встановлено, що на земельній ділянці площею 0,3554 га за адресою: Красногвардійський район, вул. Макарова, 25Б (кадастровий номер 1210100000:07:213:0011) існують: будівельні відходи, цегляні навіси (літ.В-1, Е-1, Г-1), бетонний ганок (літ. а) згідно технічного паспорту КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради (реєстраційний номер 1537656) на земельній ділянці відсутні. На земельній ділянці розташовано напівзруйновану капітальну будівлю сараю, двоповерхову капітальну будівлю без даху із двоповерховими капітальними прибудовами без даху, цегляний навіс, залишки цегляних фундаментів, бетонно-цегляні сходи, металевий павільйон.

Акт супроводжується додатками (фотознімки будівель та споруд) (а.с. 150 - 154).

25.02.2019 членами робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Чечелівського району у місті Дніпрі проведено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вулиця Макарова, 25 Б, про що було складено акт № 07-19, за результатом якого встановлено, що територія не експлуатується, знаходиться у незадовільному стані та вільна від забудов (а.с. 78 - 80).

Причиною спору є неповернення відповідачем спірної земельної ділянки за актом приймання-передачі відповідно до договору оренди земельної ділянки, який прокурор вважає таким, що припинив свою дію 15.07.2014.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо правомірності користування спірною земельною ділянкою та наявності правових підстав для повернення її власнику відповідно до обраного прокурором способу захисту.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Згідно з частиною 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

За змістом статті 31 Закону України Про оренду землі , чинного станом на 15.07.2014 - граничну дату поновленого договору оренди землі від 13.12.2007, договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 цього ж Закону встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідно до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 4/11-2323 від 11.11.2020 станом на 06.11.2020 в інформаційній (автоматизованій) підсистемі Фіскальний кадастр Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська, власником якої є Дніпровська міська рада, виявлені реєстраційні записи щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та юридичними, фізичними особами на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:213:0011 за адресою: вул. Макарова (вул. Більшовицька), 25Б. Встановлено, що у період з 21.08.2006 по 01.04.2008 спірна земельна ділянка була зареєстрована за ОСОБА_1 , а з 22.07.2010 по 15.07.2014 - за ТОВ Метеорстроймонтаж (ЄДРПОУ 34365024) (а.с. 225 - 226).

Доказів продовження строку дії договору оренди з відповідачем сторонами суду не надано.

Разом з тим відповідно до інформації з листа Дніпровської міської ради № 5/17-11 від 27.02.2019 за рішенням Дніпровської міської ради № 636 від 19.09.2008 відповідачу було надано дозвіл на проектування та будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщення і паркінгом, у межах наданої замовнику земельної ділянки. За результатами розгляду матеріалів проекту землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки площею 0,3554 га зі зміною її цільового призначення для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщення та паркінгом, Головним архітектурно-планувальним управлінням Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради надано містобудівний висновок № 09/310 ПЗ від 06.05.2016 (а.с. 94).

Відповідно до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 12/11-352 від 17.09.2019 на розгляді в Департаменті по роботі з активами знаходиться клопотання відповідача від 17.10.2016 вх. № 36/5671 стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення для проектування та будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщення та паркінгом по вул. Макарова, 25Б (а.с. 73-74).

Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбувається за обставин зареєстрованого за відповідачем права власності на об`єкти нерухомості, що знаходяться на цій земельній ділянці.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю та споруди, загальною площею 894,7 кв.м., що знаходяться в місті Дніпрі по вулиці Макарова, 25 Б, зареєстровані на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" (рішення державного реєстратора від 11.07.2014, дата реєстрації - 11.07.2014) на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2006 (а.с.212 - 219).

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього та на земельну ділянку, що на ній знаходиться.

Так, відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За змістом частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Відтак, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Викладене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 від 27.02.2019 у справі № 913/661/17 (п.п. 19, 20).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Отже, право власності на нерухомість є непорушним і є правовою підставою для автоматичного виникнення права на земельну ділянку на тих самих умовах, на яких вона перебувала у попереднього користувача. Лише припинення права на нерухомість може мати юридичні наслідки для позбавлення права на користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

За частиною третьою статті 347 Цивільного кодексу України у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру (ч. 2 ст.349 ЦК України).

Аналіз цих законодавчих норм дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру та сам факт внесення змін до державного реєстру.

Зазначений висновок відповідає, у свою чергу, висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 17.01.2019 у справі № 708/254/18.

При цьому Верховний Суд указав на те, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

На підтвердження знищення об`єкта нерухомості відповідача на спірній земельній ділянці прокурор надав суду 25.02.2019 акт членів робочої групи з питань самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Чечелівського району у місті Дніпрі № 07-19 (а.с. 78 - 80).

Однак, з огляду на викладене, цей акт не є допустимим доказом припинення права власності відповідача на нерухомість, набуту ним за договором купівлі-продажу від 24.05.2006.

Без вирішення у встановленому законом порядку правової долі речового права на нерухомість, що знаходиться на спірній земельній ділянці, повернення цієї земельної ділянки власнику (позивачу) не буде ефективним захистом прав та інтересів останнього, оскільки не позбавляє законного права відповідача на користування земельною ділянкою.

Стосовно необхідності обрання належного способу захисту та його вплив на результат вирішення спору суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Викладене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 (п.п. 7.9 - 7.12, 7.14, 7.15).

За таких обставин суд доходить висновку про неефективність обраного прокурором способу захисту для поновлення прав позивача у цій справі, що унеможливлює задоволення позову.

Судовий збір у сумі 1921,00 грн покладається на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метеорстроймонтаж" про повернення земельної ділянки.

Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 921,00 грн покласти на Прокуратуру Дніпропетровської області.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу X1 «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.12.2020.

Суддя І.І. Колісник