Рішення

від 03.12.2020 по справі 640/8946/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м. Київ № 640/8946/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Фінансово-промислова група АТІКА

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Фінансово-промислова група АТІКА (далі також - позивач, ПАТ ФПГ АТІКА ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.03.2019 року №0972615147 та податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.03.2019 року №0982615147.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог абзацу 4 пункту 86.7 Податкового кодексу України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обґрунтованості рішень податкового органу, а також з порушенням вимог пунктів 86.1, 86.3, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України та статті 19 Конституції України щодо реалізації державним органом повноважень на підставі та спосіб, що визначені законом, оскільки законом не передбачено внесення змін до Акту перевірки після її закінчення, в той час, як такі зміни відповідачем оформлено листом від 26.02.2019 року №34800/10/26-15-14-07-01-15.

Крім того, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач виходив із висновків, викладених в Акті перевірки , про нібито нереальність господарських операцій з придання товарів (робіт, послуг) позивачем у контрагентів - ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП у липні 2015 року та у лютому 2016 року, у ТОВ БРОМ Форс у грудні 2015 року, у ТОВ МАКАО СОЮЗ в лютому та березні 2016 року, у ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ у лютому 2016 року, у ТОВ ФОРЕСТ-ТАУН 2015 у квітні-червні 2016 року та у ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС у червні 2016 року.

В той же час, висновки Акту перевірки у наведеній частині є суб`єктивними оціночними судженнями, які спростовуються даними самого Акту перевірки та первинними документами.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити, оскільки податкові повідомлення-рішення винесено безпідставно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 03.07.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого, зокрема, просить здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні та викликати в судове засідання свідків. Зокрема, просить виключити із переліку доказів визначений відповідачем перелік договорів.

Відповідно до змісту відзиву, відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, що виправлення технічних помилок у Акті перевірки не є порушенням ПК України, як помилково вважає позивач, крім того, про цю обставину останнього повідомлено відповідним листом.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП , відповідачем виявлено розбіжності між датою підписання договору від 01.07.2015 року №1-07 Р та датою відкриття розрахункового рахунку № НОМЕР_1 ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП ПАТ Діамантбанк , що свідчать про те, що первинна документація оформлена виключно для здійснення вигляду господарської операції та є очевидно підробленою.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ БРОМ ФОРС , ТОВ ФОРЕСТ ТАУН 2015 та із ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ , відповідачем досліджено ланцюг постачання та встановлено нереальність продажу товару з номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаного товару.

Досліджуючи ланцюг постачання товарів/послуг, придбаних позивачем у контрагента ТОВ МАКАО СОЮЗ відповідачем встановлено відсутність факту фактичного здійснення господарських операцій, оскільки відсутнє реальне джерело походження товарів/послуг, що не дає можливості відстежити постачальників по ланцюгу, а відтак неможливий його рух за ланцюгом усіх платників податків, які брали участь у господарський операцій.

Крім того, директора контрагента позивача ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Отже, на переконання відповідача, взаємовідносини між ПАТ ФПГ АТІКА та його контрагентами спричиняють нереальність господарських операцій та відповідно до неправомірність (безпідставність) документального оформлення останніх при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Враховуючи зазначене, відповідач просить суд відмовити у позовних вимогах в повному обсязі.

Через канцелярію суду 12.07.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримано та зазначено, що відповідачем не спростовані твердження позивача, викладені в позовній заяві, що спірні операції позивача із вказаними контрагентами мали місце у періоді, коли ці контрагенти виконували свої податкові зобов`язання з подання податкової звітності та сплаті податків, що зазначено в Акті перевірки самим податковим органом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2019 року клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні повернуто без розгляду; клопотання відповідача про виклик свідків повернуто без розгляду; клопотання відповідача про виключення з числа доказів повернуто без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 23.01.2019 року №903 та направлення від 24.01.2019 року №33/26-15-14-07-01-18 посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ Фінансово-промислова група АТІКА (код ЄДРПОУ 19069997) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Акротус-Систем , ТОВ Арнад плюс , ТОВ Ренесанс Славія Інвестмент , ТОВ ДРАЙВ ДЕНС КИЇВ , ТОВ ТІК ЕНЕРГІЯ , ТОВ Біо Плюс , ТОВ Світ Фуд , ТОВ Металлсервіс Україна , ТОВ Фондор Груп , ТОВ СТ Мідл , ТОВ ГРАН БУТІК , ТОВ Арабікус , ТОВ Барбадос ЛТД , ТОВ Бром форс , ТОВ ІНТЕР ТЕКНОЛЕДЖІ , ТОВ Елітстар Компані , ТОВ Марино Торг , ТОВ Домініка Трейд , ТОВ Бурж Ком , ТОВ Бурбон Трейд , ТОВ Вендер Проджект , ТОВ Коралсіті , ТОВ ВТК Сіріус , ТОВ Молгрант , ТОВ Мідленд Інвест , ТОВ Гард Комьюніті , ТОВ Білд Комьюніті , ТОВ Бест Комьюніті , ТОВ КОНСАЛТКОМ , ТОВ Ленсі Груп , ТОВ Макао Союз , ТОВ Ареал Софт Груп , ТОВ Компанія Інвест Гарант , ТОВ Кортес-плюс , ТОВ Форест-таун 2015 , ТОВ Олмофо , ТОВ Профбудкомплекс , ТОВ СС Європейська будівельно-фасадна компанія , ТОВ ЕНКОД КОНСТРАКІІІН , ТОВ ТК Спеїсгр , ТОВ Фреш продакшн , ТОВ Маджестик Лайн , ТОВ Анадора ТОВ Сафарс , ТОВ Альтерсвіфт , ТОВ Врожай 2015 , ТОВ Стандарт промбуд , ТОВ РЗХ ЛІМІТЕД , ТОВ Малаві , ТОВ Наполі Груп , ТОВ Багіра Фінанс , ТОВ ІК Дельта , ТОВ Годд Трейд , ТОВ Шериф комфорт , ТОВ Сурінам плюс , ТОВ Промомаркетгруп , ТОВ БК Нові Горизонти , ТОВ НОВА ПЕРСПЕКТИВА-2015 , ТОВ Інгер буд , ТОВ Будівельні технології Кразбуд ,ТОВ Інтербілд Комьюніті , ТОВ Ека Строй Плюс , ТОВ Підлога-Бетон , ТОВ Біз-лайн , ТОВ ТД Метрокепітал Груп , ТОВ Сільник , ТОВ Фоса-ІнтернеЙшнл , ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ , ТОВ Омелюх груп , ТОВ БК Профбуд-2015 , ТОВ Гранді плюс , ПП БУДПОСТАЧ- ЗАКАРПАТТЯ , ТОВ САЛЕС ЛТД , ТОВ АРГЕНТО УКРАЇНА , ТОВ АЛТІМА ТРЕЙД , ТОВ КОНТИНЕНТ ДК , ТОВ НУБІРОМ , ТОВ АСТОР АГРОТРЕЙД , ГОВ Ковад- Проммонтаж за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року (далі також - перевірка).

За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено Акт від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997 (далі також - Акт перевірки), відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення ТОВ ФПГ АТІКА :

1) пункту 14.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1пункту 134. 1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 123 922 грн., у тому числі за:

- 2015 рік - 34 036 грн.,

- 2016 рік - 89 886 грн.;

2) пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 пункту 198. 3, пункту 198. 6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 132 661 грн., у тому числі:

- в липні 2015 року на суму 11 778 грн.,

- в грудня 2015 року на суму 21 010 грн.,

- в лютому 2016 року на суму 37 225 грн.,

- в березні 2015 року на суму 12 400 грн.,

- в квітні 2015 року на суму 18 270 грн.,

- в травні 2015 року на суму 6 150 грн.,

- в червні 2015 року на суму 25 828 грн.

25.02.2019 року ТОВ ФПГ АТІКА подано Заперечення на Акт перевірки та копії документів, які не досліджувалися під час перевірки.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 26.02.2019 року №34800/10/26-15-14-07-01-15 Про надання інформації ТОВ ФПГ АТІКА повідомлено, що при оформленні Акта перевірки від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997 в розділах 3.1.2.2. Податковий кредит (аркуші 38 та 46), 3.1.2.3. Висновок щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню (аркуш 47) та IV. Висновок (аркуш 48) були допущені технічні помилки, в частині періодів в яких було встановлено порушення при формуванні податкового кредиту, а саме заначено:

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року встановлено його завищення у сумі 132 661 грн., у тому числі:

- в липні 2015 року на суму 11 778 грн.,

- в грудня 2015 року на суму 21 010 грн.,

- в лютому 2016 року на суму 37 225 грн.,

- в березні 2015 року на суму 12 400 грн.,

- в квітні 2015 року на суму 18 270 грн.,

- в травні 2015 року на суму 6 150 грн.,

- в червні 2015 року на суму 25 828 грн. .

У зв`язку із допущенням технічної помилки в розділах 3.1.2.2.2. Податковий кредит (аркуші 38 та 46), 3.1.2.3. Висновок щодо повноти щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню (аркуш 47) та IV. Висновок (аркуш 48), викласти в наступній редакції:

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року встановлено його завищення у сумі 132 661 грн., у тому числі:

- в липні 2015 року на суму 11 778 грн.,

- в грудня 2015 року на суму 21 010 грн.,

- в лютому 2016 року на суму 37 225 грн.,

- в березні 2016 року на суму 12 400 грн.,

- в квітні 2016 року на суму 18 270 грн.,

- в травні 2016 року на суму 6 150 грн.,

- в червні 2016 року на суму 25 828 грн. .

Дана відповідь є невід`ємною частиною Акта перевірки ПАТ ФПГ АТІКА (код ЄДРПОУ 19069997) від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 06.03.2019 року №42682/10/26-15-14-07-01-15 Про розгляд заперечення повідомлено ТОВ ФПГ АТІКА , що за результатами розгляду заперечення, висновки Акта перевірки ПАТ ФПГ АТІКА (код ЄДРПОУ 19069997) від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акта перевірки від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997 ГУ ДФС у м. Києві винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0972615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 134 829,00 грн., з якої суми грошового зобов`язання за основним платежем - 89 886,00 грн. і сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 943,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0982615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 149 810,00 грн., з якої сума грошового зобов`язання за основним платежем - 99 873,00 грн. і сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями - 49 937,00 грн.

21.03.2019 року ПАТ ФПГ АТІКА подано до Державної фіскальної служби України подано скаргу на податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0972615147 та №0982615147.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15.05.2019 року №22482/6/99-99-11-04-02-25 податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0972615147 та №0982615147 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0972615147 та №0982615147 протиправними, що прийняті з порушенням податкового законодавства України, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 86.1. статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Згідно з абзацом 1 пункту 86.3. статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Відповідно до абзацу 1 пункту 86.7. статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Пунктами 86.8. та 86.10. статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за № 1300/27745, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (із змінами і доповненнями) (далі також - Порядок).

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 Порядку в акті (довідці) документальної перевірки, інформативних додатках та інших матеріалах не допускаються будь-які виправлення цифрових показників, дат та інших даних.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для внесення виправлень до Акта перевірки від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997 є допущення технічної помилки в частині зазначення періодів податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 132 661 грн.

Однак, ані Податковим кодексом України, ні Порядком, не передбачено права чи обов`язку податкового органу вносити уточнення до акту перевірки окремим листом, як - то здійснено відповідачем.

Таким чином, складання ГУ ДФС у м. Києві листа від 26.02.2019 року №34800/10/26-15-14-07-01-15 Про надання інформації , яким розділи 3.1.2.2.2. Податковий кредит (аркуші 38 та 46), 3.1.2.3. Висновок щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню (аркуш 47) та IV. Висновок (аркуш 48), викладено в наступній редакції:

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року встановлено його завищення у сумі 132 661 грн., у тому числі:

- в липні 2015 року на суму 11 778 грн.,

- в грудня 2015 року на суму 21 010 грн.,

- в лютому 2016 року на суму 37 225 грн.,

- в березні 2016 року на суму 12 400 грн.,

- в квітні 2016 року на суму 18 270 грн.,

- в травні 2016 року на суму 6 150 грн.,

- в червні 2016 року на суму 25 828 грн. , не узгоджується із положеннями податкового законодавства.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Із змісту Акта перевірки судом встановлено, що внесені, хоча й не у передбачений податковим законодавством України спосіб, виправлення, не суперечать досліджуваним податковим органом під час перевірки періодам, зазначених у розділах 3.1.2.2.2. Податковий кредит (аркуші 38 та 46), 3.1.2.3. Висновок щодо повноти щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню (аркуш 47) та IV. Висновок (аркуш 48).

Крім того, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесено після складання відповідачем цього листа від 26.02.2019 року №34800/10/26-15-14-07-01-15 Про надання інформації .

Суд зауважує, що акт документальної перевірки фіскального органу - є носієм інформації, але дії контролюючого органу щодо внесення до інформаційних систем змін показників податкової звітності суб`єкта господарювання без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для цього платника.

З огляду на викладене, складання ГУ ДФС у м. Києві листа від 26.02.2019 року №34800/10/26-15-14-07-01-15 Про надання інформації не може бути визнано судом самостійною підставою протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, разом з тим, приймається судом до уваги.

Дослідивши Акт перевірки та зміст зафіксованих у ньому порушень позивачем вимог податкового законодавства України, суд зазначає наступне.

Перевіркою достовірності відображених показників у деклараціях з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, відповідно до наданих підприємством до перевірки, аналізу ІС Податковий Блок та єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПАТ ФПГ АТІКА мало взаємовідносини з ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП (код 39343995) у липні 2015 року та лютому 2016 року, ТОВ БРОМ ФОРС (код 39879596) у грудні 2015 року, ТОВ МАКАО СОЮЗ (код 39938750) у лютому та березні 2016 року ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ (код 39343141) у лютому 2016 року, ТОВ ФОРЕСТ-ТАУП 21115 (код 39882090) у квітні-червні 2016 року та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС (код 40028021) у червні 2016 року. З іншими підприємствами з вищезазначеного переліку підприємство не мало взаємовідносин.

Спірні операції між позивачем та контрагентами здійсненов період, коли контрагенти (постачальники) позивача виконували свої зобов`язання з ведення податкового обліку, при цьому, нараховані ними податкові зобов`язання підтверджуються самим податковим органом:

Відповідно до змісту Акта перевірки відповідачем зазначено:

- що ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП останню звітність подано за лютий 2016 року (стор.14 Акта), що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП у липні 2015 року та лютому 2016 року;

- що ТОВ Бром Форс останню звітність з податку на додану вартість подано за грудень 2015 року, а з січня 2016 року до органів звітність не подавалася (стор.17 Акта), що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Бром Форс у грудні 2015 року;

- що ТОВ МАКАО СОЮЗ не подається звітності до податкового органу з квітня 2016 року, (стор.20 Акта), що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ МАКАО СОЮЗ у лютому та березні 2016 року;

- що ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ не подається звітності до податкового органу з березня 2016 року, (стор.24 Акта), що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ у лютому 2016 року;

- що ТОВ ФОРЕСТ-ТАУН 2015 не подається звітності до податкового органу з жовтня 2016 року, (стор.27 Акта), що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ФОРЕСТ-ТАУН 2015 у квітні-червні 2016 року;

- що ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС не подається звітності до податкового органу з вересня 2016 року, (стор.27 Акта), що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС у червні 2016 року.

Враховуючи викладене, спірні господарські операції, досліджені податковим органом в межах перевірки здійснено між позивачем та контрагентами в період, коли останніми виконувалися зобов`язання з ведення та подання податкової звітності, що відповідачем не спростовано та не заперечується.

Крім того, суд зауважує, що звітування контрагентів до контролюючих органів, а також перебування господарюючих суб`єктів за юридичною адресою не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такий правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2018 року у справі № 2а-1484/12/1370.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП відповідач посилається на матеріали кримінального провадження №32014100030000057 від 12.12.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, третьою статті 212 Кримінального кодексу України, з яких контролюючим органом встановлено, що, зокрема, ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП зареєстрована на підставних осіб та створена з метою покриття незаконної діяльності, а також на докази, зібрані в рамках кримінального провадження №12015000000000630 від 08.12.2015 року, які ГУ ДФС у м. Києві отримано листами СУ ФР ДФС України від 20.10.2016 року №34036/7/99-99-23-01-17, №34038/7/99-99-23-01-17 (вхідний від 25.10.2016 року №11248/8), від 13.01.2017 року №693/7/99-99-23-01-01-19 (вхідний від 17.01.2017 року №442/8), №9926/7/99-99-23-01-19 від 20.04.2017 року (вхідний від 25.04.2017 року №3723/8) та №36548/7/99-99-23-01-19 від 28.12.2017 року (вхідний від 04.01.2018 року №147/8).

Разом з тим, податковим органом в Акті перевірки не зазначено, яким чином останнім отримано матеріали кримінального провадження №32014100030000057 від 12.12.2014 року та чи надано відповідачу право відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України на розголошення відомостей досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, доказів на підтвердження чого ГУ ДФС у м. Києві не долучено.

Крім того, відповідно до частини першої статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частиною другою цієї статті визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, посилання відповідача в Акті перевірки на матеріали кримінального провадження №12015000000000630 не можуть братися судом до уваги у тому змісті, в якому останні викладені в Акті перевірки, оскільки посилання на судові рішення або процесуальні дії, оформлені відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України, в межах кримінального провадження №12015000000000630, відсутні, як і не зазначені у листах СУ ФР ДФС України від 20.10.2016 року №34036/7/99-99-23-01-17, №34038/7/99-99-23-01-17 (вхідний від 25.10.2016 року №11248/8), від 13.01.2017 року №693/7/99-99-23-01-01-19 (вхідний від 17.01.2017 року №442/8), №9926/7/99-99-23-01-19 від 20.04.2017 року (вхідний від 25.04.2017 року №3723/8) та №36548/7/99-99-23-01-19 від 28.12.2017 року (вхідний від 04.01.2018 року №147/8).

Зокрема, з долученого до матеріалів справи відповідачем листа старшого слідчого з ОВС управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань від 01.04.2019 року вх.10761/7/99-99-23-01-17 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 03.04.2019 року №4670) судом встановлено, що станом на 01.04.2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015000000000630, об`єднаному з кримінальним провадженням №32018000000000010 від 19.12.2018 року, триває.

Враховуючи викладене, висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП не підтверджено належними доказами в межах оспорюваної перевірки.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ БРОМ ФОРС , ТОВ МАКАО СОЮЗ , ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ відповідач посилається на витяг з ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі №760/6819/16 в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню №120150000000000630 від 08.12.2015 року.

Відповідачем до матеріалів справи для долучення зазначеної ухвали суду не надано, разом з тим, з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що №760/6819/16 належить справі цивільного судочинства, яка перебуває у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва. Крім того, ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі №760/6819/16 у Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься. Відомостей щодо закритого розгляду справи №760/6819/16 Акт перевірки або з листів СУ ФР ДФС України від 20.10.2016 року №34036/7/99-99-23-01-17, №34038/7/99-99-23-01-17 (вхідний від 25.10.2016 року №11248/8), від 13.01.2017 року №693/7/99-99-23-01-01-19 (вхідний від 17.01.2017 року №442/8), №9926/7/99-99-23-01-19 від 20.04.2017 року (вхідний від 25.04.2017 року №3723/8) та №36548/7/99-99-23-01-19 від 28.12.2017 року (вхідний від 04.01.2018 року №147/8) не містять.

З огляду на встановлене, у суду відсутні підстави вважати доведеним висновками Акта перевірки нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ БРОМ ФОРС , ТОВ МАКАО СОЮЗ , ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ з викладених відповідачем підстав.

Крім того, суд зауважує, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 08.08.2018 року у справі №820/4428/17 від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС відповідач посилається на вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 03.04.2018 року (номер справи не вказано), відповідно до змісту якого (з цитування відповідачем, викладеного в Акті перевірки арк.31), ОСОБА_1 , який, згідно з відомостей бази даних Податковий блок , є директором/засновником ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС , за попередньою змовою, перебуваючи на території м. Києва, у період 2016 року створив шляхом реєстрації суб`єкт підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС , реквізити та рахунки якого використовувалися для прикриття незаконної діяльності, що полягає у безпідставності проведенні безготівкових коштів у готівку, тим самим вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 205 КК України, та 27.09.2017 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості.

Копію зазначеного вироку суду відповідачем для долучення до матеріалів справи суду не подано; в Акті перевірки номеру кримінального провадження, в рамках якого винесено вказаний вирок, відповідачем не вказано, що перешкоджає перевірці наявності та ідентифікації цього вироку у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зокрема, згідно з відомостями, вказаними в Акті перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС зареєстровано 24.09.2015 року за №13391020000011698, в той час, як у згаданому тексті вироку, процитованому відповідачем, ОСОБА_1 створено вказане товариство у 2016 році, що ставить під сумнів викладені в Акті перевірки якість дій відповідача із з`ясування дійсних обставин господарських операцій між позивачем та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС .

Окрім цього, у процитованій відповідачем частині вироку суду відсутні відомості щодо встановлення Солом`янським районним судом міста Києва здійснення нереальних господарських операцій під час взаємовідносин із ТОВ ФПГ АТІКА .

В свою чергу, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 року у справі № 805/649/15-а, відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій товариства з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

Крім того, суд зауважує, що вирок стосовно засновника контрагента позивача винесено у 2018 році, в той час, як взаємовідносини між позивачем та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС існували у період 2016 року, що унеможливлювало обізнаність позивача про недобросовісність зазначеного контрагента.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, посилання відповідача на зазначені вирок та наявність кримінальних проваджень, як на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами, є безпідставними та не обґрунтованими.

Зокрема, суд зауважує, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 2а-1570/6063/12.

Щодо твердження відповідача в Акті перевірки про документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП , ТОВ МАКАО СОЮЗ , будь-яких основних фондів та виробничих потужностей (зокрема, складські приміщення, транспортні засоби) та відповідних трудових ресурсів (фахівців із відповідними знаннями), суд зазначає наступне.

У матеріалах справи містяться копії:

- Договору від 01.07.2015 року №1-07 р (Субпідряду), укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП (Виконавець), відповідно до змісту якого предметом цього Договору є зобов`язання Виконавця по монтажу рейки цевочної 88КС14.02.00, рельса 88КС14.01.00 та підкладки до рельса 88КС14.04.00 на ящик солодорощення №2 ПАТ Славутський солодовий завод ; (пункт 5.5.) Виконавець має право залучати до виконання робіт субпідрядні організації (третіх осіб), при цьому гарантує, що Субпідрядник має персонал та матеріально-технічні ресурси, необхідні для виконання робіт по Договору;

- Договору від 29.01.2016 року №5-16 р (Субпідряду), укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ МАКАО СОЮЗ (Виконавець), відповідно до змісту якого предметом цього Договору є зобов`язання Виконавця по поточному ремонту системи продувки стислим повітрям замочних апаратів 1-го та 2-го рівня (6, 7-й поверх) ПАТ Славутський солодовий завод ; (пункт 5.5.) Виконавець має право залучати до виконання робіт субпідрядні організації (третіх осіб), при цьому гарантує, що Субпідрядник має персонал та матеріально-технічні ресурси, необхідні для виконання робіт по Договору;

- Договору від 01.02.2016 року №16/02П про надання послуг, укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП (Виконавець), відповідно до змісту якого предметом цього Договору є послуги внутрішньої і зовнішньоекономічної договірної практики; пунктом 5.1.4. цього Договору передбачено, що у випадку залучення до проведення інформаційних послуг третіх осіб, Виконавець зобов`язується забезпечити повну конфіденційність отриманої від Замовника інформації;

- Договору від 10.02.2016 року №6-16 р (Субпідряду), укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ МАКАО СОЮЗ (Виконавець), відповідно до змісту якого предметом цього Договору є зобов`язання Виконавця по монтажу аксіальних вентиляторів до ящиків слодорощення №1 та №8 в кількості 3 штуки ПАТ Славутський солодовий завод ; (пункт 5.5.) Виконавець має право залучати до виконання робіт субпідрядні організації (третіх осіб), при цьому гарантує, що Субпідрядник має персонал та матеріально-технічні ресурси, необхідні для виконання робіт по Договору;

- Договору від 19.02.2016 року №7-16 р (Субпідряду), укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ МАКАО СОЮЗ (Виконавець), відповідно до змісту якого предметом цього Договору є зобов`язання Виконавця по поточному ремонту зернопроводів ПАТ Славутський солодовий завод ; (пункт 5.5.) Виконавець має право залучати до виконання робіт субпідрядні організації (третіх осіб), при цьому гарантує, що Субпідрядник має персонал та матеріально-технічні ресурси, необхідні для виконання робіт по Договору.

Тобто, у кожному з вказаних Договорів, наданих позивачем як суду так і відповідачу до перевірки, Виконавець має право залучати до виконання послуг інших спеціалістів, а не тільки своїх працівників.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а- 15124/11/2670 (К/9901/612/18), від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а: …відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. .

Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а).

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 року у справі № 826/4565/14, одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (Постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі № 804/2551/13-а).

Постановою Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі № П/811/1508/16 зауважено, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зокрема, згідно з усталеною правовою практикою Верховного Суду, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 2а-7462/10/2170); відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій (постанова Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 804/3420/16).

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у контрагентів платника податків необхідних трудових та виробничих ресурсів не знаходять свого правового обґрунтування у відповідності до норм чинного законодавства та у відповідності із вже усталеною практикою Верховного Суду, позаяк не можуть бути основою висновку щодо нереальності господарських операцій.

Щодо тверджень відповідача, що ТОВ БРОМ ФОРС за період діяльності реєстрував податкові накладні з іншою номенклатурою, суд дійшов наступних висновків.

ГУ ДФС у м. Києві вказано в Акті перевірки (арк. 18), що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних за період діяльності ТОВ БРОМ ФОРС на адресу ТОВ ФПГ АТІКА відбувалася реєстрація податкових накладних за номенклатурою : кабельна продукція в асортименті, спортивний одяг та взуття в асортименті та продукти харчування в асортименті та інше (товар містить коди УКТ ЗЕД). Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних реалізовувало товари, роботи/послуги з іншою номенклатурою: алкогольні напої в асортименті, спортивний одяг та взуття в асортименті та продукти харчування в асортименті та інше (товар містить коди УКТ ЗЕД).

Разом з цим, відповідачем встановлено, що за період діяльності ТОВ БРОМ ФОРС зареєстровано податкові накладні з іншою номенклатурою : г/ящик 185х450х320, г/ящик 450х450х300, г/ящик 400х250х450, прокладні листи та наліпка на упаковку в асортименті.

Так, при проведенні ГУ ДФС у м. Києві аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та отриманої податкової інформації по контрагенту ТОВ БРОМ ФОРС встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару / послуг.

Водночас, відповідно до змісту Акта перевірки (арк. 17), судом встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві встановлено вид діяльності контрагента позивача як 46.90.- неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно з матеріалами справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ БРОМ ФОРС (Продавець) укладено Договір від 01.12.2015 року №12-2С купівлі-продажу, предметом якого є продаж пакувальних матеріалів (скотч, стрейч, плівка ПВХ) та іншого товару, визначеного у видаткових накладних або рахунках- фактурах.

Відповідачем не надано суду доказів невідповідності виду діяльності контрагента позивача зобов`язанню щодо продажу товару, визначеного предметом Договору від 01.12.2015 року №12-2С.

Крім того, на підтвердження господарської операції з купівлі-продажу позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні №69 від 02.12.2015 року на суму з ПДВ 83 436, 00 грн., №70 від 02.12.2015 року на суму з ПДВ 42 624,00 грн., оборотна-сальдову відомість по рахунку 631 за грудень 2015 року ТОВ ФПГ АТІКА , Картку рахунку 631 за грудень 2015 року ТОВ ФПГ АТІКА , платіжні доручення від 22.12.2015 року №440 та від 29.12.2015 року №445, призначення платежу яких значиться сплата за товар згідно з договором №12-2С від 01.12.2015 року .

Зокрема, щодо твердження відповідача про здійснення ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ лише за видом 46.32. - оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, що свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та цим контрагентом у зв`язку із оформленням останнім податкових накладних з іншою номенклатурою, а саме: демонтаж аксіальних вентиляторів до ящиків солодорощення № 1 та №8 в кількості 4 штуки ПАТ Славутський солодовий завод , виготовлення та монтаж навісу над вагою для статичного зважування автомобілів КОДА ПАТ Славутський солодовий завод .

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ здійснює наступні види діяльності: 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (основний); 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Таким чином, відповідачем здійснено висновок щодо контрагента позивача без встановлення усіх обставин господарської операції та повних даних щодо контрагента.

Щодо вказаних обставин, суд додатково звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 815/57/14: Позиція відповідача щодо нереальності спірних господарських операцій доводиться інформацією, отриманою за результатами проведення зустрічних перевірок контрагентів про невстановлення їх місцезнаходження, наявністю значної кількості накладних, розміром до 10 тисяч, виписаних контрагентами, непідтвердженням операцій контрагентів за ланцюгом постачання, наявністю розбіжностей, виявлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ризиковістю контрагентів… Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення висновувався з того, що доводи податкового органу, якими доводиться нереальність господарських операцій, зводяться виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагентів платника податків… Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з правомірності дій платника податків та зазначав, що договори, на підставі яких виникли господарські операції нікчемними у судовому порядку не визнавались, будь-яких злочинних дій суб`єктів господарювання не встановлено, реальність господарських операцій підтверджена належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку… .

Зокрема, із змісту Акту перевірки встановлено, що висновок про неможливість підтвердження операцій сформовано на підставі даних ІС Податковий блок .

Необхідно зазначити, що процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а зазначено, що будь - яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Податковий орган як орган державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стосовно права платника на податковий кредит це означає, що податковий орган може посилатись на неправомірність включення платником податків суми ПДВ до складу податкового кредиту лише у випадках, визначених законом, і лише з посиланням на норми Податкового кодексу України.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а.

Зокрема, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначеного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 року у справі № 2а-102/09/0770 дійшов висновку, що порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов`язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

В свою чергу, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 815/3526/17, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Таким чином, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (статті 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (статті 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (статті 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення у постановах Верховного Суду України від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі 21-14-а10, від 31.01.2010 року у справі № 21-47а10, у яких встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Згідно із статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-VI Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини (далі також - Суд) вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяженню компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини викладено у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії.

Також, у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Судом у пункту 38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, Європейським судом з прав людини застосовано принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Судом визнано, що справедливий баланс не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит / бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо / повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Судом констатовано факт порушення статті 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Права на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податку, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

Рішенням Суду по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгари (заява №6689/03) у пункті 23 вказано, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника (позиція підтримано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року провадження К/800/15845/14, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року у справі №822/5413/15, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року у справі №804/4983/15).

Крім того, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми попередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.01.2018 року у справі № 826/1244/13-а, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника. за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Також, Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними .

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а.

Крім того, суд зауважує наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями) (в редакції, чинній на момент здійснення господарський операцій між позивачем та контрагентами) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем до спірної перевірки та до Заперечень на Акт перевірки надано наступні копії документів: 1) по взаємовідносинах з ТОВ ОМЕЛЮХ ГРУП (код 39343993): договір субпідряду від 01.07.2015 року № 1-07 Р, кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт від 10.07.2016 року (форма № КБ-2В); договір купівлі-продажу від 10.07.2015 року; видаткову накладну від 16.07.2015 року № 41; договір про надання послуг від 01.02.2016 року № 16/02П; 2) по взаємовідносинах з ТОВ БРОМ ФОРС (код 39879596): договір купівлі-продажу від 01.12.2015 року № 12-2С; видаткову накладну від 02.12.2015 року № 69; видаткову накладну від 02.12.2015 року № 70; 3)По взаємовідносинах з ТОВ МАКАО СОЮЗ (код 39938750): договір субпідряду від 29.01.2016 року 5-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт від 12.02.2016 року (форма № КБ-2В); договір субпідряду від 10.02.2016 року№ 6-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт від 16.02.2016 року (форма № КБ-2В); договір субпідряду від 19.02.2016 року № 7-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № 159 приймання виконаних будівельних робіт від 17.03.2016 року (форма № КБ-2В); 3) По взаємовідносинах з ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ (код 39343141): договір субпідряду від 25.01.2016 року № 4-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт від 05.02.2016 року (форма КБ-2В) договір субпідряду від 01.02.2016 року № 3-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт від 16.02.2016 року (КБ-2В); 4) По взаємовідносинах з ТОВ ФОРЕСТ-ТАУН 2015 (код 39882090) : договір субпідряду від 01.02.2016 року № 3-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № б/н приймання виконаних будівельних робіт від 05.02.2016 (форма № КБ-2В); договір субпідряду від 25.03.2016 року № 9-16Р, кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № 131 приймання виконаних будівельних робіт від 15.04.2016 року (форма № КБ-2В); договір субпідряду від 05.05.2016 року № 11-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни, акт № 281 приймання виконаних будівельних робіт від 23.05.2016 року (форма № КБ-2В), договір про надання послуг від 01.04.2016 року № 1/04-16П; акт прийому-здачі (надання) послуг від 27.04.2016 № 192; договір про надання послуг від 04.05.2016 року № 1/05-16П: акт прийому-здачі (надання) послуг від 30.05.2016 року № 386: акт прийому-здачі (надання) послуг від 30.06.2016 року № 616; акт прийому-здачі (надання) послуг від 30.06.2016 року № 617; 6) По взаємовідносинах з ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС (код 40028021): договір субпідряду від 01.06.2016 року № 12-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № 216 приймання виконаних будівельних робіт від 16.06.2016 року (форма № КБ-2В); договір субпідряду від 01.06.2016 року № 13-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № 215 приймання виконаних будівельних робіт від 16.06.2016 року (форма № КБ-2В); договір субпідряду від 16.06.2016 року № 14-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № 279 приймання виконаних будівельних робіт від 29.06.2016 року (форма № КБ-2В); договір субпідряду від 16.06.2016 року № 15-16Р; кошторис з розрахунком договірної ціни; акт № 280 приймання виконаних будівельних робіт від 29.06.2016 року (форма № КБ-2В).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, висновки контролюючого органу мають базуватися за результатами проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що платником податку були пред`явлені необхідні первинні документи, які є підставою для належного формування складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що у Акті перевірки контролюючим органом не вказано, які саме помилки чи недоліки у документах виявлено, які саме документи позивачем оформлено формально, неякісно тощо, яким чином такі недоліки/помилки можуть ставити під сумнів реальність господарських операцій, які саме факти неможливо встановити, дослідити на підставі наданих документів.

Крім того, важливим для визнання реальності господарської операції є сам первинний документ, який підтверджує її здійснення, його наявність та факт здійснення такої господарської операції як такої. Недоліки форми документу не можуть ніяким чином нівелювати факту реалізації господарської операції та поставити під сумнів її реальність.

Щодо переваги суті документу над формою існує численна судова практика.

У Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податків належно оформленої податкової накладної. Отже, коли на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, доту здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Тобто, недоліки форми в заповненні податкової накладної, зокрема, не зазначення виду цивільно-правового договору та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу та не впливає на розмір податкового кредиту покупця.

Такої позиції дотримуються Львівський апеляційний адміністративний суд в постанові від 18.06.2013 року по справі №813/718/13-а, Київський апеляційний адміністративний суд в постанові від 19.11.2013 року по справі №826/5770/13-а, яке залишено в силі Вищим адміністративним судом України ухвалою від 14.01.2014 року.

Отже, надаючи перевагу змісту господарської операції над формою її фіксації, недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені в результаті перевірки контролюючим органом, не свідчать про її недостовірність, недійсність та не свідчать про недопустимість її використання як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.

Так, в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 29.03.2016 року у справі №К/800/30242/15 також зазначено, що: "... наявність окремих недоліків форми в заповненні податкової накладної не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу, не впливає на розмір податкових зобов`язань продавця та податковий кредит покупця.".

Зазначену правову позицію підтримано, зокрема, Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 19.11.2013 року по справі №826/5770/13-а, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 14.01.2014 року по справі №К/800/62768/13 відмовлено податковому органу у відкритті касаційного провадження з підстав невбачання порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки обґрунтовані посиланнями на норми, тлумачення яких у межах встановлених судами обставин є очевидними та іншими.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Судова практика свідчить про те, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язання платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, усі первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій - договори, рахунки на оплату продукції, податкові накладні, документи, що підтверджують якість продукції, документи, що підтверджують отримання та використання продукції надані податковому органу.

Так, під час розгляду справи по суті, судом встановлено, що контролюючим органом отримано від позивача під час перевірки усі необхідні та достатні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не заперечується самим відповідачем у Акті перевірки, але, відповідачем залишено їх без належної уваги такі первинні документи платника податків, не надавши їм оцінки чи аналізу.

Отже, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем підтверджено первинними документами реальність спірних господарських операцій за взаємовідносинами із контрагентами та підтверджено прояв належної обачності при виборі контрагентів.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зауважує, що зазначені у відзиві твердження та долучені до нього докази не знайшли свого відображення у Акті перевірки від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідач на виконання наведених вимог Кодексу, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б встановлені судом обставини, а відтак, не довів правомірності винесених на підставі Акту перевірки від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997 оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає такими, що підлягають скасуванню у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0972615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 134 829, 00 грн., з якої суми грошового зобов`язання за основним платежем - 89 886, 00 грн. і сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 943, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0982615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 149 810, 00 грн., з якої сума грошового зобов`язання за основним платежем - 99 873, 00 грн. і сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями - 49 937, 00 грн.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення від 22.05.2019 року № 192 на суму 4 269,60 грн., якими підтверджується сплата позивачем судового збору.

З огляду на задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, сплачена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь ТОВ ФПГ АТІКА .

Разом з тим, з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, з огляду на припинення відповідача у справі, з метою забезпечення виконання рішення суду в частині присудженої до стягнення суми судових витрат, суд дійшов висновку про здійснення процесуального правонаступництва та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Фінансово-промислова група АТІКА задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.03.2019 року №0972615147.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.03.2019 року №0982615147.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) суму судового збору у розмірі 4 269,60 (чотири тисячі двісті шістдесят дев`ять грн. 60 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова група АТІКА) (код ЄДРПОУ 19069997, адреса: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд.7).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова група АТІКА) (код ЄДРПОУ 19069997, адреса: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд.7).;

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Повне судове рішення складено 03.12.2020 року .

Суддя Л.О. Маруліна