Постанова

від 23.02.2021 по справі 640/8946/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8946/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 03.12.2020) у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Фінансово-промислова група "Атіка" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Фінансово-промислова група "АТІКА" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.03.2019 року №0972615147;

- податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві від 12.03.2019 року №0982615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року позов приватного акціонерного товариства "Фінансово-промислова група "Атіка" задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою встановлено відсутність настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ "Омелюх Груп", ТОВ "Бром Форс", ТОВ "Макао Союз", ТОВ "Панорама-Скай", ТОВ "Форест-Таун 2015" та ТОВ "Профбудкомплекс" а тому позивачем безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Апелянт зазначає, що надана позивачем до перевірки та суду первинна документація не відображає реальність настання наслідків за такими правочинами оскільки фкладена формально з метою прикриття незаконної діяльності та отримання податкових пільг.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 26.01.2020 р. за вх. № 3268, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Фінансово-промислова група "АТІКА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Акротус-Систем", ТОВ "Арнад плюс", ТОВ "Ренесанс Славія Інвестмент", ТОВ "Драйв Денс Київ", ТОВ "ТІК "Енергія", ТОВ "Біо Плюс", ТОВ "Світ Фуд", ТОВ "Металлсервіс Україна", ТОВ "Фондор Груп", ТОВ "СТ Мідл", ТОВ "Гран Бутік", ТОВ "Арабікус", ТОВ "Барбадос ЛТД", ТОВ "Бром форс", ТОВ "Інтер Текноледжі", ТОВ "Елітстар Компані", ТОВ "Марино Торг", ТОВ "Домініка Трейд", ТОВ "Бурж Ком", ТОВ "Бурбон Трейд", ТОВ "Вендер Проджект", ТОВ "Коралсіті", ТОВ "ВТК Сіріус", ТОВ "Молгрант", ТОВ "Мідленд Інвест", ТОВ "Гард Комьюніті", ТОВ "Білд Комьюніті", ТОВ "Бест Комьюніті", ТОВ "Консалтком", ТОВ "Ленсі Груп", ТОВ "Макао Союз", ТОВ "Ареал Софт Груп", ТОВ "Компанія "Інвест Гарант", ТОВ "Кортес-плюс", ТОВ "Форест-таун 2015", ТОВ "Олмофо", ТОВ "Профбудкомплекс", ТОВ "СС "Європейська будівельно-фасадна компанія", ТОВ "Енкод Констракііін", ТОВ "ТК Спеїсгр"", ТОВ "Фреш продакшн", ТОВ "Маджестик Лайн", ТОВ "Анадора" ТОВ "Сафарс", ТОВ "Альтерсвіфт", ТОВ "Врожай 2015", ТОВ "Стандарт промбуд", ТОВ "РЗХ Лімітед", ТОВ "Малаві", ТОВ "Наполі Груп", ТОВ "Багіра Фінанс", ТОВ "ІК "Дельта", ТОВ "Годд Трейд", ТОВ "Шериф комфорт", ТОВ "Сурінам плюс", ТОВ "Промомаркетгруп", ТОВ "БК "Нові Горизонти", ТОВ "Нова Перспектива-2015", ТОВ "Інгер буд", ТОВ "Будівельні технології "Кразбуд",ТОВ "Інтербілд Комьюніті", ТОВ "Ека Строй Плюс", ТОВ "Підлога-Бетон", ТОВ "Біз-лайн", ТОВ "ТД "Метрокепітал Груп", ТОВ "Сільник", ТОВ "Фоса-ІнтернеЙшнл", ТОВ "Панорама-Скай", ТОВ "Омелюх груп", ТОВ "БК "Профбуд-2015", ТОВ "Гранді плюс", ПП "Будпостач- Закарпаття", ТОВ "Салес ЛТД", ТОВ "Аргенто Україна", ТОВ "Алтіма Трейд", ТОВ "Континент ДК", ТОВ "Нубіром", ТОВ "Астор Агротрейд", ГОВ "Ковад- Проммонтаж" за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- пункту 14.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1пункту 134. 1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 123 922 грн., у тому числі за: 2015 рік - на суму 34 036 грн; 2016 рік - 89 886 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 пункту 198. 3, пункту 198. 6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 132 661 грн, у тому числі: в липні 2015 року на суму 11 778 грн, в грудні 2015 року на суму 21 010 грн, в лютому 2016 року на суму 37 225 грн, в березні 2015 року на суму 12 400 грн, в квітні 2015 року на суму 18 270 грн, в травні 2015 року на суму 6 150 грн, в червні 2015 року на суму 25 828 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки 25.02.2019 року ТОВ "ФПГ "АТІКА" подано заперечення на Акт перевірки та копії документів, які не досліджувалися під час перевірки.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 26.02.2019 року №34800/10/26-15-14-07-01-15 "Про надання інформації" ТОВ "ФПГ "АТІКА" повідомлено, що при оформленні акта перевірки від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997 в розділах 3.1.2.2. Податковий кредит (аркуші 38 та 46), 3.1.2.3. Висновок щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню (аркуш 47) та IV. Висновок (аркуш 48) допущено технічні помилки, в частині періодів в яких встановлено порушення при формуванні податкового кредиту, а саме зазначено:

"Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року встановлено його завищення у сумі 132 661 грн., у тому числі: в липні 2015 року на суму 11 778 грн, в грудні 2015 року на суму 21 010 грн, в лютому 2016 року на суму 37 225 грн, в березні 2015 року на суму 12 400 грн, в квітні 2015 року на суму 18 270 грн, в травні 2015 року на суму 6 150 грн, в червні 2015 року на суму 25 828 грн".

У зв`язку із допущенням технічної помилки в розділах 3.1.2.2.2. Податковий кредит (аркуші 38 та 46), 3.1.2.3. Висновок щодо повноти щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню (аркуш 47) та IV. Висновок (аркуш 48), викласти в наступній редакції:

"Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року встановлено його завищення у сумі 132 661 грн., у тому числі: в липні 2015 року на суму 11 778 грн, в грудня 2015 року на суму 21 010 грн, в лютому 2016 року на суму 37 225 грн, в березні 2016 року на суму 12 400 грн, в квітні 2016 року на суму 18 270 грн, в травні 2016 року на суму 6 150 грн, в червні 2016 року на суму 25 828 грн". Дана відповідь є невід`ємною частиною Акта перевірки ПАТ "ФПГ "АТІКА" (код ЄДРПОУ 19069997) від 06.02.2019 року №30/26-15-14-07-01-10/19069997.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 06.03.2019 року №42682/10/26-15-14-07-01-15 "Про розгляд заперечення" повідомлено позивача, що за результатами розгляду заперечення, висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві 12.03.2019 року винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0972615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 134 829,00 грн, в тому числі за основним платежем 89 886,00 грн, та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 44 943,00 грн;

- №0982615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 149 810,00 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 99 873,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 49 937,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковим повідомленнями-рішеннями позивачем оскаржено їх в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15.05.2019 року №22482/6/99-99-11-04-02-25 податкові повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0972615147 та №0982615147 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачем оскаржено його до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу норми п.198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, відповідно до пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на формування зобов`язань із сплати податку на додану вартість вплинуло формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Омелюх Груп", ТОВ "Бром Форс", ТОВ "Макао Союз", ТОВ "Панорама-Скай", ТОВ "Форест-Таун 2015" та ТОВ "Профбудкомплекс". З іншими підприємствами щодо взаємовідносин з якими проведено перевірку підприємство не мало взаємовідносин.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення рішення суду першої інстанції та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами-постачальниками.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Омелюх Груп" 01.07.2015 року укладено договір субпідряду № 1-07В відповідно до умов якого ТОВ "Омелюх Груп" зобов`язувалось виконати монтаж рейки цевочної 88КС14.02.00, рельса 88ґкс14ю01.00 та підкладки до рельса 88КС14.04.00 на ящик солодорощення №2 ПАТ Славутський солодовий завод .

Відповідно до умов договору виконання робіт за таким розпочинається з моменту підписання договору та остаточно повинно бути завершено 20 липня 2015 року.

Пунктами 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять 45 840,00грн з ПДВ, оплата по даному договору здійснюється у безготівковій формі протягом 30 днів після підписання акту виконаних робіт.

Згідно з пунктом 4 договору, матеріально-технічне забезпечення покладається на позивача.

ТОВ "Омелюх Груп" самостійно організовує роботу по виконанню умов договору, при цьому дотримуючись вимог та інструкцій виробників (п. 5 договору).

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матерів справи додано копію кошторису з розрахунком договірної ціни, копію акта приймання виконаних будівельних робіт з монтажу рейки цевочної 88КС14.02.00, рельса 88ґкс14ю01.00 та підкладки до рельса 88КС14.04.00 на ящик солодорощення №2 ПАТ Славутський солодовий завод за липень2015 року.

Між позивачем та ТОВ "Панорама-Скай" укладено ряд договорів, а саме:

- договір субпідряду № 3-16Р від 01.02.2016 року відповідно до умов якого ТОВ "Панорама-Скай" зобов`язувалось виготовити та монтувати навіс над вагою для статичного зважування автомобілів ПАТ Славутський солодовий завод ;

- договір субпідряду № 4-16Р від 25.01.2016 року відповідно до умов якого ТОВ "Панорама-Скай" зобов`язувалось виконати роботи по демонтажу аксіальних вентиляторів до ящиків солодорощення № 1 та № 8 в кількості 4 штуки ПАТ Славутський солодовий завод .

Зазначені договори за своїм змістом є типовими та не потребують окремого дослідження.

Так, пунктами 1, 2 та 3 договорів встановлено, що перелік та об`єм робіт за договором визначаються кошторисом, оплата по даним договорам здійснюється у безготівковій формі протягом 30 днів після підписання акту виконаних робіт.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем до матеріалів справи додано копії кошторисів з розрахунком договірної ціни, копії актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, копії платіжних доручень та виписок по особовому рахунку позивача.

Також між позивачем та ТОВ Макао Союз ряд договорів, а саме:

- договір субпідряду № 5-16Р від 29.01.2016 року відповідно до умов якого ТОВ Макао Союз зобов`язувалось здійснювати поточний ремонт системи продувки стислим повітрям замочних апаратів 1-го тп 2-го рівня (6,7 поверх ПАТ Славутський солодовий завод . Пунктом 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять29 730,00грн з ПДВ;

- договір субпідряду № 6-16Р від 10.02.2016 року відповідно до умов якого ТОВ Макао Союз зобов`язувалось виконати роботи по монтажу аксіальних вентиляторів до ящиків солодорощення №1 та №8 в кількості 3 штуки ПАТ Славутський солодовий завод . Пунктом 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять 68 160,00грн з ПДВ;

- договір субпідряду № 7-16Р від 19.02.2016 року відповідно до умов якого ТОВ Макао Союз зобов`язувалось виконати поточний ремонт зерно проводів ПАТ Славутський солодовий завод Пунктом 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять 74 400,00грн з ПДВ;

Зазначені договори за своїм змістом є типовими та не потребують окремого дослідження.

Так, пунктами 1, 2 та 3 договорів встановлено, що перелік та об`єм робіт за договором визначаються кошторисом, оплата по даним договорам здійснюється у безготівковій формі протягом 30 днів після підписання акту виконаних робіт.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем до матеріалів справи додано копії кошторисів з розрахунком договірної ціни, копії актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, копії платіжних доручень та виписок по особовому рахунку позивача.

Відповідно до змісту пунктів 4 та 5 договорів, матеріально-технічне забезпечення покладається на виконавця. Виконавець самостійно організовує робота за договором власними силами, або із залученням інших осіб.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Форест-Таун 2015" ряд договорів, а саме:

- договір субпідряду № 9-16Р від 25.03.2016 відповідно до умов якого ТОВ "Форест-Таун 2015" зобов`язувалось виконати поточний ремонт зернопроводів ПАТ Славутський солодовий завод , Пунктом 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять 35 580,00грн з ПДВ;

- договір субпідряду № 10-16Р від 01.04.2016 відповідно до умов якого ТОВ "Форест-Таун 2015" зобов`язувалось виконати роботи по модернізації площадок кріплення вентиляторів СЕ4RB630R2 в кількості 8 штук ПАТ Славутський солодовий завод . Пунктом 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять 41 040,00грн з ПДВ;

- договір субпідряду № 11-16Р від 05.05.2016 відповідно до умов якого ТОВ "Форест-Таун 2015" зобов`язувалось виконати роботи по модернізації кріплень вентиляторів СЕ4RB630R2 в кількості 8 штук ПАТ Славутський солодовий завод . Пунктом 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять 31 500,00грн з ПДВ.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем до матеріалів справи додано копії кошторисів з розрахунком договірної ціни, копії актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, копії платіжних доручень та виписок по особовому рахунку позивача.

Також у перевіряєми період позивачем укладено ряд договорів з ТОВ "Профбудкомплекс", а саме:

- договір субпідряду № 126Р від 01.06.2016 відповідно до умов якого ТОВ "Профбудкомплекс зобов`язувалось виконати поточний ремонт обладнання лінії подачі сухого солоду в елеватор ПАТ Славутський солодовий завод . Пунктом 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять23 268,00грн з ПДВ;

- договір субпідряду № 126Р від 01.06.2016 відповідно до умов якого ТОВ "Профбудкомплекс зобов`язувалось виконати поточний ремонт централізованого всоса для очистки (АС лінії вторинної очистки) ПАТ Славутський солодовий завод . Пунктом 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять 22 020,00грн з ПДВ;

- договір субпідряду № 14-16Р від 16.06.2016 відповідно до умов якого ТОВ "Профбудкомплекс зобов`язувалось виконати поточний ремонт конвеєрів стрічкових Вл800 1=34500 8 (1),8 (2) ПАТ Славутський солодовий завод . Пунктом 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять 20 850,00грн з ПДВ;

- договір субпідряду № 15-16Р від 16.06.2016 відповідно до умов якого ТОВ "Профбудкомплекс зобов`язувалось виконати поточний ремонт норій 101-1, 101-2, 101-3, 186,6-1,6-2 ПАТ Славутський солодовий завод . Пунктом 2 та договору встановлено, що вартість робіт за вказаним договором становлять 64 530,00грн з ПДВ.

Крім того, між позивачем у перевіряємий період укладено ряд договорів купівлі-продажу, а саме:

- № 07Т від 10.07.2015 з ТОВ "Омелюх Груп", відповідно до умов якого, та з урахуванням наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної, ТОВ "Омелюх Груп" поставило позивачу запчастини та обладнання необхідні для виконання робіт ( металева чистка патрубок металевий з фланцами, кронштейн кріплення кабеля хомут, площадка для обслуговування обладнання та ін.) всього на суму 24 828,00грн;

- № 12-2С від 01.12.2015 з ТОВ "Бром Форс", відповідно до умов якого, та з урахуванням наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної, ТОВ "Бром Форс" поставило позивачу запчастини та обладнання необхідні для виконання робіт ( прокладочні листи, паллетні уголки, крафт бумага, картонний розділювач та ін.) всього на суму 126060,00грн.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочинами позивачем як до перевірки так і до суду надано копії видаткових накладних, платіжних доручень а також виписок з особового рахунку позивача.

Також, у на формування податкових зобов`язань у перевіряємий період вплинуло формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Форест-Таун 2015" на підставі наступних договорів:

- № 1/05-16П від 04.05.2016 року про надання послуг. Відповідно до пункту 4 договору, вартість вказаних послуг за договором становить 5 400,00грн в тому числі ПДВ на суму 900,00грн;

- № 16/02П від 01.02.2016 року про надання послуг. Відповідно до пункту 4 договору, вартість вказаних послуг за договором становить 24 000,00грн в тому числі ПДВ на суму 4 000,00грн;

Умовами вказаних договорів встановлено, що ТОВ "Форест-Таун 2015" надає позивачу послуги з внутрішньої та зовнішньоекономічної договірної практики, що включає в себе розробку договорів, контрактів, угод та інших документів, внесення змін до вже існуючих договорів, складання угод про продовження термінів дії договорів, складання угод про розірвання договорів. Крім того, надає послуги з аналізу вже підписаних договорів, участь у процесі переговорів, рекомендації щодо внесення змін у договори, або прийняття різних заходів, що попереджають негативні наслідки та ін.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем як до перевірки так і суду надано копії актів прийому-здачі наданих послуг.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом отримано від позивача під час перевірки усі необхідні та достатні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що не заперечується самим відповідачем у Акті перевірки, однак, податковим органом залишено без належної уваги такі первинні документи платника податків, не надавши їм оцінки чи аналізу.

Отже, дослідивши матеріали справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем підтверджено первинними документами реальність спірних господарських операцій за взаємовідносинами із контрагентами та підтверджено прояв належної обачності при виборі контрагентів.

Щодо доводів апеляційної скарги, що за своїм змістом дублюють обставини викладені як в акті перевірки так і в відзиві на позов, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із висновків податкового органу, якими обґрунтовано доводи щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ "Омелюх Груп", ТОВ "Бром Форс", ТОВ "Макао Союз", ТОВ "Панорама-Скай", ТОВ "Форест-Таун 2015" та ТОВ "Профбудкомплекс", такі були не в змозі виконати свої зобов`язання за правочинами укладеними з позивачем з огляду на відсутність матеріально-технічної можливості та неподання податкової та іншої звітності.

Поряд із цим, як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції доводи податного органу в частині порушення контрагентами позивача податкового законодавства не відповідають дійсності.

Як вбачається із наданих доказів та вірно встановлено судом першої інстанції:

- ТОВ "Омелюх Груп" останню звітність подано за лютий 2016 року, що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Омелюх Груп" у липні 2015 року та лютому 2016 року;

- ТОВ "Бром Форс" останню звітність з податку на додану вартість подано за грудень 2015 року, а з січня 2016 року до органів звітність не подавалася, що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бром Форс" у грудні 2015 року;

- ТОВ "Макао Союз" не подається звітності до податкового органу з квітня 2016 року, що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ " Макао Союз " у лютому та березні 2016 року;

- ТОВ "Панорама-Скай" не подається звітності до податкового органу з березня 2016 року, що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Панорама-Скай" у лютому 2016 року;

- ТОВ "Форест-Таун 2015" не подається звітності до податкового органу з жовтня 2016 року, що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Форест-Таун 2015" у квітні-червні 2016 року;

- що ТОВ "Профбудкомплекс" не подається звітності до податкового органу з вересня 2016 року, що спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Профбудкомплекс" у червні 2016 року.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, звітування контрагентів до контролюючих органів, а також перебування господарюючих суб`єктів за юридичною адресою не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такий правовий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2018 року у справі № 2а-1484/12/1370.

Крім того, в обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Омелюх Груп" відповідач посилається на матеріали кримінального провадження №32014100030000057 від 12.12.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, третьою статті 212 Кримінального кодексу України, з яких контролюючим органом встановлено, що, зокрема, ТОВ "Омелюх Груп" зареєстрована на підставних осіб та створена з метою покриття незаконної діяльності, а також на докази, зібрані в рамках кримінального провадження №12015000000000630 від 08.12.2015 року, які ГУ ДФС у м. Києві отримано листами СУ ФР ДФС України від 20.10.2016 року №34036/7/99-99-23-01-17, №34038/7/99-99-23-01-17 (вхідний від 25.10.2016 року №11248/8), від 13.01.2017 року №693/7/99-99-23-01-01-19 (вхідний від 17.01.2017 року №442/8), №9926/7/99-99-23-01-19 від 20.04.2017 року (вхідний від 25.04.2017 року №3723/8) та №36548/7/99-99-23-01-19 від 28.12.2017 року (вхідний від 04.01.2018 року №147/8).

Разом з тим, податковим органом в акті перевірки не зазначено, яким чином останнім отримано матеріали кримінального провадження №32014100030000057 від 12.12.2014 року та чи надано відповідачу право відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України на розголошення відомостей досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, доказів на підтвердження чого ГУ ДФС у м. Києві не долучено.

Крім того, відповідно до частини першої статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частиною другою цієї статті визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, посилання податкового органу на матеріали кримінального провадження №12015000000000630 не можуть братися до уваги як доказ відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними з позивачем, оскільки посилання на судові рішення або процесуальні дії, оформлені відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України, в межах кримінального провадження №12015000000000630, відсутні, як і не зазначені у листах СУ ФР ДФС України від 20.10.2016 року №34036/7/99-99-23-01-17, №34038/7/99-99-23-01-17 (вхідний від 25.10.2016 року №11248/8), від 13.01.2017 року №693/7/99-99-23-01-01-19 (вхідний від 17.01.2017 року №442/8), №9926/7/99-99-23-01-19 від 20.04.2017 року (вхідний від 25.04.2017 року №3723/8) та №36548/7/99-99-23-01-19 від 28.12.2017 року (вхідний від 04.01.2018 року №147/8).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та не спростовано апелянтом, станом на 01.04.2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015000000000630, об`єднаному з кримінальним провадженням №32018000000000010 від 19.12.2018 року, триває.

Враховуючи викладене, висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Омелюх Груп" не підтверджено належними доказами в межах оспорюваної перевірки.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бром Форс", ТОВ "Макао Союз", ТОВ "Панорама-Скай" податковий орган посилається на витяг з ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.04.2016 року у справі №760/6819/16 в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню №120150000000000630 від 08.12.2015 року.

Однак, як до суду першої інстанції так і до апеляційної скарги податковим органом доказів існування вказаного рішення суду не надано.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, навіть в разі існування порушеного кримінального провадження відносно вказаних суб`єктів господарювання сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18, від 08.08.2018 року у справі №820/4428/17 від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17.

Щодо посилань податкового органу, в обґрунтування відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ "Профбудкомплекс" на винесення Солом`янським районним судом міста Києва вироку від 03.04.2018 року яким визнано директора ТОВ "Профбудкомплекс" винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205 та ч. 2 ст. 205-1 КК України, то як вірно зазначено судом першої інстанції, таким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Поряд із цим, із наданої податковим органом копії вироку вбачається, що предметом дослідження вказаного кримінального провадження не були взаємовідносини між ТОВ "Профбудкомплекс" та ТОВ "ФПГ "АТІКА".

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 року у справі № 805/649/15-а, відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій товариства з його контрагентами та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, вирок стосовно засновника контрагента позивача винесено у 2018 році, в той час, як взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Профбудкомплекс" існували у період 2016 року, що унеможливлювало обізнаність позивача про недобросовісність зазначеного контрагента.

Слід зауважити, що вказаним вироком встановлено створення ТОВ "Профбудкомплекс" без мети здійснення підприємницької діяльності в червні 2016 року, поряд із цим, з інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України вбачається, що датою державної реєстрації ТОВ "Профбудкомплекс" є 24.09.2015 року.

З огляду на викладені обставини, колегія скддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання податкового органу на зазначені вирок та наявність кримінальних проваджень, як на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами, є безпідставними та не обґрунтованими.

Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 2а-1570/6063/12.

Щодо твердження відповідача в Акті перевірки про документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у ТОВ "Омелюх Груп", ТОВ "Макао Союз", будь-яких основних фондів та виробничих потужностей (зокрема, складські приміщення, транспортні засоби) та відповідних трудових ресурсів (фахівців із відповідними знаннями), суд зазначає наступне.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а- 15124/11/2670 (К/9901/612/18), від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а: "…відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.".

Відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а).

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 року у справі № 826/4565/14, одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Крім того, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (Постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі № 804/2551/13-а).

Постановою Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі № П/811/1508/16 зауважено, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зокрема, згідно з усталеною правовою практикою Верховного Суду, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 2а-7462/10/2170); відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій (постанова Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 804/3420/16).

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у контрагентів платника податків необхідних трудових та виробничих ресурсів не знаходять свого правового обґрунтування у відповідності до норм чинного законодавства та у відповідності із вже усталеною практикою Верховного Суду, позаяк не можуть бути основою висновку щодо нереальності господарських операцій.

Також, колегія суддів погоджується в висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів податкового органу, що також знайшли своє відображення у доводах апеляційної скарги, в частині обґрунтування відсутності настання настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ "Бром Форс" у зв`язку із встановленням реєстрації останні податкових накладних з іншою номенклатурою.

Податковим органом встановлено, що ТОВ "Бром Форс" на адресу ТОВ "ФПГ "АТІКА" виписано та реєстровано податкові накладні за номенклатурою : кабельна продукція в асортименті, спортивний одяг та взуття в асортименті та продукти харчування в асортименті та інше (товар містить коди УКТ ЗЕД).

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних реалізовувало товари, роботи/послуги з іншою номенклатурою: алкогольні напої в асортименті, спортивний одяг та взуття в асортименті та продукти харчування в асортименті та інше (товар містить коди УКТ ЗЕД).

Разом з цим, відповідачем встановлено, що за період діяльності ТОВ "БРОМ Форс" зареєстровано податкові накладні з іншою номенклатурою : г/ящик 185х450х320, г/ящик 450х450х300, г/ящик 400х250х450, прокладні листи та наліпка на упаковку в асортименті.

Так, при проведенні ГУ ДФС у м. Києві аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та отриманої податкової інформації по контрагенту ТОВ "Бром Форс" встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару / послуг.

Відповідно до змісту акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві встановлено вид діяльності контрагента позивача як 46.90.- неспеціалізована оптова торгівля.

Як зазначено вище, між позивачем та ТОВ "Бром Форс", окрім іншого, укладено Договір від 01.12.2015 року №12-2С купівлі-продажу, предметом якого є продаж пакувальних матеріалів (скотч, стрейч, плівка ПВХ) та іншого товару, визначеного у видаткових накладних або рахунках- фактурах. Відтак, відповідачем не надано доказів невідповідності виду діяльності контрагента позивача зобов`язанню щодо продажу товару, визначеного предметом Договору від 01.12.2015 року №12-2С.

Крім того, на підтвердження господарської операції з купівлі-продажу позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні №69 від 02.12.2015 року на суму з ПДВ 83 436, 00 грн., №70 від 02.12.2015 року на суму з ПДВ 42 624,00 грн., оборотна-сальдову відомість по рахунку 631 за грудень 2015 року ТОВ "ФПГ "АТІКА", Картку рахунку 631 за грудень 2015 року ТОВ "ФПГ "АТІКА", платіжні доручення від 22.12.2015 року №440 та від 29.12.2015 року №445, призначення платежу яких значиться "сплата за товар згідно з договором №12-2С від 01.12.2015 року".

Щодо вказаних обставин, суд додатково звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 815/57/14: "Позиція відповідача щодо нереальності спірних господарських операцій доводиться інформацією, отриманою за результатами проведення зустрічних перевірок контрагентів про невстановлення їх місцезнаходження, наявністю значної кількості накладних, розміром до 10 тисяч, виписаних контрагентами, непідтвердженням операцій контрагентів за ланцюгом постачання, наявністю розбіжностей, виявлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, "ризиковістю" контрагентів… Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення висновувався з того, що доводи податкового органу, якими доводиться нереальність господарських операцій, зводяться виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагентів платника податків… Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з правомірності дій платника податків та зазначав, що договори, на підставі яких виникли господарські операції нікчемними у судовому порядку не визнавались, будь-яких злочинних дій суб`єктів господарювання не встановлено, реальність господарських операцій підтверджена належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку…".

Зокрема, із змісту акту перевірки встановлено, що висновок про неможливість підтвердження операцій сформовано на підставі даних ІС "Податковий блок".

Необхідно зазначити, що процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року у справі № 811/2154/13-а зазначено, що будь - яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Податковий орган як орган державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стосовно права платника на податковий кредит це означає, що податковий орган може посилатись на неправомірність включення платником податків суми ПДВ до складу податкового кредиту лише у випадках, визначених законом, і лише з посиланням на норми Податкового кодексу України.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а.

Зокрема, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначеного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 року у справі № 2а-102/09/0770 дійшов висновку, що порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов`язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

В свою чергу, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 815/3526/17, невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Таким чином, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (статті 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (статті 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (статті 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення у постановах Верховного Суду України від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі 21-14-а10, від 31.01.2010 року у справі № 21-47а10, у яких встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Фінансово-промислова група "Атіка" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 23.02.2021року)