Рішення

від 23.11.2020 по справі 640/48/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Київ № 640/48/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В.

за участі представників сторін:

від позивача Сергієнко Юрій Романович

від відповідача Панченко Ігор Сергійович,

від третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом ОСОБА_1 до Державна служба якості освіти України третя особаУправління державної якості освіти у Донецькій області про поновлення на роботі

Прийняв до уваги наступне

ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1 та/або позивач) звернулася до суду з даним позовною заявою, в якій просить :

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби якості освіти України (надалі по тексту - Служба та/або відповідач) № 06-01/59-Кт від 28 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Державної служби якості освіти у Донецькій області на підставі пункту 2 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування.

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління Державної служби якості освіти у Донецькій області. Встановити Державній службі якості освіти України строк для поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління Державної служби якості освіти у Донецькій області;

стягнути з Державної служби якості освіти України (код за ЄДРПОУ 41896851) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 грудня 2019 року в розмірі 10 774,50 (десять тисяч сімсот сімдесят чотири грн. 50 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач протягом випробувального терміну своєчасно та належним чином виконувала завдання на період її випробування, а також посадові обов`язки керівника Управління, визначені Законом. Вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами: неналежне виконання позивачем завдань, встановлених на строк випробування; невідповідність позивача займаній посаді. Відтак, за переконання позивача, відповідачем був прийнятий незаконний наказ.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного наказу діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого наказу та задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи у поданих поясненнях на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову повністю з огляду на необґрунтованість пред`явлених вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

Як слідує з матеріалів справи, наказом Державної служби якості освіти України від 02.09.2019 № 06-01/36-Кт Про призначення ОСОБА_1 на підставі заяви, рішення конкурсної комісії, довідки про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 призначено з 06.09.2019 на посаду начальника управління Державної служби якості освіти України у Донецькій області (далі - Управління) як таку, яка обрана за конкурсом, встановивши випробування строком на три місяці. З наказом та посадовою інструкцією позивачка ознайомлена у день призначення 06 вересня 2019 року, що підтверджується її підписами.

03 вересня 2019 року Головою Служби затверджено завдання на період випробування начальника Управління, з яким ОСОБА_1 ознайомилася 06.09.2019, що підтверджується її підписом.

Наказом Служби від 05 листопада 2019 року №10-11/57 Про проведення позапланового внутрішнього аудиту надано доручення завідуючому сектору внутрішнього аудиту Дутчаку В. Г. провести у період з 11 по 27 листопада 2019 року позаплановий внутрішній аудит Управлінні за період діяльності з 11 вересня по 11 листопада 2019 року на тему: Оцінка ефективності виконання завдань з організації початку діяльності, ефективності, результативності та якості виконання повноважень на відповідній території та дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань законності та достовірності використання коштів за КПКВК 2203010 Керівництво та управління у сфері забезпечення якості освіти Управлінням .

За результатами позапланового внутрішнього аудиту Управління, завідуючим сектору внутрішнього аудиту Дутчаком В. Г. складено аудиторський звіт від 22.11.2019 № 10-23/1 де встановлено, що начальником Управління ОСОБА_1 не виконано 3 завдання з тих, що встановлювалися їй на період випробування (п. 8 Розробка та затвердження Державною службою якості освіти України перспективного та річного на 2020 рік планів проведення інституцій них аудитів закладів середньої освіта , п. 9 Розподіл закладів освіта /дошкільних, позашкільних, загальної середньої, професійно-технічної/ області за критеріями ризику та своєчасне внесення їх до ІАС , п. 10 Розробка та затвердження Головою Державної служби якості освіта України річного плану заходів державного (нагляду) контролю у сфері дошкільної, позашкільної освіта на 2020 рік).

Також, під час дослідження питання правильності проведення видатків на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату виявлено факт нарахування та виплати у жовтні поточного року заробітної плата начальнику Управління ОСОБА_1 та заступнику начальника Управління ОСОБА_2 у завищеному розмірі на суму 6474,69 грн та 5943,00 грн, відповідно, у наслідок включення до розрахунку надбавки за інтенсивність праці у розмірі 70 % до посадового окладу, відповідно, за відсутності погодження Голови Служби (органу управління) на її встановлення та виплату, чим недотримано вимог п. 2,4 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15. Як наслідок, проведення утримань та нарахувань на заробітну плату, у завищених розмірах загадом на суму 5153,33 грн.

За результатами позапланового внутрішнього аудиту Управління та на основі аудиторського звіту завідуючим сектору внутрішнього аудиту Дутчаком В. Г. надано Голові Служби інформацію про результати позапланового внутрішнього аудиту, (вх. Служби від 26.11.2019 № 40/01-29). Також наголошено, що строк виконання за одним з 3 невиконаних ОСОБА_1 завдань (п. 9 Розподіл закладів освіти /дошкільних, позашкільних, загальної середньої, професійно-технічної/ області за критеріями ризику та своєчасне внесення їх до ІАС ) припадав до 15.10.2019.

26 листопада позивачка ознайомилась з аудиторським звітом та отримала третій примірник під підпис.

Наказом Служби від 28.11.2019 № 06-01/59-кт Про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу (встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування) на підставі аудиторського звіту від 22.11.2019 р. № 10-23/1 та інформації Голові служби (вх. Служби від 26.11.2019 № 40/01-29), ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління з 05 грудня 2019 року.

28 листопада 2019 року завідувач сектору внутрішнього аудиту Служби Дутчак В.Г. та завідувач сектору з питань запобігання та виявлення корупції Служби Одерій І В., прибули до міста Слов`янськ з метою ознайомлення та надання відповідних копій попередження про звільнення ОСОБА_1 від 28.11.2019 №01/01-25/2860 та наказу від 28.11.2019 № 06-01/59-кт Про звільнення ОСОБА_1 . На залізничному вокзалі м. Слов`янськ їх зустріла ОСОБА_1 , після чого її попереджено про звільнення. ОСОБА_1 запропонувала прослідувата до Управління та вказала відповідну адресу. Прибувши до Управління Дутчак В.Г. та Одерій І В. зустріти працівників Управління, які повідомили, що працівниками швидкої допомоги проводиться огляд ОСОБА_1 .

Через деякий час працівників Управління було повідомлено по необхідність транспортування позивачки до міської лікарні м. Слов`янськ. У зв`язку з тим, шо відсутня можливість будь-якої комунікації з позивачкою, копії попередження про звільнення ОСОБА_1 від 28 листопада 2019 року № 01/01-25/2860 та наказу від 28 листопада 2019 року № 06-01/59-Кт Про звільнення ОСОБА_1 отримано 28 листопада 2019 року провідним документознавцем сектору інформаційно-організаційного забезпечення Управління.

Також, Заступник начальника Управління - начальник відділу інституційного аудиту ОСОБА_2 29 листопада 2019 року вручила позивачці з копії попередження та наказ про звільнення з метою підписання позивачкою. Позивачка забрала копії документів і не повернула.

Тобто, позивачка вже другий раз була попереджена про її звільнення.

28.11.2019 ОСОБА_1 видано наказ №06-26/10 Про відрядження ОСОБА_1 відповідно до якого остання вибуває до м. Києва на 4 календарні дні з 03 грудня по 06 грудня 2019 року. Відповідно до змісту вищевказаного наказу, підставою його видання став лист Служби від 20.11.2019 № 01/01-25/2819 Щодо участі у навчальному семінарі . Згідно листа Службою запрошено керівників управлінь Служби у період з 04 по 05 грудня 2019 року на семінар Забезпечуємо якість освіти разом . Разом з тим, ОСОБА_1 так і не була присутньою ані 04, ані 05 грудня 2019 року на цих заходах, що підтверджується відсутністю її підписів у журналах реєстрації присутніх від 04.12.2019 та 05.12.2019, а також актами Служби від 04.12.2019 та 05.12.2019.

Відповідно до інформації з особової картки державного службовця, адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_2 . У зв`язку з чим, 29.11.2019 Службою за вищевказаними адресами направлено, цінними поштовими відправленнями, попередження про звільнення ОСОБА_1 від 28.11.2019 № 01/01-25/2860 та наказ Служби від 28.11.2019 № 06-01/59-гг Про звільнення ОСОБА_1 (накладні: № 0113513894405 та №0113513894421).

03.12.2019 в кабінеті №405 приміщення Служби, ОСОБА_1 ще раз ознайомлено з попередженням про звільнення ОСОБА_1 від 28.11.2019 №01/01-25/2860 та наказом від 28.11.2019 № 06-01/59-кг Про звільнення ОСОБА_1 , що підтверджується її особистими підписами. Разом з цим, копії попередження та наказу отримувати відмовилась. Цей факт зафіксовано актом від 03.12.2019.

Третя особа звертає увагу, що з 28 листопада по 05 грудня 2019 року (дата звільнення) позивачка не повідомляла працівників Управління про стан свого здоров`я, а також на адресу Управління не надходило жодного документального підтвердження хвороби позивачки, яке могло пояснити причину її відсутності. Тобто, станом на 05 грудня 2019 року жодних листків непрацездатності від позивачки не надходило.

Наказом Управління від 05 грудня 2019 року № 7-ос Про припинення виконання обов`язків ОСОБА_1 на підставі наказу Служби від 28 листопада 2019 року № 06-01/59-Кт Про звільнення ОСОБА_1 припинено виконання обов`язків ОСОБА_1

06 грудня 2019 року Управлінням за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (інформація з особової картки державного службовця) надіслано цінними поштовими відправленнями з описом вкладення лист Управління від 06 грудня 2019 року № 06-29/01, копію наказу Служби від 28 листопада 2019 року № 06-01/59-Кт Про звільнення ОСОБА_1 , копію наказу Управління від 05 грудня 2019 року № 7-ос Про припинення виконання обов`язків ОСОБА_1 (накладні 8412206709192,8412206709206).

12 грудня 2019 року Управлінням отримано листок непрацездатності серія АДК № 872536, виданого комунальним некомерційним підприємством Слов`янської міської ради Міська лікарня № 1 м. Слов`янська від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 , яка звільнена від роботи з 28 листопада по 02 грудня 2019 року, стати до роботи 03 грудня 2019 року.

Управлінням Позивачу надані довідки про заробітну плату за період роботи з 06 вересня 2019 року (вих. № 06-29/03 від 09.12.2019 та № 06-29/02 від 09.12.2019).

Також, 26 грудня 2019 року від позивачки до Управління надійшло письмове повідомлення та листок непрацездатності серія АДЧ № 366931, виданого дочірнім підприємством Медичне науково-практичне об`єднання Медбуд публічного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд від 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 , яка звільнена від роботи з 04 по 17 грудня 2019 року, стати до роботи 18 грудня 2019 року.

Вважаючи звільнення таким, що порушує права та законні інтереси, позивач звернувся до суду за їх захистом з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про наступне.

Спеціальним законодавчим актом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України Про державну службу .

Статтею 5 Закону України Про державну службу (далі - Закон України №889) встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Крім того, частиною 2 статті 5 Закону України визначено, що відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються саме Законом України По державну службу . Норми законодавства про працю поширюються на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом України Про державну службу .

Частиною 1 статті 21 Закону України №889 встановлено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Статтею 31 Закону України №889 встановлено, що на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.

Частиною 2 статті 35 Закону України Про державну службу законодавцем встановлено імперативну норму, відповідно до якої, при призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов`язковим.

Чинним законодавством про державну службу закріплено, що строк випробування, який встановлюється особі, що вперше призначається на посаду державної служби, може встановлюватися від одного до шести місяців.

У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. У такому разі застосовується право суб`єкта призначення на повторне визначення переможця конкурсу.

Отже, встановлення для позивача випробувального терміну прямо передбачено Законом, а тому дії відповідача в цій частині є правомірними. Крім того, як встановлено судом, позивач знав про встановлення випробування, власноручно написав заяву про прийняття на роботу із випробувальним терміном та заперечень чи відмов не висловлював.

У відповідності до частини 6 статті 35 Закону України №889 суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону.

Приписами пункту другого частини першої статті 87 Закону України №889 обумовлено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.

В даному випадку спір стосується надання оцінки повноти, якості та своєчасності виконання державним службовцем під час випробувального строку поставлених суб`єктом призначення завдань.

Припинення державної служби за результатами випробування не можна визнати таким, що провадиться за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, оскільки державний службовець при призначенні на посаду, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його посаді на яку його прийнято.

Термін невідповідність означає, що підставою для звільнення не може бути порушення службової дисципліни. За такі порушення державний службовець може бути звільнений на підставі відповідних норм Закону №889, а не за результатами випробування.

Отже, підставою для припинення державної служби за результатами випробування може бути тільки невідповідність державного службовця посаді, на яку він прийнятий.

З цього приводу суд зазначає, що в період випробувального терміну суб`єкт призначення з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. Суб`єкт призначення має право самостійно визначати, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено.

Проте, припинення державної служби на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 (з урахуванням приписів статті 35) Закону України № 889 має відбуватися за наступних умов: 1) встановлення суб`єктом призначення невідповідності державного службовця займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі; 2) письмове попередження державного службовця про звільнення за сім календарних днів; 3) звільнення проводиться протягом строку випробування.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №522/3864/18, у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 808/2842/17 та постанові від 22 січня 2020 року у справі № 823/3540/14.

В даному випадку у судовому засіданні встановлено, що відповідачем були виконані усі умови, встановлені законодавством. Письмове попередження у зв`язку із неможливістю особистого його вручення, було направлено на адреси місця фактичного проживання та місця реєстрації позивача, та особисто вручено в Службі 03.12.2019.

Крім того, суд зазначає, що протягом випробування позивач повинен своєчасно, якісно і в повному обсязі виконувати обов`язки, визначені Положенням про управління, посадовою інструкцією, виконувати інші накази, розпорядження та доручення з метою доведення своєї відповідності займаній посаді.

При цьому чинним законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта призначення складати окремий індивідуальний план-завдання на час випробування та документально фіксувати невідповідність державного службовця займаній посаді, встановленої під час випробування.

Оскільки позивач погодився із встановленням йому випробувального строку, він усвідомлював та передбачав наслідки випробування, зокрема, звуження його гарантій щодо проходження державної служби та наявність у суб`єкта призначення повноважень щодо оцінки діяльності державного службовця протягом строку випробування за внутрішнім переконанням.

Питання про відповідність чи невідповідність державного службовця обумовленій роботі, оцінку його професійних та ділових якостей дає виключно суб`єкт призначення та не може вирішуватись судом.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 29 березня 2018 року по справі №381/4968/16-ц.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність кожного конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, відповідно ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено наявними в матеріалах справи доказами правомірність свої дій та спірного розпорядження.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 - відмовити повністю.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 )

Державна служба якості освіти України (01135, м.Київ, вул.Ісаакяна, 19, код ЄДРПОУ 41896851)

Управління Державної служби якості освіти у Донецькій області (84116, Донецька обл, м.Словянськ, вул.Батюка, 19, код ЄДРПОУ 43225430)

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення суду виготовлено 03.12.2020

Суддя Р.О. Арсірій