Постанова

від 24.02.2021 по справі 640/48/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/48/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Яковіна Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби якості освіти України, третя особа: Управління державної якості освіти України у Донецькій області про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби якості освіти України, третя особа: Управління державної якості освіти України у Донецькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби якості освіти України № 06-01/59-Кт від 28 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Державної служби якості освіти у Донецькій області на підставі пункту 2 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування.

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління Державної служби якості освіти у Донецькій області. Встановити Державній службі якості освіти України строк для поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління Державної служби якості освіти у Донецькій області;

- стягнути з Державної служби якості освіти України (код за ЄДРПОУ 41896851) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 06 грудня 2019 року в розмірі 10 774,50 (десять тисяч сімсот сімдесят чотири грн. 50 коп.).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року у позові відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Державної служби якості освіти України від 02.09.2019 року № 06-01/36-Кт "Про призначення ОСОБА_1 " на підставі заяви, рішення конкурсної комісії, довідки про результати спеціальної перевірки ОСОБА_1 призначено з 06.09.2019 року на посаду начальника управління Державної служби якості освіти України у Донецькій області (далі - Управління) як таку, яка обрана за конкурсом, встановивши випробування строком на три місяці. З наказом та посадовою інструкцією позивач ознайомлена у день призначення 06 вересня 2019 року, що підтверджується її підписами.

03 вересня 2019 року Головою Служби затверджено завдання на період випробування начальника Управління, з яким ОСОБА_1 ознайомилася 06.09.2019 року, що підтверджується її підписом.

Наказом Служби від 05 листопада 2019 року №10-11/57 "Про проведення позапланового внутрішнього аудиту" надано доручення завідуючому сектору внутрішнього аудиту Дутчаку В. Г. провести у період з 11 по 27 листопада 2019 року позаплановий внутрішній аудит Управлінні за період діяльності з 11 вересня по 11 листопада 2019 року на тему: "Оцінка ефективності виконання завдань з організації початку діяльності, ефективності, результативності та якості виконання повноважень на відповідній території та дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань законності та достовірності використання коштів за КПКВК 2203010 "Керівництво та управління у сфері забезпечення якості освіти" Управлінням".

За результатами позапланового внутрішнього аудиту Управління, завідуючим сектору внутрішнього аудиту Дутчаком В. Г. складено аудиторський звіт від 22.11.2019 року № 10-23/1 де встановлено, що начальником Управління ОСОБА_1 не виконано 3 завдання з тих, що встановлювалися їй на період випробування (п. 8 "Розробка та затвердження Державною службою якості освіти України перспективного та річного на 2020 рік планів проведення інституцій, аудитів закладів середньої освіта", п. 9 "Розподіл закладів освіти /дошкільних, позашкільних, загальної середньої, професійно-технічної/ області за критеріями ризику та своєчасне внесення їх до ІАС", п. 10 Розробка та затвердження Головою Державної служби якості освіти України річного плану заходів державного (нагляду) контролю у сфері дошкільної, позашкільної освіти на 2020 рік).

Також, під час дослідження питання правильності проведення видатків на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату виявлено факт нарахування та виплати у жовтні поточного року заробітної плати начальнику Управління ОСОБА_1 та заступнику начальника Управління ОСОБА_3 у завищеному розмірі на суму 6474,69 грн та 5943,00 грн, відповідно, у наслідок включення до розрахунку надбавки за інтенсивність праці у розмірі 70 % до посадового окладу, відповідно, за відсутності погодження Голови Служби (органу управління) на її встановлення та виплату, чим недотримано вимог п. 2,4 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15. Як наслідок, проведення утримань та нарахувань на заробітну плату, у завищених розмірах загадом на суму 5153,33 грн.

За результатами позапланового внутрішнього аудиту Управління та на основі аудиторського звіту завідуючим сектору внутрішнього аудиту Дутчаком В. Г. надано Голові Служби інформацію про результати позапланового внутрішнього аудиту, (вх. Служби від 26.11.2019 № 40/01-29). Також наголошено, що строк виконання за одним з 3 невиконаних ОСОБА_1 завдань (п. 9 "Розподіл закладів освіти /дошкільних, позашкільних, загальної середньої, професійно-технічної/ області за критеріями ризику та своєчасне внесення їх до ІАС") припадав до 15.10.2019 року.

26 листопада позивачка ознайомилась з аудиторським звітом та отримала третій примірник під підпис.

Наказом Служби від 28.11.2019 року № 06-01/59-кт "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування) на підставі аудиторського звіту від 22.11.2019 року № 10-23/1 та інформації Голові служби (вх. Служби від 26.11.2019 № 40/01-29), ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління з 05 грудня 2019 року.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про державну службу" (далі за текстом- Закон України №889 ) визначено, що відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються саме Законом України "По державну службу". Норми законодавства про працю поширюються на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом України "Про державну службу".

Частиною 1 статті 21 Закону України №889 встановлено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

Статтею 31 Закону України №889 встановлено, що на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.

Частиною 2 статті 35 Закону України "Про державну службу" законодавцем встановлено імперативну норму, відповідно до якої, при призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов`язковим.

Чинним законодавством про державну службу закріплено, що строк випробування, який встановлюється особі, що вперше призначається на посаду державної служби, може встановлюватися від одного до шести місяців.

У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. У такому разі застосовується право суб`єкта призначення на повторне визначення переможця конкурсу.

Отже, встановлення для позивача випробувального терміну прямо передбачено Законом, а тому дії відповідача в цій частині є правомірними. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач знала про встановлення випробування, власноручно написала заяву про прийняття на роботу із випробувальним терміном та заперечень чи відмов не висловлювала.

У відповідності до частини 6 статті 35 Закону України №889 суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону.

Приписами пункту другого частини першої статті 87 Закону України №889 обумовлено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.

В даному випадку спір стосується надання оцінки повноти, якості та своєчасності виконання державним службовцем під час випробувального строку поставлених суб`єктом призначення завдань.

Припинення державної служби за результатами випробування не можна визнати таким, що провадиться за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, оскільки державний службовець при призначенні на посаду, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його посаді на яку його прийнято.

Термін "невідповідність" означає, що підставою для звільнення не може бути порушення службової дисципліни. За такі порушення державний службовець може бути звільнений на підставі відповідних норм Закону №889, а не за результатами випробування.

Отже, підставою для припинення державної служби за результатами випробування може бути тільки невідповідність державного службовця посаді, на яку він прийнятий.

У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів приходить до висновку, що в період випробувального терміну суб`єкт призначення з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. Суб`єкт призначення має право самостійно визначати, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено.

Проте, припинення державної служби на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 (з урахуванням приписів статті 35) Закону України № 889 має відбуватися за наступних умов: 1) встановлення суб`єктом призначення невідповідності державного службовця займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі; 2) письмове попередження державного службовця про звільнення за сім календарних днів; 3) звільнення проводиться протягом строку випробування.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 у справі №522/3864/18, у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 808/2842/17 та постанові від 22 січня 2020 року у справі № 823/3540/14.

Отже, протягом випробування позивач повинен своєчасно, якісно і в повному обсязі виконувати обов`язки, визначені Положенням про управління, посадовою інструкцією, виконувати інші накази, розпорядження та доручення з метою доведення своєї відповідності займаній посаді.

Оскільки позивач погодився із встановленням йому випробувального строку, він усвідомлював та передбачав наслідки випробування, зокрема, звуження його гарантій щодо проходження державної служби та наявність у суб`єкта призначення повноважень щодо оцінки діяльності державного службовця протягом строку випробування за внутрішнім переконанням.

Питання про відповідність чи невідповідність державного службовця обумовленій роботі, оцінку його професійних та ділових якостей дає виключно суб`єкт призначення та не може вирішуватись судом.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 29 березня 2018 року по справі №381/4968/16-ц.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи доведено відповідачем правомірність свої дій та спірного розпорядження, а отже у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід відмовити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 01 березня 2021 року.