Постанова

від 03.12.2020 по справі 540/1927/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1927/19 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Турецької І. О.,

суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.

за участі секретаря - Скоріної Т. С.

представника позивача - Станчука А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акумуляторно - батарейні системи до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної фіскальної служби України про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Історія справи.

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Акумуляторно-батарейні системи" (далі - ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило:

- визнати протиправними рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі щодо відмови у реєстрації податкових накладних:

№ 1008773/41351130 від 30.11.2018 р. (ПН № 599 від 29.10.2018 р.);

№ 1008774/41351130 від 30.11.2018 р. (ПН № 601 від 06.11.2018 р.);

№ 1008814/41351130 від 30.11.2018 р. (ПН № 602 від 02.11.2018 р.);

№ 1008844/41351130 від 30.11.2018 р. (ПН № 603 від 07.11.2018 р.);

№ 1008845/41351130 від 30.11.2018 р. (ПН № 604 від 07.11.2018 р.);

№ 1008834/41351130 від 30.11.2018 р. (ПН № 606 від 08.11.2018 р.);

№ 1008842/41351130 від 30.11.2018 р. (ПН № 607 від 08.11.2018 р.);

№ 1008843/41351130 від 30.11.2018 р. (ПН № 608 від 08.11.2018 р.);

№ 1008851/41351130 від 03.12.2018 р. (ПН № 609 від 07.11.2018 р.);

№ 1008854/41351130 від 03.12.2018 р. (ПН № 610 від 08.11.2018 р.);

№ 1010830/41351130 від 03.12.2018 р. (ПН № 611 від 08.11.2018 р.);

№ 1010853/41351130 від 03.12.2018 р. (ПН № 612 від 08.11.2018 р.);

№ 1008841/41351130 від 30.11.2018 р. (ПН № 613 від 08.11.2018 р.);

№ 1010846/41351130 від 03.12.2018 р. (ПН № 614 від 09.11.2018 р.);

- зобов`язати ДФС України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні № 599 від 29.10.2018 р., № 601 від 06.11.2018 р., № 602 від 02.11.2018 р., № 603 від 07.11.2018 р., № 604 від 07.11.2018 р., № 606 від 08.11.2018 р., № 607 від 08.11.2018 р., № 608 від 08.11.2018 р., № 609 від 07.11.2018 р., № 610 від 08.11.2018 р., № 611 від 08.11.2018 р., № 612 від 08.11.2018 р., № 613 від 08.11.2018 р., № 614 від 09.11.2018 р.

Указані вимоги позивач обґрунтовував тим, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, позаяк він надав усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по заблокованим податковим накладним.

За таких обставин, позивач вважав, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних повинні бути скасовані, а ДФС України необхідно зобов`язати зареєструвати спірні податкові накладні в ЄРПН, датою їх фактичного отримання.

Додатково позивач зазначив, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних був висновок податкового органу про відповідність ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи" Критеріям ризиковості, які указані в листі ДФС України від 21.03.2018 р. № 959/99-99-99-07-18. Однак, ураховуючи, що лист центрального органу виконавчої влади, не є нормативно-правовим актом, відсутні, на думку позивача, правові підстави для віднесення позивача до ризикових платників податків та, як наслідок, для зупинення реєстрації податкових накладних.

Окремо, в позові позивач звернув увагу суду на те, що ним додержаний строк звернення до суду, адже у разі коли норми Податкового кодексу України суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь, як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Позивач вважав, що на оскарження рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних розповсюджується 1095 днів. Для підтвердження своєї позиції, позивач покликався на правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 17.07.2019 р. №640/46/19.

28 листопада 2019 року, під час судового засідання, Херсонським окружним адміністративним судом було розглянуто клопотання ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі про залишення позову без розгляду. Дослідивши надані сторонами документи, на підтвердження позиції щодо підстав пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції протокольною ухвалою визнав поважними причини пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом та відмовив в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

З протоколу судового засідання Херсонського окружного адміністративного суду у справі №540/1927/19 від 28 листопада 2019 року та технічного звукозапису зазначеного засідання вбачається, що підставою для відмови в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, слугувало те, що зміна правової позиції Верховного Суду щодо строків звернення до суду в даній категорії справ є об`єктивною підставою пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом. Зазначене, на думку суду першої інстанції, відповідає основному принципу верховенства права, а саме: очікуванню особи у вирішенні спірних питань в порядку встановленими чинними нормативно-правовими актами, а також правовими позиціями Верховного Суду на момент звернення позивача до суду з цим позовом. Окрім того судом першої інстанції прийнятий довід позивача стосовно того, що на момент розгляду цієї справи, податковий орган добровільним рішенням виключив його з Реєстру платників податків, які відносяться до ризикових.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року позов задоволено.

Скасовано спірні рішення та зобов`язано відповідача вчинити дії щодо реєстрації наведених вище податкових накладних.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Для скасування судового рішення, скаржник зазначив дві підстави.

Перша підстава - це необґрунтована відмова у задоволенні клопотання про залишення позову ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи" без розгляду у зв`язку з порушенням строку звернення до суду.

Необґрунтованість відмови суду, скаржник пояснював наявністю правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18 про те, що рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платнику податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються у тримісячний строк, якщо податковим органом, за результатом розгляду скарги платника податків, воно своєчасно прийнято та вручено.

Представник ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі вказує, що у поданому до суду першої інстанції клопотанні, він акцентував увагу на тому, що позивач не заперечує факту своєчасного отримання (у грудні 2018 р.) рішень Комісії з питань розгляду скарг на рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, проте з позовом звернувся до суду лише у вересні 2019 року.

Друга підстава - це правомірність прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, адже платником податків не надані копії документів необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунків коригування в ЄРПН. Як стверджує скаржник, в оскаржуваних рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних було чітко зазначено, відсутність яких саме документів стало підставою для їх прийняття.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2020 р. апеляційну скаргу ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року - залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

З огляду на викладене апеляційний суду зазначив, що внаслідок незазначення контролюючим органом у квитанціях №1 від 16.11.2018 р. та 19.11.2018 р. про зупинення реєстрації спірних податкових накладних конкретного переліку документів, які б були достатніми для прийняття рішення про їх реєстрацію, позивач був позбавлений можливості ефективного захисту своїх прав шляхом надання необхідних документів.

Окрім того, суд вважав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, що узгоджується з терміном "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 р. утворено Державну податкову службу України та визначено, що остання, є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 р. було утворено територіальні органи Державної податкової служби України, зокрема було реорганізовано ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, шляхом приєднання до ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі.

Ураховуючи викладене, до Верховного Суду з касаційною скаргою звернулося вже ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, яке є правонаступником ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі.

Зміна статусу відповідачів, надає право суду апеляційної інстанції замінити сторін в апеляційному провадження, а саме замінити:

ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі на ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі;

ДФС України на ДПС України.

Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі задоволено частково. Скасовано рішення суду апеляційної інстанції та справу передано на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалюючи таке рішення, Верховний Суд вважав, що зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не містить жодного обґрунтування щодо доводів апеляції, в частині залишення без задоволення клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, що свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства.

З урахуванням наведеного, на думку Верховного суду, рішення суду апеляційної інстанції не можна вважати таким, що в повній мірі відповідає вимогам статті 242 КАС України, тобто не ґрунтується на засадах верховенства права, не є законним і обґрунтованим. Скеровуючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд звернув увагу суду апеляційної інстанції на необхідність надання оцінку кожному окремому і специфічному доводу відповідача зазначеному в апеляційній скарзі, зокрема в частині відхилення заявленого скаржником клопотання про залишення позову без розгляду.

Обставини справи.

Основним видом діяльності ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи" є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. За господарськими операціями, що є спірними, ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи" здійснювало поставку акумуляторних батарей виробництва АО MONBAT, Болгарія.

При здійсненні реалізації товару Покупцям - платникам податку на додану вартість (далі - ПДВ), позивач як Продавець склав у листопаді - грудні 2018 р. 14 податкових накладних на суму ПДВ 23 075 грн, перелік яких міститься вище та засобами інформаційно-телекомунікаційної системи "Електроний кабінет" направив їх на реєстрацію в органи ДПС.

У квитанціях №1 за всіма податковими накладними було вказано, що документ прийнято, реєстрація зупинена. Підстава - податкова накладна/розрахунки коригування (далі - ПН/РК) відповідає п.п. 1.6 Критеріїв ризиків платника податків.

Позивач надав ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі пояснення та копії документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію спірних ПН/РК, проте, в реєстрації було відмовлено.

30.11.2018 р. та 03.12.2018 р. позивач направив на адресу ДПС України скарги на рішення Комісії про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Дані скарги були розглянуті в строк, визначений п. 56.23 ст. 56 Податкового кодексу України та своєчасно засобами електронного зв`язку були направлені позивачу.

За результатами розгляду скарг, ДПС України відмовило ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи" у скасуванні рішень про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Також матеріалами справи встановлено, що позивач, маючи факт віднесення його до ризикових платників податків скористався альтернативним способом захисту та звернувся 09.01.2019 р. до суду з позовом про визнання протиправним рішення про віднесення його до ризикових платників.

За даним позовом було відкрито провадження у справі № 540/93/19 та 18.02.2019 р. прийнято судове рішення про задоволення позову.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 р. рішення суду першої інстанції було скасовано, а в задоволення позову ТОВ "Акумуляторно-батарейні системи" було відмовлено.

Через два місяці після одержання остаточного рішення у пов`язаній справі №540/93/19, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Мотивуючи такі дії, позивач указував, що таким чином розраховував скасувати передумову блокування податкових накладних та зменшити навантаження щодо кількості вимог та обсягу документів при подальшому судовому розгляді справи щодо зобов`язання зареєструвати податкові накладні.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, а також перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Визначаючи межі, за якими повинна розглядатися апеляція ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, колегія суддів встановила, що в основному, це перевірка законності та обґрунтованості протокольної ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Саме недослідження, апеляційною інстанцією, наведених фактів було підставою для скасування її рішення судом касаційної інстанції та звернута увага на дослідження при новому розгляді справи, саме цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 4 вказаної статті, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За приписами частин 3 та 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Досліджуючи підстави, які зазначав позивач у позові щодо дотримання ним процесуальних строків звернення до суду, колегія суддів вважає їх переконливими, з огляду на таке.

Керуючись правовими висновками Верховного Суду, що були викладені в постанові від 17.07.2019 р. у справі №640/4619, позивач вважав, що у платника податків є 1095 днів на подання позову для скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Так, у цьому рішенні, Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позову платника податків про скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН з причин пропущення, останнім, тримісячного строку звернення до суду, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, відзначив наступне.

Так, суд касаційної інстанції проаналізувавши зміст статей 102 та пунктів 56.18, 56.19 статті 56 Податкового кодексу України дійшов висновку, що ці норми по різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу, тобто існує колізія норм.

За таких підстав, Верховний Суд зробив висновок, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тобто, на думку Верховного Суду, строк для звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів.

У постанові від 11.10.2019 р. (справа №640/20468/18) Верховний Суд відступив від вищезазначеної правової позиції та сформулював нову, згідно з якої строки звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, у разі попереднього позасудового оскарження встановлюється у межах тримісячного строку з дня отримання рішення про результати розгляду скарги.

Європейський суд з прав людини вважаючи, що поновлення пропущеного строку є порушенням принципу правової визначеності, дійшов висновку, що у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим.

Зокрема, критеріями поновлення строку має бути оцінка поважності причин пропуску строку, врахування тривалості пропуску строку, а також можливих наслідків його відновлення для інших осіб.

Верховний Суд, розглядаючи питання поважності причин звернення до суду в постанові від 30.03.2020 року у справі №826/10808/18 висловив таку позицію.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Таке правове тлумачення причин пропуску строку звернення до суду, дає підстави вважати, що зміна судової практики щодо строків судового оскарження рішень контролюючого органу не повинна бути перешкодою для доступу до суду та є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Одним із критеріїв для поновлення строку звернення до суду є добросовісність заявника, а також його поведінка (пасивність чи активний захист). Як було встановлено вище, поведінка позивача щодо захисту свого порушеного права була активною, оскільки, останній, своєчасно звернувся за судовим захистом про визнання протиправним та скасування рішення про віднесення товариства до ризикових платників податків (справа №540/93/19). Варто відзначити, саме вказана обставина була підставою для зупинення платнику податків реєстрації податкових накладних.

Після отримання судового рішення, за результатом розгляду наведеної вище справи, позивач протягом двох місяців звернувся до суду з даним позовом, тобто тривалість пропуску строку не була великою.

Досліджуючи критерії істотності для позивача порушеного права, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку нереєстрації податкових накладних, шкода буде нанесена репутації позивача, а поряд з цим, його контрагенти будуть позбавлені права на податковий кредит.

Тобто, характер порушеного права та істотність порушення, мають для позивача вирішальне значення. І останнє, на що варто звернути увагу, це відсутність, у випадку поновлення строку звернення до суду, негативних наслідків для третіх осіб.

Що стосується доводів апеляційної скарги про обґрунтованість, прийнятих контролюючим органом, рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, а також про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для їх скасування та обов`язку зареєструвати, колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зупинення ДПС України реєстрації спірних податкових накладних та в подальшому відмова Комісії ГУ ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі в їх реєстрації, вчинено відповідачами без наявних на це законних підстав та всупереч нормам Конституції України та Податкового кодексу України.

На користь цього висновку, на думку колегії суддів, свідчить неналежна мотивація спірних рішень, що є актами індивідуальної дії. Відсутність такої мотивації не дає платникові податків змоги встановити дійсні підстави та причини, за яких суб`єкт владних повноважень, дійшов саме таких висновків, а суд позбавлений можливості надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Розглядаючи доводи скаржника про відсутність підстав для задоволення позову про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, що узгоджується

Керуючись статтями: 195, 308, 310, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акумуляторно - батарейні системи до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної фіскальної служби України про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 04.12.2020 року.