Рішення

від 01.12.2020 по справі 369/1421/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1421/18

Провадження № 2/369/1980/20

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2020 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Шумілову А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Київобленерго , ОСОБА_2 , третя особа Кулажинська сільська рада Київської області про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства Київобленерго , ОСОБА_2 , третя особа Кулажинська сільська рада Київської області про визнання договору недійсним та з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив суд:

Визнати недійсним з моменту укладання Договір про приєднання до електричних мереж № К-06-17-0376 від 28.07.2017 року та Додатку № 1 до Договору про приєднання до електричних мереж - Технічні умови стандартного приєднання електроустановок до електричних мереж № К-06-17-0376 на електропостачання індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між відповідачами.

Визнати недійсним з моменту укладання Договір про приєднання до електричних мереж № К-06-17-0377 від 28.07.2017 року та Додатку № 1 до Договору про приєднання до електричних мереж - Технічні умови стандартного приєднання електроустановок до електричних мереж № К-06-17-0377 на електропостачання індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між відповідачами.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що вказані договори є такими, що суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства (не відповідає Правилам приєднання до електричних мереж), а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є такими, що вчинені під впливом обману.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутність, позов просили задовольнити.

У судове засідання представник ПАТ Київобленерго не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, повідомлявся належним чином про розгляд справи.

У судове засідання представник третьої особи не з`явився, повідомлявся належним чином про розгляд справи.

У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.07.2017 року до Броварського районного підрозділу ПрАТ Київобленерго звернувся ОСОБА_2 з заявами про приєднання електроустановок певної потужності (вх. № 939 та № 940 від 27.07.2017 року) на приєднання електроустановок індивідуальних житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 , кад. № 3221284501:01:017:0059 та АДРЕСА_1 , кад. № 3221284501:01:017:0043.

До вказаних заяв було надано відповідні додатки, зокрема, ситуаційний план визначення місця розташування електроустановки, викопіювання з топографо-геодезичного плану, копії будівельних паспортів будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_1 , копії схем забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_1 , копію документу, що підтверджує право власності на земельні ділянки, паспорт і код ОСОБА_2 , витягу з Державного реєстру речових прав № 81892574 від 06.03.2017 року з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, витягу з Державного реєстру речових прав № 81885856 від 06.03.2017 року з цільовим призначенням земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

28.07.2017 року між ПрАТ Київобленерго та гр. ОСОБА_2 був укладений та підписаний з обох сторін Договір про приєднання до електричних мереж № К-06-17-0376 та Додаток № 1 до Договору про приєднання до електричних мереж - Технічні умови стандартного приєднання електроустановок до електричних мереж № К-06-17-0376 на електропостачання індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кад. № 3221284501:01:017:0043.

28.07.2017 року між ПрАТ Київобленерго та гр. ОСОБА_2 був укладений та підписаний з обох сторін Договір про приєднання до електричних мереж № К-06-17-0377 та Додаток № 1 до Договору про приєднання до електричних мереж - Технічні умови стандартного приєднання електроустановок до електричних мереж № К-06-17-0377 на електропостачання індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кад. № 3221284501:01:017:0059.

07.08.2017 року ПрАТ Київобленерго звернулось до Кулажинської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення 6 земельних ділянок у користування на умовах оренди з відповідними додатками.

27.09.2017 року Рішенням Кулажинської сільської ради № 148 Про розгляд клопотання ПрАТ Київобленерго вирішено надати ПрАТ Київобленерго дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення 6 земельних ділянок у користування на умовах оренди терміном на 49 років для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів передачі електричної та теплової енергії.

Згідно Листа № 05/362/8437 від 01.11.2017 року ПАТ Київобленерго вказано, що:

Відповідно до положень п. 1.3. Правил, електропередавальна організація не має права відмовити в приєднанні до її мереж електроустановки замовника за умови дотримання ним вимог цих Правил.

З метою приєднання до електричних мереж електроустановок об`єктів, які знаходяться на земельних ділянках з кад. № 3221284501:01:017:0059 та 3221284501:01:017:0043, замовник звернувся до Товариства з заявами про приєднання електроустановки певної потужності та надав копії документів, які підтверджують право власності земельними ділянками, цільове призначення яких у витягах з Державного реєстру речових прав вказано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно Листа № 31/15-01/04.02-2066 від 14.11.2017 року Інспекція Держенергонагляду у центральному регіоні вказано, що:

Згідно з інформацією Броварського РП ПрАТ Київобленерго інспекція встановила, що 28.07.2017 року між ПрАТ Київобленерго та гр. ОСОБА_2 був укладений та підписаний з обох сторін Договір про приєднання до електричних мереж № К-06-17-0376 та Додаток № 1 до Договору про приєднання до електричних мереж - Технічні умови стандартного приєднання електроустановок до електричних мереж № К-06-17-0376 на електропостачання індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Листа № 9523/17/9-17 від 22.12.2017 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вказано, що:

Відповідно до положень п. 1.3. Правил, електропередавальна організація не має права відмовити в приєднанні до її мереж електроустановки замовника за умови дотримання ним вимог цих Правил.

27.07.2017 року до Броварського районного підрозділу ПрАТ Київобленерго звернувся гр. ОСОБА_2 з заявами про приєднання електроустановок певної потужності (вх. № 939 та № 940 від 27.07.2017 року) на приєднання електроустановок індивідуальних житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 , кад. № 3221284501:01:017:0059 та АДРЕСА_1 , кад. № 3221284501:01:017:0043.

Разом з заявами надано копії документів, перелік яких передбачений п. 1.3. правил. У копіях наявні Будівельні паспорти на будівництво житлових будинків за адресами: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 .

Броварським районним підрозділом ПрАТ Київобленерго підготовлено договори про приєднання до електричних мереж № К-06-17-0376 від 28.07.2017 та № К-06-17-0377 від 28.07.2017 року та відповідні технічні умови на приєднання електроустановок індивідуальних житлових будинків за адресами: АДРЕСА_2 , кад. № 3221284501:01:017:0059 та АДРЕСА_1 , кад. № 3221284501:01:017:0043 Броварського району, с. Кулажинці.

Вирішуючи вказаний спір по суті, суд зазначає наступне:

За ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вказано, що:

П. 2 Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК ( 435-15 ) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

П. 4 Судам відповідно до статті 215 ЦК ( 435-15 ) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

П. 5 Відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

П. 8 Відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК ( 435-15 ) тощо).

П. 18 Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК ( 435-15 ): 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ( 254к/96-ВР )); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК ( 435-15 ) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК ( 435-15 )).

П. 20 Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК ( 435-15 ) не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

В даній справі суд зазначає, що позивачем перед судом не доведено обставин, які є підставою, як вказував позивач, для визнання вказаних договорів недійними, зокрема, не доведено суперечності вказаних договорів ЦК України та іншим актам цивільного законодавства станом на момент укладання таких договорів, не доведено наявності вироку суду у кримінальній справі для застосування судом ст. 228 ЦК України, не доведено обставин укладання вказаних договорів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не доведено наявності факту обману в діях відповідача ОСОБА_2 ..

Також позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення прав та інтересів позивача саме у зв`язку із укладанням вказаних договорів.

Фактично позивач вказує на можливе порушення його прав та інтересів в майбутньому у зв`язку із можливими запланованими діями відповідачів по справі, а не порушенням його прав та інтересів у зв`язку із укладанням цих договорів станом на час звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи вищевикладені обставини, правові норми, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 77, 80, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Київобленерго , ОСОБА_2 , третя особа Кулажинська сільська рада Київської області, про визнання договору недійсним відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Інформація про відповідача: Приватне акціонерне товариство Київобленерго , Код ЄДРПОУ 23243188, місце знаходження: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б.

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Інформація про третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Кулажинська сільська рада Броварського району Київської області, Код ЄДРПОУ 22200745, місце знаходження: Київська обл., Броварський р-н, с. Кулажинці, вул. Партизана Стригуна, буд. 3.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.