Рішення

від 07.09.2020 по справі 369/16538/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/16538/19

Провадження № 2/369/951/20

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Пінкевич Н.С.

секретаря Одинцова О.С.

за участю представника позивача Вакуленка М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства Київське лісове господарство , Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства Київське лісове господарство , Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства з позовом до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення і витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Позовні вимоги прокурор обґрунтовував тим, що на підставі рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 29 сесії 25 скликання № 3/11 від 01.03.2010 року ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності серія ЯЛ №581896 на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га за кадастровим номером 3222482001:01:007:0636, що розташована в АДРЕСА_1 . Даний акт 20.04.2010 року зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011094700933. Однак, рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 29 сесії 25 скликання № 3/11 від 01.03.2010 року сільської ради прийнято з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Факт віднесення спірної земельної ділянки, з кадастровим номером 3222482001:01:007:0636 до земель лісогосподарського призначення позивач підтверджує Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП Київське лісове господарство 2015 року, Проектом організації та розвитку лісового господарства Виробничої частини ДЛГО Київліс Державного лісогосподарського об`єднання Київліс 2004 року, Планом лісових насаджень Приміського лісництва Виробничої частини ДЛГО Київліс Київської області лісовпорядкування 2014 року, планово-картографічними матеріалами, а саме планами лісонасаджень, картами-схемами розподілу території лісгоспу. Крім того, відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 29.12.2018 року №612 спірна земельна ділянка, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, відноситься до 44 кварталу виділу 35, та відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, відноситься до 68 кварталу виділу 20 Приміського лісництва ДП Київське лісове господарство .

Відповідно до листа ДП Київське лісове господарство №02-02/879 від 14.11.2018 року спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку ДП Київське лісове господарство (квартал 68, виділ 20 Приміського лісництва ДП Київське лісове господарство ), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме планом лісонасаджень, картою-схемою розподілу території лісгоспу).

Згідно відповіді ДП Київське лісове господарство № 02-02/136 від 14.02.2019 року спірна земельна ділянка відносилась і на даний час обліковується в землях лісогосподарського призначення лісового фонду приміського лісництва , квартал 68, виділ 20 згідно матеріалів лісовпорядкування2014 року, та квартал 44, виділ 35 - по матеріалах 2003 року, а ДП Київське лісове господарство , як постійний користувач спірної земельної ділянки, листом від 02-02/136 від 14.02.2019 року повідомило, що на момент прийняття оспорюваного рішення, не надавав згоду на вилучення з постійного користування земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222482001:01:007:0636.

Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства листом №04-48/334 від 18.02.2019 року повідомило, що на момент прийняття оспорюваного рішення сільської ради погодження на вилучення з постійного користування земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3222482001:01:007:0636 - не надавало.

Також в позовній заяві було зазначено, що щодо спірної земельної ділянки не надавалося погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП Київське лісове господарство . Тому спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Всупереч чинним на час передачі земельної ділянки норм законодавства, Гореницька сільська рада передала у власність землі лісового фонду, що вказує про перевищення сільською радою її повноважень.

Крім того, всупереч вимогам ст.ст.6,14,19 Конституції України, ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу Українивідповідачем на підставі оскаржуваного рішення відведено у приватну власність спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення з порушенням порядку зміни цільового призначення, за відсутності погодження зміни цільового призначення органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Також перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури вказав, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2018 році за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій. Наведені у позовній заяві факти свідчать, на думку позивача, про об`єктивні обставини, пов`язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та захисту інтересів держави.

Позивач просив суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право; визнати незаконним та скасувати рішення 29 сесії 25 скликання Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №3/11 від 01.03.2010 року, про передачу у власність земельної ділянки громадянину України ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , визнати недійсним державний акт на право власності серія ЯЛ № 581896 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га, за кадастровим номером 3222482001:01:007:0636, витребувати на користь держави в особі Державного підприємства Київське лісове господарство з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га, за кадастровим номером 3222482001:01:007:0636, яка розташована в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засіданні представник Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не з`явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Направив до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, звертаючи увагу на те, що листом директора ДП Лісове господарство №02-1448 від 03.10.2007 року ДП Київське лісове господарство погодило вилучення з їх постійного користування земельної ділянки квартал 44 виділу 35, площею 0,8400 га, до складу якої входить і спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0636, а також просив застосувати строки позовної давності, оскільки позивачем вони пропущені без поважних причин.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 29 сесії 25 скликання № 3/11 від 01.03.2010 року ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га за кадастровим номером 3222482001:01:007:0636, що розташована в АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення 20.04.2010 року ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності серія ЯЛ №581896.

Даний акт 20.04.2010 року зареєстровано у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011094700933.

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 29.12.2018 року №612 спірна земельна ділянка, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року, відноситься до 44 кварталу виділу 35, а відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, відноситься до 68 кварталу виділу 20 Приміського лісництва ДП Київське лісове господарство .

Відповідно до листа ДП Київське лісове господарство №02-02/879 від 14.11.2018 року спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку ДП Київське лісове господарство (квартал 68, виділ 20 Приміського лісництва ДП Київське лісове господарство ), яка перебуває у постійному користуванні вказаного підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме планом лісонасаджень, картою-схемою розподілу території лісгоспу).

Судом, також, встановлено, щолистом №02-1448 від 03.10.2007 року ДП Лісове господарство погодило вилучення земельної ділянки Приміського лісництва (квартал 44), площею 0,84 га, розташованої в межах населеного пункту с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області. Як вбачається з матеріалів справи та визнається позивачем у позовній заяві спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0636 входить до кварталу 44 Приміського лісництва. При цьому, ДП Лісове господарство у своєму погодженні зазначає, що вилучення вказаної земельної ділянки, площею 0,84 га та зарахування її до земель запасу Гореницької сільської ради з послідуючим використанням для потреб не пов`язаних з веденням лісового господарства можливе за умови відшкодування збитків землекористувачу, що передбачено ст. 156, 157 Земельного кодексу України, постанови Кабінету міністрів України №284 від 19.04.1993 року та №21 від 14.01.2004 року та оформлення правовстановлюючих документів згідно чинного законодавства.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Дана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі за № 6-68цс15.

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у справах № 6-152 від 29 жовтня 2014 року, № 6-17 цс 17 від 22 лютого 2017 року.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 № 907/238/15).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15).

Таким чином, ДП Лісове господарство , починаючи з моменту погодження вилучення вказаної земельної ділянки стало відомо про можливість її виділення громадянам, оскільки ще в 2007 році ДП Лісове господарство`надало згоду на вилучення спірною земельною ділянкою, врахувавши розташування такої ділянки та неперспективність подальшого ведення лісового господарства на ній.

А прокуратура, починаючи з 2007 року, як єдина централізована система контролю, могла шляхом здійснення нагляду та перевірок отримати інформацію про наявність підстав для вилучення такої ділянки з та зарахування її до земель запасу Гореницькоої сільської ради та для прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, позивачем не наведено жодної поважної причини, яка б перешкоджала або унеможливлювала, починаючи з 2007 року здійснити таку перевірку та звернутись до суду без пропуску строку позовної давності.

Разом з цим, не здійснення прокурором своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими органами місцевого самоврядування рішеннями та перевірки законності таких рішень, є ні чим іншим, як порушенням обов`язку прокуратури, який встановлено статтею 1 Закону України Про прокуратуру (в редакції закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), а не підставою для поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 по справі №6-152цс14 та від 27.05.2014 у справі №3-23гс14 та у постановах ВГСУ від 02.03.2016 року у справі №922/2958/15, від 24.02.2016 у справі №922/3289/15.

За таких обставин, суд вважає доведеними фактпро наявність можливості дізнатись про наявність можливих порушень при прийнятті оскаржуваного рішення та факт об`єктивної його спроможності дізнатися про можливу наявність порушень раніше, а не через 9 років з моменту ухвалення оскаржуваного рішення.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідачем зазначалось про застосування наслідків спливу строку позовної давності, зокрема шляхом подання окремої заяви, так і вказівкою на дану обставину під час судового розгляду справи.

Суд зазначає, що ДП Київське лісове господарство та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за умови належного виконання покладених на них державою функцій повинно було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу видачі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області пред`явив позов в інтересах держави в серпні 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

А отже, позовні вимоги не підлягають до задоволення, з підстав спливу трьохрічного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Змістом ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно вимог ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у заявлених позовних вимогах.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 140, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 16, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в

У задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства Київське лісове господарство , Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя