Постанова

від 30.11.2020 по справі 910/19110/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа№ 910/19110/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 30.11.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020

у справі №910/19110/19 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія"

до Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович

2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 заяву позивача Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" про забезпечення позову у справі №910/19110/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" до Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна (вул. Голосіївська, буд. 17, оф. 605, м. Київ, 03039), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/19110/19 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 26.10.2019 за реєстровим №1930 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною, за яким стягувачем є Акціонерне товариство "Альфа Банк", боржником - Публічне акціонерне товариство "Волиньбакалія".

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що на час розгляду вказаної заяви спірний виконавчий напис став підставою для відкриття 16.12.2019 приватним виконавцем Таранком Д.В. виконавчого провадження №60888262 з його виконання, з метою забезпечення виконання якого було накладено арешт на майно Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" та прийнято постанову від 16.12.2019 про опис та арешт майна (коштів) заявника на оспорюваним виконавчим написом; з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може породжувати подання нових позовів, зокрема стосовно повернення майна за рахунок якого буде здійснено задоволення вимог кредитора в межах виконавчого провадження (у разі встановлення судом обставин неправомірності видачі оскаржуваного виконавчого напису), суд першої інстанції визнав обґрунтованою вимогу щодо зупинення стягнення на підставі спірного виконавчого напису.

Не погодившись з ухвалою суду, Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Волиньбакалія" про забезпечення позову.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм процесуального права. При цьому, апелянт стверджує, що заявником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Банк зауважує, що спірне майно є іпотечним і позивач добровільно, розуміючи наслідки своїх дій, уклав з відповідачем іпотечний договір. Тобто, за наявності непогашеної заборгованості за кредитним договором, сам факт застосування заходів забезпечення позову у даній справі є лише спробою відтягнути і так неминучий факт звернення стягнення на іпотечне майно; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Апелянт вказує, що позивач не надав доказів того, що саме відповідачем вчиняються дії щодо відчуження майна; ті обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог (початок процедури реалізації майна, проведення оцінки майна, призначення електронних торгів тощо), є передбаченою чинним законодавством процедурою звернення стягнення на майно, яка ніяким чином не залежить від дій відповідача, тому посилання позивача на складові процесу реалізації майна, які визначені законодавством, не можуть розцінюватись як дії відповідача, спрямовані на реалізацію майна позивача. Банк зауважує на тому, що ухвала суду першої постановлена в ході підготовчого засідання без виклику сторін, тоді як відповідно до ч. 4 ст. 140 ГПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач вважає, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову мала застосовуватись саме ця правова норма, оскільки заявником не було надано нових доказів/пояснень, а, враховуючи, що така заява вже була розглянута цим же судом раніше, очевидним є недостатність наданих пояснень та доказів, а, відтак така заява позивача мала би розглядатися у судовому засіданні з викликом сторін. На думку апелянта, застосувавши ухвалою суду заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса, суд першої інстанції фактично ототожнив заходи забезпечення позову з позовними вимогами, що суперечить ч. 11 ст. 137 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 у справі №910/19110/19; призначено до розгляду апеляційну скаргу; встановлено учасникам у справі строк подачі відзиву на апеляційну скаргу (протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали); апелянту - строк для подачі відповіді на відзив на апеляційну скаргу (протягом 5 днів з дня його отримання відзиву від відповідного учасника справи).

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 у справі №910/19110/19 зупинялось до розгляду Верховним Судом касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" у справі №910/19113/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

26.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, зокрема, просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на впровадження на території України карантину та посилаючись на положення пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, яким було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Натомість, при обґрунтуванні клопотання про поновлення строку на подання відзиву, позивачем не враховано, що 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX, частиною 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено наступне:

"Процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом."

Виходячи зі змісту частин першої, другої, четвертої статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно з пунктом 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Оскільки позивачем у встановлений Північним апеляційним господарським судом в ухвалі від 12.05.2020 строк відзиву на апеляційну скаргу не подано, не наведено причин неможливості вчинення відповідної процесуальної дії протягом тривалого часу (з 06.08.2020 по 26.10.2020), які були б зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення процесуального строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу та відмовляє у поновленні такого строку.

В судове засідання апеляційної інстанції 30.11.2020 представники позивача, третіх осіб не з`явились; треті особи про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

25.11.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з неможливістю забезпечення явки свого представника, посилаючись на виявлення та підтвердження інфекційного захворювання COVID-19 у працівників Адвокатського об`єднання "Екселенс креатівіті траст ЛО" Кобільника Р.І., Шевчука О.М., та запровадження в Адвокатському об`єднанні режиму віддаленої роботи працівників, що унеможливлює участь в судовому засіданні, яке не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Однією з таких підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, визначено першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з подальшими змінами) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 31.12.2020 на всій території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні заходи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та відповідно до п. п. 8 п. 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

В той же час, за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі Шульга проти України ).

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі Скордіно проти Італії ). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах Скордіно проти Італії , Сюрмелі проти Німеччини ).

Колегія суддів вважає, що зазначені у клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги у справі, враховуючи, що представники позивача (працівники - адвокати Адвокатського обєднання "Екселенс креатівіті траст ЛО"), не були позбавлені права і можливості звернутися до суду, у відповідності до ст. 197 ГПК України, з заявою про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із застосуванням сервісу easycon.com.ua, про що, зокрема, було повідомлено в ухвалі суду від 12.11.2020, якою призначено до розгляду апеляційну скаргу на 30.11.2020.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача, третіх осіб.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Волиньбакалія" про забезпечення позову.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Волиньбакалія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 26.10.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 1930, яким звернено стягнення на нерухоме майно ТОВ "Волиньбакалія", а саме: нежитлову будівлю, продовольчий склад з підвалом С-1, загальною площею 1235,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; продовольчий склад без підвалу М-1, загальною площею 1148,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; склад І-1, загальною площею 1027,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; земельну ділянку, площею 23069 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0030, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; земельну ділянку, площею 0,2574 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0007, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; земельну ділянку, площею 0,2295 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0029, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А, на користь Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

12.03.2020 до місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просив зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №1930, виданого 26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.; 16.03.2020 позивач подав до суду додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник у поданій заяві зазначав, що відповідачем розпочато процес реалізації майна, який незабаром буде закінчено, оскільки проведення оцінки майна та публікація оголошення про аукціон є завершальною стадією перед його продажем. Про намір реалізації майна також свідчить розміщене на сайті ДП "СЕТАМ" оголошення про дату проведення аукціону, який призначено на 23.03.2020. На підтвердження власних доводів позивачем до матеріалів заяви про забезпечення позову долучено постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про опис та арешт майна (коштів) боржника, про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, повідомлення приватного виконавця про проведену оцінку майна та визначення його вартості з метою виставлення на торги та оголошення на сайті ДП "СЕТАМ" про проведення 23.03.2020 аукціону з продажу майна. Позивач вказував, що у разі повного виконання спірного виконавчого напису таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, оскільки майно, на яке звернуто стягнення, вже буде реалізоване і з метою його повернення товариству доведеться звертатися до суду з новими позовами. Враховуючи те, що на час розгляду справи розпочато процедуру виконання спірного виконавчого напису, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі нього є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З аналізу вказаної норми вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В даному випадку позивач на підставі п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України просив зупинити стягнення, яке вже відбувається, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Разом з тим, оскільки у даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що 16.12.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 26.10.2019 №1930, вчиненого приватним нотаріусом, яким передбачено звернення стягнення на майно на користь банку, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26.10.2019 №1930, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи приватним виконавцем буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому в даному випадку суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26.10.2019 №1930, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19.

Стосовно доводів апелянта про те, що заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса фактично за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що такий засіб забезпечення позову порушує права відповідача як іпотекодержателя, який відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про іпотеку" має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Так, в даному випадку не оспорюється право банку як іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки за підставі іпотечного договору, а лише розглядається правильність вчинення виконавчого напису нотаріуса, і від цього залежить подальша можливість примусового виконання рішення на підставі цього виконавчого напису нотаріуса відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Також безпідставними є доводи відповідача про те, що суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 140 ГПК України мав розглядати клопотання позивача про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін, оскільки відповідно до наведеної норми суд у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. В даному випадку судом першої інстанції такого виняткового випадку не встановлено.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд правильно врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановив безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував ст. 136 ГПК України та обрав заходи забезпечення позову, які відповідають п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 255, 267-270, 273, 275-276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 у справі №910/19110/19 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 у справі №910/19110/19 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова