Постанова

від 02.12.2020 по справі 910/19110/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. Справа№ 910/19110/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 02.12.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.08.2020 (повний текст складено 14.08.2020)

у справі №910/19110/19 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія"

до Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович

2) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Волиньбакалія" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитро Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 26.10.2019, зареєстрований в реєстрі за № 1930, яким звернено стягнення нерухоме майно ТОВ "Волиньбакалія", а саме: нежитлову будівлю, продовольчий склад з підвалом С-1, загальною площею 1235,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; продовольчий склад без підвалу М-1, загальною площею 1148,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; склад І-1, загальною площею 1027,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; земельну ділянку, площею 23069 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0030, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; земельну ділянку, площею 0,2574 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0007, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; земельну ділянку, площею 0,2295 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0029, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А, на користь Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" таким, що не підлягає виконанню; судові витрати покласти на відповідача. Також позивачем суду надано письмову заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування позову позивач послався на таке:

- на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса № 1930 від 26.10.2019 у АТ "Альфа-Банк" були відсутні законні підстави для стягнення з ПАТ "Волиньбакалія" як забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 06.1-20/002 від 11.01.2013 заборгованості у розмірі 88451226 грн. 90 коп., оскільки минуло більше 1 року з дня виникнення права зазначеної вимоги (обов`язку внесення кожного щомісячного платежу за договором кредиту), що є порушенням вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат", аджевідповідно до приписів статті 254 Цивільного кодексу України строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку, як це передбачено графіком погашення кредиту;

- вимогу про усунення порушень за основним зобов`язанням - кредитним договором, ПАТ "Волиньбакалія" отримало від ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступник - АТ "Альфа-Банк") 23.02.2017; так кредитор змінив строк кредитування та, відповідно, днем, з якого у кредитора настало право вимоги про погашення кредиту, є 03.03.2017 і, відповідно, останнім днем вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на нерухоме майно на користь АТ "Альфа - Банк" було 03.04.2018; вказані строки встановлені статтею 88 Закону України "Про нотаріат" і порушені під час вчинення спірного виконавчого напису;

- станом на дату вчинення спірного виконавчого напису існував спір щодо стягнення вказаної заборгованості (було відкрите провадження у справі № 903/233/19), де боржник - ПАТ "Волиньбакалія", не погоджувався із заявленою до стягнення сумою заборгованості і надавав відповідні письмові пояснення та відзив на позов;

- на сьогоднішній день розмір заборгованості не відповідає сумі, зазначеній у спірному виконавчому написі, оскільки заборгованість у розмірі 88451226 грн. 90 коп. частково погашена у розмірі 39990184 грн. 88 коп. за результатами проведення 15.11.2019 електронних торгів з реалізації майна боржника, відповідно, зменшилася та не відповідає фактичним обставинам сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати за позовом покладено на позивача.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Волиньбакалія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" задовольнити: визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 26.10.2019, зареєстрований в реєстрі за № 1930, яким звернено стягнення нерухоме майно ТОВ "Волиньбакалія", а саме: нежитлову будівлю, продовольчий склад з підвалом С-1, загальною площею 1235,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; продовольчий склад без підвалу М-1, загальною площею 1148,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; склад І-1, загальною площею 1027,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; земельну ділянку, площею 23069 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0030, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; земельну ділянку, площею 0,2574 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0007, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А; земельну ділянку, площею 0,2295 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер 0710100000:11:058:0029, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А, на користь Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" таким, що не підлягає виконанню. Судові витрати (витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу) покласти на відповідача.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Зокрема скаржник зазначає, що на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса № 1930 від 26.10.2019 у АТ "Альфа-Банк" були відсутні законні підстави для стягнення з ПАТ "Волиньбакалія" як забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 06.1-20/002 від 11.01.2013 заборгованості у розмірі 88451226 грн. 90 коп., оскільки минуло більше 1 року з дня виникнення права зазначеної вимоги. Днем, з якого у кредитора настало право вимоги про погашення кредиту, є 03.03.2017 і, відповідно, останнім днем вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на нерухоме майно на користь АТ "Альфа - Банк" було 03.04.2018; вказані строки встановлені статтею 88 Закону України "Про нотаріат" і порушені під час вчинення спірного виконавчого напису;

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Тищенко А.І., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19. Призначено справу до розгляду на 02.12.2020.

26.10.2020 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скарги залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 залишити без змін.

25.11.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

25.11.2020 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшли додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 02.12.2020 представники позивача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" задовольнити

В судовому засіданні 02.12.2020 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 залишити без змін.

Треті особи в судове засідання 02.12.2020 не з`явилися.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності третіх осіб та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 11.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір № 06.1-20/002.

У відповідності до п. 1.1. Кредитного договору банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у гривні в сумі 100000000,00 грн. терміном до 31.12.2020. Позичальник зобов`язався погашати кредит, сплачувати відсотки, комісії, інші платежі та виконувати інші зобов`язання.

У випадку несплати Позичальником в належний термін будь-якої суми за Кредитним договором Позичальник сплачує Банку на його вимогу неустойку, що належить до сплати в останній робочий день кожного календарного тижня (якщо інше не погоджено з Банком) на рахунок визначений Банком з простроченої суми за період з дати прострочення оплати до дати фактичної оплати включно за ставкою, яка складається з: подвійної облікової ставки НБУ та 15% річних. Сплата неустойки не звільняє Позичальника від виконання зобов`язань Позичальника відповідно до умов цього договору. Строк позовної давності до вимог, що пов`язані з неустойкою, зазначеною в цьому пункті, а також строк нарахування такої неустойки становить три роки (п. 6.2 Кредитного договору).

Випадком невиконання Позичальником умов Кредитного договору вважається невиконання платіжних зобов`язань, а саме: Позичальник не сплачує своєчасно будь-яку суму, яку він повинен сплатити за фінансовим документом у визначених для сплаті місці, валюті (пп. (а) п. 10 Кредитного договору).

Банк має право у будь-який час після настання випадку невиконання вимагати дострокового погашення кредиту і в такому випадку кредит повинен бути достроково погашений Позичальником зі сплатою всіх належних до сплати процентів та інших платежів, передбачених договором (пп. (iv) п. 10.2 Кредитного договору).

Додатковою угодою №1 від 28.02.2013 до Кредитного договору сторони узгодили графік погашення кредиту з кінцевим терміном до 31.12.2020.

Для забезпечення виконання позичальником (TOB "ПАККО Холдинг") забезпеченого зобов`язання за кредитним договором, між банком (ПАТ "Укрсоцбанк") та ПАТ "Волиньбакалія" 11.03.2013 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Ариванюк H.A., зареєстрований в реєстрі за № 677.

Відповідно до п. 1.2. іпотечного договору від 11.03.2013 предметом іпотеки є:

- нежитлова будівля, продовольчий склад з підвалом С-1, загальною площею 1235,6 м кв., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А;

- продовольчий склад без підвалу М-1, загальною площею 1148,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А;

- склад 1-1, загальною площею 1027,3 м кв., що знаходиться за адресою: що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А;

- земельна ділянка площею 2,3069 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0030, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А;

- земельна ділянка площею 0,2574 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0007, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А;

- земельна ділянка площею 0,2295 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0029, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А, на користь Акціонерного товариства "Альфа - Банк".

Вартість предмета іпотеки на момент укладення договору іпотеки складала 13746600,00 грн.

Умови передачі Об`єкта нерухомості в іпотеку та звернення стягнення на предмет іпотеки регулюються розділом 5 іпотечного договору, відповідно до умов пункту 5.1 якого у разі настання будь-якого випадку невиконання Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки чи його частину у будь-який спосіб, дозволений законодавством України, чинним а дату прийняття рішення про звернення стягнення, зокрема, але не обмежуючись, шляхом позасудового врегулювання на підставі положень п. 5.2 іпотечного договору та/або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, та/або звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, в тому числі шляхом звернення у власність банку.

Внаслідок невиконання ТОВ "Пакко Холдинг" умов кредитного договору №06.1-20/002 від 11.01.2013 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" (Поручитель) 92770022,62 грн. заборгованості, яка складалася з:

- 63450000,00 грн. заборгованості по кредиту,

- 16562543,69 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом,

- 7674577,46 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту,

- 5082901,47 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків (з врахуванням заяви від 26.10.2018 та пояснення від 03.10.2018).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 у справі № 903/614/17, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019, позов задоволений частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 88451226,90 грн., з них 63450000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 16562543,69 грн. заборгованості з відсотків за користування кредитом, 5070562,11 грн. пені по тілу кредиту, 3368121,10 грн. пені по відсотках, 590470,15 грн. витрат зі сплати судового збору, в решті позову відмовлено.

Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до приватного виконавця Ковальського М.Р. із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду № 903/614/17-2 від 01.02.2019.

04.06.2019 приватним виконавцем Ковальським М.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59273186 з виконання наказу №903/614/17-2, виданого 01.02.2019 Господарським судом Волинської області.

15.10.2019 рішенням №4/2019 Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Альфа-Банк" та Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" затверджено Передавальний акт, за змістом якого 15.10.2019 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" перейшли усі права та обов`язки як до Банка-правонаступника, від Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" як Банка, що приєднався.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків Банку, що приєднується, виникає у Банка-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банка-правонаступника. Банк - правонаступник у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набуває обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

З урахуванням викладеного Акціонерне товариство "Альфа-Банк" є правонаступником Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" у відносинах із відповідачем, пов`язаних із укладенням та виконанням наведених вище кредитного договору та іпотечного договору.

26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною вчинено Виконавчий напис (надалі по тексту - "Виконавчий напис"), зареєстрований в реєстрі за № 1930, яким звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме:

- нежитлова будівля, продовольчий склад з підвалом С-1, загальною площею 1235,6 м кв., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А;

- продовольчий склад без підвалу М-1, загальною площею 1148,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21А;

- склад 1-1, загальною площею 1027,3 м кв., що знаходиться за адресою: що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А;

- земельна ділянка площею 2,3069 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0030, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А;

- земельна ділянка площею 0,2574 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0007, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А;

- земельна ділянка площею 0,2295 га, цільове призначення: для обслуговування виробничої бази, кадастровий номер: 0710100000:11:058:0029, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Клима Савура, 21 А.

До матеріалів справи із супровідним листом від 07.07.2020 № 47/01-16 приватним нотаріусом Шевченко Інною Леонтіївною на адресу суду надіслано засвідчені належним чином копії документів, на підставі яких було вчинено спірний виконавчий напис від 26.10.2019 № 1930:

- виконавчий напис від 26.10.2019 , зареєстрований у реєстрі за № 1930;

- Іпотечний договір від 11.03.2013, укладений між ВАТ "Волиньбакалія" та ПАТ "Укрсоцбанк", зареєстрований у реєстрі за № 678;

- Інформаційні довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, видані 26.10.2019 за серіями та номерами бланків ВТВ958068, ВТВ 958069, ВТВ 958070, ВТВ 958071, ВТВ 958072, ВТВ 958073;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим номером 0710100000:11:058:0029 площею 0,2295 га за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, земельна ділянка 21а ;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим номером 0710100000:11:058:0007 площею 0,2574 га за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, земельна ділянка 21а ;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - будівлі прохідної У-2 загальною площею 12, 3 кв. м за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, будинок 21а;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна- гаражу цегляного на 5 автомобілів /Л-1/ загальною площею 241, 1 за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, будинок 21а;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна- будівлі складу Т-2 загальною площею 190, 1 кв. за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, будинок 21а;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна- офісних приміщень /літера Б-3/ загальною площею 2041, 8 кв. м. за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, будинок 21а;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна- офісних приміщень /літера Б-3/ загальною площею 2041, 8 кв. м за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, будинок 21а;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна- нежитлової будівлі, продовольчого складу з підвалом С-1 загальною площею 1235,6 кв. м за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, будинок 21а;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна- продовольчого складу без підвалу М-1 загальною площею 1148,5 кв. м за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, будинок 21а;

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - складу 1-1, загальною площею 1027,3 кв. м за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Клима Савура, будинок 21а;

- заява АТ "Альфа-Банк" від 24.10.2019 № 135384 про вчинення виконавчого напису на копії Іпотечного договору, який посвідчений 11.032013 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюком Т.О. та зареєстрований у реєстрі за № 677, про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку;

- Іпотечний договір, укладений між ВАТ "Волиньбакалія" та ПАТ "Укрсоцбанк", посвідчений 11.032013 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюком Т.О. та зареєстрований у реєстрі за № 677;

- кредитний договір № 06.1-20/002, укладений 11.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" як Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" як Позичальником;

- Додатки № 1, № 2, № 3 до кредитного договору № 06.1-20/002, укладений 11.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" як Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" як Позичальником;

- Додаткові угоди № 1, № 2, № 3 від 28.02.2013 до кредитного договору № 06.1-20/002, укладений 11.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" як Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" як Позичальником;

- копія постанови Великої палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 913/3006/17;

- копія постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 903/614/17;

- копія постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 903/614/17;

- копія рішення Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 у справі № 903/614/17;

- довідка АТ "Альфа-Банк" як правонаступника АТ "Укрсоцбанк" від 24.10.2019 про розмір стягнутої рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 у справі № 903/614/17 заборгованості за кредитним договором № 06.1-20/002, укладеним 11.01.2013;

- письмова вимога від 11.09.2019 № 02.01-02/68-1546 від АТ "Укрсоцбанк" на адресу ПАТ "Волиньбакалія" та ТОВ "ПАККО Холдинг" про усунення порушень основного зобов`язання, що виникло за кредитним договором № 06.1-20/002, укладеним 11.01.2013, у порядку вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку";

- описи вкладень до цінних листів на юридичні адреси ПАТ "Волиньбакалія", ТОВ "КМ-Холдинг", ТОВ "ПАККО Холдинг" (щодо відправлення поштовою кореспонденцією письмової вимоги від 11.09.2019 № 02.01-02/68-1546 від АТ "Укрсоцбанк" на адресу ПАТ "Волиньбакалія" та ТОВ "ПАККО Холдинг" про усунення порушень основного зобов`язання, що виникло за кредитним договором № 06.1-20/002 від 11.01.2013);

- фіскальні чеки щодо цінних листів на юридичні адреси ПАТ "Волиньбакалія", ТОВ "КМ-Холдинг", ТОВ "ПАККО Холдинг" (щодо відправлення поштовою кореспонденцією письмової вимоги від 11.09.2019 № 02.01-02/68-1546 від АТ "Укрсоцбанк" на адресу ПАТ "Волиньбакалія" та ТОВ "ПАККО Холдинг" про усунення порушень основного зобов`язання, що виникло за кредитним договором № 06.1-20/002 від 11.01.2013);

- рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (цінних листів на юридичні адреси ПАТ "Волиньбакалія" та ТОВ "ПАККО Холдинг");

- довіреність від 22.10.2019, реєстровий номер 10689, щодо права представництва інтересів АТ "Альфа-Банк";

- Передавальний акт (за змістом якого 15.10.2019 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" перейшли усі права та обов`язки як до Банка-правонаступника, від Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" як Банка, що приєднався), затверджений 15.10.2019 рішенням № 4/2019 Загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Альфа-Банк" та Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера Акціонерного товариства "Укрсоцбанк";

- Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо АТ "Альфа-Банк";

- копія паспорта представника АТ "Альфа-Банк" за довіреністю від 22.10.2019, реєстровий номер 10689;

- копія картки фізичної особи - платника податків представника АТ "Альфа-Банк" за довіреністю від 22.10.2019, реєстровий номер 10689;

- скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) щодо представника АТ "Альфа-Банк";

- Інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 26.10.2019.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, або не була безспірною; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості саме станом на дату вчинення виконавчого напису; не довів факту порушення під час вчинення спірного виконавчого напису встановленого статтею 88 Закону трирічного строку звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що 11.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАККО Холдинг" (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір № 06.1-20/002, який з січня 2017 року перестав виконуватися позичальником - ТОВ "ПАККО Холдинг".

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та сторонами не заперечуються, скаржником не спростовано.

Для забезпечення виконання позичальником (TOB "ПАККО Холдинг") забезпеченого зобов`язання за кредитним договором, між банком (ПАТ "Укрсоцбанк") та ПАТ "Волиньбакалія" 11.03.2013 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Ариванюк H.A., зареєстрований в реєстрі за № 677.

Внаслідок невиконання Позичальником умов кредитного договору №06.1-20/002 від 11.01.2013 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" (Поручитель) 92770022,62 грн. заборгованості, яка складалася з:

- 63450000,00 грн. заборгованості по кредиту,

- 16562543,69 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом,

- 7674577,46 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту,

- 5082901,47 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків (з врахуванням заяви від 26.10.2018 та пояснення від 03.10.2018).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 у справі № 903/614/17, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019, позов задоволений частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь Позивача 88451226,90 грн., з них 63450000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 16562543,69 грн. заборгованості з відсотків за користування кредитом, 5070562,11 грн. пені по тілу кредиту, 3368121,10 грн. пені по відсотках, 590470,15 грн. витрат зі сплати судового збору, в решті позову відмовлено.

04.06.2019 приватним виконавцем Ковальським М.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59273186 з виконання наказу №903/614/17-2, виданого 01.02.2019 Господарським судом Волинської області.

Відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до положень статей 73-74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як зазначено вище, у заяві від 27.05.2020 про зміну підстав позову позивач послався на те, що нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором кредитором здійснено невірно та, відповідно, є невірною їх сума у виконавчому написі. Так, позивач вказав, що Банк нарахував заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 30.01.2017 по 19.07.2018 в сумі 16 562 543 грн. 69 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.11.2016 по 19.07.2018 в сумі 5 070 562 грн. 11 коп., пеню за прострочення повернення відсотків за період з 07.07.2015 по 19.07.2018 в сумі 3 368 121 грн. 10 коп. Враховуючи правову позицію Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п. 91 постанови), відсотки обмежуються періодом нарахування по дату пред`явлення вимоги (13.02.2017 включно), тобто з дати виникнення прострочки за період з 31.12.2016 по 30.01.2017 на суму 238 268 грн. та за період з 31.01.2017 по 13.02.2017 на суму 160 387 грн. За доводами позивача загальна сума нарахованих відсотків за період прострочення сплати кредиту становить 398656 грн. 18 коп., а не 16 562 543 грн. 69 коп., а тому неправомірним є включення відсотків у розмірі 16 562 543 грн. 69 коп. в суму заборгованості, на яку вчинено виконавчий напис.

Щодо розміру нарахованої Банком пені позивач також заперечив, посилаючись на те, що Банком пропущено спеціальний річний строк позовної давності, встановлений положеннями п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, оскільки з позовом про стягнення останньої Банк звернувся лише 28.03.2019.

Крім того, позивач зазначив, що вимога про нарахування щодо стягнення пені за прострочення повернення відсотків за кредитом після спливу строку кредитування є необґрунтованою, оскільки право Банка нараховувати проценти припинилося зі спливом строку кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №3444/9519/12) і Банком також пропущено спеціальний річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені.

Щодо посилання скаржника у справі на відсутність статусу преюдиціальних фактів, встановлених рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 у справі № 903/614/17, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019, зокрема, щодо розміру стягнутих судом процентів та пені і необхідності повторного доведення обґрунтованості їх розміру, судова колегія зазначає наступне.

Процесуальне судочинство визначає основне правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Правова доктрина виокремлює наступні ознаки преюдиції:

- зазначені обставини беруться до уваги, коли вони встановлені не лише рішенням суду окремої юрисдикції (окремо господарським або адміністративним судом), але й рішенням суду іншої ланки судової системи;

- судове рішення повинно бути таким, що набрало законної сили;

- під рішенням маються на увазі також проміжні та допоміжні акти, у випадку, якщо в них належним чином розглянуто спірне питання;

Сторонами у справі мають бути ті ж особи/особа, стосовно яких встановлено обставини, однак суб`єктний склад сторін у справі не обов`язково має бути повністю тотожним (постанова Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі №6-490цс17); у разі скасування рішення, яке встановлює преюдицію, вникають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.

Отже, преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі (постанова Верховного Суду у справі №234/16272/15-ц).

У дослідженні обставин даної справи № 910/19110/19 суд вважає за необхідне звернути увагу на необхідність розмежування самого поняття встановлених судом фактів та обставин від їх юридичної оцінки, наданої судом, стосовно якої преюдиція законом не передбачена.

Безпосередність дослідження та встановлення судом обставин як умова надання їм преюдиціального значення в іншій справі була і залишається нечіткою вимогою. Формальні, зовнішні ознаки її виконання (формулювання, якими суд описує встановлення певних обставин,і навіть посилання на докази, оцінені судом для встановлення цих обставин) самі собою не є достатнім критерієм для визначення того, чи може бути надане преюдиціальне значення викладеним у судовому рішенні фактам.

Обов`язковість фактів, встановлених в одній судовій справі, для вирішення іншої справи, слід встановлювати із з`ясуванням співвідношення доктрини про преюдицію з принципом resjudicata та окресленням умов, за яких фактам може бути надане преюдиціальне значення.

У постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 Велика Палата Верховного Суду розтлумачила правила про преюдицію таким чином: "Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що відображено у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи" (пункт 32 постанови). Вказана постанова наголошує на безпосередності дослідження і встановлення судом обставин як умов надання їм преюдиціального значення, адже це у процесуальному законі не закріплено.

Про розмежування обставин і їх правової оцінки, а також про необхідність участі особи, стосовно якої встановлено певну обставину, як умову її преюдиціального значення вказано безпосередньо у процесуальному законі.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц виклала такі висновки: "Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні, тому немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. У разі преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображено в мотивувальній частині судового акта".

Також у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 Верховний Суд, відзначаючи преюдиціальні факти серед підстав звільнення від обов`язку доказування, водночас вказав на те, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суд у цій постанові наголосив на тому, що суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом того самого питання між тими самими сторонами. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад справи. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Таким чином, преюдиціальність стосується виключно фактів, а не правовідносин.

Чинним процесуальним законодавством та правовою доктриною преюдиційності не передбачається наявність сумніву у забезпеченні змагальності в більш ранній цивільній чи господарській справі і на цій підставі заперечення преюдиції в наступній цивільній або господарській справі з огляду на те, що стандарти доведення в цих процесах значною мірою близькі, а дія принципу resjudicata виключатиме стосовно чинного судового рішення сумніви як з приводу змісту самого вольового акту, так і з приводу дотримання процесуальних вимог, у рамках яких суд прийняв рішення.

Таким чином, надання позивачем у справі № 910/19110/19 розрахунків, які, на його думку, спростовують оцінку судом у межах розгляду справи № 903/614/17 розміру заборгованості позичальника - ТОВ "Пакко Холдинг", не є спростуванням встановленого судом факту - порушення позичальником умов кредитного договору, на що позивач і не посилається, а є спробою здійснити переоцінку конкретних доводів та доказів у правовідносинах між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Пакко Холдинг" виключно з урахуванням судової практики, яка існувала станом на дату прийняття рішення суду у справі № 903/614/17.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України у такому випадку не наділяє господарський суд правом переоцінки доказів у іншій справі з урахуванням судової практики у господарських спорах, яка існувала станом на дату прийняття попереднього за часом рішення і на підставі якої позивач просить змінити сутність підходу до оцінки доказів у справі № 903/614/17.

Інші доводи скаржника, зокрема, такі, як сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення пені, взагалі не можуть бути піддані оцінці судами у межах розгляду справи № 910/19110/19, оскільки процедура подання заяви про застосування позовної давності та наслідки спливу вказаного строку не можуть бути застосовані у процесі розгляду справи № 910/19110/19 внаслідок обмеження предметом позову.

Факт порушення позичальником - ТОВ "Пакко Холдинг", умов кредитного договору скаржник не оспорює та у своїй апеляційній скарзі не спростовує.

Після отримання від ПАТ "Укрсоцбанк" вимоги про необхідність виконання умов кредитного договору внаслідок їх порушення позичальником ТОВ "КМ-Холдинг" не ініційовано жоден судовий процес, у якому позивач намагався б спростувати факт наявності заборгованості за договором кредиту або її фактичний розмір.

Судова колегія акцентує увагу на тому факті, що позивач у справі - ТОВ "КМ-Холдинг", не є стороною кредитного договору, проте є іпотекодавцем за Іпотечним договором від 01.03.2013, укладеним між ТОВ "КМ-Холдинг" та ПАТ "Укрсоцбанк", зареєстрований у реєстрі за № 236.

Для розуміння суті іпотеки статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Навіть з визначення іпотеки як застави нерухомого майна очевидно, що ключову роль у розумінні іпотечних правовідносин та встановлення певних гарантій несуть її учасники - іпотекодавець, іпотекодержатель, боржник.

Суб`єктний склад іпотечних правовідносин дозволяє виявити гарантії кожної зі сторін під час укладення, виконання та припинення іпотеки.

Щодо гарантій іпотекодержателя, законодавець, розуміючи ризик неотримання коштів від боржника, які забезпечуються іпотекою, та з метою нівелювання негативних наслідків такого неповернення, наділив іпотекодержателя найбільш широкими гарантіями, що підтверджується, зокрема, тим, що частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

З урахуванням викладеного вище судами приймаються до уваги та не підлягають повторному доведенню факти, встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 у справі №903/614/17, зокрема, щодо наявності та розміру заборгованості за кредитним договором №06.1-20/002 від 11.01.2013.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (далі за текстом - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 (далі за текстом - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виниклоу стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником (п. 19 ст. 34 Закону).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів встановлене Главою 14 Закону та Главою 16 розділу ІІ Порядку.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі за текстом - Перелік).

Статтею 88 Закону визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів вказаної норми нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить ідентичні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку. При цьому Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, він вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Як вбачається із матеріалів справи, 26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною вчинено Виконавчий напис (надалі по тексту - "Виконавчий напис"), зареєстрований в реєстрі за № 1930, яким звернуто стягнення на належне позивачеві нерухоме майно.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Як зазначалось вище, до матеріалів справи із супровідним листом від 07.07.2020 № 47/01-16 приватним нотаріусом Шевченко Інною Леонтіївною на адресу суду надіслано засвідчені належним чином копії документів, на підставі яких було вчинено спірний виконавчий напис від 26.10.2019 № 1930.

Вказані документи відповідають Переліку і ця обставина позивачем у справі не спростована.

Спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.

Судовою колегією досліджено також і доводи скаржника про те, що на момент вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса № 1930 від 26.10.2019 у АТ "Альфа-Банк" були відсутні законні підстави для стягнення з ПАТ "Волиньбакалія" заборгованості за кредитним договором у розмірі 88 451 226 грн. 90 коп., оскільки минуло більше 1 року з дня виникнення права зазначеної вимоги (обов`язку внесення кожного щомісячного платежу за договором кредиту). На думку позивача у справі, вказана обставина є порушенням вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат", аджевідповідно до приписів статті 254 Цивільного кодексу України строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку, як це передбачено графіком погашення кредиту.

В аспекті дослідження дати виникнення у відповідача права на вимогу до позивача як до іпотекодавця за іпотечним договором судова колегія погоджується із доводами скаржника щодо того, що вимогу про усунення порушень за основним зобов`язанням - кредитним договором, ПАТ "Волиньбакалія" отримало від ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступник - АТ "Альфа-Банк") 23.02.2017. Відповідачем у справі не спростовано дати надсилання адресатові та дати отримання вказаної вимоги позивачем.

Щодо строків звернення кредитора (стягувача) до нотаріуса для вчинення виконавчого напишу на борговому документі (ст. 88 Закону), судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

У своїй постанові від 02.07.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/3006/17 зробила висновок, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою Цивільним кодексом України. Таким чином, загальний строк для такого звернення становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що встановлення скороченого строку (1 рік) для звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису у відносинах за участю юридичних осіб має ознаки дискримінації.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у вказаній вище справі, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц, від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 та від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц.

При цьому інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.

Якщо порушення Порядку, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених ст. 88 Закону України "Про нотаріат", та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 2 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

З урахуванням викладеного вище судова колегія дійшла до переконання про недоведеність матеріалами справи, її фактичними обставинами факту порушення під час вчинення виконавчого напису вимог статті 88 Закону щодо строків вчинення виконавчого напису, оскільки днем, з якого у кредитора настало право вимоги про погашення кредиту, є 03.03.2017 і, відповідно, останнім днем трирічного строку (з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду) для вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на нерухоме майно позивача на користь АТ "Альфа - Банк" було 02.03.2020.

Не можуть бути підставою для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, й доводи скаржника про те, що на сьогоднішній день розмір заборгованості не відповідає сумі, зазначеній у спірному виконавчому написі, оскільки заборгованість у розмірі 88 451 226 грн. 90 коп. частково погашена у розмірі 39 990 184 грн. 88 коп. за результатами проведення 15.11.2019 електронних торгів з реалізації майна боржника, відповідно, зменшилася та не відповідає фактичним обставинам сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі.

Сам скаржник зазначає, що частково стягнута рішенням суду сума заборгованості була частково сплачена пізніше дати вчинення виконавчого напису і станом на 26.10.2019 залишалася незмінною, тобто такою, яка зазначена у рішенні Господарського суду Волинської області від 10.10.2018 у справі № 903/614/17 (88 451 226,90 грн., з них 63 450 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 16 562 543,69 грн. заборгованості з відсотків за користування кредитом, 5 070 562,11 грн. пені по тілу кредиту, 3 368 121,10 грн. пені по відсотках, 590 470,15 грн. витрат зі сплати судового збору).

Враховуючи все вище викладене в сукупності, судова колегія дійшла до переконання, що скаржник у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення, або не була безспірною; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості саме станом на дату вчинення виконавчого напису; не довів факту порушення під час вчинення спірного виконавчого напису встановленого статтею 88 Закону трирічного строку звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Судова колегія звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 заяву позивача Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" про забезпечення позову у справі №910/19110/19 задоволено, до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/19110/19 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 26.10.2019 за реєстровим № 1930 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною, за яким стягувачем є Акціонерне товариство "Альфа Банк", боржником - Публічне акціонерне товариство "Волиньбакалія".

Частиною 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Проте, судовою колегією встановлено, що в резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 не зазначено відомостей про скасування заходів забезпечення позову, у зв`язку із чим рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 - підлягає зміні, з викладенням резолютивної частини рішення у наступній редакції: У задоволенні позову відмовити повністю. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 . В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 - залишається без змін.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Волиньбакалія" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2020

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/19110/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/19110/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови підписано 21.12.2020 (після виходу судді-учасника Яковлєва М.Л. з відпустки).

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко