Постанова

від 02.12.2020 по справі 910/9484/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. Справа№ 910/9484/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Вага Віра Вікторівна

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.12.2020 року у справі №910/9484/18 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020, повний текст якого складено 17.03.2020

у справі №910/9484/18 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА"

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про визнання відсутнім права.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі-відповідач) про визнання відсутнім права.

Відповідно до уточненої позовної заяви №194 від 25.07.2018 позивач виклав позовні вимоги в наступній редакції: визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як перевізника за договором №502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2016року до договору №502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року (далі - Договір), права вимоги на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА", як замовника по Договору, провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: №76673359, №76673912, №76682715, №76671841, №76669522, №76673813, №76673938, №76678267, №76673821, №76677319, №76672955, №76673870, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764, №76672914, №76671957, №76673078, №76672260, №76677566, №76669431, №76678069, №76672310, №76682772, за наявності форс-мажорних обставин, зокрема, дій держави України, пов`язаних з вжиттям заходів забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/3353/18, які поєднані в часі з моментом дії вказаної форс-мажорної обставини (перешкоди).

Позовні вимоги мотивовані порушенням перевізником (відповідачем) прав і законних інтересів замовника (позивача), оскільки позивач вважає, що він звільняється від виконання своїх зобов`язань за Договором в частині відшкодування перевізнику витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, а саме провізних платежів за затримку цистерн/вагонів, за наявності форс-мажорних обставин, зокрема, дій держави України, пов`язаних з вжиттям заходів забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, які поєднані в часі з моментом дії вказаної форс-мажорної обставини (перешкоди).

13.12.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову. Зазначеною заявою позивач просив не змінюючи підстав позову, користуючись правами, передбаченими ст. 46 ГПК України, змінити предмет позову у справі №910/9484/18 шляхом зобов`язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", як перевізника за договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року утриматися від вчинення дій по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансРейл Україна", як замовника по договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: № 76673359, № 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069. № 76672310, № 76682772 за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/9484/18 позов задоволено повністю. Зобов`язано Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03038, м. Київ, вул. Федорова, буд. 32; код ЄДРПОУ ВП 40123465), як перевізника за Договором №502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до Договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року утриматися від вчинення дій по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 7А; ідентифікаційний код 21653947), як замовника по Договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до Договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: № 76673359, № 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069. № 76672310, № 76682772 за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року.

Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" 1762,00 грн. (судового збору).

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги. Також суд першої інстанції вказав на те, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій по стягненню з нього плати провізних платежів за затримку відповідних цистерн/вагонів за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року, відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити реальне поновлення у порушених правах, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/9484/18 в частині задоволення позову та прийняти у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Крім того, скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а також оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Також скаржник стверджує, що суд першої інстанції задовольнив вимогу, яка не передбачена ні Законом, ні Договором, не може реально змінювати прав та обов`язків учасників справи, оскільки, відповідно до п.3.1 Договору, розрахунки здійснюються через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ Укрзалізниця .

Крім того, скаржник зазначає, що сертифікат ТПП України № 3100-19-0201 від 05.06.2019 стосується звільнення від відповідальності за п.2.2.9 Договору (вжиття заходів усунення причин затримки вагонів і контейнерів), а не зобов`язань з оплати послуг по Договору.

Теж скаржник звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, які викладенні у постановах від 20.09.2019 по справі №910/7230/18, від 16.10.2018 по справі №910/7238/18, від 18.09.2019 по справі №911/341/18, від 12.08.2019 по справі №927/4/8, від 11.07.2019 по справі №906/168/18, від 22.08.2018 по справі №925/1265/16, від 05.06.2018 по справі №338/180/17, від 11.09.2018 по справі №905/1926/16, від 30.01.2019 по справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 по справі №916/3156/17.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020, справу №910/9484/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Кропивна Л.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/9484/18 залишено без руху, а також повідомлено Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме про необхідність подати докази сплати судового збору у розмірі 2 643,00 грн.

02.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 продовжено Акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" строк на усунення встановлених ухвалою суду від 25.08.2020 при поданні апеляційної скарги недоліків на 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а також попереджено Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення апеляційної скарги.

28.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору у сумі 2 643,00 грн.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3480/20 від 29.98.2020, у зв`язку з перебуванням судді Кропивної Л.В., яка не є суддею-доповідачем у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9484/18.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/9484/18, а також розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/9484/18 призначено на 03.11.2020.

09.10.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

03.11.2020 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Яковлєва М.Л. (з 02.11.2020 - 06.11.2020) у щорічної додатковій відпустці та перебуванням судді Куксова В.В. з 27.10.2020 на лікарняному.

У зв`язку з виходом судді Яковлєва М.Л. з відпустки 09.11.2020 та перебуванням до теперішнього часу судді Куксова В.В на лікарняному, а також з метою вирішення питання щодо подальшого розгляду справи, розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4322/20 від 09.11.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9484/18.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/9484/18, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 09.11.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/9484/18 прийняти до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І., а також розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/9484/18 призначено на 02.12.2020 о 14:55 год.

02.12.2020 в судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

В свою чергу, представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 15.12.2016 між позивачем, як замовником, та Публічним акціонерним товариством "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як перевізником, був укладений Договір № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15.12.2016 (далі - Договір), до якого вносились зміни Додатковими угодами № 1 від 11.12.2017, № 2 від 27.12.2017.

Згідно із п.1.1 Договору, цей договір регулює відносини сторін, пов`язані з організацією перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України у міжнародному залізничному вантажному сполученні, наданням додаткових послуг, пов`язаних із цими перевезеннями, і оплатою їх замовником за встановленими тарифами.

Відповідно до п.1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2017 до Договору), діяльність сторін регулюється цим Договором, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС) при перевезеннях з оформленням накладної СМГС, ЦІМ/СМГС, Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) при перевезеннях з оформленням накладної ЦІМ, Тарифною політикою залізниць держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на відповідний фрахтовий рік (далі - Тарифна політика), міжнародними договорами та чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.10 Договору передбачено, що замовник зобов`язується відшкодувати витрати ПАТ "Укрзалізниця", пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, які експедируються замовником, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів при прийомі вагонів на вхідних станціях України; закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримку вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками.

Як свідчать матеріли справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/3353/18 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно - експедиційна компанія "Енерготранс" (далі - ТОВ "ТЕК "Енерготранс") про вжиття заходів забезпечення позову та на період розгляду вказаної справи, в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 2 630 742,94 російських рублів (що еквівалентно 1 215 113,86 грн. станом на 23.03.2018, відповідно до офіційного курсу НБУ) накладено арешт на належне Закритому акціонерному товариству "РТХ-Логістик" (115432, Російська Федерація, м. Москва, просп. Андропова, буд. 18, корп. 1, кімн. 41, прим. XV; код 1027739002466) (далі - ЗАТ "РТХ-Логістик") майно в тому числі, але не виключно, на залізничні вагони: №76671841, №76669431, №76669522, №76671957, №76672047, №76672260, №76673078, №76673813, №76673938, №76677566, №76678069, №76669373, №76671403, №76672575, №76672823, №76673201, №76673243, №76673268, №76673359, №76673854, №76673912, №76674019, №76674050, №76674126, №76678259, №76678267, №76682715, №76677541, №76678242, №76672179, №76672518, №76672682, №76672914, №76672948, №76673953, №76678465, №76677517, №76678127, №51895308, №76672310, №76672955, №76673821, №76673870, №76677319, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764, №76682772, №76672088, №76677442, до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18 заборонено Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" здійснювати перевезення (переміщення) залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України згідно переліку які є власністю Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/3353/18 заборонено Державній фіскальній службі України та її підрозділам (митницям та митним постам) здійснювати митне оформлення та надання дозволу на переміщення залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України згідно переліку, які є власністю Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Так, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/3353/18, Публічним акціонерним товариством "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", по станції Хутір-Михайлівський та станції Конотоп затримано рух 51 цистерни, що належать на праві власності ЗАТ "РТХ-Логістик", з яких 25 цистерн/вагонів, а саме: по станції Хутір-Михайлівський вагони/цистерни: №76673359, №76673912, №76682715 - з газом, №76671841, №76669522, №76673813, №76673938, №76678267, №76673821, №76677319, №76672955, №76673870, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764 - порожні цистерни, а по станції Конотоп: №№: 76672914, 76671957, 76673078, 76672260, 76677566, 76669431, 76678069, 76672310, 76682772 - порожні цистерни, експедируються Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" на підставі Договору.

Обставини щодо експедирування вказаних 25 цистерн/вагонів Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (позивачем) на підставі Договору, укладеного з Публічним акціонерним товариством "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", підтверджуються накладними СМГС № 47017, 47034, 461988, 46837, 46838, 46792, 46823, 46826, 46932, 46933, 46931, 46930, 46763, 46854, 46856, 46860, 46862, 46868, 46881, 46888, 46940.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду позивач зазначив, що відповідач не вчиняє дій з перевезення (переміщення) залізничних вагонів, на які накладено арешт згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, за межі України, чим виконує відповідне рішення суду, яке є обов`язковим до виконання на всій території України.

В той же час, відповідач своїми діями, такими як: складання акту загальної форми № 253 Нак. 15-50 від 06.04.2018, в якому визначені суми плати за затримку вантажу в сумі 1 949,79 швейцарських франка; викладеними твердженнями у листах № М-7/1846 від 05.05.2018, № ЦМ-12/188 від 31.05.2018 і № ЄРЦ-05/4369-Е від 05.07.2018 щодо обов`язку замовника (позивача) відшкодувати перевізнику всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу по причині, не залежній від перевізника; списання коштів в сумі 51 861,72 грн (з яких: плата за затримку (код 14) - 51719,66 грн, збір за інформацію (код 43) - 142,06 грн) з особового рахунку № НОМЕР_1 позивача, відкритого у Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Публічного акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", наголошував позивачу на необхідності відшкодування перевізнику усіх витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, зокрема додаткових зборів, внаслідок затримки цистерн, таких як плата за охорону вантажу, маневрова робота та інші.

В свою чергу, позивач листами № 76 від 11.04.2018, № 113 від 22.05.2018, № 123 від 08.06.2018 повідомив відповідача, що ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" приймаються всі доступні заходи щодо продовження руху цистерн, затриманих згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, що ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" не має ніякого зв`язку з затримкою цистерн, що по суті це є форс-мажорними обставинами, а тому просив відповідача не нараховувати ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" плату за затримку цистерн, також наголошував, що ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" не є стороною судового спору у справі № 910/3353/18 і не з причин його діяльності затримані цистерни, які експедируються замовником.

Позивач вважає, що вищенаведеними діями відповідач (перевізник) порушує права і законні інтереси позивача як сторони (замовника) Договору, який звільняється від виконання своїх зобов`язань за Договором в частині відшкодування перевізнику витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, а саме провізних платежів за затримку цистерн/вагонів, за наявності форс-мажорних обставин, визначених п. 5.1 Договору, зокрема, дій держави України, пов`язаних з вжиттям заходів забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, які поєднані в часі з моментом дії вказаної форс-мажорної обставини (перешкоди). Існування форс-мажорних обставин підтверджуються виданим 05.06.2019 Торгово-промисловою платою України Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" сертифікатом №3100-19-0201 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.2 ст.5 ГПК України).

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача з вимогами (в редакції уточненої позовної заяви № 194 від 25.07.2018) про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як Перевізника за договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2016року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, права вимоги на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА", як Замовника по вказаному договору, провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: №76673359, №76673912, №76682715, №76671841, №76669522, №76673813, №76673938, №76678267, №76673821, №76677319, №76672955, №76673870, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764, №76672914, №76671957, №76673078, №76672260, №76677566, №76669431, №76678069, №76672310, №76682772, за наявності форс-мажорних обставин, зокрема, дій держави України, пов`язаних з вжиттям заходів забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, які поєднані в часі з моментом дії вказаної форс-мажорної обставини (перешкоди).

В подальшому, позивач подав заяву про зміну предмета позову від 13.12.2019, прийняту судом першої інстанції до розгляду, з урахуванням якої позивачем заявлено вимоги про зобов`язання Акціонерного товариства "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", як Перевізника за договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, утриматися від вчинення дій по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА", як Замовника по договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 27 грудня 2017 року до договору № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15 грудня 2016 року плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: № 76673359, № 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069. № 76672310, № 76682772 за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року.

Підставами заявленого позову визначено обставини порушення перевізником (відповідачем) прав і законних інтересів замовника (позивача), оскільки останній вважає, що звільняється від виконання своїх зобов`язань за Договором у відповідній частині, зокрема, зобов`язань з відшкодування перевізнику всіх витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, на час дії виникнення відповідних форс-мажорних обставин, зокрема, дій держави України, пов`язаних з вжиттям заходів забезпечення позову згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/3353/18.

При цьому, позивач наголошував, зокрема, що достатнім доказом дії відповідних форс-мажорних обставин є документ, виданий ТПП України, і зацікавлена сторона не обмежена в праві надання доказів, які можуть підтвердити дію форс-мажорних обставин в контексті доказування в господарському судочинстві.

В силу положень статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 Цивільного кодексу України ЦК України), положення якої кореспондуються з статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

У відповідності до усталеної практики Верховного Суду, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Таким чином, законодавчі обмеження матеріально - правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 по справі №338/180/17 вказала, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

У постанові від 11.09.2018 по справі №905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 викладено висновок про те, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Предметом доказування у справі є встановлення наявності або відсутності у відповідача права на стягнення з позивача на підставі Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27.12.2017 до Договору, плати провізних платежів за затримку вищевказаних цистерн/вагонів за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року.

Пунктом 2.2.10 Договору передбачено, що на замовника (позивача) покладено обов`язок відшкодування витрат ПАТ "Укрзалізниця", пов`язаних із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, які експедируються замовником, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів при прийомі вагонів на вхідних станціях України; закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримку вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками.

Згідно ст.32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (дата набрання чинності для України: 05.06.1992) (далі - СМГС) перевізнику мають бути сплачені всі витрати, пов`язані із перевезенням вантажу, які не передбачені застосованими тарифами та викликані причинами, що не залежать від перевізника.

За змістом § 1, 2 ст. 31 Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (дата набрання чинності для України: 05.06.1992) (далі - СМГС), якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів у визначених статтею умовах, є обов`язком відправника та отримувача. Якщо відправник або отримувач виконання своїх обов`язків, передбачених у § 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути вказана відправником в накладній в якості платника і повинна мати договір з відповідним перевізником.

Стаття 2 СМГС містить визначення терміну провізні платежі, згідно якого це платежі, що включають в себе провізну плату, плату за проїзд провідника, водія автопоїзда, додаткові збори та інші платежі, що виникли за період від укладення договору перевезення до видачі вантажу отримувачу, у тому числі, пов`язані з перевантаженням перестановкою візків.

У графі 23 "Сплата провізних платежів" перевізних документів (накладних СМГС) затриманих цистерн зазначено ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА".

Позивач стверджує, що затримка цистерн/вагонів у спірному випадку від нього не залежала, а є форс-мажорними обставинами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/3353/18, Акціонерним товариством "УРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (відповідачем) по станції Хутір-Михайлівський та станції Конотоп затримано рух 51 цистерни, що належать на праві власності ЗАТ "РТХ-Логістик", з яких 25 цистерн/вагонів, а саме: по станції Хутір-Михайлівський вагони/цистерни: №76673359, №76673912, №76682715 - з газом, №76671841, №76669522, №76673813, №76673938, №76678267, №76673821, №76677319, №76672955, №76673870, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764 - порожні цистерни, а по станції Конотоп: №№: 76672914, 76671957, 76673078, 76672260, 76677566, 76669431, 76678069, 76672310, 76682772 - порожні цистерни, експедируються ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (позивачем) на підставі Договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, діючим законодавством України визначено поняття форс-мажору, при цьому це поняття ототожнюється з поняттям "обставини непереборної сили", яке вживається у Цивільному та Господарському кодексах України (ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України).

Особливістю таких обставин є те, що сторона яка зазнала впливу форс-мажору звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань.

Ознаками форс-мажорних обставин є: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, форс-мажорні обставини не мають "преюдиційний" (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Тобто, сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними і, що не менш важливо, що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, виходячи з поняття форс-мажорних обставин, наведеного в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також зважаючи на принцип свободи укладеного між сторонами договору в частині визначення його умов на власний розсуд, сторонами договору можуть бути погоджені умови про форс-мажорні обставини, з урахуванням при цьому вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, пунктом 5.10 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору) сторони погодили, що в разі виникнення форс-мажорних обстави (дії нездоланної сили, яка не залежить від волі сторін), а саме: війни, воєнних дій, антитерористичної операції, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій та застережень, валютних обмежень, інших дій держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань, пожеж, повеней, стихійного лиха чи сезонних природних явищ, зокрема таких як замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів, конвенційних заборон перевезення, рішень Уряду, зміни в законодавстві, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Отже, з пункту 5.10 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору) випливає, що до форс-мажорних обставин, за виникнення яких сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час їх дії, відносяться, зокрема, інші дії держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань. При цьому, достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Згідно ч.1 ст.6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Враховуючи, що судова влада є елементом (гілкою) державної влади в Україні, судова влада здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, і такі суди, виходячи з покладених на них Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" завдань, здійснюють правосуддя на засадах верховенства права, забезпечуючи кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, наявні підстави для висновку, що "інші дії держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань" (п. 5.1 Договору) можуть мати форму прийнятого відповідним судовим органом держави-члена Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) рішення про накладення арешту на залізничний рухомий склад в іншій державі-члені Конвенції, аніж та, де знаходиться власник (зареєстрована юридична особа) або про накладення арешту на майно такої особи в цілому, результатом чого є певні юридичні заборони щодо вчинення дій стосовно арештованого майна, як власнику такого майна, так і іншим особам.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що накладення ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/3353/18 арешту на майно ЗАТ "РТХ-Логістик", зокрема, на вагони/цистерни: №76673359, №76673912, №76682715, №76671841, №76669522, №76673813, №76673938, №76678267, №76673821, №76677319, №76672955, №76673870, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764, №76672914, №76671957, №76673078, №76672260, №76677566, №76669431, №76678069, №76672310, №76682772 (які експедируються позивачем), є іншими діями держави України, що пов`язані з прийнятим в ній державним органом рішенням про: накладення арешту на майно, заборону ПАТ "Українська залізниця" здійснювати перевезення (переміщення) залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України, заборону Державній фіскальній службі України та її підрозділам (митницям та митним постам) проводити митне оформлення та надання дозволу на переміщення залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України, які не залежали від волі сторін за Договором та унеможливили виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором, що свідчить про існування форс-мажорних обставин, визначених у п. 5.1 Договору, за наявності яких сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин.

Згідно ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

На підтвердження дії форс-мажорних обставин позивачем долучено до матеріалів справи сертифікат ТПП України №3100-19-0201 від 05.06.2019 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який в силу пункту 5.1 укладеного між сторонами Договору є достатнім доказом дії відповідних форс - мажорних обставин.

Вказаний сертифікат ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): заборону у здійсненні перевезень, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 року по справі №910/3353/18, Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин затримки залізничних вагонів/цистерн, зокрема, №№ 76673359, 76673912, 76682715, 76671841, 76669522, 7673813, 76673938, 76678267, 76673821, 76677319, 76672955,76673870, 76678382, 76681659, 76681709, 76682764 по станції Хутір-Михайловський; №№76672914, 76671957, 76673078, 76672260, 76677566, 76669431, 76678069, 76672310, 76682772 по станції Конотоп, та виконувати інші пов`язані із цим зобов`язання відповідно до умов Договору, у термін: з 23.03.2018 року, за Договором про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України № 502/131/2016-ЦЮ від 15.12.2016 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ". Засвідчений термін дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): з 23.03.2018 по 19.02.2019.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України доведено існування в спірному випадку форс-мажорних обставин, визначених у п. 5.1 Договору, за наявності яких сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин.

Твердження скаржника про те, що сертифікат ТПП України № 3100-19-0201 від 05.06.2019 стосується звільнення від відповідальності за п.2.2.9 Договору (вжиття заходів усунення причин затримки вагонів і контейнерів), а не зобов`язань з оплати послуг по Договору, колегією суддів відхиляються, оскільки даним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини, за наявності яких позивач звільняється від виконання своїх зобов`язань за Договором у відповідній частині, зокрема, від відшкодування перевізнику усіх витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, на час дії зазначених обставин. Крім того, сторони пунктом 5.10 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору) погодили, що вони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин, тобто, у даному випадку з 23.03.2018 по 19.02.2019 зобов`язанням з оплати послуг по Договору.

Крім того, безпідставними визнає колегія суддів і доводи скаржника щодо необхідності врахування правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 20.09.2019 по справі №910/7230/18, від 16.10.2018 по справі №910/7238/18, від 18.09.2019 по справі №911/341/18, від 12.08.2019 по справі №927/4/8, від 12.08.2019 по справі №927/4/18 від 11.07.2019 по справі №906/168/18, від 22.08.2018 по справі №925/1265/16, оскільки у даній справі спір, пов`язаний з правовим питанням, що обумовлене звільненням від виконання зобов`язань на час дії форс-мажорних обставин, що було погоджено сторонами п.5.10 Договору, чого не мало місця у вказаних справах.

Враховуючи, що списання перевізником (відповідачем) провізних платежів за затримку вагонів відбулося за дії форс-мажорних обставин (факт списання плати за затримку вагонів у сумі 51 861,72 грн з особового рахунку позивача № НОМЕР_1 підтверджується листом Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" № ЄРЦ-05/4369-Е від 05.07.2018), чим позивач обґрунтовував порушення його прав та інтересів як замовника за Договором, і характер такого порушення пов`язаний з наслідками, спричиненим цим порушенням, оскільки відбулося списання коштів з особового рахунку позивача, а також беручи до уваги, що за умовами п.5.1 Договору сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії форс-мажорних обставин, наразі наголошуючи, що закон та укладений між сторонами Договір не визначають реального ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду у спірному випадку в контексті питання звільнення від виконання своїх зобов`язань, позивач вважає, що ефективним способом захисту порушених його прав та інтересів є заявлені ним вимоги про зобов`язання відповідача утриматись від вчинення дій по стягненню плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів за період з 23.03.2018 по 19.02.2019, тобто за період дії форс-мажорних обставин. На думку позивача, такий спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і спрямований на забезпечення реального поновлення у порушених правах замовника.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача утриматися від вчинення дій по стягненню з позивача плати провізних платежів за затримку відповідних цистерн/вагонів за період з 23.03.2018 року по 19.02.2019 року, відповідає змісту порушеного права позивача, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, і дає змогу забезпечити ефективний захист та реальне поновлення порушених правах.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/9484/18 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі №910/9484/18 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №910/9484/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 07.12.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко