Постанова

від 20.04.2021 по справі 910/9484/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/9484/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Ліфер Т. М.,

відповідача - Косик С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 (суддя Гумега О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА"

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про визнання відсутнім права,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням змін) до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ") про зобов`язання АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" як перевізника за договором № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік від 15.12.2016 (далі - договір від 15.12.2016), з урахуванням додаткової угоди від 27.12.2017 № 2 до договору від 15.12.2016, утриматися від вчинення дій зі стягнення з ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" як замовника за договором від 15.12.2016, з урахуванням додаткової угоди від 27.12.2017 № 2 до договору від 15.12.2016, плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: № 76673359, № 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069. № 76672310, № 76682772 за період із 23.03.2018 по 19.02.2019.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням перевізником (відповідачем) прав і законних інтересів замовника (позивача), оскільки, як вважає позивач, він звільняється від виконання своїх зобов`язань за договором від 15.12.2006 в частині відшкодування перевізнику витрат, пов`язаних із перевезенням вантажу, а саме провізних платежів за затримку цистерн/вагонів, за наявності форс-мажорних обставин, зокрема, дій держави України, пов`язаних із вжиттям заходів забезпечення позову згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, які поєднані в часі з моментом дії зазначеної форс-мажорної обставини (перешкоди).

1.2. Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечив, просив у задоволенні позову відмовити, наголошуючи на необґрунтованості та недоведеності позову та акцентуючи на відсутності в діях відповідача (перевізника за спірним договором) порушень вимог закону, відсутності доказів дії форс-мажорних обставин і на тому, що плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у разі затримки вагонів, пов`язаної з митним оформленням, не є мірою відповідальності, а тому застосовується незалежно він наявності вини вантажовідправника, вантажоодержувача.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 позов задоволено. Зобов`язано АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" як перевізника за договором від 15.12.2016, з урахуванням додаткової угоди від 27.12.2017 № 2 до договору від 15.12.2016, утриматися від вчинення дій зі стягнення з ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" як замовника за договором від 15.12.2016, з урахуванням додаткової угоди від 27.12.2017 № 2 до договору від 15.12.2016, плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: № 76673359, № 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069, № 76672310, № 76682772 за період із 23.03.2018 по 19.02.2019.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позову та належність обраного позивачем способу захисту порушених прав.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними у рішенні місцевого господарського суду про задоволення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАСНПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 і прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник аргументує подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарські суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних у справі судових рішень не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 910/7230/18, від 16.10.2018 у справі № 910/7238/18, від 18.09.2019 у справі № 911/341/18 щодо встановлення законом вичерпних підстав для звільнення від плати за користування вагонами/плати за затримку вагонів, визначених у статті 121 Статуту залізниць України, а також висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.01.2019 у справі № 926/851/17 (щодо неможливості одночасної зміни предмета і підстав позову) та висновків, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (щодо способу захисту порушених прав). Зокрема, скаржник акцентує на тому, що затримка вагонів, пов`язана із заборонами накладеними державою, суб`єктами владних повноважень, не належить до підстав, визначених у статті 121 Статуту залізниць України, і зобов`язання з внесення плати виникає безпосередньо у зв`язку з наявністю факту затримки вагонів та не залежить від наявності чи відсутності вини. Скаржник вважає безпідставним неприйняття до уваги заперечень відповідача щодо одночасної зміни позивачем предмета і підстав позову та наголошує, що позивач у наведеному випадку обрав неналежний спосіб захисту.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" наголошує на безпідставності доводів скаржника, просить залишити без змін оскаржені у справі судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення.

3.3. Від позивача також надійшли пояснення щодо касаційної скарги.

3.4. Від відповідача надійшли письмові пояснення.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 15.12.2016 між ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (замовник) і Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", яке в подальшому змінило найменування на АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (перевізник), укладено договір № 502/131/2016-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України на 2017 фрахтовий рік (з подальшими змінами, внесеними згідно з додатковими угодами від 11.12.2017 № 1, від 27.12.2017 № 2).

Цей договір регулює відносини сторін, пов`язані з організацією перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України у міжнародному залізничному вантажному сполученні, наданням додаткових послуг, пов`язаних із цими перевезеннями, і оплатою їх замовником за встановленими тарифами (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору (в редакції додаткової угоди від 27.12.2017 № 2), діяльність сторін регулюється цим договором, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС) при перевезеннях з оформленням накладної СМГС, ЦІМ/СМГС, Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) при перевезеннях із оформленням накладної ЦІМ, Тарифною політикою залізниць держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав на перевезення вантажів у міжнародному сполученні на відповідний фрахтовий рік (далі - Тарифна політика), міжнародними договорами та чинним законодавством України.

У пункті 2.2.10 договору від 15.12.2016 передбачено, що замовник зобов`язується відшкодувати витрати Публічному акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, які експедируються замовником, що виникли на станціях залізниць України, через неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів під час прийому вагонів на вхідних станціях України; закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримку вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних із цими затримками.

Так, пунктом 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) сторони погодили, що в разі виникнення форс-мажорних обстави (дії нездоланної сили, яка не залежить від волі сторін), а саме: війни, воєнних дій, антитерористичної операції, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій та застережень, валютних обмежень, інших дій держав, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань, пожеж, повеней, стихійного лиха чи сезонних природних явищ, зокрема таких як замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів, конвенційних заборон перевезення, рішень Уряду, зміни в законодавстві, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий торгово-промисловою палатою відповідної країни.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" (далі - ТОВ "ТЕК "Енерготранс") про вжиття заходів забезпечення позову та на період розгляду цієї справи в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 2 630 742,94 російських рублів (що еквівалентно 1 215 113,86 грн станом на 23.03.2018 відповідно до офіційного курсу Національного банку України) накладено арешт на належне Закритому акціонерному товариству "РТХ-Логістик" (115432, Російська Федерація, м. Москва, просп. Андропова, буд. 18, корп. 1, кімн. 41, прим. XV; код 1027739002466) (далі - ЗАТ "РТХ-Логістик") майно в тому числі, але не виключно, на залізничні вагони: № 76671841, № 76669431, № 76669522, № 76671957, № 76672047, № 76672260, № 76673078, № 76673813, № 76673938, № 76677566, № 76678069, № 76669373, № 76671403, № 76672575, № 76672823, № 76673201, № 76673243, № 76673268, № 76673359, № 76673854, № 76673912, № 76674019, № 76674050, № 76674126, № 76678259, № 76678267, № 76682715, № 76677541, № 76678242, № 76672179, № 76672518, № 76672682, № 76672914, № 76672948, № 76673953, № 76678465, № 76677517, № 76678127, № 51895308, № 76672310, № 76672955, № 76673821, № 76673870, № 76677319, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76682772, № 76672088, № 76677442, до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Крім того, згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18 заборонено Публічному акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" здійснювати перевезення (переміщення) залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України, за переліком, які є власністю ЗАТ "РТХ-Логістик" до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18 заборонено Державній фіскальній службі України та її підрозділам (митницям та митним постам) здійснювати митне оформлення та надання дозволу на переміщення залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України згідно з переліком, які є власністю ЗАТ "РТХ-Логістик" до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Так, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/3353/18, Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" по станції Хутір-Михайлівський та станції Конотоп затримало рух 51 цистерни, що належать на праві власності ЗАТ "РТХ-Логістик", із яких 25 цистерн/вагонів, а саме: по станції Хутір-Михайлівський вагони/цистерни: № 76673359, № 76673912, № 76682715 - з газом, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764 - порожні цистерни, а по станції Конотоп: № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069, № 76672310, № 76682772 - порожні цистерни, експедируються ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" на підставі договору.

Обставини щодо експедирування вказаних 25 цистерн/вагонів ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" (позивачем) на підставі договору, укладеного з Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", підтверджуються накладними СМГС № 47017, № 47034, № 461988, № 46837, № 46838, № 46792, № 46823, № 46826, № 46932, № 46933, № 46931, № 46930, № 46763, № 46854, № 46856, № 46860, № 46862, № 46868, № 46881, № 46888, № 46940.

Зупинка руху зазначених цистерн, як вважав позивач, викликана форс-мажорними обставинами, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України від 05.06.2019 № 3100-19-0201 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Цей сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): заборону у здійсненні перевезень відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/3353/18 ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" щодо обов`язку (зобов`язання), а саме вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин затримки залізничних вагонів/цистерн, зокрема, №№ 76673359, 76673912, 76682715, 76671841, 76669522, 7673813, 76673938, 76678267, 76673821, 76677319, 76672955, 76673870, 76678382, 76681659, 76681709, 76682764 по станції Хутір-Михайловський; №№76672914, 76671957, 76673078, 76672260, 76677566, 76669431, 76678069, 76672310, 76682772 по станції Конотоп, та виконувати інші пов`язані із цим зобов`язання відповідно до умов договору, у термін із 23.03.2018, за договором від 15.12.2016, укладеним з Публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"; засвідчений термін дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) із 23.03.2018 по 19.02.2019.

4.3. Предметом позову у цій справі (з урахуванням змін) є вимога ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА", заявлена до АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ", про зобов`язання відповідача як перевізника за договором від 15.12.2016, з урахуванням додаткової угоди від 27.12.2017 № 2 до зазначеного договору, утриматися від вчинення дій зі стягнення з ТОВ "ТРАНСРЕЙЛ УКРАЇНА" як замовника за договором від 15.12.2016 плати провізних платежів за затримку цистерн/вагонів: № 76673359, № 76673912, № 76682715, № 76671841, № 76669522, № 76673813, № 76673938, № 76678267, № 76673821, № 76677319, № 76672955, № 76673870, № 76678382, № 76681659, № 76681709, № 76682764, № 76672914, № 76671957, № 76673078, № 76672260, № 76677566, № 76669431, № 76678069. № 76672310, № 76682772 за період із 23.03.2018 по 19.02.2019.

4.4. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020, цей позов було задоволено.

4.5. Втім колегія суддів вважає передчасними висновки судів про наявність правових підстав для задоволення зазначених вимог заявленого позову з огляду на таке.

У статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу).

Разом із цим за змістом статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц (пункт 69)).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Порушення права/інтересу пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити/реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Тому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права (інтересу) позивача.

Отже, кожна особа має право в порядку, встановленому процесуальним законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором, а якщо закон або договір ефективного способу захисту не визначають - суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Утім, обмежившись загальним застереженням про порушення прав позивача та належно обраний ним спосіб захисту, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили, яке саме право (законний інтерес) позивача порушено відповідачем, у чому полягає таке порушення та в який спосіб воно відбувається, натомість, виходячи з положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України, захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право та законний інтерес; суди не аргументували наявності реальності (дійсності) порушення прав та інтересів позивача у цьому випадку; не звернули уваги на те, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача утриматися від стягнення з позивача провізних платежів направлена на майбутнє, тобто на попередження будь-яких вимог перевізника до нього у майбутньому, та не надали оцінки правовим наслідкам задоволення такого позову. Водночас правомірність нарахування і стягнення спірних сум провізних платежів може бути предметом дослідження в окремому судовому провадженні.

З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (зокрема щодо способу захисту порушеного права).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Ураховуючи наведене, зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, який не здійснює дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінки, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права, ухвалені у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій необхідно скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційну скаргу - задовольнити частково.

6. Розподіл судових витрат

6.1. У зв`язку зі скасуванням оскаржених рішення і постанови у справі та передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат здійснюватиме господарський суд, який прийматиме рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі філії "ЦЕНТР ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 у справі № 910/9484/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак