Постанова

від 30.11.2020 по справі 910/3339/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Справа№ 910/3339/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю В.о.л.н.а.

на рішення Господарського суду міста Києва

від 31.07.2020 (повний текст рішення складено 31.07.2020)

у справі № 910/3339/20 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

по охороні, утриманню, Експлуатації земель водного

фонду м. Києва Плесо

до Товариства з обмеженою відповідальністю В.о.л.н.а.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 81 259, 64 грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо (далі - КП Плесо , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В.о.л.н.а. (далі - ТОВ В.о.л.н.а. , відповідач) про стягнення 81 259, 64 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що за результатами проведення зустрічної звірки представниками Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області встановлено недотримання вимог п.п. 3.1, 3.4 та 9.2 укладеного між сторонами Договору, що призвело до недоотримання позивачем орендної плати за 9 місяців 2019 в розмірі 46 359, 01 грн. в зв`язку з тим, що не було внесено зміни до Договору в частині зміни орендної плати на підставі рішення Київської міської ради. На виконання висновків вказаної ревізії позивач здійснив донарахування орендної плати за період з моменту укладення Договору до 31.12.2019 на загальну суму 55 699, 01 грн., яку й просив стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім цього, позивач зазначив про наявність у відповідача заборгованості за вказаним Договором в розмірі 25 560, 63 грн., яку також просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа).

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження підстав донарахування суми орендної плати, оскільки Акт ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, на який посилається позивач в підтвердження своєї правової позиції, не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, позаяк не є первинним документом та не носить обов`язкового характеру. За твердженнями відповідача, Акт ревізії не є належним доказом факту недоотримання грошових коштів за Договором, оскільки цей аудит є внутрішнім аудитом позивача та не створює ніяких наслідків для третіх осіб суб`єктів господарювання. Крім цього, Акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії. За умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на Акт Державної фінансової інспекції України, який носить рекомендаційний характер, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірним. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати. На думку відповідача, за умовами Договору він сплачує орендну плату на підставі виставлених позивачем актів надання послуг та рахунків на оплату, об`єкт оренди використовується сезонно з 01 травня по 30 жовтня календарного року, орендна плата відповідно нараховується лише за період використання об`єкта оренди з 01 травня по 31 жовтня календарного року. Відтак, посилання позивача на недотримання вимог п.п. 3.1, 3.4 та 9.2 Договору № 2829 від 30.07.2018, що призвело до недоотримання орендної плати підприємством за 9 місяців 2019 відповідач вважає необґрунтованим тим більше, що умов Договору орендна плата нараховується з 01 травня по 30 жовтня календарного року, тобто за 6 місяців. Одночасно відповідач зазначав, що всупереч п. 3.4 Договору позивач був зобов`язаний звернутися з вимогою про перегляд орендної плати, якщо зміни до Методики мають наслідком збільшення розміру орендної плати за Договором, проте позивач з такою вимогою не звертався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2020 у справі № 910/3339/20 позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо до Товариства з обмеженою відповідальністю В.о.л.н.а. , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 81 259, 64 грн. задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В.о.л.н.а. на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду заборгованість в сумі 81 259, 64 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ В.о.л.н.а. оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача суму коштів в розмірі 81 259, 64 грн., яка складається з 25 560, 63 грн. заборгованості за укладеним між сторонами Договором та 55 699, 01 грн. донарахування згідно Довідки Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області. З приводу стягнення заборгованості за Договором в розмірі 25 560, 63 грн. апелянт стверджував, що станом на дату відкриття провадження у справі, відповідачем була повністю погашена заборгованість за спірний період, що підтверджується відповідною банківською випискою, яку він просить врахувати при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення. На думку апелянта, стягуючи зазначену заборгованість, суд першої інстанції керувався лише Актом звірки взаєморозрахунків від 27.01.2020, який не підписаний відповідачем, й матеріали справи не містять доказів вручення такого Акту відповідачу. Відтак, апелянт вказував про не доведення позивачем факту наявності у відповідача заборгованості за Договором станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення. З приводу стягнення 55 699, 01 грн. згідно Довідки Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області апелянт зазначив, що Акт ревізії, на який посилається позивач в підтвердження своєї правової позиції, не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, позаяк не є первинним документом та не носить обов`язкового характеру, не є і доказом факту недоотримання грошових коштів по договору, оскільки вказаний аудит є внутрішнім аудитом позивача та не створює ніяких наслідків для третіх осіб суб`єктів господарювання. Крім цього, Акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії. За умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на Акт Державної фінансової інспекції України, який носить рекомендаційний характер, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірним. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати. Разом з тим, відповідач стверджував, що за умовами Договору він сплачує орендну плату на підставі виставлених позивачем актів надання послуг та рахунків на оплату, об`єкт оренди використовується сезонно з 01 травня по 30 жовтня календарного року, відповідно орендна плата нараховується лише за період використання об`єкта оренди з 01 травня по 31 жовтня календарного року. Відтак, посилання позивача на недотримання вимог п.п. 3.1, 3.4 та 9.2 Договору № 2829 від 30.07.2018, що призвело до недоотримання орендної плати підприємством за 9 місяців 2019 відповідач вважає необґрунтованим, оскільки згідно умов Договору орендна плата нараховується з 01 травня по 30 жовтня календарного року, тобто за 6 місяців. Одночасно відповідач зазначав, що всупереч п. 3.4 Договору позивач був зобов`язаний звернутися з вимогою про перегляд орендної плати, якщо зміни до Методики мають наслідком збільшення розміру орендної плати за Договором, проте позивач з такою вимогою не звертався.

Крім цього, апелянт просив визнати поважною причину ненадання ТОВ В.о.л.н.а. доказу (банківської виписки від 19.08.2020 по рахунку № НОМЕР_1 ) в суді першої інстанції, поновити строк для подання доказу (банківської виписки від 19.08.2020 по рахунку НОМЕР_2 ) та дослідити такий доказ, посилаючись на неможливість його отримання у зв`язку із запровадженням карантинних заходів та обмежень.

В судове засідання апеляційної інстанції 30.11.2020 з`явились представники відповідача (апелянта) та третьої особи, представник позивача не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про призначення справи до розгляду, яку за наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення отримано уповноваженим представником позивача 12.11.2020.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 30.11.2020 представник позивача, явка якого в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надіслав, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цього учасника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог

Представник третьої особи в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників відповідача (апелянта) та третьої особи, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 30.07.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа, орендодавець за договором), КП Плесо (позивач, підприємство-балансоутримувач за договором) та ТОВ В.о.л.н.а. (відповідач, орендар за договором) укладено Договір № 2829 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 12.06.2018 № 24/100 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлову споруду), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, Галерна, 1, Д.6 зона відпочинку Осокорки для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (сезонно з 01 травня по 31 жовтня календарного року).

Цей Договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об`єктом (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору об`єктом оренди є нежитлова споруда (бетонний майданчик) загальною площею 150,0 кв.м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину Договору.

За змістом п. 2.4 Договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у встановлений Договором термін, але не раніше дати підписання сторонами Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі об`єкта.

Відповідно до п. 2.5 Договору передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на цей об`єкт. Власником об`єкта залишається територіальна громада міста Києва, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Положеннями п. 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085) та пункту 8 розділу ІІ рішення від 08.02.2018 № 21/4085:

згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною Договору (додаток 1.1) становить без ПДВ: 92 гривні 87 копійок за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку червень 2018 р. 13 930, 32 грн.

згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною Договору (додаток 1.2) становить без ПДВ: 65 гривень 01 копійку за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку червень 2018 р. 9 751, 22 грн. та застосовується з 30.07.2018 і діє до 31 грудня 2018 року.

Об`єкт оренди використовується сезонно з 01 травня по 30 жовтня календарного року. орендна плата нараховується за період використання об`єкта оренди з 01 травня по 31 жовтня календарного року.

Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.

За змістом п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

У разі користування об`єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України. Орендодавець зобов`язаний звернутися до орендаря із вимогою про перегляд орендної плати, якщо зміни до Методики мають наслідком збільшення розміру орендної плати за Договором, протягом 30 календарних днів з моменту набуття чинності відповідними змінами. Орендар може звернутися до орендодавця із вимогою про перегляд орендної плати, якщо зміни до Методики мають наслідком зміну розміру орендної плати за Договором, протягом будь-якого строку після набуття чинності відповідними змінами. Новий розмір орендної плати починає застосовуватись з першого числа місяця, наступного за датою укладення сторонами додаткової угоди до Договору щодо приведення розміру орендної плати у відповідність із змінами, внесеними до Методики. Відмова орендаря укласти додаткову угоду щодо збільшення орендної плати з метою приведення її у відповідність із змінами, внесеними до Методики, є підставою для дострокового припинення цього Договору.

У відповідності до п. п. 3.6, 3.7 Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Цей Договір згідно п. 9.1 є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 30.07.2018 до 28.07.2021.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як передбачено+ ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором згідно ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору (ст. 628 ЦК України) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 283 ГК України)

За договором найму (оренди) на підставі ст. 759 ЦК України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ст. ст. 762, 785 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі ( ч. 1, 4 ст. 286 ГК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. 193 ГК України, ст. 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання Договору орендодавець передав орендарю в оренду нежитлову споруду (бетонний майданчик), яка перебуває на балансі позивача загальною площею 150, 0 кв.м за адресою: м. Київ, Дарницький район, Галерна, 1, Д.6 зона відпочинку Осокорки .

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що за період з серпня 2018 по жовтень 2019 включно нарахував відповідачу орендну плату в розмірі 78 896, 03 грн., однак останній оплатив її частково - на суму 53 335,40 грн., відтак у нього утворилась заборгованість в розмірі 25 560, 63 грн., яку позивач й просив стягнути з відповідача.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив лише з того, в матеріалах справи наявний обґрунтований розрахунок заборгованості з орендної плати та за доводами позивача, не спростованими відповідачем, останній здійснив лише часткову оплату орендної плати в сумі 53 335, 40 грн.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого суду, адже судом взагалі не досліджувались платіжні документи (банківські виписки) на підтвердження проведених відповідачем в спірний період оплат, відображених в наданому позивачем обґрунтованому розрахунку, тобто судом стягнуто з відповідача заборгованість за Договором лише на підставі тверджень позивача, які не підтверджено належними та допустимими доказами по справі.

Наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків також не може бути належним доказом наявної у відповідача заборгованості за Договором оренди в розмірі 25 560, 63 грн., оскільки його не підписано відповідачем, доказів направлення йому цього акту матеріали справи також не містять.

Сплата відповідачем вищезгаданої заборгованості в розмірі 25 560, 63 грн. до моменту звернення позивача з даним позовом до суду підтверджується банківською випискою від 19.08.2020 по рахунку відповідача № НОМЕР_1 , яку останнім долучено до апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, які стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За приписами наведеної норми Господарсько-процесуального кодексу України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. За загальним правилом апеляційний суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка їх подає, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому суду під час розгляду справи у першій інстанції та при цьому має довести обставини, які об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази суду першої інстанції.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність таких причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів в постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Оскільки Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (зі змінами) Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин, а згідно наданої відповідачем переписки з АТ Банк Український капітал саме в зв`язку із введенням карантинних заходів та обмежень вчасно виготовити банківську виписку не вбачалось за можливе, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти долучену відповідачем до апеляційної скарги банківську виписку від 19.08.2020 по рахунку № НОМЕР_1 в якості належного та допустимого доказу на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача нарахованої орендної плати в повному обсязі, зокрема, в сумі 25 560, 63 грн., яка фактично була сплачена відповідачем 14.02.2020 - до моменту звернення позивача з даним позовом до суду, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Заявляючи вимоги про стягнення донарахованої орендної плати за Договором, позивач зазначав, що за результатами проведеної зустрічної звірки представниками Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області встановлено недотримання вимог п.п. 3.1, 3.4 та 9.2 укладеного між сторонами Договору, що призвело до недоотримання позивачем орендної плати в розмірі 46 359, 01 грн. за 9 місяців 2019 в зв`язку з невнесенням змін до Договору в частині зміни орендної плати на підставі рішення Київської міської ради. На виконання висновків вказаної ревізії позивач здійснив донарахування орендної плати за період з моменту укладення Договору до 31.12.2019 на загальну суму 55 699, 01 грн., яку й просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунок орендної плати за 2018 рік позивач здійснив відповідно до умов п. 3.1 Договору, Розрахунку (Додаток № 1.2 до Договору) та п. 8 розділу ІІ рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085, яким встановлено, що до 31.12.2018 орендні ставки, встановлені цим рішенням для видів діяльності, визначених в пунктах 11 (крім торгівлі алкогольними та тютюновими виробами), 13, 17, 32, 33, 36, 38, 41, 48 таблиці 2, дата оцінки яких встановлена після 1 вересня 2014 року, застосовується в розмірі 70 % від встановленого обсягу, крім орендної плати, визначеної за результатами конкурсу.

20.12.2018 Київською міською радою прийнято рішення № 476/6527 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва , згідно п. 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва викласти в новій редакції: 11. Встановити, що до 31 грудня 2019 року орендні ставки, визначені у пунктах 11 (крім торгівлі алкогольними та тютюновими виробами), 13, 17, 23, 32, 33, 36, 38, 41, 48 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, дата оцінки яких встановлена після 1 вересня 2014 року, застосовуються у розмірі 70 % від встановленого обсягу, крім орендної плати, визначеної за результатами конкурсу, погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики. .

На підставі направлень від 28.11.2019 № 1444 та № 1445 головним державним аудитором відділу контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв`язку Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області Кузьменко Л.А. та заступником начальника відділу контролю у галузі ЖКГ, інфраструктури та зв`язку Управління Сіліцькою С.М. проведено зустрічну звірку в Комунальному підприємстві виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

За результатами проведеної перевірки Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області складено Довідку № 06-32/17-з від 16.12.2019, відповідно до якої зустрічною перевіркою встановлено недотримання вимог п. п. 3.1, 3.4 та п. 9.2 Договору № 2829 й відповідно недоотримання орендної плати позивачем на загальну суму 46 359, 01 грн. за 9 місяців 2019 року.

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до позивача (лист № 062/05/20-190 від 10.01.2020), в якому зазначив про необхідність терміново здійснити донарахування орендної плати, виставити відповідні вимоги орендарям та надати Департаменту довідку про нарахування орендної плати.

На виконання вимог Довідки, складеної за результатами перевірки, позивач здійснив донарахування орендної плати за період з моменту укладення Договору до 31.12.2019 на загальну суму 55 699, 01 грн., яку й просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Проте позивачем не надано жодних належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження підстав донарахування суми орендної плати, оскільки Довідка Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області, на яку посилається позивач в обгрунтування своєї правової позиції, не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, цей документ не є первинним документом та не носить обов`язкового характеру.

За приписами ст. 1 Закону України Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області проводить виключно внутрішній аудит підконтрольних суб`єктів, в тому числі позивача, для ефективного управління комунальними ресурсами, є органом оперативного контролю та не піднімає контрольних функцій будь-яких державних органів.

Відтак, Довідка Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області не є належним доказом факту недоотримання грошових коштів по Договору, оскільки вказаний аудит є внутрішнім аудитом позивача та не створює ніяких наслідків для третіх осіб суб`єктів господарювання. Вказана Довідка, в якій відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень, також не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.

Зустрічна звірка, яка була проведена в ході планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача не передбачена законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Встановлені ревізією факти щодо господарської діяльності позивача підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним господарсько-процесуальним колексом України.

Таким чином, сама лише Довідка Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області не є підставою для стягнення з відповідача визначених нею сум та не звільняють сторону позивача від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

При цьому, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати, адже за своїми правовими наслідками згадана вище Довідка в даному випадку фіксує лише порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, в тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов`язання, визначені Договором.

Разом з цим, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.

Крім цього, Довідка Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу вимог ст. 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

З огляду на наведене, посилання позивача на Довідку Управління Північного офісу Держаудитслужби в Черкаській області є неправомірними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору, їх не визначено законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення, такі не є належним доказом стягнення грошових коштів з відповідача, адже не є первинним документом та не носить обов`язкового характеру.

При цьому, судом враховано, що за змістом ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна в договорі згідно ст. 632 ЦК України встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Положеннями ч. 1 ст. 284 ГК України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Орендна плата, як істотна умова договору оренди, за розміром, формою та порядком її сплати визначається ст.ст. 19, 20 цього Закону.

Як вище згадувалось, умовами п. 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085) та пункту 8 розділу ІІ рішення від 08.02.2018 № 21/4085:

згідно з розрахунком орендної плати, яка є невід`ємною частиною Договору (додаток 1.1) становить без ПДВ: 92 гривні 87 копійок за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку червень 2018 р. 13 930, 32 грн.

згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною Договору (додаток 1.2) становить без ПДВ: 65 гривень 01 копійку за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку червень 2018 р. 9 751, 22 грн. та застосовується з 30.07.2018 і діє до 31 грудня 2018 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору).

За змістом ч. 2 ст. 284 ГК України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Таким чином, сторонами Договору оренди узгоджено розмір орендної плати з визначенням її в сумах на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за наступні періоди шляхом корегування на індекс інфляції за наступний місяць.

Положеннями п. 3.4 Договору сторони передбачили, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до 9.2 Договору усі зміни та доповнення до Договору оформлюються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів внесення сторонами змін до Договору оренди в частині узгодження нового розміру орендної плати.

За приписами ч.ч. ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за відсутності належного оформлення внесених до Договору змін щодо розміру орендної плати, апеляційний суд вважає, що у відповідача не виникло зобов`язань зі сплати коштів в іншому розмірі, ніж визначено умовами Договору оренди, зокрема, в зв`язку із внесенням змін до рішення Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015 Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва .

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 55 699, 01 грн. донарахованої позивачем орендної плати, відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування вимог матеріального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про задоволення позову, оскаржене рішення вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Тому доводи відповідача по суті його апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга - підлягає задоволенню.

В зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача з позивача на його користь на підставі ст. 129 ГПК України підлягають стягненню 3 153, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. В зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати на оплату судового збору за подання позову залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В.о.л.н.а. задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2020 у справі № 910/3339/20 - скасувати та прийняти нове рішення:

В задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню, Експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо до Товариства з обмеженою відповідальністю В.о.л.н.а. про стягнення 81 259, 64 грн. відмовити повністю .

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню, Експлуатації земель водного фонду м. Києва Плесо (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд.15, корпус А, офіс 3, ідентифікаційний код 23505151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В.о.л.н.а. (02000, м. Київ, пров. Ковальський, буд. 13, ідентифікаційний код 38746568) 3 153, 00 грн. судового збору за подання за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/3339/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.12.2020

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Агрикова