Постанова

від 03.12.2020 по справі 913/12/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. Справа № 913/12/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Чернота Л. Ф. Зубченко І.В., Радіонова О. О. Телеснюк І.В. Гребенар О. В. (адвокат), ордер серії АР №1018289 від 30.06.2020 року на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво ЗП 001311 від 29.06.2017 року про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення №10 від 29.06.2017 року Ради адвокатів Запорізької області не з`явились не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1906Л/3)Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 07.07.2020 року (повний текст рішення складено та підписано 17.07.2020 року) у справі за позовом до відповідача-1 та відповідача-2: про№913/12/20 (суддя - С. В. Масловський) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство", смт. Новодар`ївка, м. Ровеньки, Луганська область ОСОБА_1 , м. Ровеньки, Луганська область стягнення 716 684,56 грн.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою №110.20-17/398 від 21.12.2019 до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство" (далі - відповідач-1) та 2-го відповідача ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача строкові проценти за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 у розмірі 7007 грн. 71 коп., прострочені проценти за користування кредитом за період з 18.01.2016 по 30.04.2019 у розмірі 304509 грн. 35 коп., 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 22.01.2016 по 31.09.2019 у розмірі 42479 грн. 59 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 22.01.2016 по 31.10.2019 у розмірі 23596 грн. 48 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з лютого 2016 по жовтень 2019 у розмірі 168395 грн. 71 коп. та інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом з лютого 2016 по жовтень 2019 у розмірі 104763 грн. 53 коп. за договором кредитної лінії №252 від 22.05.2014 та договором поруки №252/31 від 22.05.2014.

Також, позивач просить стягнути з відповідача-1 прострочені проценти за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016 у розмірі 29374 грн. 21 коп., 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016 у розмірі 4005 грн. 57 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016 у розмірі 2856 грн. 51 коп., інфляційні втрати за період з вересня 2015 по лютий 2016 за прострочення сплати боргу за кредитом у розмірі 25128 грн. 09 коп. та інфляційні втрати з вересня 2015 по лютий 2016 за прострочення сплати процентів за користування кредитом у розмірі 4567 грн. 81 коп. за договором кредитної лінії №252 від 22.05.2014.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Луганської області від 16.12.2015 у справі №913/1040/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 375 046 грн. 12 коп., проценти за користування кредитом у розмірі 91551 грн. 34 коп., заборгованість за комісією у розмірі 839 грн. 89 коп., 3% річних за прострочення повернення кредитних коштів у розмірі 2868 грн. 90 коп., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 1398 грн. 97 коп., витрати від інфляції в розмірі 17025 грн. 86 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.07.2020 року у справі №913/12/20 позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство", смт. Новодар`ївка, м. Ровеньки, Луганська область та ОСОБА_1 , м. Ровеньки, Луганська область про стягнення 716 684,56 грн., задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство", смт. Новодар`ївка, м. Ровеньки, Луганська область та ОСОБА_1 , м. Ровеньки, Луганська область на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область заборгованість за договором кредитної лінії №252 від 22.05.2014 року та договором поруки №252/31 від 22.05.2014 року в сумі 210 254,52 грн., з яких:

- 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 22.01.2016 по 31.09.2019 у розмірі 42 479,59 грн.,

- інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з лютого 2016 по жовтень 2019 у розмірі 167 774,93 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство", смт Новодар`ївка, м. Ровеньки, Луганська область на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область заборгованість за договором кредитної лінії №252 від 22.05.2014 року в сумі 19 882,20 грн., з яких:

- 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016 у розмірі 4 005,57 грн.,

- інфляційні втрати за період з вересня 2015 по лютий 2016 за прострочення сплати боргу за кредитом у розмірі 15 846,63 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство", смт Новодар`ївка, м. Ровеньки, Луганська область на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 874,69 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 576,91 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область 24.07.2020 року звернулось до суду з апеляційною скаргою №110.20-15/2728/50036/2020-121вих від 23.07.2020 року, в якій просить:

- скасувати частково рішення Господарського суду Луганської області від 07.07.2020 року у справі №913/12/20 в частині відмови у стягненні солідарно з ТОВ "РССП" та ОСОБА_1 процентів за користування кредитом за період з 22.01.2016 по 31.10.2019 в сумі 311 517,06 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 22.01.2016 по 31.10.2019 в сумі 23 596,48 грн., інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з лютого 2016 по жовтень 2019 в сумі 104 763,53 грн. та в частині відмови у стягненні з ТОВ "РССП" процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016 в сумі 29 374,21 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016 в сумі 2 856,51 грн., інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 по лютий 2016 в сумі 4 567,81 грн.;

- ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство" та ОСОБА_1 процентів за користування кредитом за період з 22.01.2016 по 31.10.2019, 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 22.01.2016 по 31.10.2019, інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з лютого 2016 по жовтень 2019 та в частині стягнення з ТОВ "РССП" процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016, 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016, інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 по лютий 2016 за Договором кредитної лінії №252 від 22.05.2014 - задовольнити у повному обсязі.

Апелянт вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права України і, як наслідок, ухвалено незаконне і необґрунтоване рішення.

На думку скаржника, в порушення норм процесуального права, а саме статей 86, 236 ГПК України, судом першої інстанції не в повному обсязі та неправильно встановлені дійсні обставини, які мають значення для справи. Так, задовольняючи частково позовні вимоги до ТОВ РССП та ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися в двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення-прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору або пред`явлення вимоги до позичальника і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом. Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Скаржник вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що припис абз.1 ч. 2 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Також, на переконання позивача, судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховані норми матеріального права, а саме ст. ст. 536, 599, 631, 1048, 1054 ЦК України.

Останній наголошує, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відтак закінчення строку договору, належно виконаного однією стороною (тобто Банком), не звільняє другу сторону (Відповідачів) від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Тобто, оскільки позичальник не виконав зобов`язання щодо погашення кредиту та своєчасної сплати процентів за користування кредитом, що було підтверджено виписками по рахункам позичальника, то зобов`язання за кредитним договором не припинилось і банк правомірно, посилаючись на п. 2.7.2. кредитного договору нарахував проценти за період з 14.09.2015 по 31.10.2019.

Крім того, керуючись ст.ст. 536,625 ЦК України, апелянт вважає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, три проценти річних та інфляційні втрати банку за несплату кредиту та несплату процентів за користування кредитом є збитками банку, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору та неотримання доходів, котрі могли бути отримані, якби зобов`язана сторона виконала свої обов`язки належним чином в порядку, передбаченому договором. Неотриманими доходами банку є також проценти за користування кредитом, які клієнт повинен сплатити за користування кредитом. Тобто, платежі, встановлені ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання та мають компенсаційний характер, а не є платою за користування чужими коштами.

Позивач звертає увагу суду на те, що наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов`язання, відкриття виконавчих проваджень за цим рішенням, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішення суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового) не є підставою для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Заборгованість за кредитом не погашена, рішення Біловодського районного суду Луганської області від 10.05.2016 у справі №408/946/16-ц та рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2015 у справі №913/1040/15 відповідачами не виконані, що підтверджується виписками по рахунках позичальника. Отже, на думку апелянта, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Вважає, що господарський суд Луганської області незаконно відмовив у стягненні 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом з ТОВ РССП за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 та з ОСОБА_1 за період з 22.01.2016 по 31.10.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 07.07.2020 року у справі №913/12/20 та встановлено учасникам справи строк до 25.08.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

Учасники не скористались своїм правом, передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, та не направили суду відзив на апеляційну скаргу.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Зубченко І. В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/12/20, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Радіонова О. О., Гребенюк Н. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 07.07.2020 року (повний текст рішення складено та підписано 17.07.2020 року) у справі №913/12/20 призначено на "07" жовтня 2020 р. о 14:00 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Гребенюк Н.В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/12/20, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Чернота Л. Ф., судді: Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - адвоката Гребенара Олексія Володимировича про участь в режимі відеоконференції у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №913/12/20, яке відбудеться "07" жовтня 2020 р. о 14:00 год. у залі судового засідання №111.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 року розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 07.07.2020 року у справі №913/12/20 відкладено на 25.11.2020 року о 14:15 год.

27.10.2020 року на поштову адресу суду від представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - адвоката Гребенара Олексія Володимировича надійшла заява №110.20-15/4195 від 23.10.2020 року про участь у судовому засіданні 25.11.2020 о 14:15 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення, розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua ("EаsyCon").

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 року задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - адвоката Гребенара Олексія Володимировича про участь в режимі відеоконференції у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №913/12/20, яке відбудеться "25" листопада 2020 р. о 14:15 год. (відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08.04.2020 року №169).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 року оголошено перерву у розгляді справи до "03" грудня 2020 р. о 14:00 год.

27.11.2020 року на електронну адресу суду від представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - адвоката Гребенара Олексія Володимировича надійшла заява №110.20-15/4787 від 27.11.2020 року про участь у судовому засіданні 03.12.2020 року о 14:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення, розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua ("EаsyCon").

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 р. задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - адвоката Гребенара Олексія Володимировича про участь в режимі відеоконференції у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №913/12/20, яке відбудеться "03" грудня 2020 р. о 14:00 год.

Представник позивача (апелянта), в судовому засіданні 03.12.2020 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представники відповідача-1, 2 у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та поівдомлення розміщення на офіційному веб-сайті "Судової влади України". Однак, останні наданими процесуальними правами не скористались та в судове засідання не з`явились. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та враховуючи те, що ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 р. та від 25.11.2020 явка представників учасників справи визнавалась не обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представників відповідача-1, 2.

В ході розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Судове засідання проводилось у режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення, розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua ("EаsyCon") у відповідності до вимог ст. ст. 197, 222 ГПК України. Складено протокол судового засідання у відповідності до вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.05.2014 між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10012/0199 філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк (ПАТ Ощадбанк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство (ТОВ Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство ) укладений договір кредитної лінії №252 (а.с.17-23), за умовами якого банк, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання з лімітом фінансування 450 000 грн. 00 коп. та кінцевим терміном повернення не пізніше 19.05.2017, а ТОВ Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство зобов`язалось повернути кредит, сплатити проценти, інші платежі у порядку та строки, встановлені кредитним договором.

Пунтктом 2.3 договору сторони погодили збільшення/зменшення встановленого ліміту кредитування згідно наступного графіку: до 28.02.2017 - діючий ліміт кредитування - 450 000 грн. 00 коп.; з 01.03.2017 по 31.03.2017 (включно) - діючий ліміт кредитування - 300 000 грн. 00 коп.; з 01.04.2017 по 19.05.2017 (включно) - діючий ліміт кредитування - 150 000 грн. 00 коп.

Кредит надається окремими траншами з рахунку для обліку заборгованості за кредитом в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів позичальника.

Позичальник зобов`язався здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування.

Відповідно до пункту 2.7 договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою і становить 22 відсотки річних.

Пунктом 2.7.2 договору врегульовано, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.

Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4 договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 05 червня 2014 року.

Відповідно до п. 2.7.3. Кредитного договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п. 2.7.4. цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового (повного) погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Відповідно до ст. 546 ЦК України в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України з однієї сторони, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство" з другої сторони та громадянином України ОСОБА_1 з третьої сторони, було укладено договір поруки №252/31 від 22.05.2014.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (стаття 553 ЦК України).

Відповідно до п. п. 2.1.-2.2. договору поруки поручитель безумовно, безвідклично зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів та/або погашення частини кредиту; невиконання боржником зобов`язання щодо погашення кредиту при закінченні строку користування ним.

Пунктами 3.2.1. та 3.2.3. передбачено, що поручитель зобов`язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником Зобов`язання перед кредитором. Кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-якого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

У відповідності до п. 3.2.2. договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник відповідають перед кредитором солідарні боржники.

Підпунктом 4.3.2. пункту 4.3. договору поруки передбачено, що банк без повідомлення поручителя та будь-яких змін до цього договору має право здійснити у будь-який час та будь-яким способом право (права), передбачені кредитним договором, вимагати погашення кредиту (будь-якої його частини), процентів чи інших платежів, які підлягають сплаті відповідно до умов кредитного договору, застосовувати будь-які способи правового захисту або забезпечення виконання зобов`язання, укладати будь-які мирові (компромісні) угоди (правочини).

Не направлення кредитором вимоги не позбавляє його права вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства (підпункт 3.2.4. 3.2. договору поруки).

Крім того, сторони у відповідності до ст. 6 ЦК України визначили наступні умови договорів:

Пунктом 9.1 Кредитного договору передбачено, що сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України до 10 років для всіх грошових зобов`язань, що передбачені умовами цього Договору.

Банк ввважає, що свої обов`язки, передбачені кредитним договором, виконав повністю та належним чином, що підтверджується копією договору кредитної лінії № 252 від 22.05.2014, банківськими виписками по особовим рахунках позичальника, рішенням господарського суду Луганської області від 16.12.2015 у справі №913/1040/15 (том 1, а.с. 46-50) та заочним рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 10.05.2016 по справі №408/946/16-ц (том 1, а.с. 52-53).

У зв`язку з несплатою в добровільному порядку Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство" рішення Господарського суду Луганської області від 16.12.2015 у справі №913/1040/15 та тривалим невиконанням ОСОБА_1 заочного рішення Біловодського районного суду Луганської області від 10.05.2016 у справі №408/946/16-ц, позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою №110.20-17/398 від 21.12.2019 р.

Крім того, позивач визначає, що сторонами у пункті 2.7.2. кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, допускає нарахування Банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості. Таким, чином, на думку позивача у нього є право вимоги до відповідачів щодо сплати нарахованих процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 включно (на дату складання розрахунку заборгованості за кредитом).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, крім всього, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Умовами статті 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, згідно ст. 638 ЦК України.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог статей 599 та 629 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов`язання, згідно з вимогами статей 598 - 609 Цивільного кодексу України.

Отже, наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов`язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов`язань.

Частиною 4 статті 75 ГПК України врегульовано, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У даному випадку, факт невиконання відповідачами зобов`язань з повернення суми одержаного кредиту у строк, встановлений договором кредитної лінії №252 від 22.05.2014 та неналежного виконання зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом за період з 01.09.2015 по 13.09.2015, встановлено рішенням Господарського суду Луганської області від 16.12.2015 у справі №913/1040/15, тому ці обставини не підлягають повторному доказуванню.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в договорі погодили що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 19.05.2017 (п.2.2 договору).

Рішенням Господарського суду Луганської області у справі №913/1040/15 від 16.12.2015 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ровеньківське спеціалізоване сільськогосподарське підприємство на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №252 від 2205.2014 в сумі 488 549 грн. 08 коп., з яких:

-основний борг в сумі 375 046 грн. 12 коп.;

-проценти за період з 01.08.2014 по 13.09.2015 за користування кредитом в сумі 91 551 грн. 34 коп.;

-заборгованість за комісією за період з 01.08.2014 по 13.09.2015 в сумі 839 грн. 89 коп.;

-3 % річних за прострочення повернення кредитних коштів в сумі 2686 грн. 90 коп. за період з 25.05.2015 по 13.09.2015;

-3 % річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 1398 грн. 97 коп. за період з 08.09.2014 по 13.09.2015, втрати від інфляції в сумі 17025 грн. 86 коп. за період з жовтня 2014 року по серпень 2015 року.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 80678 грн. 22 коп. та втрат від інфляції в сумі 3539 грн. 05 коп. відмовлено.

Заочним рішенням Біловодського районного суду Луганської області у справі №408/946/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк заборгованість за договором кредитної лінії №252 від 22.05.2014 в загальній сумі 540 182 грн. 44 коп. (яка складається із заборгованості по кредиту 375 046 грн. 12 коп., заборгованості за відсотками 121 830,76 грн., комісії за резервування з 08.09.2014 по 21.01.2016 в розмірі 1106 грн. 73 коп., 3% річних по простроченому основному боргу з 25.05.2015 по 21.01.2016 в розмірі 6 694 грн. 26 коп., 3% річних по прострочених відсотках з 08.09.2014 по 21.01.2016 в розмірі 2494 грн. 87 коп., інфляційних нарахувань по простроченому основному боргу з 25.05.2015 по 21.01.2016 в розмірі 7966 грн. 21 коп., інфляційних нарахувань по прострочених відсотках з 08.09.2014 по 21.01.2016 в розмірі 25043 грн. 49 коп.), судовий збір в сумі 8 102 грн. 74 коп. та витрати позивача, пов`язані із публікацією у пресі об`яви про виклик відповідача та третьої особи в сумі 420 грн.

Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, згідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.

За даною справою, станом на 01.11.2019 р. саме у зв`язку з неправомірним користуванням відповідачами грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання АТ Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк звернувся з позовом.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору або пред`явлення вимоги до позичальника і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1238/17 від 23.05.2018.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Аналогічний Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2020 року у справі №303/2244/19.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018.

Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів строкових процентів за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019; прострочених процентів за користування кредитом за період з 18.01.2016 по 30.04.2019 та вимога про стягнення з першого відповідача прострочених процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016 є незаконною та задоволенню не підлягає.

Похідна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 22.01.2016 по 31.10.2019; інфляційних нарахувань за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з лютого 2016 по жовтень 2019, та похідна вимога про стягнення з першого відповідача 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016, інфляційних нарахувань за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 по лютий 2016 є незаконною та задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, згідно з вимогами статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, період, базу нарахування щодо солідарного стягнення з відповідачів 3% річних за прострочення сплати кредиту в розмірі 42479 грн. 59 коп. за період з 18.01.2016 по 30.09.2019 встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про солідарне стягнення з відповідачів 3 % річних за прострочення сплати кредиту в розмірі 42479 грн. 59 коп. підлягає задоволенню повністю.

Але, в межах періоду заявленого позивачем, сума 3% річних за прострочення сплати кредиту, складає 40 36 грн. 31 коп., однак, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, сума 3% річних за прострочення сплати кредиту яка підлягає стягненню з першого відповідача складає 4 005 грн. 57 коп.

В межах періоду заявленого позивачем, сума інфляційних нарахувань за період з лютого 2016 по жовтень 2019 за несвоєчасне повернення кредиту становить 167 774 грн. 93 коп. (замість розрахованого позивачем 168395 грн.75 коп.)

Таким чином, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту за період з лютого 2016 по жовтень 2019 є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 167 774 грн. 93 коп.

В межах періоду заявленого позивачем, сума інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту за період з вересня 2015 по лютий 2016 складає 15846 грн. 63 коп.

Перевіривши розрахунок, судова колегія дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення з першого відповідача інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту за період з вересня 2015 по лютий 2016 є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 15846 грн. 63 коп.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме:

-про солідарне стягнення з відповідачів сум 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 22.01.2016 по 31.09.2019 у розмірі 42479 грн. 59 коп. та інфляційних нарахувань за прострочення сплати кредиту за період з лютого 2016 по жовтень 2019 у розмірі 167774 грн. 93 коп.;

-про стягнення з першого відповідача сум 3% річних за прострочення сплати боргу за кредитом за період з 14.09.2015 по 22.01.2016 у розмірі 4005 грн. 57 коп. та інфляційних нарахувань за період з вересня 2015 по лютий 2016 за прострочення сплати боргу за кредитом у розмірі 15846 грн. 63 коп.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має. Оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому - залишено без змін.

Оцінюючи правомірність ухваленого у даній справі рішення, яке оскаржує позивач, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами, покладається законом на сторони. Втім, суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів, що стосуються предмета спору та з власної ініціативи, не збирає, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності до вимог ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Статтею 86 вищенаведеного Кодексу унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина друга).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому, приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги - без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2020 року у справі №913/12/20 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Луганського обласного управління АТ Ощадбанк , м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2020 року у справі №913/12/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.07.2020 року у справі №913/12/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України .

У судовому засіданні 03.12.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2020 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова