Постанова

від 23.11.2020 по справі 908/172/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020 року м.Дніпро Справа № 908/172/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Загорський Д.Д., ордер серія АР № 1020163 від 20.11.2020 р., адвокат;

від відповідача за первісним позовом: Мартиненко К.І., ордер серія АР №1029018 від 18.11.2020 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 , ухвалене суддею Дроздовою С.С., повний текст якого складений 14.09.2020, у справі №908/172/20

за позовом Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича, Запорізька область Запорізький район, с. Малишівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ", м. Запоріжжя

про стягнення 320 990 грн. 10 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ", м. Запоріжжя

до Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича, Запорізька область Запорізький район, с. Малишівка

про визнання недійсним договору поставки № 10/01 від 10.01.2018.

ВСТАНОВИВ:

28.01.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Москаленко Дениса Федоровича (далі - Позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" (далі - Відповідач) 320 990 грн. 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 10/01 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар. Позивач просив суд стягнути з Відповідача 234 000 грн. 00 коп. основної суми заборгованості, 32 065 грн. 09 коп. пені, 12 486 грн. 60 коп. інфляційних збитків, 7 338 грн. 41 коп. 3 % річних.

14.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з зустрічним позовом до Фізичної особи-підприємця Москаленко Дениса Федоровича про визнання недійсним договору поставки № 10/01 від 10.01.2018, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Москаленко Денисом Федоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 у справі №908/172/20 у задоволенні первісних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Москаленко Дениса Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" до Фізичної особи-підприємця Москаленко Дениса Федоровича відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині первісного позову, Фізична особа - підприємець Москаленко Денис Федорович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, не з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, просить рішення господарського суду в частині первісного позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В решті (щодо відмови у задоволенні зустрічного позову) рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 - залишити без змін.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що факт поставки товару підтверджується зокрема:

- видатковими накладними: № РН-0000002 від 10.01.2018 на суму 54000, 00 грн., № РН-0000096 від 08.10.2018 на суму 90 000, 00 грн., № РН-0000114 від 10.10.2019 на суму 90 000, 00 грн., на загальну суму 234 000, 00 грн;

- товарно-транспортними накладними № Р-1 від 10.01.2018, № Р-2 від 08.10.2018, № Р- 3 від 08.10.2018, №Р-4 від 10.10.2019, № Р-5 від 10.10.2019;

- актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.11.2019;

- претензією ФОП Москаленко № 06-19 від 06.11.2019 та Відповіддю на претензію ТОВ "ВТФ РІЦ" від 20.11.2019;

- заявою свідка від 13.03.2020 - ОСОБА_1 , який з 22.12.2017 по 04.12.2019 займав посаду директора ТОВ "ВТФ РІЦ" та повністю підтверджує факт підписання ним спірного договору, отримання товару в повному обсязі, а також підписання ним вищезазначених видаткових накладних, ТТН та інших документів.

Судом першої інстанції були оглянуті в оригіналах всі первинні та бухгалтерські документи, що стосуються вищезазначеного договору та його виконання. Повноваження директора ОСОБА_1 на підписання Договору та інших документів.

Щодо відсутності зазначення ПІБ відповідної посадової особи, зазначає, що товар отримувався безпосередньо директором товариства ОСОБА_1, при цьому його особу у вказаних видаткових накладних можливо ідентифікувати, адже його підписи стоять на всіх інших первинних документах, які стосуються поставки паливних брикетів, зокрема на Договорі, ТТН, акті звірки взаємних розрахунків, відповіді на Претензію. Крім того, факт отримання товару саме директором товариства підтверджується його особистою заявою свідка від 13.03.2020, на якій підпис директора посвідчено приватним нотаріусом.

Не погоджується з висновком господарського суду про відсутність в ТТН відомостей про вантаж, інформації про відповідальних представників, які здійснювали приймання-передавання товару, оскільки такий висновок спростовується змістом ТТН, у який наявні всі необхідні реквізити первинного документу, зокрема і відомості про вантаж, інформацію про відповідальних представників, які здійснювали приймання-передавання товару.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що додані Позивачем до позовної заяви копії накладних не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять посади і прізвища особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Відповідача, особистого чи електронного підпису такої особи та печатки підприємства, що суперечить приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що позбавляє вказані документи доказової сили.

Отже, розглянувши матеріали справи, судом досліджено, що додані до позовної заяви Позивачем копії накладних не є належним чином оформленими первинними документами. відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (головуючий суддя Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 у справі №908/172/20; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.11.2020.

В судовому засіданні 23.11.2020 Центральним апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

10.01.2018 між Фізичною особою-підприємцем Москаленко Денисом Федоровичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" (покупець) укладено договір поставки № 10/01.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Під товаром у цьому договорі розуміється паливні брикети соняшника 50мм*250мм (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються у відповідній видатковій накладній.

У розділі 2 договору сторони узгодили, що постачальник зобов`язаний поставити товар належної якості, а покупець зобов`язаний забезпечити своєчасне і належне приймання товару, що відповідає вимогам, визначеним щодо нього у цьому договорі; оплатити за товар обумовлену суму коштів у встановлені цим Договором строки.

Згідно п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору Позивач за первісним позовом передав у власність Відповідачу за первісним позовом товар, а саме паливний брикет соняшника 50мм*250мм на загальну суму 234 000 грн. 00 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № РН-0000002 від 10.01.2018 на суму 54 000 грн. 00 коп.;

- № РН-0000096 від 08.10.2018 на суму 90 000 грн. 00 коп.;

- № РН-0000114 від 10.10.2019 на суму 90 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 16-18);

- а також товарно-транспортними накладними: № Р-1 від 10.01.2018, № Р-2 від 08.10.2018, № Р-3 від 08.10.2018, № Р4 від 10.10.2019, № Р5 від 10.10.2019 (т. 1 а.с. 148-152),

які підписані представниками сторін та скріплені печатками обох підприємств.

Сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 29.11.2019 за ТОВ "ВТФ РІЦ" рахується заборгованість у розмірі 234 000,00 грн. (т. 1 а.с. 147).

10.01.2018 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № СФ-000002 від 10.01.2018 на суму 54 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 19).

08.10.2018 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № СФ-000096 від 08.10.2018 на суму 90 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 20).

10.10.2019 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № СФ-000114 від 10.10.2019 року па суму 90 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 21).

06.11.2019 ФОП Москаленко направив на адресу Відповідача претензією № 06-19, у якій просив погасити заборгованість за Договором поставки № 10/01 від 10.01.2018 у розмірі 234 000,00 грн. (т. 1 а.с. 22).

У відповідь на дану претензію ТОВ "ВТФ РІЦ" листом від 20.11.2019 повідомило, що заборгованість за Договором поставки № 10/01 від 10.01.2018 буде погашена найближчим часом (т. 1 а.с. 23).

У заяві свідка ОСОБА_1, справжність підпису якого посвідчено нотаріально 13.03.2020, зазначено зокрема, що 10 січня 2018 між ТОВ "ВТФ РІЦ" та Фізичною особою-підприємцем Москаленко Денисом Федоровичем був укладений Договір поставки № 10/01 паливних брикетів соняшника 50мм*250 мм. ОСОБА_1, підтвердив, що Договір поставки № 10/01 від 10 січня 2018 від імені ТОВ "ВТФ РІЦ" підписано ним, як директором товариства, власноручно при повному розумінні його змісту і значення. Поставка товару (паливних брикетів соняшника 50мм*250 мм) відбулася в повному обсязі на загальну суму 234 000,00 грн., що підтверджується узгодженими та підписаним між Сторонами видатковими накладними, а саме: видатковою накладною № РН-0000002 від 10.01.2018 на суму 54 000,00 грн., видатковою накладною № РН-0000096 від 08.10.2018 на суму 90 000,00 грн., видатковою накладною № РН-0000114 від 10.10.2019 на суму 90 000,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані ним власноручно, як директором товариства при наявності всіх на те повноважень. Претензій по якості товару - не було. Вказаний товар використовувався ТОВ "ВТФ РІЦ" для власних потреб, а саме з метою обігріву приміщення (за допомогою твердопаливного котла) за адресою: Запорізька обл., смт. Кушугум, вул. Колгоспна, 1/25, де здійснюється господарська діяльність товариства, зокрема і виробляються меблі.

В той же час, у зв`язку з несприятливою фінансовою ситуацією на ТОВ "ВТФ РІЦ", яка склалася через невиконання своїх зобов`язань контрагентами, товариство не в змозі було сплатити кошти за отриманий від ФОП Москаленко Д.Ф. товар. Станом на 04.12.2019 заборгованість ТОВ "ВТФ РІЦ" перед ФОП Москаленко Д.Ф. складала 234 000,00 грн.

Позивач вважає, що Відповідач прийняті обов`язки за договором в частині оплати вартості товару належним чином не виконав, через що звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, господарський суд виходив з того, що додані Позивачем до позовної заяви копії накладних не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме не містять:

- посади і прізвища особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Відповідача;

- особистого чи електронного підпису такої особи;

- печатки підприємства Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" про отримання товару.

У наданих Позивачем до відзиву на зустрічну позовну заяву товарно-транспортних накладних № Р-1 від 10.01.2018, № Р-2 від 08.10.2018, № Р-3 від 08.10.2018, № Р4 від 10.10.2019, № Р5 від 10.10.2019 відсутні відомості про вантаж та інформація про відповідальних представників, які здійснювали приймання-передавання товару.

Таким чином, докази, подані Позивачем, не підтверджують обставини, на які останній посилається в обґрунтування позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, господарський суд виходив з того, що жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів на підтвердження наявності у всіх сторін договору № 10/01 від 10.01.2018 умислу на вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, Позивачем за зустрічним позовом суду не подано.

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Оскільки рішення суду в частині зустрічного позову, а саме відмови у визнанні недійсним договору поставки № 10/01 від 10.01.2018 заявником апеляційної скарги не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції відповідно до приписів ч. 1 ст.269 ГПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні первісного позову, а саме відмови у стягненні з Відповідача 234 000 грн. 00 коп. основної суми заборгованості, 32 065 грн. 09 коп. пені, 12 486 грн. 60 коп. інфляційних збитків, 7 338 грн. 41 коп. 3 % річних.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні первісного позову, з наступних мотивів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки товару Позивачем поставлено відповідачу товару на суму 234 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-0000002 від 10.01.2018 на суму 54 000 грн. 00 коп.;

- № РН-0000096 від 08.10.2018 на суму 90 000 грн. 00 коп.;

- № РН-0000114 від 10.10.2019 на суму 90 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 16-18);

- а також товарно-транспортними накладними: № Р-1 від 10.01.2018, № Р-2 від 08.10.2018, № Р-3 від 08.10.2018, № Р4 від 10.10.2019, № Р5 від 10.10.2019 (т. 1 а.с. 148-152).

Вказаний товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (Відповідача) та відбитком печатки Відповідача на відповідних накладних без зауважень та заперечень.

При отриманні товару Відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.

Для здійснення оплати за поставлений товар позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки № СФ-000002 від 10.01.2018 року на суму 54 000 грн. 00 коп.; № СФ-000096 від 08.10.2018 на суму 90 000 грн. 00 коп.; № СФ-000114 від 10.10.2019 року па суму 90 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 19-22).

У матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" перед Фізичною особою - підприємцем Москаленко Д.Ф. становить 234 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 147).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, то обов`язку продавця передати у власність товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов`язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3 Договору розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем провадиться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 10 календарних днів з дати поставки відповідного товару, на підставі отриманого покупцем рахунку.

За результатами аналізу видаткових накладних колегія суддів дійшла висновку, що строк оплати товару, отриманого за видатковими накладними, є таким, що настав.

Доказів оплати товару вартістю 234 000 грн. 00 коп. або доказів повернення вказаного товару Позивачу Відповідачем до суду не надано.

Доводи Позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами Відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" на користь Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича 234 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 10/01 від 10.01.2018 є обґрунтованими, доведеними, заснованими на договорі і законі та є такими, що підлягають задоволенню.

Висновок господарського суду про те, що додані Позивачем до позовної заяви копії накладних не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме не містять: посади і прізвища особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Відповідача; особистого чи електронного підпису такої особи; печатки підприємства Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" про отримання товару, через що не можуть бути належними доказами на підтвердження заявлених позовних вимог, є безпідставними з огляду на наступне.

У відповідності до визначень термінів, що міститься в ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

- видаткова накладна є документом, який фіксує факт отримання/передачі матеріальних цінностей (товарів або послуг) від однієї особи іншій і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Форму видаткової накладної не затверджено.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (розділ 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363).

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частинами 1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Видаткові накладні, які надані Позивачем до суду як доказ здійснення поставки товару № РН-0000002 від 10.01.2018 на суму 54 000 грн. 00 коп.; № РН-0000096 від 08.10.2018 на суму 90 000 грн. 00 коп.; № РН-0000114 від 10.10.2019 на суму 90 000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 16-18) мають такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назва та код підприємства одержувача, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальні за її оформлення , а також печатки підприємства відправника та підприємства одержувача . Накладні мають посилання на Договір поставки товару № 10/01 від 10.01.2018.

Таким чином, надані накладні відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операцій та договірних відносин.

Висновок господарського суду про відсутність у накладних особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Відповідача, та печатки підприємства Відповідача, спростовуються змістом цих первинних документів.

При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі видаткові накладні, долучені Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог підписані особисто представниками Відповідача, підпис скріплено печаткою ТОВ "ВТФ РІЦ".

Висновок господарського суду про відсутність в товарно-транспортних накладних відомостей про вантаж, інформації про відповідальних представників, які здійснювали приймання-передавання товару, також спростовується змістом ТТН, у яких наявні всі необхідні реквізити первинного документу, зокрема і відомості про вантаж, інформацію про відповідальних представників, які здійснювали приймання передавання товару (зокрема: здав - Москаленко Д.Ф. ; прийняв водій ОСОБА_2; прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) ОСОБА_1).

За змістом абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції чинній з 01.01.2018, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Отже, не зазначення у видаткових накладних посади і прізвища особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Відповідача, не є підставою для не визнання господарської операції, оскільки за наявності особистого підпису осіб, які брали участь у господарських операціях, такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати цю особу.

Більш того, факт отримання товару саме директором Відповідача ОСОБА_1 підтверджується його особистою заявою свідка від 13.03.2020, на якій підпис директора посвідчено приватним нотаріусом. Таким чином, відповідальну особу з боку відповідача у вказаних видаткових накладних можливо ідентифікувати.

Крім того, згідно листа Вищого господарського суду "Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, факт отримання товару Відповідачем і накладні на Товар (товарно-транспортні, видаткові), надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий Товар. Зазначена правова позиція викладена листі Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 та в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на договорі поставки товару № 10/01 від 10.01.2018, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, акті звіряння взаємних розрахунків наявні відтиски печатки підприємства Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на зазначених вище письмових доказах, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ "ВТФ РІЦ".

Крім того, відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них. організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Згідно зі ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний зокрема на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду та доводами Відповідача про безпідставність посилання господарського суду на акт звірки взаєморозрахунків як доказ, що підтверджує заборгованість Відповідача та позовні вимоги Позивача з огляду на наступне.

Частинами 2 та 3 ст. 8 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції чинній з 01.01.2000) визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV у редакції чинній з 01.01.2018).

Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.

Зі змісту вказаних законодавчих положень вбачається наявність повноваження у директора Відповідача на підписання актів звірки взаєморозрахунків.

Як було встановлено в ході розгляду справи по суті акт звірки засвідчений печаткою ТОВ "ВТФ РІЦ".

Доказів, які підтверджують, що статутні документи Відповідача мають певні обмеження щодо дій директора, який підписав відповідний акт звірки з контрагентами по господарських договорах, матеріали справи не містять.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт (стан) здійснення відповідних взаєморозрахунків між сторонами на відповідну дату, у т.ч. за спірними у цій справі видатковими накладними.

Колегія суддів погоджується з доводами Відповідача, що акти звірки взаємних розрахунків дійсно не є первинними документами, що підтверджують господарські операції між сторонами, в той же час вони є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами; а також є належними та допустимими письмовими доказами, які підтверджують визнання Відповідачем заборгованості перед позивачем за отриманий товар.

Положення статей 216-218 Господарського кодексу України також встановлюють, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Сторонами в п. 5.2 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв`язку із простроченням Відповідачем строку оплати товару Позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки за кожною накладною окремо (т. 1 а.с. 9-14).

За розрахунком позивача, підлягає стягненню 32 065 грн. 09 коп. пені за загальний період з 21.01.2018 по 22.01.2020; 12 486 грн. 60 коп. інфляційних збитків за загальний період з лютого 2018 року по грудень 2019 року; 7338 грн. 41 коп. 3 % річних за загальний період з 21.01.2018 по 22.01.2020.

Відповідач правом на подання суду доказів, які б спростовували позовні вимоги, не скористався, власний контррозрахунок сум, заявлених до стягнення, суду не подав.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені прийшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, та необхідність стягнення з Відповідача на користь Позивача 32 065 грн. 09 коп. пені за загальний період з 21.01.2018 по 22.01.2020; 12 486 грн. 60 коп. інфляційних збитків за загальний період з лютого 2018 року по грудень 2019 року; 7 338 грн. 41 коп. 3 % річних за загальний період з 21.01.2018 по 22.01.2020, нарахованих у відповідності із п. 5.2 Договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення у справі в цій частині, яким позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ" про стягнення 320 990 грн. 10 коп. - задовольнити.

Решту рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 у справі №908/172/20 - залишити без змін.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею первісного позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Відповідача за первісним позовом.

У зв`язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 4814,85 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 7222,28 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 у справі №908/172/20 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 у справі №908/172/20 - скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову.

Прийняти нове рішення у справі в цій частині, яким позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича, Запорізька область Запорізький район, с. Малишівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ", м. Запоріжжя про стягнення 320 990 грн. 10 коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТФ РІЦ", м. Запоріжжя на користь Фізичної особи - підприємця Москаленко Дениса Федоровича, Запорізька область Запорізький район, с. Малишівка 234 000 грн. 00 коп. основної суми заборгованості, 32 065 грн. 09 коп. пені, 12 486 грн. 60 коп. інфляційних збитків, 7 338 грн. 41 коп. 3 % річних, 4814,85 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 7222,28 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу згідно зі ст.327 ГПК України, з урахуванням необхідних реквізитів, покласти на Господарський суд Запорізької області.

Решту рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 у справі №908/172/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Березкіною О.В. 03.12.2020, суддею Дарміним М.О.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін