Рішення

від 17.11.2020 по справі 915/362/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Справа № 915/362/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій І.С,, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Вознесенської місцевої прокуратури, пров. Костенка, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500 (код ЄДРПОУ 02910048)

в інтересах держави в особі

Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008 (код ЄДРПОУ 37508596)

Фонду державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 00032945)

до відповідача Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина", вул. Тополина, 30, с. Варюшине, Веселинівський район, Миколаївська обл., 57047 (код ЄДРПОУ 00413995)

до відповідача Фермерського господарства "Кандибинське", вул. Московська, 41, кв. 9, м. Миколаїв, 56640 (код ЄДРПОУ 26087079)

про визнання недійсним договору поставки та повернення коштів у розмірі 100 000, 00 грн.

за участю представників сторін:

прокурор: Дзюбан О.В., службове посвідчення №056932 видане 25.08.2020 року дійсне до 25.08.2025 року

від позивача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства: представник не з`явився;

від позивача Фонду державного майна України: Стасюк О.Д., довіреність №390 від 20.12.2019 року;

від відповідача ДП "Радгосп "Виноградна Долина" : представник не з`явився;

від відповідача ФГ "Кандибинське": представник не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернувся Керівник Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та Фонду державного майна України з позовною заявою до відповідачів Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" та Фермерського господарства "Кандибинське", в якій просить суд:

1. Визнати недійсним договір поставки продукції № 1/25-10 від 25.10.2018 року, укладений між Державним підприємством "Радгосп "Виноградна Долина" та Фермерським господарством "Кандибинське".

2. Зобов`язати Фермерське господарство "Кандибинське" повернути Державному підприємству "Радгосп "Виноградна Долина" грошові кошти 100 000 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.04.2020 року позовну заяву Керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та Фонду державного майна України (вх. № 3847/20 від 27.03.2020 року) до відповідачів Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина" та Фермерського господарства "Кандибинське" про визнання недійсним договору поставки від 25.10.2018 року та повернення коштів у розмірі 100 000, 00 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження без зазначення дати підготовчого засідання. Встановлено, що про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у цій справі учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.09.2020 року призначено підготовче засідання по справі на 01.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.10.2020 року відкладено підготовче засідання по справі на 20.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.10.2020 року продовжено відповідачу ДП Радгосп Виноградна Долина процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 915/362/20 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 17.11.2020 року.

В судовому засіданні 17.11.2020 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

16.11.2020 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача ДП Радгосп Виноградна Долина , засобом електронного зв`язку, надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача (вх. № ЕП: 14532/20).

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Подану заяву судом розглянуто та задоволено.

Позивач Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства явку повноважного представника в жодне судове засідання 01.10.2020, 20.10.2020 та 17.11.2020 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 185, 215, 242, 259).

Відповідач ФГ "Кандибинське" явку повноважного представника в жодне судове засідання 01.10.2020, 20.10.2020 та 17.11.2020 року не забезпечив.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 21.04.2020, 01.10.2020, 20.10.2020, надіслані на адресу відповідача ФГ Кандибинське , повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти "за закінченням встановленого терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою" (арк. 192-197, 250-254, 255-258).

Про розгляд справи в господарському суді Миколаївської області відповідач ФГ Кандибинське обізнаний, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 217).

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача Фермерського господарства "Кандибинське", вул. Московська, 41, кв. 9, м. Миколаїв, 56640, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та відповідачів.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція прокуратури.

Прокуратура зазначає, що предметом спору є вимога про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути кошти. Підставою позову прокурором зазначено, що договір поставки продукції № 1/25-10 від 25.10.2018 року підлягає визнанню недійсним оскільки не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 203, 215 ЦК України. Так, прокуратура зазначає, що оспорюваний договір поставки суперечить інтересам держави та спричиняє прямі економічні збитки державі у розмірі 1 396 500, 00 грн., оскільки ціна за одиницю товару за договором поставки не відповідала ринковим цінам, що склались на момент укладення договору та значно перевищували їх. Посилаючись на приписи ст. 12 Закону України "Про третейські суди", прокуратура зазначає, що положення оспорюваного договору в частині визначення третейського застереження не відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, прокурор зазначає, що оспорюваний договір поставки укладено директором ДП "Радгосп "Виноградна Долина" з перевищенням наданих йому повноважень, без відповідного погодження уповноваженого органу Управління, що порушує приписи ч. 3 ст. 92 ЦК України та положення Статуту державного підприємства.

Прокурор зазначає, що оскільки на підставі недійсного договору від 25.10.2018 року ДП "Радгосп "Виноградна Долина" перерахувало на користь ФГ "Кандибинське" грошові кошти у розмірі 100 000, 00 грн., вказані кошти на підставі ст. 1212 ЦК України повинні бути повернуті Фермерським господарством "Кандибинське" Державному підприємству "Радгосп "Виноградна Долина".

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 180 ГК України, ст. 16, 203, 208, 215, 626, 638, 639, 1212 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про третейські суди" та умовами договору.

2. Правова позиція позивача Фонду державного майна України.

В письмових поясненнях (вх. № 7060/20 від 15.06.2020 року) Фонд державного майна України просить суд вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Фонд зазначає, що погоджується з доводами, які викладені у позовній заяві прокуратури, та вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Фонд вказує, що:

- придбання продукції за оспорюваним договором здійснювалось за ціною, що більш ніж в 14 разів перевищує ринкову вартість фосфогіпсу, тобто правочин суперечить інтересам держави та спричиняє прямі економічні збитки державі;

- договір укладений директором ДП Радгосп Виноградна Долина з перевищенням повноважень без відповідного погодження уповноваженим органом управління.

Пояснення обґрунтовано приписами ст. 92, 203, 215 ЦК України.

3. Правова позиція (заперечення) відповідача ДП Радгосп Виноградна Долина .

Відповідачем ДП Радгосп Виноградна Долина подано суду заяву (вх. № 13053/20), в якій відповідач зазначає, що вважає правомірним і законним задоволення позову керівника Вознесенської місцевої прокуратури щодо визнання недійсним договору поставки продукції № 1/25-10 від 25.10.2018, укладеного між ДП Радгосп Виноградна Долина та ФГ Кандибинське та зобов`язання ФГ Кандибинське повернути ДП Радгосп Виноградна Долина грошові кошти у розмірі 100 000, 00 грн. і стягненням на користь держави розміру сплаченого судового збору.

4. Правова позиція (заперечення) відповідача Фермерського господарства Кандибинське .

Відповідач ФГ Кандибинське не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 497 від 09.08.2012 року (арк. 32-43), Державне підприємство "Радгосп "Виноградна долина" (надалі - підприємство) засновано на основі державної власності входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - Уповноважений орган управління) і підзвітний йому.

Відповідно до п. 3.1 Статуту підприємство створено з метою виробництва і реалізації сільськогосподарської та виноробної продукції, сировини, інших видів діяльності, які не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п. 4.1 Статуту підприємство є юридичною особою та володіє закріпленим за ним на праві господарського відання майном. Права і обов`язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації, яка проводиться згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.2 Статуту підприємство самостійно організовує роботу з питань статутного спрямування, здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку.

Відповідно до п. 5.1 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до п. 5.2 Статуту майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, оборотні кошти, нематеріальні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до п. 8.2 Статуту відносини підприємства з іншими підприємствами, установами, організаціями, громадянами в усіх сферах діяльності здійснюється на основі договорів.

Підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.1.3 Статуту підприємство має право самостійно, без погодження з уповноваженим органом управління, укладати договори та угоди на суму, що не перевищує один мільйон гривень, набувати майнові права та особисті немайнові права, виконувати обов`язки, бути позивачем, відповідачем, чи третьою особою у судах загальної юрисдикції, господарських і адміністративних судах, а також у третейському суді.

Відповідно до п. 10.1 Статуту управління підприємством здійснюється відповідно до цього статуту.

Відповідно до п. 10.2 Статуту управління підприємством здійснюється його директором, який призначається уповноваженим органом управління шляхом укладення з ним контракту.

Директор підприємства є підзвітним уповноваженому органу управління.

Відповідно до п. 10.5 Статуту директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства в межах компетенції відповідно до цього статуту.

Відповідно до п. 10.6.1 Статуту директор підприємства діє без доручення (довіреності) від імені підприємства.

Відповідно до п. 10.6.2 Статуту директор підприємства представляє інтереси підприємства в органах державної влади та місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними та фізичними особами.

Відповідно до п. 10.6.10 Статуту директор підприємства розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до статуту та законодавства України.

Відповідно до п. 10.6.12 Статуту директор підприємства укладає договори, видає довіреності, відкриває рахунки в установах банку.

Відповідно до п. 11.2.13 Статуту погоджує питання створення філій підприємства, положення про них, погоджує договори та угоди підприємства з юридичними та фізичними особами на виконання робіт, надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей чи матеріальних активів на суму, що перевищує один мільйон гривень.

Судом встановлено, що органом, до сфери управління якого належало ДП "Радгосп "Виноградна долина" (на час укладення договору), було Міністерство аграрної політики та продовольства.

На підставі постанови КМУ № 829 від 02.09.2019 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади реорганізовано Міністерство аграрної політики та продовольства шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань органом, до сфери управління якого належить ДП "Радгосп "Виноградна долина", є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (арк. 28).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна ДП "Радгосп "Виноградна долина" передано із сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України (лист № 3241-07/56790-05 від 27.12.2019 року Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) (арк. 154).

20.12.2019 Фонд державного майна України затвердив акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП "Радгосп "Виноградна долина" зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду (арк. 203-210).

Станом на дату звернення до суду із позовом та дату розгляду справи зміни щодо органу управління Фонду державного майна України до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

25.10.2018 року між ФГ "Кандибинське" (постачальник) в особі директора Іващенко Ю. В. та ДП "Радгосп "Виноградна долина" (покупець) в особі директора Машкіна Є. О. укладено договір поставки продукції № 1/25-10 (арк. 44-47), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця: фосфогіпс (в подальшому "продукція"), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію згідно умов цього договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю 300 т продукції.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна продукції становить 5 000, 00 грн./тонна, без ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 договору орієнтовна загальна вартість продукції становить: 1 500 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 %. Загальна вартість продукції, що поставляється за цим договором складає загальну вартість всієї поставленої продукції покупцю, що посвідчується підписаними уповноваженими представниками сторін Актів приймання-передачі чи видаткових накладних на продукцію.

На підтвердження виконання умов договору ФГ "Кандибинське" щодо поставки ДП "Радгосп "Виноградна долина" товару (фосфогіпс) за ціною 4 999, 98 грн. (без ПДВ) за тонну на загальну суму 1480 000, 00 грн. подано видаткові накладні № 1 від 31.10.2018 та № 5 від 30.11.2018 (арк. 48, 50).

Для проведення оплати ФГ "Кандибинське" виставлено ДП "Радгосп "Виноградна долина" рахунки № 1 від 31.10.2018 та № 5 від 30.11.2018 на загальну суму 1 480 000, 00 грн. (арк. 49, 51).

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаємних розрахунків між ФГ "Кандибинське" та ДП "Виноградна долина" за період з 01.10.2018-04.07.2019 за договором ДП "Виноградна долина" 27.11.2018 року сплатив кошти за товар у сумі 100 000, 00 грн., що також підтверджується банківською випискою (арк. 52, 131-149).

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області від 22.08.2019 року у справі № 6/2019 стягнуто з ДП "Радгосп "Виноградна долина" на користь ФГ "Кандибинське" заборгованість за договором поставки продукції № 1/25-10 від 25.10.2018 року у загальній сумі 1 518 000, 00 грн., в тому числі: основний борг - 1 380 000 грн., штраф - 138 000 грн. (арк. 124-127).

Прокуратура в інтересах держави звернулась до господарського суду із даним позовом про визнання недійсним договору поставки та зобов`язання повернути грошові кошти. Підставою недійсності оспорюваного договору прокуратурою зазначено, що: правочин суперечить інтересам держави, оскільки ціна за договором не відповідала ринковим цінам; регламент третейського суду не був частиною договору поставки; договір укладено директором з перевищенням повноважень.

Так, на підтвердження факту невідповідності ціни за одиницю товару за договором поставки ринковим цінам, що склались на момент укладення договору подано:

- складену ПП "Форкіс-Н" аналітичну довідку від 16.12.2019 вих. № 83, яка має консультаційний характер та надана на запит (слідчого відділу Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області) стосовно матеріалів досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12018150180000346, про вірогідну вартість майна у вигляді: однієї тони фосфогіпсу станом на дату дослідження та станом на 25.10.2018 року, в якій повідомлено, що станом на листопад 2018 року вартість однієї тони фосфогіпсу ймовірно складала 350 грн. х 0,984 = 345 грн. з ПДВ (з округленням до цілих) (арк. 53-55);

- висновок експерта від 03.03.2020 року № 231, складений судовим експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, за результатами проведеної в рамках кримінального провадження судової товарознавчої експертизи, відповідно до якого ринкова вартість (з урахуванням до неї суми податку на додану вартість) 1 тони фосфогіпсу з вмістом сульфату кальцію, не менше 90 %, станом на 03.03.2020 року, могла становити 716, 67 грн. (арк. 56-65).

Відповідно до акту № 15-14-11/3 від 07.02.2020 позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Радгосп "Виноградна долина" за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, складеного Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, за результатами ревізії встановлено порушення законодавства з ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, зокрема, встановлено, що внаслідок здійснення зайвої оплати за фактично не отриманий товар від ФГ Кандибинське на суму 100 000 грн. підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків), що в свою чергу призвело до заниження розміру частини чистого прибутку на суму 62 499, 75 грн., що підлягає перерахуванню до державного бюджету (арк. 66-116).

Судом також встановлено, що відповідно до інформації, наданої ДП "Радгосп "Виноградна долина" листом № 15 від 23.03.2020, на підприємстві відсутні документи щодо погодження з Міністерством аграрної політики укладеного договору поставки фосфогіпсу між ДП "Радгосп "Виноградна долина" та ФГ "Кандибинське" в жовтні 2018 року (арк. 150).

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про визнання недійсним договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з частиною другою наведеної статті.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З наведеного слідує, що недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (тут і далі в реакції від 04.10.2018) управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.1.3 Статуту підприємство має право самостійно, без погодження з уповноваженим органом управління, укладати договори та угоди на суму, що не перевищує один мільйон гривень, набувати майнові права та особисті немайнові права, виконувати обов`язки, бути позивачем, відповідачем, чи третьою особою у судах загальної юрисдикції, господарських і адміністративних судах, а також у третейському суді.

Відповідно до п. 11.2.13 Статуту уповноважений орган погоджує питання створення філій підприємства, положення про них, погоджує договори та угоди підприємства з юридичними та фізичними особами на виконання робіт, надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей чи матеріальних активів на суму, що перевищує один мільйон гривень.

Як вказано вище, станом на день укладення оспорюваного договору уповноваженим органом, до сфери управління якого входило ДП "Радгосп "Виноградна долина", було Міністерство аграрної політики та продовольства, яке на підставі постанови КМУ № 829 від 02.09.2019 реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Умовами п. 2.1, п. 4.1 оспорюваного договору сторони погодили поставку продукції в кількості 300 тон; ціна продукції - 5 000, 00 грн./тонна, без ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 договору орієнтовна загальна вартість продукції становить: 1 500 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 %. Загальна вартість продукції, що поставляється за цим договором складає загальну вартість всієї поставленої продукції покупцю, що посвідчується підписаними уповноваженими представниками сторін Актів приймання-передачі чи видаткових накладних на продукцію.

В матеріалах даної господарської справи відсутні докази погодження уповноваженим органом управління укладення ДП Радгосп Виноградна долина з ФГ Кандибинське договору поставки продукції № 1/25-10 від 25.10.2018 року на суму 1 500 000, 00 грн.

Відсутність такого погодження також підтверджена відповідачем ДП Радгосп Виноградна долина у листі № 15 від 23.03.2020 про те, що на підприємстві відсутні документи щодо погодження з Міністерством аграрної політики укладеного договору поставки фосфогіпсу між ДП "Радгосп "Виноградна долина" та ФГ "Кандибинське" в жовтні 2018 року (арк. 150).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень прокуратури про порушення вимог законодавства під час укладення оспорюваного договору поставки, оскільки останній укладено директором підприємства з перевищенням наданих йому повноважень (без погодження з уповноваженим органом управління), що є порушенням ст. 92 ЦК України, п. 9.1.3, п. 11.2.13 статуту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору поставки № 1/25-10 від 25.10.2018, укладеного між ФГ Кандибинське та ДП Радгосп Виноградна долина .

Щодо посилань прокуратури на невідповідність оспорюваного договору вимогам чинного законодавства в частині визначення третейського застереження, то суд зазначає наступне.

Як на одну з підстав недійсності договору прокурор посилається на те, що регламент Постійно діючого Третейського суду при РТПП Миколаївської області не був частиною договору та не надавався ДП Радгосп Виноградна долина для ознайомлення під час підписання договору.

Відповідно до п. 10.3 договору будь-який спір, що виникає з цього договору, або у зв`язку з ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області. Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Постійно діючого третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області. Третейський розгляд справи здійснюється Постійно діючим Третейським судом у складі одноособового третейського судді. Відповідно до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Регіональній торгово-промисловій палаті Миколаївської області, третейський розгляд справи за загальним правилом здійснюється за місцезнаходженням Третейського суду: 54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди" регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов`язані з вирішенням спорів третейським судом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про помилковість посилань прокуратури на недійсність договору поставки, у зв`язку з невідповідністю договору вимогам законодавства в частині третейського застереження (відсутність в договорі тексту регламенту), оскільки:

- регламент третейського суду - це документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, а законодавством не передбачено обов`язку учасників цивільного обороту підписувати та викладати зміст регламенту в договорах;

- регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди, а не самого договору поставки (іншого господарського договору).

2. Щодо вимоги про зобов`язання повернути грошові кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Зазначена правова позиція сформована у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 по справі № 910/6642/18.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду сформованої у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Ст. 14 ГПК України передбачено засади диспозитивності господарського судочинства, зокрема те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором в межах визначених ст. 1 ГПК України.

Право суду щодо захисту цивільного права або інтересу іншим способом, який не суперечить закону, можливо лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо суд дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Подібна правова позиція сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Прокуратурою на підставі ст. 1212 ЦК України пред`явлено позовну вимогу про зобов`язання відповідача ФГ "Кандибинське" повернути відповідачу ДП "Радгосп "Винаградна Долина" грошові кошти.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині вимоги прокуратури про зобов`язання відповідача ФГ "Кандибинське" повернути відповідачу ДП "Радгосп "Винаградна Долина" грошові кошти, у зв`язку з невірно обраним способом захисту порушених прав. Так, прокуратурою фактично ставиться питання про зобов`язання вчинити дїі щодо повернення грошових коштів в сумі 100 000 грн., які в свою чергу в спірному випадку не є індивідуально визначеним майном, а виступають платіжним засобом. Отже, належним способом захисту в даному випадку є вимога про стягнення грошових коштів.

В позовній заяві прокуратура посилається на постанови ВС від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18. Проте, предметом спору у вищевказаних справах були вимоги саме про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 102, 00 грн. слід покласти на прокуратуру.

Судовий збір відповідно до ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України слід відшкодувати прокуратурі з відповідачів в рівних частинах по 1 051, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір поставки продукції № 1/25-10 від 25.10.2018 року, укладений між Державним підприємством "Радгосп "Виноградна Долина" та Фермерським господарством "Кандибинське".

3. Стягнути з відповідача Державного підприємства "Радгосп "Виноградна Долина", вул. Тополина, 30, с. Варюшине, Веселинівський район, Миколаївська обл., 57047 (код ЄДРПОУ 00413995) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, р/р НОМЕР_1 ):

- 1 051 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з відповідача Фермерського господарства "Кандибинське", вул. Московська, 41, кв. 9, м. Миколаїв, 56640 (код ЄДРПОУ 26087079) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, р/р НОМЕР_1 ):

- 1 051 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

5. Накази видати прокуратурі після набрання рішенням законної сили.

6. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.12.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш