Постанова

від 17.02.2021 по справі 915/362/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 915/362/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Станкова І.М.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Ейсмонт С.О.,

від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства - не з`явився,

від Фонду державного майна України - не з`явився,

від ДП Радгосп Виноградна Долина - не з`явився,

від ФГ Кандибинське - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2020 року

за позовом Керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та

Фонду державного майна України (суддя Олейняш Е.М.)

до відповідачів:

1. Державного підприємства Радгосп Виноградна Долина

2. Фермерського господарства Кандибинське

про визнання недійсним договору поставки та повернення коштів у розмірі 100 000, 00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2020 року Керівник Вознесенської місцевої прокуратури (далі Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та Фонду державного майна України з позовною заявою ДП Радгосп Виноградна Долина та ФГ Кандибинське про визнання недійсним договору поставки та зобов`язання ФГ Кандибинське повернути ДП Радгосп Виноградна Долина 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що Договір суперечить інтересам держави та спричиняє прямі економічні збитки державі у розмірі 1 396 500, 00 грн., оскільки ціна за одиницю товару за Договором не відповідала ринковим цінам, що склались на момент укладення договору та значно перевищували їх. Крім того, прокурор зазначає, що Договір укладено директором ДП Радгосп Виноградна Долина з перевищенням наданих йому повноважень, без відповідного погодження уповноваженого органу Управління, що порушує приписи ч. 3 ст. 92 ЦК України та положення Статуту державного підприємства.

Прокурор зазначає, що оскільки на підставі недійсного договору від 25.10.2018 року ДП Радгосп Виноградна Долина перерахувало на користь ФГ Кандибинське 100 000, 00 грн., вказані кошти на підставі ст. 1212 ЦК України повинні бути повернуті ДП Радгосп Виноградна Долина .

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.11.2020 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір поставки від 25.10.2018 року, в решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов в частині визнання договору недійсним, суд виходив з того, що Договір було укладено директором ДП Радгосп Виноградна Долина з перевищенням наданих йому повноважень (без погодження з уповноваженим органом управління - Міністерством аграрної політики), що є порушенням ст. 92 ЦК України, п. 9.1.3, п. 11.2.13 Статуту.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині повернення грошових коштів, суд дійшов висновку, що прокурор в цій частині невірно обрав спосіб захисту порушених прав. Так, прокуратурою фактично ставиться питання про зобов`язання вчинити дїі щодо повернення грошових коштів, які в свою чергу в спірному випадку не є індивідуально визначеним майном, а виступають платіжним засобом. Суд першої інстанції зазначив, що належним способом захисту в даному випадку є вимога про стягнення грошових коштів.

Не погоджуючись з рішенням, Прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ФГ Кандибинське повернути ДП Радгосп Виноградна Долина кошти в розмірі 100 000,00 грн. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції приймаючи рішення та будучи переконаним у необхідності застосування в даному випадку вимоги про стягнення сплачених грошових коштів, міг та повинен був застосувати, на його думку, вірний спосіб захисту. Вказане спряло б меті досягненню мети, з якою прокурор звертався з даним позовом до суду, а саме захисту порушених інтересів держави, а також забезпечило б економії Бюджетних коштів, сплачених прокурором в якості судового збору.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Представники Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Фонду державного майна України, ДП Радгосп Виноградна Долина та ФГ Кандибинське в судове засідання 17.02.2021 не з`явились, та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлені належним чином про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Проте, така неявка представників Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Фонду державного майна України, ДП Радгосп Виноградна Долина та ФГ Кандибинське не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою апеляційного суду про призначення справи до розгляду, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 17.02.2021 представник прокуратури надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія враховує, що сторони не оскаржують рішення щодо визнання Договору недійсним, а також враховує, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо зобов`язати ФГ Кандибинське повернути ДП Радгосп Виноградна Долина 100 000,00 грн., у зв`язку з чим судова колегія переглядає рішення лише в оскаржуваній частині.

З матеріалів справи вбачається, що за оскаржуваним Договором ДП Радгосп Виноградна Долина 27.11.2018 сплатив ФГ Кандибинське 100 000,00 грн. за товар, що підтверджується банківською випискою з рахунку Радгоспу за період з 21.09.2018 по 12.02.2018 (т.1, а.с. 136) та не заперечують сторони.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що прокурор в прохальній частині позовної заяви просить зобов`язати вчинити дії щодо повернення грошових коштів в сумі 100 000,00 грн., які в свою чергу в спірному випадку не є індивідуально визначеним майном, а виступають платіжним засобом, у зв`язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної заяви прокурора в цій частині. Прокурором обрано невірний спосіб захисту порушених справ.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції приймаючи рішення та будучи переконаним у необхідності застосування в даному випадку вимоги про стягнення сплачених грошових коштів, міг та повинен був застосувати, на його думку, вірний спосіб захисту, судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону) , а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частини десята та одинадцята статті 11 ГПК України).

Однак, господарський суд позбавлений права з власної ініціативи змінювати прохальну частину позовної заяви, як то просить прокурор. Доводи прокурора в апеляційній скарзі суперечать вимогам та положенням ГПК України.

Також, судова колегія зазначає, що неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на апелянта відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.11.2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.02.2021.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.