Рішення

від 24.11.2020 по справі 916/2240/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2240/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.

за участю представників:

від позивача: Танасійчук Г.М. - довіреність (самопредставництво)

від відповідача 1: не з`явилися

від відповідача 2: адвокат Демінська К.В. - ордер

від відповідача 3: не з`явився

від третьої особи 1, 2, 3: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 916/2240/20

за позовом: Одеської міської ради (буд. №1, пл. Думська, м. Одеса, 65004)

до відповідачів: 1) Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (буд. 28, вул. Іцхака Рабіна, м. Одеса, 65078);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.А.Ш.НА.П." (буд. 26/28, вул. Жуковського, м. Одеса, 65045);

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдінг Юг"" (вул. Троїцька, буд. 45, м. Одеса, 65014)

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни (офіс 502, буд. 33А, проспект Адміральський, м. Одеса, 65059);

2) Державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича (корп. А, буд. 1, віл. Соборна, смт Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832);

3) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (буд. 6, вул. Черняховського, м. Одеса, 65009)

про скасування рішень державного реєстратора, скасування реєстрації декларації та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

03.08.2020р. за вх.№2313/20 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Одеської міської ради (надалі - ОМР) до відповідачів: 1) Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (надалі - ГО "Всеукраїнська спілка автомобілістів"); 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Н.А.Ш.НА.П." (надалі - ТОВ "Н.А.Ш.НА.П."), 3) товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдінг Юг"" (ТОВ "Інвест Холдінг Юг"); 4) Державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни (держреєстратор Мельник Т.І.); 5) Державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича (держреєстратор Турецький О.С.); 6) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (Управління ДАБК ОМР) в якому просить Суд:

1. Скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни від 16.09.2019 за індексним номером 48694700 про реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 про зміну площі об`єкта з 17,4 м 2 на 241,8 м 2 що є підставою для проведення державної реєстрації зміни до права власності громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів";

2. Скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 06.02.2019 за індексним номером 51002963 про реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 про зміну площі об`єкта з 241,8 м 2 на 420,4 м 2 та запис про право власності від 05.02.2020 № 35363545, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни до права власності громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" та підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності приватного підприємства "Н.А.Ш.Н.А.П.;

3. Скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 11.03.2020 за індексним номером 51546698 та запис про право власності від 04.03.2020 № 35871478, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдинг Юг";

4. Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141200221778 щодо реконструкції диспетчерської літера "А" та основних приміщень літера "Е, Ж" автостоянки № 39, без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: Одеська область, м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А та

5. Зобов`язати громадську організацію "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", приватне підприємство "Н.А.Ш.Н.А.П. та товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдинг Юг" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні (Маршала Жукова), 91-А, на користь Одеської міської ради шляхом приведення об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у відповідність до свідоцтва про право власності від 02.04.2009 САС № 637299 та технічного паспорта від 07.02.2009, виданого комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості".

2. Короткий зміст аргументів та доводів учасників справи

2.1. Аргументи та доводи Позивача.

2.1.1. ОМР обґрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись на наступне.

29.04.2009р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право приватної власності ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" на об`єкт нерухомого майна - автостоянку № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, загальною площею 17,4 м 2 , який складається з будівель: літ. "А" - диспетчерська, літ "Б" - оглядова вежа, літ. "В" - ПТО з оглядовою вежею, літ. "Д" - вбиральня, відповідно до свідоцтва про право власності САС № 637299 від 02.04.2009р.

Втім, на даний час об`єкт нерухомого майна - автостоянка № 39, загальною площею 420,4 м 2 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1212965351101) знаходиться у приватній спільній частковій власності Відповідачів.

Вказаний об`єкт відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складається з наступних складових частин: диспетчерська, А; оглядова вежа, Б; ПТО з оглядовою вежею, В; навіс, Г-Г6; вбиральня, Д; основна, Ж; огорожа, 1,2; вимощення, І; естакада, II; трансформаторна підстанція, Е.

Позивач вважає, що рішення державного реєстратора про реєстрацію зміни площі вказаного об`єкта нерухомого майна, запис про право власності на такий об`єкт, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації підлягають скасуванню, а земельна ділянка підлягає приведенню до попереднього стану з наступних підстав.

2.1.2. на підставі договору купівлі-продажу №р.5-1737, укладеного 08.10.2009 Відповідач 1 відчужив об`єкт нерухомого майна - автостоянку № 39, загальною площею 17,4 м 2 , розташовану за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, на користь ТОВ "Одеса Автобум" (в подальшому перейменоване у ТОВ "Інвест Холдінг Юг" - Відповідач 3).

В подальшому, а саме 31.03.2017 між ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" та ТОВ "Одеса Автобум" був укладений договір № 7-283 про розірвання договору купівлі-продажу № р.5-1737, укладеного 08.10.2009, на підставі чого державним реєстратором Шостої Одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Шевцовою О.В. були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна (індексний номер рішення 34566088) про державну реєстрацію права приватної власності ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (номер запису про право власності 19753539) на об`єкт нерухомого майна - автостоянка № 39, загальною площею 17,4 м 2 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1212965351101). Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності від 02.04.2009 САС № 637299.

2.1.3. Державним реєстратором комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Мельник Т.І. 16.09.2019 були внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - об`єкт нерухомого майна (індексний номер рішення 48694700), а саме змінено загальну площу спірного об`єкта нерухомого майна з 17,4 м 2 на 241,8 м 2 . Вказане рішення держреєстратором Мельник Т.І. було прийнято на підставі технічного паспорту від 12.09.2019 б/н та довідки від 12.09.2019 серія та номер 8590119, виданих ТОВ "АБТІ".

Позивач звертає увагу на те, що згідно з експлікацією приміщень, відображених у технічному паспорті від 12.09.2019, автостоянка № 39 має за планом наступні літери: А - диспетчерська, Б - оглядова вежа, В - ПТО з оглядовою вежею, Г-Г6 - навіс, Д - вбиральня, Ж - основна, Е - основна, І, II, № 1,2 - споруди, проте, Технічний паспорт від 12.09.2019 містить вже три плани поверхів будівель, а саме: окремої будівлі літ. "А", площею 17,4 м 2 , окремої будівлі літ. "Ж", площею 132,6 м 2 , окремої будівлі літ. "Е", площею 91,8 м 2 на відміну від Свідоцтва про право власності від 02.04.2009 на підставі якого була здійснена державна реєстрація права власності 29.04.2009.

Таким чином, на переконання Позивача, у 2019 відбулася зміна площі спірного об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39 з 17,4 м 2 на 241,8 м 2 тобто будівництво 224,4 м 2 об`єкта нерухомості (будівель літ. "Ж", площею 132,6 м 2 та літ. "Е", площею 91,8 м 2 ) без дозвільних документів на таке будівництво.

Позивач стверджує, що думка Відповідача 1 та ТОВ "АБТІ" що будівництво нових будівель літ. "Ж" та літ. "Е", є проведенням внутрішніх робіт і зміна площі будівлі літ "А" не відповідає дійсним обставинам, вказуючи при цьому, що єдиний існуючий правовстановлювальний документ на об`єкт нерухомого майна - автостоянку № 39 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А - є свідоцтво про право власності від 02.04.2009 САС № 637299 і він не містить таких складових частин об`єкта як літ. "Ж" та літ. "Е", а засвідчує право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, площею 17,4 м 2 , а не 241,8 м 2 .

Як вказує Позивач, роботи з переобладнання спірного об`єкту нерухомості є будівельними роботами з нового будівництва, внаслідок проведення яких утворюються дві нові будівлі на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що відображено у технічному паспорті від 12.09.2019 на автостоянку № 39 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А.

Із посиланням на приписи чинного законодавства України, Позивач вказує, що виконані будівельні роботи є самочинним будівництвом і зазначає, що ОМР не приймала рішень щодо передачі Відповідачам у власність або користування земельну ділянку за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А.

Виходячи з наведених обставин, Позивач вважає, що у ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" відсутнє право користування земельною ділянкою для будівництва будівель літ. "Ж", площею 132,6 м 2 та літ. "Е", площею 91,8 м 2 , а також у Відповідача 1 відсутні документи, що підтверджують повідомлення або надання дозволу на проведення будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у встановленому чинним законодавством порядку.

Враховуючи той факт, що Одеською міською радою не приймались рішення щодо надання у власність чи користування Відповідачу 1 земельної ділянки за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, а також той факт, що збільшення загальної площі об`єкта нерухомого майна на 224,4 м 2 здійснено Відповідачем 1 без дозвільної документації на таке будівництво, на переконання Позивача, вказане збільшення площі об`єкта нерухомого майна за рахунок будівництва складових частин об`єкта нерухомого майна за вищевказаною адресою (літ. "Ж" та літ. "Е") є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, а рішення державного реєстратора про внесення змін до площі об`єкта та запис про право власності на такий об`єкт - скасуванню.

2.1.4. Державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. 06.02.2020 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна (індексний номер рішення 51002963), якими було змінено загальну площу об`єкта нерухомого майна з 241,8 м 2 на 420,4 м 2 .

Як вказує Позивач, до підстав виникнення права власності держреєстратором Турецьким О.С. були додані наступні документи: довідка від 03.02.2020 р. № 2801-1/02-20, видана ТОВ "НОВЕ БТІ"; декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ОД № 141200221778 від 22.01.2020, яка видана Управлінням ДАБК ОМР; договір про співпрацю від 12.12.2019 б/н, укладений між ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", ТОВ "Інвест Холдинг Юг", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П.; технічний паспорт від 03.02.2020 б/н, виданий ТОВ "НОВЕ БТІ".

Окрім цього, держреєстратором Турецьким О.С. за ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" була зареєстрована спільна часткова власність на автостоянку № 39 у розмірі 84/100, а також додані додаткові відомості щодо об`єкта нерухомого майна: диспетчерська літ. "А" загальною площею 135,4 м 2 , основною площею 58,6 м 2 , оглядова вежа літ. "Б", ПТО з оглядовою вежею, літ. "В", вбиральня літ. "Д", навіси літ. "Г-Г6", вимощення І, естакада II, огорожа № 1-2, що складає 84/100 частин.

Позивач звертає увагу на те, що державний реєстратор Турецький О.С. своїм рішенням за індексним номером 51002963 від 06.02.2020 вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна (індексний номер рішення 51002963) про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. (номер запису про право власності 35363545) на об`єкт нерухомого майна - автостоянка № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А (основна будівля літ. "Ж", загальною площею 204,7 м 2 , основною площею 204,7 м 2 , що складає 11/100 частин).

Окрім того, державним реєстратором Турецьким О.С. 11.03.2020 були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна (індексний номер рішення 51546698) про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності ТОВ "Інвест Холдинг Юг" (номер запису про право власності 35871478) на об`єкт нерухомого майна - автостоянка № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А (трансформаторна підстанція, літ. Е загальною площею 80,3 держреєстратором Турецьким О.С., основною площею 80,3 держреєстратором Турецьким О.С., що складає 5/100 частин).

Позивач вказує, що ним не приймалися рішення щодо надання у власність чи користування земельної ділянки Відповідачу 1 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, а також враховуючи той факт, що попереднє будівництво вказаного об`єкта, на переконання Позивача, є самочинним будівництвом, збільшення загальної площі об`єкта нерухомого майна на 178,6 м 2 є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, а рішення державного реєстратора про внесення змін до площі об`єкта та запис про право власності на такий об`єкт - скасуванню.

2.1.5. В частині декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ОД № 141200221778 від 22.01.2020, яка зазначена як підстава для прийняття рішення державним реєстратором про збільшення площі об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, з 241,8 м 2на 420,4 м 2 Позивач зазначає що оскільки будівництво окремих будівель літ. "Е", "Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, відбулося без будь-якої дозвільної документації на таке будівництво та з урахуванням сталої практики ВС Позивач стверджує, що декларація № ОД 141200221778 про готовність до експлуатації об`єкта щодо реконструкції диспетчерської літера А та основних приміщень літера "Е, Ж" автостоянки № 39, без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: Одеська область, м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А, містить недостовірні дані та підлягає скасуванню у судовому порядку.

2.1.6. Із посиланням на норми Земельного та Цивільного кодексу України, Позивач зазначає, що орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як власник земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у межах приватноправових відносин.

Оскільки об`єкт нерухомого майна - автостоянка № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, розташований на земельній ділянці, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі ОМР, а остання не приймала рішень щодо передачі відповідачам у власність або користування земельну ділянку за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А,.

Таким чином, Позивач зазначає, що Відповідачі 1, 2, 3 користуються земельною ділянкою, на якій самочинно збудований спірний об`єкт нерухомості, без правовстановлювальний документів.

З урахуванням того, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду, Позивач зазначає, що самочинним будівництвом на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, та державною реєстрацією права власності відповідачів на нежитлові будівлі за вказаною адресою порушено право територіальної громади м. Одеси як власника відповідної земельної ділянки.

Окрім того, Позивач у запереченнях на відзив Відповідачів 1 та 2 зазначив, що він не погоджується із доводами викладеними у вказаних відзивах на позовну заяву, вважає їх не обґрунтованим, безпідставними та такими, що не спростовують підстави позову та його вимоги, виходячи з такого.

2.1.7. З приводу посилань Відповідачів 1 та 2 на положення договору оренди земельної ділянки від 30.05.2001р. яка знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, проспект Маршала Жукова, автостоянка № 39., як на доказ законності користування останніх земельною ділянкою комунальної власності, Позивач вважає, що ці посилання не можуть прийматись до уваги, оскільки договір оренди землі, на який посилаються Відповідачі припинив свою дію ще 09.07.2011р. і Відповідач 1 не скористався у встановлений договором строк наданим йому переважним правом на поновлення договору, а тому відповідно втратив своє переважне право на його поновлення.

Крім того Позивач вказує, що , після прийняття Верховною радою України постанови від 07.02.2002 № 3064 "Про зміну меж міста Одеси Одеської області", спірна земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, а тому за ствердженням Позивача, виключно ОМР є органом, який відповідно до законодавства уповноважений розпоряджатися землями міста Одеси та вирішувати питання щодо передачі у власність чи користування іншим особам таких земельних ділянок.

Втім, Відповідачі не здійснили жодних дій, які б свідчили про намір оформити право користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку.

2.1.8. Стосовно здійснення відповідачами будівельних робіт з нового будівництва, внаслідок проведення яких утворились нові будівлі на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси за адресою: м. Одеса, пр-кт Маршала Жукова, 91-А, від 12.09.2019, що чітко відображено у технічних паспортах на автостоянку № 39, які зазначені серед підстав виникнення права власності у Відповідачів на автостоянку площею 420,4 м 2 , Позивач вказує, що:

Щодо стверджень Відповідачів про те, що здійснення ними будівельних робіт з нового будівництва, внаслідок проведення яких утворилося нові будівлі на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А в жодному разі не є роботами з нового будівництва, а є роботами виключно з реконструкції нежитлових без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, Позивач зазначає, що на його думку, реконструкція автостоянки № 39 загальною площею 17,4 м 2 , яка призвела до утворення в її складі двох нових будівель та до зміни загальної площі автостоянки до 241,8 м 2 є саме новим будівництвом.

Виходячи з чого Позивач стверджує, що, у Відповідача 1 відсутнє право користування земельною ділянкою для будівництва нових будівель літ. "Ж", площею 132,6 м 2 , та літ. "Е", площею 91,8 м 2 , а також відсутні документи, що підтверджують повідомлення або надання дозволу на проведення будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у встановленому чинним законодавством порядку.

Також Позивач вказує, що Відповідачами в подальшому була проведена ще одна реконструкція, за результатами якої загальна площа автостоянки № 39 збільшилася з 241,8 м 2 до 420,4 м 2 .

Позивач звертає увагу на те, що технічний паспорт від 03.02.2020 р. б/н, виданий ТОВ "НОВЕ БТІ", декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 22.01.2020 серії ОД № 141200221778, видана управлінням ДАБК Одеської міської ради, договір про співпрацю від 12.12.2019 б/н, укладений між Відповідачами та довідка від 03.02.2020 № 2801-1/02-20, видана ТОВ "НОВЕ БТІ" не є правовстановлюючими та на переконання Позивача, не можуть слугувати підставою виникнення у Відповідачів права власності на автостоянку №39 площею саме 420,4 м 2 .

Отже, Позивач зазначає, що враховуючи той факт, що Одеською міською радою не приймалося рішень щодо надання у власність чи користування земельної ділянки Відповідачу 1 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, а також той факт, що попереднє будівництво вказаного об`єкта є самочинним будівництвом, збільшення загальної площі об`єкта нерухомого майна до 420,4 м 2 є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, а рішення державного реєстратора про внесення змін до площі об`єкта та запис про право власності на такий об`єкт - скасуванню.

2.1.9. Заперечуючи проти стверджень Відповідачів що декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 22.01.2020 серії ОД № 141200221778 вичерпала свою дію у момент реєстрації права власності Позивач посилається на позицію ВС, викладену у постанові від 17.06.2020 у справі № 220/828/17 та стверджує, що скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації є належним способом захисту прав Позивача, адже остання не являється актом індивідуальної дії та підлягає скасуванню.

2.1.10. Також Позивач вважає безпідставним доводи Відповідачів про не доведення Одеської міською радою права власності на земельну ділянку та підстав звернення до суду, оскільки 01.01.2013 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", в п. З Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення якого зазначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Оскільки земельна ділянка за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, не перебуває у державній або приватній власності, вона знаходиться виключно у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, яка реалізує це право відповідно до статті 80 Земельного кодексу України через органи місцевого самоврядування - Одеську міську раду.

Таким чином, Позивач зазначає, що орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як власник земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у межах приватноправових відносин.

2.2. Аргументи та доводи Відповідача 1

Відповідач 1 не погоджується зі змістом позовної заяви та заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

2.2.1. Так, Відповідач 1 не погоджується із твердженнями Позивача щодо того, що ОМР не приймала рішень щодо передачі Відповідачам у власність або користування земельну ділянку за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А та у заперечення цього вказує на те, що 30.05.2001 між ним як орендарем та Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області, як орендодавцем укладено Договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1, 2707 га (в тому числі 1, 2707 га - під площами), яка розташовувалась, на момент укладення Договору, на території Таїровської селищної ради, по проспекту Маршала Жукова, автостоянка № 39, Овідіопольського району Одеської області терміном на 10 років. Договір оренди земельної ділянки був укладений на підставі Рішення виконкому Таїровської селищної ради від 22.02.2001 № 88.

Зазначений Договір оренди був посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 1784 та пройшов державну реєстрацію у Таїровській селищної раді 09.07.2001 під № 38.

27.02.2002 Відповідач 1 отримав Свідоцтво про право власності на автостоянку № 39 , відповідно до якого Відповідачу 1 на праві власності належить спірна автостоянка № 39 , та в цілому складається з об`єктів нерухомого майна автостоянки, а саме літер: А - диспетчерська; Б - оглядова вежа; В - ПТО з оглядовою вежею; Г - навіси автомобільні, № 1-6, І - споруди.

Проте, Відповідач 1 звертає увагу на те, що Позивач у позовній заяві не зазначає про первісні підстави, відповідно до яких Відповідач 1 набув права власності на автостоянку № 39. Зазначені документи Позивачем суду не надані, хоча їх наявність, на переконання Відповідача 1, свідчить про законність користування Відповідачем 1 спірною земельною ділянкою, зокрема на якій, Відповідач 1 правомірно здійснює свою діяльність.

Як вказує Відповідач 1, в подальшому, а саме, 02.04.2009 Виконкомом ОМР йому видане Свідоцтво про право власності на автостоянку № 39 (серії САС № 637299), яким посвідчено право приватної власності Відповідача 1 на автостоянку № 39, яка розташована за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, і яка в цілому складається з будівель: літ. А - диспетчерська, загальною площею 17,4 м 2 ; літ. Б - оглядова вежа; літ. В - ПТО з оглядовою вежею; літ. Д - вбиральня, що відображено в технічному паспорті від 07.02.2009. Зазначене Свідоцтво про право власності видане Відповідачеві 1 замість Свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна автостоянки № 39, виданого виконкомом Таїровської селищної ради від 27.07.2002 та зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.04.2009.

Окрім зазначеного, Відповідач 1 звертає увагу на те, що згідно Технічного паспорту від 07.02.2009, вбачається, що на території автостоянки № 39 за даними технічної інвентаризації, знаходяться наступні об`єкти: літ. А - диспетчерська, літ. Б - оглядова вежа; літ. В - ПТО з оглядовою вежею; літ. Г - Гб - навіси; літ. Д - вбиральня; І - вимощення; II - естакада; № 1,2 - огорожі, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 12 707м 2 , під будівлями перебуває частина земельної ділянки площею - 5823 м 2 ; під двором - 6 884 м 2 .

Відповідач 1 підтверджує, що 08.10.2009 між Відповідачем 1 та ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ" укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, Відповідач 1 продав, а ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ" купив автостоянку № 39.

Зазначений Договір посвідчено державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 5-1737, окрім цього Договір купівлі-продажу автостоянки № 39 був зареєстрований у електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.11.2009, про що отриманий витяг про реєстрацію права № 24516048 від 20.11.2009.

Відповідач 1 вказує, що у подальшому, за згодою сторін, 31.03.2017 був між сторонами Договору купівлі-продажу від 08.10.2009 був укладений Договір про розірвання вищезазначеного Договору купівлі-продажу та повернення у власність Відповідача 1 нерухомого майна у вигляді автостоянки № 39. Договір про розірвання Договору купівлі-продажу 31.03. 2017 був посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Шевцовою О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 7-283.

Відповідач 1 зазначає, що після укладення Договору купівлі-продажу від 08.10.2009 ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ", з метою оформлення права землекористування ділянкою, на які розташована автостоянка № 39, зверталось до компетентних державних органів.

Окрім цього Відповідач 1 вказує, що після повернення автостоянки № 39 у його власність ним були виявлені деякі невідповідності у документації на вказаний об`єкт нерухомості, а також і об`єкти, які є складовими частинами цього об`єкту нерухомості в цілому - автомобільної стоянки № 39, реконструйовані під час перебування зазначеного об`єкту у власності ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ".

Як зазначає Відповідач 1, метою приведення документації на автостоянку № 39 у відповідність до фактичного стану об`єкту, він провів технічну інвентаризацію об`єкту та розпочав процедуру оформлення документації на автомобільну стоянку № 39.

Відповідач 1 вказує, що він не є прибутковою організацією та не має вільних коштів на модернізацію належного йому майна, а тому з метою покращення стану автостоянки № 39 в цілому ним було прийнято рішення укласти з Відповідачами 2, 3 Договір про співпрацю та організацію взаємовідносин. В рамках цього договору була розроблена Проектна документація "Реконструкція диспетчерської літ. "А" та основних приміщень літ. "Е, Ж" автостоянки № 39, без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної Сотні, 91-А". На зазначений Проект 06.11.2019 отриманий Експертний звіт щодо розгляду зазначеної проектної документації.

Відповідач 1 стверджує, що протягом 2019 Відповідачами отримані низка документів щодо законності робіт із реконструкції автостоянки № 39, які не були оформлені попереднім власником - ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ".

Відповідач 1 стверджує, що до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було надане Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) після чого відповідно до уже існуючих на земельній ділянці фундаментів, Відповідачами спільними зусиллями були проведені роботи з реконструкції уже існуючих об`єктів.

23.01.2020 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради була зареєстрована Декларація № ОД 141200221778 про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) щодо реконструкції диспетчерської літ. "А" та основних приміщень літ. "Е", "Ж" автостоянки № 39 без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані.

Як вказує Відповідач 1, Позивач, як на доказ здійснення самочинного будівництва посилається на невідповідність даних технічних паспортів, в той час як повноваження здійснення контролю щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил відносяться до повноважень Управління ДАБК ОМР.

З посиланням на правові висновки ВС, викладені у постанові у справі 910/10932/17 від 24.07.2019, Відповідач 1 вказує, що маючи у власності нежитлові приміщення, діючи на підставі Договору про співпрацю та організацію взаємовідносин, разом із Відповідачем 2 та Відповідачем 3 ним була здійснена реконструкція автостоянки № 39 без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані приміщень та споруд, які існували на земельній ділянці, після повернення майна автостоянки № 39 у власність Відповідача 1, що, підтверджується проектною документацією.

З огляду на перебування автостоянки № 39 протягом 2009 - 2017 у власності ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ" та її повернення власність Відповідача 1 лише у 2017 попереднім власником не було надано Відповідачу 1 технічного паспорту на автостоянку № 39, що позбавило можливості Відповідача 1 встановити інформацію щодо зведених ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ" окремих частин складного об`єкту нерухомості - автостоянки № 39, а тому, проведена реконструкція здійснювалась на уже існуючих складових частинах об`єкту в цілому, що залишились на земельній ділянці, відведеній для експлуатації та обслуговування автостоянки № 39 ще у 2001 році.

Відповідач 1 вказує, що він вважає, що у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

А тому Відповідач1 наголошує, що спірна земельна ділянка перебувала у оренді Відповідача 1 на підставі Договору оренди земельної ділянки, для розміщення та експлуатації об`єкту - автостоянки № 39, крім того, у Відповідача 1 наявне право на отримання земельної ділянки в користування уже після зміни меж адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої зазначена земельна ділянка перебуває, а також той факт, що попереднім власником майна - ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ" вживались заходи щодо оформлення права на земельну ділянку, а Відповідачем 1 вживаються заходи щодо приведення усієї документації на об`єкт - автостоянку № 39 до належного стану, після повернення вказаного об`єкту у власність Відповідача 1, що спростовує твердження Позивача про самовільне зайняття Відповідачами спірної земельної ділянки та самовільне будівництво нових об`єктів.

Окрім зазначеного, Відповідач 1 вказує, що Позивач не надав суду жодних доказів того, що він є власником або користувачем спірної земельної ділянки, здійснення ним державного архітектурно - будівельного нагляду та контролю, за наслідками якого були би видані відповідні приписи, як того вимагає чинне законодавство України у питаннях встановлення факту самочинного будівництва та застосування наслідків.

Таким чином Відповідач 1 вважає, що , хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить Відповідачам на праві власності, належним чином не оформлене, однак таке не оформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права Відповідача 1 як власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташована, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Відповідач 1 також стверджує, що на його переконання, відсутність у Відповідачів правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися, як самовільне її зайняття, у тому числі з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення статті 212 Земельного Кодексу України застосуванню не підлягають.

З огляду на вищенаведене, Відповідач 1 також вважає що намагання Позивача зобов`язати Відповідачів в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі Позивачеві, фактично, означає знесення належного Відповідачам 1, 2, 3 на праві власності майна, що є порушенням їх права власності, гарантованого законодавством України. Зазначені обставини, за ствердженням Відповідача 1, виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття.

З огляду на усе вищевказане, Відповідач 1 вважає що обраний Позивачем спосіб захисту у вигляді скасування реєстрації рішень державних реєстраторів щодо реєстрації прав власності Відповідачів та зобов`язання Відповідачів звільнити спірну земельну ділянку на користь Позивача є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його нібито порушених прав, а навпаки призведе до не дотримання справедливої рівноваги, а тому, в даному випадку, на думку Відповідача 1 виключає можливість задоволення позовних вимог.

2.3. Аргументи та доводи Відповідача 2

У наданому Господарському суду відзиві на позов Відповідач 2 в повному обсязі не погоджується зі змістом позовної заяви та заперечує проти заявлених Позивачем позовних вимог в повному обсязі, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, враховуючи посилання Позивача на недостовірні факти та інформацію, що не відповідає дійсності, і в повному обсязі не висвітлює усіх обставин справи. В якості обґрунтування своєї правової позиції Відповідач 2 наводить доводи та аргументи, які повністю тотожні доводам та аргументам Відповідача 1.

2.3. Аргументи та доводи Відповідача 3

Так само, у наданому Господарському суду відзиві на позов Відповідач 3 в повному обсязі не погоджується зі змістом Позовної заяви та заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість та не доведеність. І також, в якості обґрунтування своєї правової позиції Відповідач 3 наводить доводи та аргументи, які майже повністю співпадають з доводам та аргументам Відповідача 1 та Відповідача 2.

3. Процесуальні питання вирішені судом

03.08.2020 до канцелярії Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 2313/20) ОМР до Відповідачів: 1) Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (надалі - ГО "Всеукраїнська спілка автомобілістів"); 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Н.А.Ш.НА.П." (надалі - ТОВ "Н.А.Ш.НА.П."), 3) товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" (ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ"); 4) Державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни (держреєстратор Мельник Т.І.); 5) Державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича (держреєстратор Турецький О.С.); 6) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (Управління ДАБК ОМР) в якому Позивач просить Суд: скасувати рішення державного реєстратора Мельник Тетяни Іванівни від 16.09.2019 за індексним номером 48694700 про реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 про зміну площі об`єкта з 17,4 м2 на 241,8 м2 що є підставою для проведення державної реєстрації зміни до права власності громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів"; скасувати рішення державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича від 06.02.2019 за індексним номером 51002963 про реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 про зміну площі об`єкта з 241,8м 2 на 420,4 м 2 та запис про право власності за № 35363545 від 05.02.2020, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни до права власності ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" та підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ПП "Н.А.Ш.Н.А.П.; скасувати рішення державного реєстратора Турецького Олександра Сергійовича від 11.03.2020 за індексним номером 51546698 та запис про право власності від 04.03.2020 № 35871478, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ ХОЛДИНГ ЮГ"; скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141200221778 щодо реконструкції диспетчерської літера "А" та основних приміщень літера "Е, Ж" автостоянки № 39, без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: Одеська область, м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А та зобов`язати ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДИНГ ЮГ" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні (Маршала Жукова), 91-А, на користь ОМР шляхом приведення об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у відповідність до Свідоцтва про право власності від 02.04.2009 САС № 637299 та технічного паспорта від 07.02.2009, виданого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 позовна заява вх.№2313/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

10.08.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області позовна заява (вх.№2313/20) прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Окрім цього з метою повноти та всебічності розгляду справи Суд цією ж ухвалою витребував у управління державної реєстрації Юридичного департаменту ОМР належним чином засвідчені копії реєстраційної справи, що зберігаються в електронній формі, на об`єкт нерухомого майна: автостоянку № 39 загальною площею 420,4 м 2 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна- 1212965351101.

27.08.2020 від Відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 22475/20), яке обґрунтовано тим, що ухвала про відкриття провадження по справі отримана Відповідачем 1 лише 19.08.2020 і в нього ще не сплив час на складання відзиву на позов у строк, встановлений ухвалою суду.

27.08.2020 у підготовчому засіданні Судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви у засіданні до 08.09.2020 до 14:40.

Того ж дня Суд постановив ухвалу в порядку ст.120 ГПК України, якою повідомив ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДИНГ ЮГ", Державного реєстратора Мельник Т.І., Державного реєстратора Турецького О.С. та Управління ДАБК ОМР про час, дату та місце наступного підготовчого засідання та попередив що неявка представника, належним чином повідомленого про час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає його проведенню.

04.09.2020 Відповідачем 1 до Суду був наданий Відзив на позовну заяву (вх. № 23376/20), який судом долучений до матеріалів справи.

08.09.2020 в підготовчому засіданні Судом були постановлені ухвали, відповідно до яких провадження по справі №916/2240/20 в частині позовних вимог ОМР до Державного реєстратора Мельник Т.І., Державного реєстратора Турецького О.С. та Управління ДАБК ОМР було закрито та за ініціативою Суду вони були залучені до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

15.09.2020 від Відповідача 2 на адресу суду надійшов відзив на позов (вх. № 24408/20), який Судом долучений до матеріалів справи.

21.09.2020 від Позивача до канцелярії Суду була надана Відповідь на відзив Відповідача 1 (вх. № 24919/20), яка Судом долучена до матеріалів справи.

22.09.2020 в підготовчому засіданні Судом була оголошена перерва, про що була постановлена протокольна ухвала до 08.10.2020 об 11:00 год.

Того ж дня в порядку ст.120 ГПК України Суд постановив ухвалу, якою повідомив ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДИНГ ЮГ", Державного реєстратора Мельник Т.І., Державного реєстратора Турецького О.С. та Управління ДАБК ОМР про час, дату та місце наступного підготовчого засідання та попередив що неявка представника, належним чином повідомленого про час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає його проведенню.

05.10.2020 від управління державної реєстрації Юридичного департаменту ОМР із супровідним листом (вх. № 26453/20) надійшла належним чином посвідчена копія реєстраційної справи 1212965351101 на об`єкт нерухомого майна: автостоянку № 39 загальною площею 420,4 м 2 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А.

08.10.2020 від Відповідача 3 до Суду надійшов відзив на позов (вх. № 26829/20), який ухвалою Суду від цієї ж дати був повернутий Відповідачу без розгляду у зв`язку із відсутністю доказів його направлення іншим учасникам справи.

Цієї ж дати в підготовчому засіданні Судом була постановлена протокольна ухвала про продовження строків підготовчого засідання на тридцять днів та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в засіданнях 10.11.2020 об 11:00 год. та 24.11.2020 об 11:00 год.

09.10.2020 в порядку ст.120 ГПК України Суд постановив ухвалу, якою повідомив ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДИНГ ЮГ", Державного реєстратора Мельник Т.І., Державного реєстратора Турецького О.С. та Управління ДАБК ОМР про час, дату та місце проведення розгляду справи по суті та попередив, що неявка представників, належним чином повідомлених про час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає його проведенню.

Того ж дня до канцелярії Суду від Відповідача 3 разом із клопотанням про поновлення строку на подання Відзиву на позов (вх. № 27019/20) надійшов Відзив на позов (вх. № 27020/20). Розглянувши клопотання Відповідача 3 Суд його задовольнив та долучив до матеріалів справи Відзив на позов Відповідача 3.

10.11.2020 в судовому засіданні у зв`язку із неможливістю завершити розгляд справи по суті, Судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви до 24.11.2020 до 11:00.

24.11.2020 від Відповідача 1 до Суду надійшла заява (вх. № 31402/20) про проведення судового засідання по справі без участі представника Відповідача 1.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були Судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Під час розгляду справи по суті представники учасників справи, присутні в судовому засіданні виступили із вступними промовами, Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, учасники справи виступили у судових дебатах.

Представник Позивача - ОМР, заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Відповідач 1-ГО " Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", проти позову заперечував у повному обсязі, просив в його задоволені відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник Відповідача 2-ПП Н.А.Ш.Н.А.П.", проти позову заперечував у повному обсязі, просив в його задоволені відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач 3- ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами Суду не обґрунтував, як вбачається з наданого Суду відзиву на позов, проти позову заперечував у повному обсязі, просив в його задоволені відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Треті особи 1, 2, 3 про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте своїх представників в судові засідання не направили, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами Суду не обґрунтували, своєї правової позиції щодо позовних вимог Суду не надали.

Ухвали Господарського суду Одеської області неодноразово направлялись вказаним тертім особам на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві, проте поштові відправлення повернуті об`єктом поштового зв`язку з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими тертім особам в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, Судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Під час судового розгляду, відповідно до ст.ст. 209, 210 ГПК України, Судом були з`ясовані всі обставини на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також Судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

24.11.2020 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

4.1. 30.05.2001 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (орендодавець) та Громадською організацією "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований у реєстрі за № 1784.

Відповідно до п.1 Договору Орендодавець на підставі рішення виконкому Таїровської селищної ради від 22.02.2001 за № 88 передав, а Орендар прийняв в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку, яка знаходиться на території Таїровської селищної ради, проспект Маршала Жукова, автостоянка № 39, Овідіопольського району Одеської області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею - 1,2707 га, в тому числі -1,2707 га під площами. На земельній ділянці знаходяться навіси, диспетчерський пункт, металева естакада. Земельна ділянка передана по акту приймання-передачі та акту винесення меж в натурі.

Відповідно до п.2.1. Договору земельна ділянка передається в оренду з метою обслуговування та експлуатації автостоянки за № 39. Орендар за згодою орендодавця та з дотриманням відповідних державних норм і правил має право у встановленому законодавством порядку зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею.

Пунктом 2.2. Договору сторонами погоджено, що він укладається на термін 10 років, починаючи з дати його реєстрації. По закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. При переході права власності на землю від Орендодавця до іншої особи договір оренди зберігає свою чинність для нового власника. При зміні Орендаря договір оренди не зберігає чинність.

09.07.2001 Договір оренди земельної ділянки від 30.05.2001 пройшов державну реєстрацію під № 38.

4.2. Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3064-ІІІ від 07.02.2002 "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" було вирішено включити у межі міста Одеси 46,0 га земель Усатівської сільради Беляївського району, 526,0 га земель Красносільської сільради, 361,0 га земель Крижанівської сільради Комінтернівського району, 329,0 га земель Авангардівської селищної ради, 1078,0 га Таїровської селищної Овідіопольського району та передати до Відання Таїровської селищної ради Овідіопольського району 43,0 га земель міста Одеси і затвердити межі міста загальною площею 16242,0 га.

27.02.2002 Виконкомом Таїровської селищної ради на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 99 від 19.02.2002 Одеській обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів було видано Свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна автостоянки № 39.

Відповідно до зазначеного Свідоцтва автостоянка № 39 в цілому розташована у с. Мізікевича по вул. Маршала Жукова належить Одеській обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на праві колективної власності та в цілому складається з : А- диспетчерська, Б- оглядова вежа, В - ПТО з оглядовою вежею, Г- навіси автомобільні, 3 1-6, І - споруди.

28.02.2002 Овідіопольським БТІ було здійснено реєстрацію об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39, про що в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 28 було внесена запис.

4.3. 02.04.2009 Виконкомом ОМР було видано Свідоцтво про право власності на автостоянку № 39, яке посвідчило що об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-а, в цілому належить Громадській організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів " на праві приватної власності.

Свідоцтво видане на підставі розпорядження Київської районної адміністрації ОМР від 17.12.2008 1250, протоколу XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008, статуту Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", зареєстрованого Головним управлінням юстиції в Одеській області від 27.03.2009 3 174-о/д замість свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна автостоянки № 39, виданого виконкомом Таїровської селищної ради від 27.02.2002, зареєстрованого Овідіопольським РБТІ віл 28.02.2002 в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 28.

29.04.2009 право власності Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" на автостоянку № 39 було зареєстровано під реєстраційним № 27169127 про що у книзі 86неж-60 була внесена запис під № 6171.

4.4. 08.10.2009 між ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів " (продавець) та ТОВ "ОДЕСМА АВТОБУМ" (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, який був посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю.Д. та зареєстрований у реєстрі за № 5-1737.

Відповідно до п.1. цього договору Продавець продав та передав у власність, а Покупець купив та прийняв у власність автостоянку № 39, що знаходиться у м. Одесі, по проспекту маршала Жукова, будинок 91-А та складається в цілому з зазначених літерами: "А" - диспетчерської, загальною площею 17,4 м 2 , "Б" - оглядової вежі, "В" - ПТО з оглядовою вежею, "Д" - убиральні, розташованих на земельній ділянці площею 12707 м 2 , яка знаходиться в користуванні продавця, згідно договору оренди земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області 30.05.2001 за № 1784.

20.11.2009 Договір купівлі-продажу автостоянки № 39 був зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

4.5. 31.03.2017 між ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ" та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" був укладений Договір про розірвання договору купівлі-продажу, який був посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Шевцовою О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 7-283.

Відповідно до умов цього Договору сторони дійшли згоди розірвати Договір купівлі-продажу, посвідений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю.Д. 08.10.2009 за реєстровим № 5-1737; за яким ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" продала та передала у власність, а ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ" купило та прийняло у власність автостоянку № 39, що знаходиться у м. Одесі, по проспекту маршала Жукова, будинок 91-А та складається в цілому з зазначених літерами: "А" - диспетчерської, загальною площею 17,4 м 2 , "Б" - оглядова вежа, "В" - ПТО з оглядовою вежею, "Г-Г 6 " - навіси, "Д" - убиральня, І- вимощення, ІІ - естакада, № 1-2 - огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 6591 м 2 , яка знаходиться у фактичному користуванні; визначили, що ніяких претензій морального та іншого характеру по відношенню один до одного не мають.

Цього ж дня Державним реєстратором Шевцовою О.В. було прийнято рішення ро державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 34566088, відповідно до якого була проведена державна реєстрація права власності на автостоянку № 39 за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А за ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" із відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

4.6. На замовлення ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" ТОВ "АБТІ" 12.09.2019 була проведена технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А, за результатами якої був складений висновок, в якому було зазначено що загальна площа автостоянки № 39 складає 241,8 м 2 , основна площа - 210,3 м 2 . Та зроблений висновок, що зміна загальної та основної площі відбулась за рахунок проведення внутрішніх робіт, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, що не передбачає прийняття в експлуатацію згідно п.1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого Постановою КМУ за № 406 від 2017.

За результатами Технічної інвентаризації ТОВ "АБТІ" був виготовлений Технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами автостоянка № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А.

16.09.2019 державним реєстратором Мельник Т.І. було прийнято рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 48694700, відповідно до якого були внесені зміни до запису у розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

23.10.2019 наказом Департаменту архітектури та містобудування ОМР за № 01-06/270 на замовлення ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" були затверджені та видані замовнику Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва № 183 для реконструкції диспетчерської літ. "А" та основних приміщень літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А, без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані.

06.11.2019 ТОВ "ПЕРША ПРИВАТНА ЕКСПЕРТИЗА" був виготовлений Експертний звіт 3 06-11/19/А щодо розгляду проектної документації в частині міцності надійності та довговічності об`єкта будівництва за проектом "Реконструкція диспетчерської літ. "А" та основних приміщень літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані" за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А.

Зокрема, у Експертному звіті визначено наступне: клас наслідків (відповідності)- СС1; Замовник будівництва літ. "А" (диспетчерської) - ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів"; Замовник будівництва літ. "Е" (основне приміщення) - ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ"; Замовник будівництва літ. "Ж" (основне приміщення) - ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. ". У Експертному звіті зазначено, що за результатами розгляду проектної документації встановлено, що вона розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог надійності міцності та довговічності об`єкта будівництва.

12.12.2019 між ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" (Сторона 1), ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. (Сторона 2) та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (Сторона 3) був укладений Договір про співпрацю та організацію взаємовідносин, відповідно до п.1.1. якого Сторони зобов`язалися співпрацювати без створення юридичної особи для задоволення потреб у сфері, що стосується реконструкції, утримання у належному санітарно-технічному стані та ефективного функціонування об`єктів нерухомості, належних на підставі права власності Стороні 3, а саме, реконструкції диспетчерської літ. "А" та основних приміщень за літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А (надалі - Об`єкти).

Пунктом 1.10. Договору сторони передбачили що Сторона 3 передає, а Сторона 1 та Сторона 2 приймають на себе частину функцій Замовника. Обсяг прав та обов`язків що передаються Стороні 1 та Стороні 2 визначаються умовами цього договору.

Відповідно до п.1.12. Договору сторони погодились, що після завершення усіх робіт з реконструкції та введення реконструйованого Об`єкту в експлуатацію, Сторона 3 залишає за собою право власності на реконструйовану будівлю диспетчерської літ. "А", при цьому передаючи право власності на реконструйовану будівлю за літ. "Е" - Стороні 1 та право власності на реконструйовану будівлю за літ. "Ж" - Стороні 2.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що площа нерухомого майна, що передається у власність кожній із сторін в результаті реконструкції, визначається за даними технічних паспортів будівель, відповідно до умов цього Договору, згідно додатку №1.

10.12.2019 ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" за вх. № 01-16/2835 подали до Управління ДАБК ОМР Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) в якому повідомили про початок виконання будівельних робіт по реконструкції диспетчерської літ. "А" та основних приміщень за літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А.

12.12.2019 Повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) було зареєстровано в Управлінні ДАБК ОМР під № ОД 061193462309.

10.01.2020 головним спеціалістом Відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства Департаменту комунальної власності ОМР була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої був складений Акт № 001598.

15.01.2020 до Управління ДАБК ОМР за вх. № 01-06/62д/д замовниками будівництва - ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" була подана Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) після реконструкції, а саме: диспетчерської літ. "А" та основних приміщень за літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А, загальною площею - 420,4 м 2 .

23.01.2020 Управлінням ДАБК ОМР під № ОД141200221778 вищезазначена декларація була зареєстрована.

24.01.2020 між ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" (Сторона 1), ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. (Сторона 2) та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (Сторона 3) був складений Акт розподілу площ нежитлових приміщень, який є Додатком № 1 до Договору про співпрацю та організацію від 12.12.2019, відповідно до якого Сторона 3 після реконструкції автостоянки № 39 яка розташована за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної Сотні, 91-А, залишила за собою право власності на нежитлове приміщення диспетчерської літ. "А" загальною площею 146,77 м 2 та передала після реконструкції у власність Стороні 1 нежитлове приміщення трансформаторної підстанції літ. "Е", загальною площею 82,07 м 2 та Стороні 2 нежитлове основне приміщення літ. "Ж", загальною площею 191,56 м 2 ,

03.02.2020 ТОВ "НОВЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРІЗАЦІЇ" виготовило технічні паспорти на розподілені між ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" об`єкти нерухомості автостоянки № 39.

06.02.2020 державним реєстратором Турецьким О.С. після розгляду заяви ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.02.2020 та документи, подані для реєстрації прав, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 51002963 відповідно до якого було вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності на автостоянку № 39, що розташована Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-А за ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" та ПП "Н.А.Ш.Н.А.П.".

11.03.2020 державний реєстратор Турецький О.С. розглянув заяву ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.03.2020 для проведення державної реєстрації права приватної власності на автостоянку № 39 з реєстраційним номером 1212965351101, що розташована Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-А та документи, подані для проведення державної реєстрації прав. За результатами розгляду заяви державний реєстратор прийняв Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 51546698 відповідно до якого вирішив провести державну реєстрацію права приватної власності на автостоянку № 39 за реєстраційним номером 1212965351101, що розташована Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-А за ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ".

16.07.2020 Приватним підприємством "УКРЕЛТРАНС" за № 16-07-1/с-2020 був виготовлений Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної Сотні, 91-А відповідно до якого визначила склад новоутворених об`єктів нерухомого майна та їх адреси: 1) ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" залишається: диспетчерська літ. "А" загальною площею 135,4 м 2 , основною площею 58,6 м 2 , оглядова вежа літ. "Б", ПТО з оглядовою вежею літ. "В", навіси літ. "Г-Г6", вбиральня літ. "Д", частина вимощення І, естакада ІІ, огорожа № 1,2 за адресою: Одеська область, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-А, що складає одиницю; 2) ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." залишається: основна будівля літ. "Ж" загальною площею 204,7 м 2 , основною площею 204,7м 2 , частина вимощення І за адресою: Одеська область, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-Ж, що складає одиницю та 3) ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" залишається: трансформаторна підстанція літ. "Е" загальною площею 80,3 м 2 , основною площею 80,3 м 2 , частина вимощення І за адресою: Одеська область, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-Е, що складає одиницю.

30.07.2020 ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" була оформлена спільна заява, яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстрована у реєстрі за № 1338,1339,1340. У заяві зазначено що заявники просять компетентні органи зареєструвати за кожним з них право власності на новостворені об`єкти нерухомого майна, які належатимуть кожному з заявників окремо.

06.08.2020 державним реєстратором Турецьким А.С. були розглянуті заяви ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" для проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлові будівлі під номерами 91-А, 91-Ж, 91-Е, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, проспект Небесної Сотні та документи, подані заявниками для проведення державної реєстрації прав.

За результатами розгляду заяв державним реєстратором Турецьким А.С. були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до яких було вирішено: 1) провести державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної сотні, 91-Ж за ПП "Н.А.Ш.Н.А.П.", відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (рішення № 53481670); 2) провести державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю (трансформаторна підстанція), що розташована за адресою Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної сотні, 91-Е за ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (рішення № 53481982) та 3) провести державну реєстрацію права приватної власності на автостоянку № 39, що розташована за адресою Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної сотні, 91-А за ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (рішення № 53487137).

Цього ж дня, державним реєстратором Турецьким А.С. за результатами розгляду заяв ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" та проведення реєстрації за заявниками права власності на належні їм об`єкти нерухомості, було прийнято рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи № 53490835, відповідно до якого вирішив закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу № 1212965351101.

ОМР вважаючи, що дії державних реєстраторів Турецького О.С. та Мельник Т.І. були проведені всупереч приписам чинного законодавства України, що дії Відповідачів 1,2,3 щодо проведення реконструкції порушують суспільний інтерес громади міста та права ОМР як власника землями міста звернулась до Господарського суду із відповідною позовною заявою для захисту своїх прав та законних інтересів.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Конституція України

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 68 . Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Абзац 3, 4 стаття 140. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Абзац 1 стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти , земля , природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, тощо.

Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Стаття 146. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Цивільний кодекс України

Стаття 15. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 182. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом

Частина 1 ст. 316 . Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст.317. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 ст.319. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина1 ст.321. Право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 328. Право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 1,2 стаття 331. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частина 1, 2, 4 стаття 373. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. 2. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. 4. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частина 1, 4 стаття 374. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Стаття 375. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Стаття 376. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Частина 1 стаття 386. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Стаття 391. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Земельний кодекс України

Стаття 12. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частина 1 стаття 79. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Стаття 79 1 . Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру, тощо.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Стаття 80. Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частини 1,2,3,5 стаття 83 . Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

5. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Частини 1,2,3,4 стаття 120. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Частина 1 стаття 116. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частина 1 стаття 123. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частина 1 стаття 124. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Стаття 125. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 152. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 173. Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Частина 1 стаття 174. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Стаття 175. Межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюються в порядку та відповідно до закону.

Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Закон України "Про землеустрій в Україні"

Стаття 46. Для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць включає: а) пояснювальну записку; б) завдання на виконання робіт; в) рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць; г) посвідчені в установленому порядку копії генерального плану населеного пункту, рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного пункту); ґ) викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності - викопіювання із проекту формування територій сільських, селищних рад; д) викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за їх наявності) та проектних меж адміністративно-територіальної одиниці; е) експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; є) опис меж адміністративно-територіальних одиниць; ж) матеріали погодження проекту; з) матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.

Проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може також передбачати пов`язані із цим зміни меж інших суміжних адміністративних одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну згідно із законом належить до компетенції одного органу.

Межі адміністративно-територіальних одиниць визначаються як по суходолу, так і по водному простору.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. У разі розширення меж населеного пункту за рахунок території, яка не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується з Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни).

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць складається у паперовій та електронній (цифровій) формах.

Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді.

Складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Частина 1 стаття 33. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: б) делеговані повноваження: 1) надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності";.

Частина 1 стаття 60. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на, зокрема, …землю, … та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.

Частина 2 стаття 60. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частина 5 статті 60. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності тощо.

Частина 8 статті 60. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації"

Стаття 9. Обов`язковій державній експертизі підлягають, зокрема: проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, тощо.

Закон України "Про архітектурну діяльність"

Стаття 10. Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Стаття 13. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема: виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З питань делегованих повноважень, передбачених п.п. "б" ч.1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Закон України " Про регулювання містобудівної діяльності"

Стаття 6. Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність".

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема: 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Стаття 7. Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема: 6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; 7) надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів, тощо.

Стаття 32. Клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта. Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством. Клас наслідків визначається для кожного об`єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови). Усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Частини 1-4 стаття 34. Замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)… Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання. Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Частина 5 статті 34. Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Стаття 38. У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Частина 1,4,5, 6, 7 стаття 39. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Частини 1-4 стаття 41. Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, будівельним нормам, стандартам і правилам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без набуття права на їх виконання, підлягають зупиненню до усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; 8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; 9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію; 10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки; 11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

На одному об`єкті будівництва, який є предметом державного архітектурно-будівельного контролю, приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, про зупинення підготовчих та будівельних робіт, а також складання протоколів про вчинення правопорушень та накладення штрафів можуть стосуватися кількох суб`єктів містобудування.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності взаємодіє з органами виконавчої влади, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог, вимог у сфері охорони праці, енергозбереження та інших вимог, передбачених законом, а також з органами державної статистики, Національної поліції, прокуратури та іншими правоохоронними і контролюючими органами.

6. Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 7 ГПК України встановлює, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до Господарського суду наділені, зокрема, органи місцевого самоврядування, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, Суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позов Одеської міської ради заявлений на підставі ст.ст.376, 391 Цивільного кодексу та ст. 212 Земельного кодексу України, відповідно до якої власник (власник земельної ділянки) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, предметом заявленого Позивачем позову становить вимога власника земельної ділянки до власника майна, право власності на яке набуто в незаконний спосіб, з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, визначеним власником на свій розсуд у межах, передбачених законом.

Підставою позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своєю власністю, тобто факти, що підтверджують правову позицію Позивача, незаконність володіння, розпорядження та користування Відповідачами спірним майном та ін. З позиції процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частина 1 ст. 77 ГПК України визначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведених приписів законодавства, Суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено матеріалами справи, підставою заявленого позову є те, що Відповідачі своїми діями порушили права Позивача як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, що ОМР рішення щодо надання у власність чи користування Відповідачу 1 земельної ділянки, на якій розташована автостоянка № 39 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А не приймала, що збільшення загальної площі об`єктів нерухомості на автостоянці № 39 відбулось без дозвільної документації на таке будівництво що є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, а відповідні рішення державних реєстраторів є незаконними та підлягають скасуванню.

В якості підтвердження своїх прав на подання позову як власника земельної ділянки на якій розташована автостоянка № 39, Позивач зазначив, що об`єкт нерухомого майна - автостоянка № 39 розташована на спірній земельній ділянці, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі ОМР та надав Суду Постанову ВРУ № 3064-ІІІ від 07.02.2002 "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" та копію роздруківки з Публічної кадастрової карти України на якій зазначено, що "сталося помилка і відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900-20-009-0073 не знайдено".

Окрім зазначеного Позивач також посилається на п.п. б п. 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Проте, наведені Позивачем докази на підтвердження його власності на спірну земельну ділянку, на переконання Суду не є належними та достатніми та не відповідають вимогам ч. 1 ст. 77 ГПК України, оскільки як встановлено Судом спірна земельна ділянка: по перше, надавалась Відповідачу 1 рішенням Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області; по друге, ОМР не надала суду належних доказів включення спірної земельної ділянки до меж міста Одеси, відповідно до приписів ст. 173, 175 Земельного кодексу України, ст. 46 Закону України "Про землеустрій в Україні" та ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Отже, з урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А входить до меж міста Одеса і є комунальною власністю і, як слід, Позивач належними та допустимими доказами не навів що саме його права порушені діями Відповідачів.

Що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Орім цього, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

По перше, згідно із п.п.1-3 ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майн та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень ч.2 ст.6 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майн та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець установив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що заявлення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора без одночасного визнання, зміни чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) свідчить про невірно обраний спосіб відновлення порушеного права.

По друге, чинними нормами законодавства України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

Згідно з ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Позивач, звернувшись з позовною вимогою про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, здійсненої Управлінням ДАБК ОМР 23.01.2020 за № ОД 141200221778, посилався на те, що на підставі зіставленні технічних паспортів від 12.09.2019 та 03.02.2020 Позивачем встановлені розбіжності щодо площ будівель літ. "А", "Е" та "Ж", що їх будівництво проводилось без отримання будь-якої дозвільної документації на будівництво.

А тому за ствердженням Позивача, оскаржувана декларація містить недостовірні данні й повинна бути скасована в судовому порядку, що згідно з позицією КЦС ВС, висловленою у постанові від 17.06.2020 по справі № 220/828/17 є вірно обраним способом захисту порушеного права Позивача.

Проте, відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Положеннями ч 5 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт.

За змістом ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати або повертати на доопрацювання декларацію про початок будівельних робіт (стаття З6 Закону, в редакції, чинній станом на початок будівництва), реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (стаття 39 Закону).

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації (ч. 5 ст. 39 Закону).

Відповідно до норм 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" (в редакції чинній на час прийняття автостоянки в експлуатацію).

Відповідно до пункту 10 вказаної постанови, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Технічне обстеження включає такі етапи:

попереднє (візуальне) обстеження об`єкта, у тому числі огляд і фотографування об`єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення класу наслідків (відповідальності) об`єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);

детальне (інструментальне) обстеження об`єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об`єкта, що проводилося, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об`єкта.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця і затверджується суб`єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб).

Відповідно до пункту 11 зазначеної Постанови датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами до Управління ДАБК ОМР 15.01.2020 була подана Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 23.01.2020 була зареєстрована Управлінням ДАБК ОМР за № ОД 141200221778.

На підставі зазначеної Декларації та Відповідачі в наступному зареєстрували за собою право власності на автостоянку № 39, загальною площею 420, 4 м 2 , за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А

В наступному на підставі договору про співпрацю, укладеного між відповідачами від 12.12.2019, акту розподілу площ нежитлових приміщень від 24.01.2020 (додаток № 1 до договору від 12.12.2019, довідки про розрахунок часток за № 2801-1/02-20 від 03.02.2020, виданої ТОВ "НОВЕ БТІ", технічних паспортів, Технічного висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, будинок 91-А, виготовленого ПП "УКРЕЛТРАНС" 16.07.2020 за № 16-07-1/с-2020, спільної нотаріально посвідченої Заяви щодо реєстрації за кожним Відповідачем окремо права власності на новостворені об`єкти нерухомості від 30.07.2020 Відповідачі зареєстрували за собою (кожний окремо) право власності на новостворені об`єкти нерухомості за адресами: м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-А (Відповідач 1), м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-Ж (Відповідач 2) м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-Е (Відповідач 3).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ЕСНR 2002-VІІІ). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", пункт 58, а також рішення Європейського суду у справі "Ґаші проти Хорватії" від 13 грудня 2007 року, заява №32457/05, пункт 40, рішення у справі "Трґо проти Хорватії" від 11 червня 2009 року, заява №35298/04, пункт 67).

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії", п. 38).

Отже, зареєструвавши оскаржувану декларацію, Управління ДАБК ОМР діяло як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на нього законом обов`язків мало можливість та було зобов`язано, перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в зв`язку з чим, посилання ОМР на те, що у декларації зазначені не достовірні данні що є підставою для її скасування не неналежним правовим обґрунтуванням позовних цих вимог.

Також, Суд вважає за доцільно звернути увагу на те, що після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом її виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі Декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси Позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. А сам факт реєстрації такої Декларації, як і наступна реєстрація на її підставі права власності на об`єкт нерухомості виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 1 Протоколу до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності Відповідачів на спірний об`єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див., mutatismutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства", заява N 44277/98, пункти 32 - 35).

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

В рішенні Європейського суду з прав людини "Зеленчук та Цицюра проти України" від 22.05.2018 зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд перевіряє відповідність втручання вимогам цієї статті, встановлюючи, по-перше, наявність майна в розумінні Конвенції, по-друге, наявність втручання у право заявника мирно володіти майном, по-третє, підстави виправданості втручання, зазначені вище.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачі отримали у власність оспорюване у справі нерухоме майно на підставі Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 23.01.2020 була зареєстрована Управлінням ДАБК ОМР за № ОД 141200221778.

На підставі зазначеної Декларації Відповідачі в наступному зареєстрували за собою право власності на автостоянку № 39, загальною площею 420, 4 м 2 , за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А з наступною реєстрацією цього правочину в державному реєстрі.

Тобто, в момент оформлення права власності за вищезазначеними особами не існувало жодних обставин та підстав для відмови їм у реєстрації їх права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Також, Суд звертає увагу на те, що право власності Відповідачів на спірний об`єкт виникло після проходження Відповідачем 1 належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт та Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, без жодного зауваження з боку Управління ДАБК ОМР, а також наступної державної реєстрації права власності за Відповідачами на окремі новостворені об`єкти нерухомості.

З огляду на зазначене, а також беручи до уваги презумпцію правомірності набуття Відповідачами права власності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази незаконності Відповідачами прав власності на спірне майно, Суд вважає, що право власності у Відповідачів виникло на законних підставах.

З урахуванням вищевикладеного, підстави для задоволення позовних вимог ОМР в частині зобов`язання Відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні (Маршала Жукова), 91-А шляхом приведення об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у відповідність до свідоцтва про право власності від 02.04.2009 САС № 637299 та технічного паспорта від 07.02.2009, виданого комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості також відсутні.

Відповідно до норм, визначених у ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи Судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Щодо аргументів учасників справи, викладених в обґрунтування своїх правових позицій у заявах по суті спору Суд, з урахуванням висновків, до яких він дійшов, вважає, що ці аргументи та доводи учасників справи не впливають на суть судового рішення з підстав, викладених вище.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, законодавство, яке регулює спірні правовідносини, Суд дійшов що Одеською міською радою в установленому процесуальним законом порядку не надано Суду належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка площею 1, 2707 га за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А на якій розташована автостоянка № 39, знаходиться у межах міста Одеси, відноситься до земель комунальної власності, а тому не доведено порушення прав Позивача як власника земель комунальної власності у межах міста Одеси, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237- 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові - відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на Одеську міську раду (буд.1, Думська площа, м. Одеса, 650026, код 26597691).

Рішення Господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04 грудня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський