Постанова
від 15.06.2021 по справі 916/2240/20
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2240/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2020 року у справі №916/2240/20

за позовом: Одеської міської ради

до відповідачів: 1) Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.А.Ш.НА.П."

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдінг Юг""

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни

2) Державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича

3) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

про скасування рішень державного реєстратора, скасування реєстрації декларації та зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

за участю представників сторін:

Від позивача - Танасійчук Г.М., розпорядження № 1415К, дата видачі : 27.10.20; Одеської міської ради;

Від Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" - Стадник П.О., Ордер ЧК № 199877, дата видачі : 22.02.21;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.А.Ш.НА.П." - Демінська К.В., Виписка з ЄДР № б/н, дата видачі : 12.09.14; Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.А.Ш.НА.П.";

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдінг Юг", Державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни, Державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - не з`явились;

03.08.2020р. за вх.№2313/20 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Одеської міської ради (надалі - ОМР) до відповідачів: 1) Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (надалі - ГО "Всеукраїнська спілка автомобілістів"); 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Н.А.Ш.НА.П." (надалі - ТОВ "Н.А.Ш.НА.П."), 3) товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдінг Юг"" (ТОВ "Інвест Холдінг Юг"); 4) Державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни (держреєстратор Мельник Т.І.); 5) Державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича (держреєстратор Турецький О.С.); 6) Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (Управління ДАБК ОМР) в якому просить Суд:

1. Скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни від 16.09.2019 за індексним номером 48694700 про реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 про зміну площі об`єкта з 17,4 м 2 на 241,8 м 2 що є підставою для проведення державної реєстрації зміни до права власності громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів";

2. Скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 06.02.2019 за індексним номером 51002963 про реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 про зміну площі об`єкта з 241,8 м 2 на 420,4 м 2 та запис про право власності від 05.02.2020 № 35363545, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни до права власності громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" та підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності приватного підприємства "Н.А.Ш.Н.А.П.;

3. Скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 11.03.2020 за індексним номером 51546698 та запис про право власності від 04.03.2020 № 35871478, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдинг Юг";

4. Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141200221778 щодо реконструкції диспетчерської літера "А" та основних приміщень літера "Е, Ж" автостоянки № 39, без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: Одеська область, м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А та

5. Зобов`язати громадську організацію "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", приватне підприємство "Н.А.Ш.Н.А.П. та товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдинг Юг" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні (Маршала Жукова), 91-А, на користь Одеської міської ради шляхом приведення об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у відповідність до свідоцтва про право власності від 02.04.2009 НОМЕР_1 та технічного паспорта від 07.02.2009, виданого комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості".

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення державного реєстратора про реєстрацію зміни площі вказаного об`єкта нерухомого майна, запис про право власності на такий об`єкт, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації підлягають скасуванню, а земельна ділянка підлягає приведенню до попереднього стану з наступних підстав.

У 2019 відбулася зміна площі спірного об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39 з 17,4 м 2 на 241,8 м 2 тобто будівництво 224,4 м 2 об`єкта нерухомості (будівель літ. "Ж", площею 132,6 м 2 та літ. "Е", площею 91,8 м 2 ) без дозвільних документів на таке будівництво.

Єдиний існуючий правовстановлювальний документ на об`єкт нерухомого майна - автостоянку № 39 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А - є свідоцтво про право власності від 02.04.2009 САС № 637299 і він не містить таких складових частин об`єкта як літ. "Ж" та літ. "Е", а засвідчує право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, площею 17,4 м 2 , а не 241,8 м 2 .

Як вказує Позивач, роботи з переобладнання спірного об`єкту нерухомості є будівельними роботами з нового самочинного будівництва, внаслідок проведення яких утворюються дві нові будівлі на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що відображено у технічному паспорті від 12.09.2019 на автостоянку №39 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А.

Одеська міська рада не приймала рішень щодо передачі Відповідачам у власність або користування земельну ділянку за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А.

Виходячи з наведених обставин, Позивач вважає, що у ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" відсутнє право користування земельною ділянкою для будівництва будівель літ. "Ж", площею 132,6 м 2 та літ. "Е", площею 91,8 м 2 , а також у Відповідача 1 відсутні документи, що підтверджують повідомлення або надання дозволу на проведення будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у встановленому чинним законодавством порядку.

Враховуючи той факт, що Одеською міською радою не приймались рішення щодо надання у власність чи користування Відповідачу 1 земельної ділянки за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, а також той факт, що збільшення загальної площі об`єкта нерухомого майна на 224,4 м 2 здійснено Відповідачем 1 без дозвільної документації на таке будівництво, на переконання Позивача, вказане збільшення площі об`єкта нерухомого майна за рахунок будівництва складових частин об`єкта нерухомого майна за вищевказаною адресою (літ. "Ж" та літ. "Е") є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, а рішення державного реєстратора про внесення змін до площі об`єкта та запис про право власності на такий об`єкт - скасуванню.

Оскільки земельна ділянка за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, не перебуває у державній або приватній власності, вона знаходиться виключно у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, яка реалізує це право відповідно до статті 80 Земельного кодексу України через органи місцевого самоврядування - Одеську міську раду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2020 року у справі №916/2240/20 (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, по перше, спірна земельна ділянка надавалась Відповідачу-1 рішенням Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області; по друге, ОМР не надала суду належних доказів включення спірної земельної ділянки до меж міста Одеси, відповідно до приписів ст. 173, 175 Земельного кодексу України, ст. 46 Закону України "Про землеустрій в Україні" та ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Отже, з урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А входить до меж міста Одеса і є комунальною власністю і, як слід, Позивач належними та допустимими доказами не навів що саме його права порушені діями Відповідачів.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що зареєструвавши оскаржувану декларацію, Управління ДАБК ОМР діяло як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на нього законом обов`язків мало можливість та було зобов`язано, перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в зв`язку з чим, посилання ОМР на те, що у декларації зазначені недостовірні данні що є підставою для її скасування не неналежним правовим обґрунтуванням позовних цих вимог.

Після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом її виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі Декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси Позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. А сам факт реєстрації такої Декларації, як і наступна реєстрація на її підставі права власності на об`єкт нерухомості виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення.

Суд встановив, що відповідачі отримали у власність оспорюване у справі нерухоме майно на підставі Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 23.01.2020 була зареєстрована Управлінням ДАБК ОМР за № ОД 141200221778.

На підставі зазначеної Декларації Відповідачі в наступному зареєстрували за собою право власності на автостоянку № 39, загальною площею 420, 4 м 2 , за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А з наступною реєстрацією цього правочину в державному реєстрі.

Тобто, в момент оформлення права власності за вищезазначеними особами не існувало жодних обставин та підстав для відмови їм у реєстрації їх права власності на спірний об`єкт нерухомості.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОМР в частині зобов`язання Відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні (Маршала Жукова), 91-А шляхом приведення об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у відповідність до свідоцтва про право власності від 02.04.2009 НОМЕР_1 та технічного паспорта від 07.02.2009, виданого комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості.

Одеська міська рада не погодилась з вказаним рішенням та звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Одеської області від 24.11.2020 р. у справі № 916/2240/20 - скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Одеської міської ради до громадської організації Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів , приватного підприємства Н.А.Ш.Н.А.П. та товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Холдинг ЮГ у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає:

1. Судом першої інстанції проігноровано факт збільшення громадською організацією Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів площі спірного об`єкта з 17,4 кв.м. на 241,8 кв.м. на підставі лише технічного паспорту від 12.09.2019 р. б/н та довідки від 12.09.2019 р. серія та номер 8590119, виданих ТОВ АБТІ , без жодних передбачених законодавством дозвільних документів.

31.03.2017 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ГО Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів на об`єкт нерухомого майна - автостоянка № 39, загальною площею 17,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А.

16.09.2019 р. державним реєстратором комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Мельник Т.І. внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкт нерухомого майна (індексний номер рішення 48694700), а саме змінено загальну площу об`єкта нерухомого майна з 17,4 кв.м. на 241,8 кв.м.

Вказане рішення прийнято лише на підставі технічного паспорту від 12.09.2019 р. б/н та довідки від 12.09.2019 р. серія та номер 8590119, виданих ТОВ АБТІ .

Жоден з вищевказаних документів не є правовстановлюючим та не може слугувати підставою виникнення у відповідачів права власності на стоянку площею саме 241,8 кв.м.

За відомостями технічного паспорта від 12.09.2019 р. у спірної автостоянки з`являється окрема будівля літ. Ж , площею 132,6 кв.м., окрема будівля літ. Е , площею 91,8 кв.м., на відміну від свідоцтва про право власності від 02.04.2009 р., на підставі якого здійснено первинну державну реєстрацію права власності 29.04.2009 р.

Утворення в складі спірної автостоянки двох нових будівель та зміна загальної площі автостоянки до 241,8 кв.м., на думку відповідачів та суду, є результатом робіт виключно з реконструкції нежитлових приміщень без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані.

Крім того, через півроку, відповідачами проведена ще одна реконструкція, за результатами якої загальна площа нових об`єктів збільшилася майже у два рази, а саме з 241,8 кв.м. на 420,4 кв.м.

Підставою виникнення вказаного права власності зазначено технічний паспорт від 03.02.2020 р. б/н, виданий ТОВ НОВЕ БТІ , декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 22.01.2020 р. серії ОД № 141200221778, зареєстровану управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, договір про співпрацю від 12.12.2019 р. б/н, укладений між ГО Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів , ТОВ Інвест Холдинг Юг , ПП Н.А.Ш.Н.А.П. , довідку від 03.02.2020 р. № 2801-1/02-20, видану ТОВ НОВЕ БТІ .

Важливо, що збільшення площі спірного об`єкта з 17,4 кв.м. до 420,4 кв.м. відбувалось за відсутності у ГО Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів права власності чи користування земельною ділянкою для будівництва нових будівель літ. Ж площею 132,6 кв.м., та літ. Е площею 91,8 кв.м., а також за відсутності документів, що підтверджують повідомлення або надання дозволу на проведення будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у встановленому чинним законодавством порядку.

Вказане свідчить про те, що першочергове збільшення площі спірного об`єкта є самочинним будівництвом, а тому подальші дії щодо реконструкції об`єкта, що також призвело до збільшення площі ще на 178,6 кв.м. (з 241,8 кв.м. на 420,4 кв.м.), у будь-якому випадку є незаконними.

Таким чином, враховуючи той факт, що Одеською міською радою не приймалося рішень щодо надання у власність чи користування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, ні ГО Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів , ні ТОВ Н.А.Ш.Н.А.П. , ні ТОВ Інвест Холдинг Юг , а також той факт, що попереднє будівництво вказаного об`єкта є самочинним будівництвом, збільшення загальної площі об`єкта нерухомого майна з 17,4 кв.м. на 420,4 кв.м. є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, а відповідні рішення державних реєстраторів про внесення змін до площі об' єкта та запис про право власності на такий об`єкт - скасуванню.

2. Одеська міська рада вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності віднесення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, до земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси, з огляду на наступні обставини.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність позивачем розташування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Жукова, 91-А, в межах м. Одеси виключно на підставі дослідження постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 р. № 3064-ІІІ Про зміну меж міста Одеси Одеської області , без урахування всіх наявних у матеріалах справи документів.

Як зазначено судом першої інстанції в рішенні, 27.02.2002 р. виконавчим комітетом Таїровської селищної ради на підставі розпорядження Овідіопольської районної адміністрації від 19.02.2002 р. № 99 Одеській обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів видано свідоцтво про право колективної власності на автостоянку № 39, що розташована за адресою: с. Мізікевича, вул. Маршала Жукова.

Водночас, з урахуванням зміни меж м. Одеси, 02.04.2009 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 17.12.2008 р. № 1250 Одеській обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів видано свідоцтво про право власності від 02.04.2009 р. САС № 637299 на автостоянку № 39 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А. Вказане свідоцтво 20.08.2009 р. зареєстровано комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості .

Саме на підставі вказаного свідоцтва, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, 29.04.2009 р. у Реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності громадської організації Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів на об`єкт нерухомого майна - автостоянку № 39 загальною площею 17,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 91-А.

Важливо, що вказане свідоцтво видане виконавчим комітетом Одеської міської ради замість свідоцтва про право власності, виданого 27.02.2002 р. виконкомом Таїровської селищної ради.

Доказв того, що свідоцтво визнане недійсним у встановл чин законодав порядку матеріали справи не місять тому доводи що доводи що видала одеса

Тобто, єдиний чинний правовстановлюючий документ на спірну автостоянку виданий виконавчим комітетом Одеської міської ради, що є виконавчим органом Одеської міської ради, яка представляє виключно інтереси територіальної громади м. Одеси.

Крім того, в матеріалах справи наявні копія містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва № 183, копія повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 10.12.2019 р. вх. № 01-16/2835 та копія декларації № ОД 141200221778 про готовність до експлуатації об`єкта.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що всі перелічені документи, які стали підставою для незаконного збільшення відповідачами площі спірного об`єкта, зареєстровані виконавчими органами Одеської міської ради, а саме управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради, які здійснюють свої повноваження виключно на території м. Одеси. Навіть самі відповідачі у своїх заявах по суті справи не заперечували факт розташування спірного об`єкта в межах м. Одеси.

Тобто, з аналізу наявних у матеріалах справи документів вбачається, що спірний об`єкт - автостоянка № 39, розміщений саме у межах м. Одеси. Натомість, судом першої інстанції вибірково досліджено документи та зроблено висновки лише на підставі свідоцтва від 19.02.2002 р. № 99, яке є анульованим та недійсним, адже замість нього виконавчим комітетом Одеської міської ради видано інше свідоцтво від 02.04.2009 р.

Крім того, відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 р. № 6489-VI (є загальнодоступним на офіційному веб-сайті Одеської міської ради), спірний об`єкт розташований саме в межах м. Одеси. Вказане вбачається, зокрема, із зіставлення Генерального плану м. Одеси та наявного у матеріалах справи акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.01.2020 р.

Судом першої інстанції під час розгляду даної справи взагалі не з`ясовано обставини щодо меж м. Одеси та розташування в них спірного об`єкта, не досліджено всі наявні документи у їх сукупності стосовно даного питання. Судом без належного встановлення існуючих меж м. Одеса, без урахування думки позивача з цього приводу, без надання часу на обґрунтування позиції, якого була позбавлена Одеська міська рада, у зв`язку з тим, що відповідачі не заперечували факт розташування автостоянки № 39 у межах міста, дійшов до хибного висновку про необґрунтованість наявності у позивача порушеного права. Вказане не відповідає дійсності та свідчить про необ`єктивний розгляд даної справи господарським судом Одеської області, що призвело до прийняття незаконного рішення.

3. Стосовно хибних висновків суду першої інстанції про невірно обраний позивачем спосіб відновлення порушеного права апелянт зазначає наступне.

Суд в оскаржуваному рішенні, незважаючи на висновок про відсутність у позивача порушеного права, розглядає питання законності чи незаконності права власності позивачів.

Водночас, з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачів передує розгляду питання щодо правомірності (законності) оскаржуваних рішень. Адже, відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності такого рішення.

Суд в оскаржуваному рішенні цитує положення п.п. 1-3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень та доходить до висновку, що Одеською міською радою невірно обраний спосіб захисту порушених прав.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги Одеської міської щодо скасування рішень державних реєстраторів сформульовані наступним чином:

скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Агенція реєстраційних послуг Мельник Тетяни Іванівни від 16.09.2019 р. за індексним номером 48694700 про реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 про зміну площі об`єкта з 17,4 кв.м. на 241,8 кв.м., що є підставою для проведення державної реєстрації зміни до права власності громадської організації Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів ;

скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 06.02.2019 р. за індексним номером 51002963 про реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 про зміну площі об`єкта з 241,8 кв.м. на 420,4 кв.м., та запис про право власності від 05.02.2020 р. № 35363545, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни до права власності громадської організації Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів та підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності приватного підприємства Н.А.Ш.Н.А.П. ;

скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 11.03.2020 р. за індексним номером 51546698 та запис про право власності від 04.03.2020 р. № 35871478, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю Інвест Холдинг Юг ,

Таким чином, господарським судом Одеської області з незрозумілих причин проігноровано зміст позовних вимог, які сформульовані у відповідності до положень Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що призвело до необґрунтованої відмови у задоволені вказаних позовних вимог.

4. Стосовно скасування декларації про готовність об' єкта до експлуатації від 22.01.2020 р. серії ОД № 141200221778, яка зазначена як підстава для прийняття рішення державним реєстратором про збільшення площі спірного об`єкта нерухомого майна з 241,8 кв.м. на 420,4 кв.м. зазначаємо наступне.

В оскаржуваному рішенні судом зазначено наступне: Також, Суд вважає за доцільно звернути увагу на те, що після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом її виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі Декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси Позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. А сам факт реєстрації такої Декларації, як і наступна реєстрація на її підставі права власності на об`єкт нерухомості виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення .

За доводами апелянта, даний висновок суду є хибним та не rрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст.32, 391 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів чітко передбачають можливість, процедуру та підстави скасування декларацій про готовність об`єкта до експлуатації не тільки у разі виконання органом контролю своїх владно управлінських функцій, а й за рішенням суду, яке набрало законної сили.

З цього приводу врахуванню підлягають висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.06.2020 р. у справі № 220/828/17, за результатами розгляду позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування реєстрації декларацій, демонтаж самовільно збудованих господарських будівель та відшкодування моральної шкоди.

Отже, з урахуванням положень чинного законодавства та практики Верховного Суду, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації є належним способом захисту прав позивача.

У даній справі до суду звернулась Одеська міська рада як власник земельної ділянки, а позов ґрунтується самовільним заняттям земельної ділянки та внесенням недостовірних даних до декларації.

На думку суду першої інстанції, зареєструвавши оскаржувану декларацію, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради діяло як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на нього законом обов`язків мало можливість та було зобов`язано, перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій Декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Обґрунтовуючи вказане, господарський суд Одеської області з незрозумілих причин посилається на п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461, згідно з яким у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Враховуючи, що рішенням суду не визнавалось право власності відповідачів на самочинно збудований об`єкт, скаржник вважає, що вказана норма взагалі не підлягає застосуванню у даній справі.

Суд першої інстанції у рішенні також посилається на ч. 1, 4 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , повністю ігноруючи при цьому ч. 10 вказаної статті, якою передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Натомість ч. 6 вказаної статті, на яку посилається суд першої інстанції, встановлює порядок органом державного архітектурно-будівельного контролю повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо остання подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації (10 днів).

Вказана норма стосується порушення замовником вимог щодо оформлення такого документа, а не обов`язку органу за 10 днів здійснити перевірку самого будівництва чи реконструкції та права особи на земельну ділянку, на якій воно здійснюється.

У пункті 16 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, також зазначено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Таким чином, із наведеного вбачається, що вся відповідальність за повноту та достовірність даних, зокрема, у спірній декларації законодавчо покладена саме на відповідачів, які є її замовниками.

Незаконними, на думку скаржника, є висновки суду першої інстанції, що автостоянка за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 91-А не входить до міста Одеси, але реєстрація права власності на такий об`єкт у місті Одесі, на думку суду, є повністю законною.

5. Стосовно наявності повноважень на здійснення самопредставництва зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 розпорядження Одеського міського голови від 18.05.2020 р. № 421 самопредставництво Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеського міського голови в судах усіх інстанцій та спеціалізацій без окремого доручення з усіма правами, наданими Цивільним процесуальним кодексом У країни, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України з процедур банкрутства позивачеві, відповідачеві, третій особі, іншому учаснику судового процесу, кредитору, в тому числі з правом підписання та подання апеляційної скарги за посадою здійснюється, зокрема, заступником директора юридичного департаменту Одеської міської ради.

Відповідно до п. 1. 7 Посадової інструкції заступник директора департаменту є уповноваженою особою, яка бере участь у справах, що розглядаються судами системи судоустрою України, від імені Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради та Одеського міського голови у порядку самопредставництва без додаткового уповноваження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №916/2240/20 за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2020 року.

Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи; заяв чи клопотань стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо).

16.01.2021 року до суду надійшло клопотання Одеської міської ради про долучення до матеріалів справи копію листа департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 04.01.2021 р. № 01-11/5607 разом з додатками на 5 арк., копії розпорядження міського голови від 18.05.2020 №421, від 27.05.2020 №1415К.

Обґрунтовуючи клопотання, заявник зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено факт перебування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, незважаючи на відсутність з боку відповідачів заперечень стосовно розташування спірного об`єкту у межах м. Одеси.

Звертає увагу на те, що вказане питання не досліджувалось судом першої інстанції під час розгляду справи. Крім того, навіть відповідачами не оспорювався факт розташування спірного об`єкта нерухомого майна саме в межах міста Одеси.

Заявник зазначає, що суд першої інстанції у рішенні вирішив питання, яке не розглядалось у судових засіданнях, не ставилось під сумнів відповідачами, тим самим позбавивши Одеську міську раду можливості надати свої обґрунтування та докази з цього приводу.

З огляду на зазначені обставини, лише після ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області, позивачем було направлено запит до департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради стосовно місця розташування спірного об`єкта у відповідності до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 р. № 6489-VI.

05.01.2021 р. на адресу юридичного департаменту Одеської міської ради надійшов лист департаменту архітектури та містобудування від 04.01.2021 р. № 01-11/5607 разом з додатками, зокрема, викопіюванням з Генерального плану м. Одеси із позначенням орієнтовного місця розташування земельної ділянки за адресою: пр. Небесної Сотні (Маршала Жукова), 91-А. Як зазначено в клопотанні, з наданих уповноваженим органом документів вбачається, що спірна земельна ділянка розташована у межах міста Одеси.

Отже, у зв`язку з тим, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачі не заперечували розташування спірного об`єкта в межах міста Одеси, всі наявні у матеріалах справи документи також без жодних сумнівів свідчать про наявність у Одеської міської ради порушеного права, а також враховуючи той факт, що судом взагалі не досліджувався під час розгляду справи Генеральний план м. Одеси, який є загальнодоступним на сайті Одеської міської ради та який підтверджує факт розташування об`єкта в межах міста, потреба у затребуванні викопіювань з відповідного плану виникла лише після ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення.

Саме тому Одеська міська рада просить Південно-західний апеляційний господарський суд визнати поважними причини неподання відповідного листа до суду першої інстанції та поновити процесуальний строк на подання доказів у справі № 916/2240/20.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судова колегія відмовила в задоволенні клопотання про долучення додаткових доказів, оскільки апелянтом не наведено належних та достатніх підстав в обгрунтування причин неможливості подання вказаних доказів в суді першої інстанції.

Містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва в матеріах справи наявні, тому підстав для їх залучення немає, викопіювання з Генплану розвитку м. Одеси є загальнодоступним, оскільки Генплан м. Одеси знаходиться у вільному доступі на офіційному сайті Одеської міської ради, відтак додаткові докази не підлягають залученню.

В судове засідання 15.06.2021 року не з`явились представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдінг Юг", Державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни, Державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - не з`явились, повідомлялись про час, дату та місце судового розгляду належним чином, шляхом надсилання на електронні адреси відповідних учасників процесу, у зв`язку з тимчасовим припиненням Південно-західним апеляційним господарським судом поштових відправлень.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вищезазначених представників учасників судового процесу.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 30.05.2001 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (орендодавець) та Громадською організацією "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки, який був посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрований у реєстрі за № 1784.

Відповідно до п.1 Договору Орендодавець на підставі рішення виконкому Таїровської селищної ради від 22.02.2001 за № 88 передав, а Орендар прийняв в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку, яка знаходиться на території Таїровської селищної ради, проспект Маршала Жукова, автостоянка № 39, Овідіопольського району Одеської області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею - 1,2707 га, в тому числі -1,2707 га під площами. На земельній ділянці знаходяться навіси, диспетчерський пункт, металева естакада. Земельна ділянка передана по акту приймання-передачі та акту винесення меж в натурі.

Відповідно до п.2.1. Договору земельна ділянка передається в оренду з метою обслуговування та експлуатації автостоянки за № 39. Орендар за згодою орендодавця та з дотриманням відповідних державних норм і правил має право у встановленому законодавством порядку зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею.

Пунктом 2.2. Договору сторонами погоджено, що він укладається на термін 10 років, починаючи з дати його реєстрації. По закінченню терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. При переході права власності на землю від Орендодавця до іншої особи договір оренди зберігає свою чинність для нового власника. При зміні Орендаря договір оренди не зберігає чинність.

09.07.2001 Договір оренди земельної ділянки від 30.05.2001 пройшов державну реєстрацію під № 38.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3064-ІІІ від 07.02.2002 "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" було вирішено включити у межі міста Одеси 46,0 га земель Усатівської сільради Беляївського району, 526,0 га земель Красносільської сільради, 361,0 га земель Крижанівської сільради Комінтернівського району, 329,0 га земель Авангардівської селищної ради, 1078,0 га Таїровської селищної Овідіопольського району та передати до Відання Таїровської селищної ради Овідіопольського району 43,0 га земель міста Одеси і затвердити межі міста загальною площею 16242,0 га.

27.02.2002 Виконкомом Таїровської селищної ради на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації № 99 від 19.02.2002 Одеській обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів було видано Свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна автостоянки № 39. (Т.1 а.с.214)

Відповідно до зазначеного Свідоцтва автостоянка № 39 в цілому розташована у с. Мізікевича по вул. Маршала Жукова належить Одеській обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів на праві колективної власності та в цілому складається з : А- диспетчерська, Б- оглядова вежа, В - ПТО з оглядовою вежею, Г- навіси автомобільні, 3 1-6, І - споруди.

28.02.2002 Овідіопольським БТІ було здійснено реєстрацію об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39, про що в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 28 було внесено запис.

02.04.2009 Виконкомом ОМР було видано Свідоцтво про право власності на автостоянку № НОМЕР_2 , яке посвідчило що об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-а, в цілому належить Громадській організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів " на праві приватної власності.

Свідоцтво видане на підставі розпорядження Київської районної адміністрації ОМР від 17.12.2008 1250, протоколу XV (позачергової) конференції Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів від 26.09.2008, статуту Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", зареєстрованого Головним управлінням юстиції в Одеській області від 27.03.2009 3 174-о/д замість свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна автостоянки № 39, виданого виконкомом Таїровської селищної ради від 27.02.2002, зареєстрованого Овідіопольським РБТІ віл 28.02.2002 в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 28.

29.04.2009 право власності Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" на автостоянку № 39 було зареєстровано під реєстраційним № 27169127 про що у книзі 86неж-60 була внесена запис під № 6171.

08.10.2009 між ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (продавець) та ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ" (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, який був посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю.Д. та зареєстрований у реєстрі за № 5-1737.

Відповідно до п.1. цього договору Продавець продав та передав у власність, а Покупець купив та прийняв у власність автостоянку № 39, що знаходиться у м. Одесі, по проспекту маршала Жукова, будинок 91-А та складається в цілому з зазначених літерами: "А" - диспетчерської, загальною площею 17,4 м 2 , "Б" - оглядової вежі, "В" - ПТО з оглядовою вежею, "Д" - убиральні, розташованих на земельній ділянці площею 12707 м 2 , яка знаходиться в користуванні продавця, згідно договору оренди земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області 30.05.2001 за № 1784.

20.11.2009 року Договір купівлі-продажу автостоянки № 39 був зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

31.03.2017 року між ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ" та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" був укладений Договір про розірвання договору купівлі-продажу, який був посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Шевцовою О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 7-283.

Відповідно до умов цього Договору сторони дійшли згоди розірвати Договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Лангольф Ю.Д. 08.10.2009 за реєстровим № 5-1737; за яким ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" продала та передала у власність, а ТОВ "ОДЕСА АВТОБУМ" купило та прийняло у власність автостоянку № 39, що знаходиться у м. Одесі, по проспекту маршала Жукова, будинок 91-А та складається в цілому з зазначених літерами: "А" - диспетчерської, загальною площею 17,4 м 2 , "Б" - оглядова вежа, "В" - ПТО з оглядовою вежею, "Г-Г 6 " - навіси, "Д" - убиральня, І- вимощення, ІІ - естакада, № 1-2 - огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 6591 м 2 , яка знаходиться у фактичному користуванні; визначили, що ніяких претензій морального та іншого характеру по відношенню один до одного не мають.

Цього ж дня Державним реєстратором Шевцовою О.В. було прийнято рішення ро державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 34566088, відповідно до якого була проведена державна реєстрація права власності на автостоянку № 39 за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А за ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" із відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна.

На замовлення ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" ТОВ "АБТІ" 12.09.2019 була проведена технічна інвентаризація об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А, за результатами якої був складений висновок, в якому було зазначено що загальна площа автостоянки № 39 складає 241,8 м 2 , основна площа - 210,3 м 2 . Та зроблений висновок, що зміна загальної та основної площі відбулась за рахунок проведення внутрішніх робіт, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, що не передбачає прийняття в експлуатацію згідно п.1 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого Постановою КМУ за № 406 від 2017.

За результатами Технічної інвентаризації ТОВ "АБТІ" був виготовлений Технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами автостоянка № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А.

16.09.2019 державним реєстратором Мельник Т.І. було прийнято рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 48694700, відповідно до якого були внесені зміни до запису у розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

23.10.2019 наказом Департаменту архітектури та містобудування ОМР за № 01-06/270 на замовлення ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" були затверджені та видані замовнику Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва № 183 для реконструкції диспетчерської літ. "А" та основних приміщень літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А, без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані.

06.11.2019 ТОВ "ПЕРША ПРИВАТНА ЕКСПЕРТИЗА" був виготовлений Експертний звіт 3 06-11/19/А щодо розгляду проектної документації в частині міцності надійності та довговічності об`єкта будівництва за проектом "Реконструкція диспетчерської літ. "А" та основних приміщень літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані" за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А.

Зокрема, у Експертному звіті визначено наступне: клас наслідків (відповідності)- СС1; Замовник будівництва літ. "А" (диспетчерської) - ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів"; Замовник будівництва літ. "Е" (основне приміщення) - ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ"; Замовник будівництва літ. "Ж" (основне приміщення) - ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. ". У Експертному звіті зазначено, що за результатами розгляду проектної документації встановлено, що вона розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог надійності міцності та довговічності об`єкта будівництва.

12.12.2019 між ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" (Сторона 1), ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. (Сторона 2) та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (Сторона 3) був укладений Договір про співпрацю та організацію взаємовідносин, відповідно до п.1.1. якого Сторони зобов`язалися співпрацювати без створення юридичної особи для задоволення потреб у сфері, що стосується реконструкції, утримання у належному санітарно-технічному стані та ефективного функціонування об`єктів нерухомості, належних на підставі права власності Стороні 3, а саме, реконструкції диспетчерської літ. "А" та основних приміщень за літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А (надалі - Об`єкти).

Пунктом 1.10. Договору сторони передбачили що Сторона 3 передає, а Сторона 1 та Сторона 2 приймають на себе частину функцій Замовника. Обсяг прав та обов`язків що передаються Стороні 1 та Стороні 2 визначаються умовами цього договору.

Відповідно до п.1.12. Договору сторони погодились, що після завершення усіх робіт з реконструкції та введення реконструйованого Об`єкту в експлуатацію, Сторона 3 залишає за собою право власності на реконструйовану будівлю диспетчерської літ. "А", при цьому передаючи право власності на реконструйовану будівлю за літ. "Е" - Стороні 1 та право власності на реконструйовану будівлю за літ. "Ж" - Стороні 2.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що площа нерухомого майна, що передається у власність кожній із сторін в результаті реконструкції, визначається за даними технічних паспортів будівель, відповідно до умов цього Договору, згідно додатку №1.

10.12.2019 ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" за вх. № 01-16/2835 подали до Управління ДАБК ОМР Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) в якому повідомили про початок виконання будівельних робіт по реконструкції диспетчерської літ. "А" та основних приміщень за літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А.

12.12.2019 Повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) було зареєстровано в Управлінні ДАБК ОМР під № ОД 061193462309.

10.01.2020 головним спеціалістом Відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства Департаменту комунальної власності ОМР була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої був складений Акт № 001598.

15.01.2020 до Управління ДАБК ОМР за вх. № 01-06/62д/д замовниками будівництва - ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" була подана Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) після реконструкції, а саме: диспетчерської літ. "А" та основних приміщень за літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А, загальною площею - 420,4 м 2 .

23.01.2020 Управлінням ДАБК ОМР під № ОД141200221778 вищезазначена декларація була зареєстрована.

24.01.2020 року між ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" (Сторона 1), ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. (Сторона 2) та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" (Сторона 3) був складений Акт розподілу площ нежитлових приміщень, який є Додатком № 1 до Договору про співпрацю та організацію від 12.12.2019, відповідно до якого Сторона 3 після реконструкції автостоянки № 39 яка розташована за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної Сотні, 91-А, залишила за собою право власності на нежитлове приміщення диспетчерської літ. "А" загальною площею 146,77 м 2 та передала після реконструкції у власність Стороні 1 нежитлове приміщення трансформаторної підстанції літ. "Е", загальною площею 82,07 м 2 та Стороні 2 нежитлове основне приміщення літ. "Ж", загальною площею 191,56 м 2 ,

03.02.2020 року ТОВ "НОВЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРІЗАЦІЇ" виготовило технічні паспорти на розподілені між ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" об`єкти нерухомості автостоянки № 39.

06.02.2020 державним реєстратором Турецьким О.С. після розгляду заяви ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.02.2020 та документи, подані для реєстрації прав, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 51002963 відповідно до якого було вирішено провести державну реєстрацію права приватної власності на автостоянку № 39, що розташована Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-А за ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" та ПП "Н.А.Ш.Н.А.П.".

11.03.2020 державний реєстратор Турецький О.С. розглянув заяву ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.03.2020 для проведення державної реєстрації права приватної власності на автостоянку № 39 з реєстраційним номером 1212965351101, що розташована Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-А та документи, подані для проведення державної реєстрації прав. За результатами розгляду заяви державний реєстратор прийняв Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 51546698 відповідно до якого вирішив провести державну реєстрацію права приватної власності на автостоянку № 39 за реєстраційним номером 1212965351101, що розташована Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-А за ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ".

16.07.2020 Приватним підприємством "УКРЕЛТРАНС" за № 16-07-1/с-2020 був виготовлений Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної Сотні, 91-А відповідно до якого визначила склад новоутворених об`єктів нерухомого майна та їх адреси: 1) ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" залишається: диспетчерська літ. "А" загальною площею 135,4 м 2 , основною площею 58,6 м 2 , оглядова вежа літ. "Б", ПТО з оглядовою вежею літ. "В", навіси літ. "Г-Г6", вбиральня літ. "Д", частина вимощення І, естакада ІІ, огорожа № 1,2 за адресою: Одеська область, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-А, що складає одиницю; 2) ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." залишається: основна будівля літ. "Ж" загальною площею 204,7 м 2 , основною площею 204,7м 2 , частина вимощення І за адресою: Одеська область, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-Ж, що складає одиницю та 3) ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ" залишається: трансформаторна підстанція літ. "Е" загальною площею 80,3 м 2 , основною площею 80,3 м 2 , частина вимощення І за адресою: Одеська область, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 91-Е, що складає одиницю.

30.07.2020 ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" була оформлена спільна заява, яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстрована у реєстрі за № 1338,1339,1340. У заяві зазначено що заявники просять компетентні органи зареєструвати за кожним з них право власності на новостворені об`єкти нерухомого майна, які належатимуть кожному з заявників окремо.

06.08.2020 державним реєстратором Турецьким А.С. були розглянуті заяви ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" для проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлові будівлі під номерами 91-А, 91-Ж, 91-Е, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Одеса, проспект Небесної Сотні та документи, подані заявниками для проведення державної реєстрації прав.

За результатами розгляду заяв державним реєстратором Турецьким А.С. були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до яких було вирішено: 1) провести державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної сотні, 91-Ж за ПП "Н.А.Ш.Н.А.П.", відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (рішення № 53481670); 2) провести державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю (трансформаторна підстанція), що розташована за адресою Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної сотні, 91-Е за ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (рішення № 53481982) та 3) провести державну реєстрацію права приватної власності на автостоянку № 39, що розташована за адресою Одеська обл., м. Одеса, проспект Небесної сотні, 91-А за ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів", відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (рішення № 53487137).

Цього ж дня, державним реєстратором Турецьким А.С. за результатами розгляду заяв ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П." та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" та проведення реєстрації за заявниками права власності на належні їм об`єкти нерухомості, було прийнято рішення про закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи № 53490835, відповідно до якого вирішив закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу № 1212965351101.

ОМР вважаючи, що дії державних реєстраторів Турецького О.С. та Мельник Т.І. були проведені всупереч приписам чинного законодавства України, що дії Відповідачів 1,2,3 щодо проведення реконструкції порушують суспільний інтерес громади міста та права ОМР як власника землями міста звернулась до Господарського суду із відповідною позовною заявою для захисту своїх прав та законних інтересів.

Як встановлено судом першої інстанції, позов Одеської міської ради заявлений на підставі ст.ст.376, 391 Цивільного кодексу та ст. 212 Земельного кодексу України, відповідно до якої власник (власник земельної ділянки) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Предметом позову визначено вимоги Одеської міської ради як власника земельної ділянки до власника майна, право власності на яке набуто в незаконний спосіб, з усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, визначеним власником на свій розсуд у межах, передбачених законом.

За доводами міської ради, відповідачі своїми діями порушили права позивача як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості, оскільки ОМР не приймала рішення щодо надання у власність чи користування ГО Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів земельної ділянки, на якій розташована автостоянка №39 за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, а також збільшення загальної площі об`єктів нерухомості на автостоянці № 39 відбулось без дозвільної документації на таке будівництво що є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, а відповідні рішення державних реєстраторів є незаконними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку висновкам суду першої інстанції стосовно відсутності порушеного права Одеської міської ради в контексті доводів апеляційної скарги про розташування спірного об`єкту нерухомого майна - автостоянки № 39 на земельній ділянці, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси.

Відповідно до приписів абз.3, 4 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, тощо.

Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Приписами ст.ст.316, 317, 319, 328 ЦК України встановлено , що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Приписами ч.ч.1,2,3,5 статті 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3064-ІІІ від 07.02.2002 "Про зміну меж міста Одеси Одеської області" , включено у межі міста Одеси Одеської області 46,0 гектара земель Усатівської сільради Біляївського району, 526,0 гектара земель Красносільської сільради, 361,0 гектара земель Крижанівської сільради Комінтернівського району, 329,0 гектара земель Авангардівської селищної ради, 1078,0 гектара Таїровської селищної ради Овідіопольського району, передано до відання Таїровської селищної ради Овідіопольського району 43,0 гектара земель міста Одеси і затверджено межі міста загальною площею 16242,0 гектара.

З офіційного веб-сайту Одеської міської ради вбачається, що Рішенням Одеської міської ради № 5313-IV від 06.03.2006р. Про межі міста Одеси , відповідно до статей 132, 133 Конституції України, пункту д статті 17, статей 173, 174, частини 2 статті 186 Земельного кодексу України, Постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 р. № 3064-ІІІ Про зміну меж міста Одеси Одеської області та розробленої державним підприємством Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж м. Одеси (коригування межі за суміжністю з Чорним морем), з метою уточнення проходження межі міста за суміжністю з Чорним морем, Одеська міська рада вирішила:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі межі міста Одеси (коригування межі за суміжністю з Чорним морем), виконану державним підприємством Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , та на її підставі затвердити загальну площу міста у встановлених межах 16 117 га, в тому числі на ділянці № 1 (місто) - 16 065 га, на ділянці № 2 (кладовище Північне ) - 52 га.

2. Внести зміни до проекту встановлення межі міста Одеси Одеської області в тій частині, що стосується проходження межі міста за суміжністю з Чорним морем.

3. Порушити клопотання перед Верховною Радою України про внесення змін до Постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 р. № 3064-ІІІ Про зміну меж міста Одеси Одеської області щодо зменшення затвердженої межі міста Одеси загальною площею з 16 242,0 га до 16 117,0 га.

4. Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі межі міста Одеси (коригування межі за суміжністю з Чорним морем) подати:

4.1. Одеській обласній раді для розгляду та підготовки подання Верховній Раді України.

4.2. Одеській обласній державній адміністрації для підготовки висновку про зміну межі міста Одеси.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з будівництва, архітектури та земельних правовідносин.

Стаття 173 ЗК України визначає, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Частиною 1 статті 174 ЗК України передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Однак, як вбачається з офіційного веб-сайту Одеської міської ради Рішенням Одеської міської ради №5980-V від 13.07.2010 року Про скасування рішення Одеської міської ради від 06.03.2006 року № 5313-IV Про межі міста Одеси , відповідно до підпункту 34 пункту 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 25, 46 Закону України Про землеустрій , ст. 173 Земельного кодексу України, враховуючи відсутність при прийнятті рішення Одеської міської ради від 06.03.2006 року № 5313-IV розробленого проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, приймаючи до уваги сучасні соціально-економічні потреби розвитку міста, Одеська міська рада вирішила:

1. Скасувати рішення Одеської міської ради від 06.03.2006 року № 5313-ІV Про межі міста Одеси .

2. Повідомити про прийняте рішення Одеську обласну раду та Одеську обласну державну адміністрацію.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Одеської міської ради із землеустрою та земельних правовідносин.

Статтею 46 Закону України "Про землеустрій в Україні" визначено, що для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, включає: експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; опис меж адміністративно-територіальних одиниць; матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.

Проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може також передбачати пов`язані із цим зміни меж інших суміжних адміністративних одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну згідно із законом належить до компетенції одного органу.

У разі розширення меж населеного пункту за рахунок території, яка не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Відповідно до положень ст.60 ЗУ "Про землеустрій в Україні", підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять доказів затвердження проекту землеустрою щодо зміни меж міста Одеси із зазначенням переліку земельних ділянок державної власності, які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади, з описом меж адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, оскільки Рішенням Одеської міської ради №5980-V від 13.07.2010 року Про скасування рішення Одеської міської ради від 06.03.2006 року № 5313-IV Про межі міста Одеси з огляду на відсутність при прийнятті рішення Одеської міської ради від 06.03.2006 року № 5313-IV розробленого проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, скасовано рішення Одеської міської ради від 06.03.2006 року № 5313-ІV Про межі міста Одеси , наразі залишається чинною Постанова Верховної Ради України №3064-ІІІ від 07.02.2002 "Про зміну меж міста Одеси Одеської області".

Однак, апеляційний суд зауважує, що зі змісту вказаної постанови не вбачається, яку саме територію Таїровської селищної ради Овідіопольського району включено у межі міста Одеси (1078,0 гектара), а яку - передано до відання Таїровської селищної ради Овідіопольського району (43,0 гектара).

Отже, за відсутності проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту, із зазначенням опису меж адміністративно-територіальних одиниць; матеріалів виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок, судова колегія доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Одеси.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що відповідно до Генерального плану м. Одеси, що є загальнодоступним на офіційному веб-сайті Одеської міської ради, спірний об`єкт розташований саме в межах м. Одеси, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до Рішення Одеської міської ради № 6489-VI від 25.03.2015 р. Про затвердження Генерального плану м. Одеси , відповідно до пункту 42 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статей 16, 17, 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статті 12 Закону України Про основи містобудування , Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290, Одеська міська рада затвердила Генеральний план м. Одеси, розроблений державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто імені Ю.М. Білоконя .

Дослідивши Генеральний план м. Одеси, затверджений рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 р. № 6489-VI, апеляційний суд зауважує, що з Генплану також не вбачається опису меж адміністративно-територіальних одиниць; зазначення меж в натурі (на місцевості) з каталогом координат їх поворотних точок, тому такі доводи апелянта відхиляються судовою колегією.

За доводами скаржника, розташування спірної ділянки в межах міста Одеси вбачається, зокрема, із зіставлення Генерального плану м. Одеси та наявного у матеріалах справи акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.01.2020 р.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Таким чином, колегія суддів зазначає про недоведеність вимог Одеської міської ради про включення спірної земельної ділянки до меж міста Одеси.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Одеська міська рада не надала суду належних доказів включення спірної земельної ділянки до меж міста Одеси, відповідно до приписів ст. 173, 175 Земельного кодексу України, ст. 46 Закону України "Про землеустрій в Україні" та ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Доводи апелянта про те, що чинний правовстановлюючий документ на спірну автостоянку виданий виконавчим комітетом Одеської міської ради, який представляє виключно інтереси територіальної громади м. Одеси, документи, які стали підставою для збільшення відповідачами площі спірного об`єкта, зареєстровані виконавчими органами Одеської міської ради, колегія суддів відхиляє оскільки наведене не спростовує висновку суду про недоведеність розташування спірної земельної ділянки в межах міста Одеси, той факт що відповідні документи видані виконавчими органами Одеської міської ради, не можуть слугувати доказами цього.

Щодо позовної вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, здійсненої Управлінням ДАБК ОМР 23.01.2020 за № ОД 141200221778.

Позивач посилався на те, що на підставі зіставленні технічних паспортів від 12.09.2019 та 03.02.2020 Позивачем встановлені розбіжності щодо площ будівель літ. "А", "Е" та "Ж", що їх будівництво проводилось без отримання будь-якої дозвільної документації на будівництво.

А тому за ствердженням Позивача, оскаржувана декларація містить недостовірні данні й повинна бути скасована в судовому порядку, що згідно з позицією КЦС ВС, висловленою у постанові від 17.06.2020 по справі № 220/828/17 є вірно обраним способом захисту порушеного права Позивача.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 7 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема: 6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; 7) надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів, тощо.

Частинами 1-4 статті 34 вказаного Закону встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)… Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.5 статті 34 Закону передбачено, що контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

За змістом ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Статтею 39 Закону у редакції станом на дату реєстрації декларації визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду.

За змістом частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дає змогу відокремити такі ознаки самочинного будівництва:

- об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

- створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом.

Наведену правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17, від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17.

Як зазначалось вище, 23.10.2019 року наказом Департаменту архітектури та містобудування ОМР за № 01-06/270 були затверджені та видані замовнику ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва № 183 для реконструкції диспетчерської літ. "А" та основних приміщень літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А.

10.12.2019 року ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" за вх. № 01-16/2835 подали до Управління ДАБК ОМР Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яке було зареєстровано 12.12.2019 року в Управлінні ДАБК ОМР під № ОД 061193462309.

Частина друга статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює перелік підстав для скасування органом державного архітектурно-будівельного контролю реєстрації повідомлення про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, декларації про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт або про готовність об`єкта до експлуатації, зокрема, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Підстави для скасування органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт наведено й у абзаці сьомому пункту 22 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466.

Відповідно до положень вищевказаної правової норми у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналогічні підстави для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації передбачені й абзацом сьомим пункту 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. При цьому, абзацом восьмим цього ж пункту Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Проаналізувавши приписи статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст. 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" , Порядку виконання будівельних робіт , Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, колегія суддів зазначає, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт, можуть проводити відповідні перевірки та мають повноваження не реєструвати та повертати на доопрацювання декларацію про готовність об`єкта у разі виявлення недостовірних даних, та невідповідності її нормам чинного законодавства, можуть скасовувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта.

Проте, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів здійснення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради відповідних дій, видачі будь-яких приписів про усунення порушення, здійснення перевірок, скасування повідомлення про початок або декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що після реєстрації Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів за класом наслідків, що належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) 10.12.2019 року, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю проводились будь-які перевірки та встановлювався факт подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні. (т.1 а.с.97-102).

10.01.2020 головним спеціалістом Відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства Департаменту комунальної власності ОМР була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої був складений Акт № 001598.

При проведенні перевірки уповноважена особа мала можливість перевірити відповідність даних технічних паспортів, відповідність будівельних робіт нормам чинного законодавства, натомість, в Акті головного спеціаліста Відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства Департаменту комунальної власності ОМР № 001598 від 10.01.2020 року відсутні посилання на будь-які порушення вимог земельного законодавства, допущені ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" при реконструкції диспетчерської літ. "А" та основних приміщень літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А, зазначено лише про використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

При цьому, судова колегія критично оцінює акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №001598 від 10.01.2020 р. (т.1 а.с.88), оскільки він містить підпис лише однієї особи - головного спеціаліста відділ Департаменту комунальної власності ОМР Григор`єва Е.Д., в акті відсутні відомості про повідомлення та присутність представника власника нерухомого майна при проведення відповідної перевірки, відсутні відомості про ознайомлення та надання копії акту представнику Громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів".

Тобто перевірка проводилася спеціалістом одноособово за відсутності представників позивача, відповідача або інших осіб, тому такий акт не є належним та допустимим доказом по справі у відповідності до приписів ст.ст.74-76, 79 ГПК України.

В подальшому 15.01.2020 року замовниками будівництва - ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" була подано до Управління ДАБК ОМР Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, яка була зареєстрована 23.01.2020 року Управлінням ДАБК ОМР без жодних зауважень щодо порушень вимог чинного законодавства.

Також відсутні докази виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних у зареєстрованій декларації про готовність об`єкту від 15.01.2020 року, повернення на доопрацювання декларації про готовність об`єкта, скасування її після виявлення недоліків тощо (т.1 а.с.103-110).

Згідно з частиною 2 статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

З урахуванням положень частини 2 статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", колегія суддів зауважує, що Департамент комунальної власності Одеської міськради, Департамент архівної справи та діловодства Одеської міськради, Департамент архітектури та містобудування Одеської міськради, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міськради як виконавчі органи є підзвітними і підконтрольними Одеській міськраді.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зареєструвавши оскаржувану Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради діяло як суб`єкт владних повноважень та в силу покладених на нього законом обов`язків мало можливість та було зобов`язано перевірити належним чином як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також перевірити відповідність відомостей, зазначених в самій Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вимогам чинного законодавства, що регламентовано ст.ст. 6, 7, 34, 39, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та видати відповідний припис про усунення порушень у разі необхідності.

Колегія суддів, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, дійшла висновку про те, що прийняття спорудженого об`єкта в експлуатацію є останнім етапом створення об`єкта архітектури, а зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.

З моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, повідомлення про початок виконання будівельних робіт вичерпало свою дію.

В подальшому, після реєстрації 05.02.2020 року за відповідачами спільної часткової приватної власності на реконструйований об`єкт, також вичерпала свою дію декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 22.01.2020 року серія ОД141200221778.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №804/1510/16, від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18.

Поряд із цим, за правилами частини першої, абзацу першого частини другої статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Зміст вищенаведених положень законодавства засвідчує, що закінчений будівництвом об`єкт, прийнятий в експлуатацію може бути примусово знесений в порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності згідно судового рішення, ухваленого за позовом визначеного цим Законом суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів враховує, відповідно до встановлених судовим розглядом обставин цієї справи, зверненню Одеської міської ради до суду з позовом у даній справі не передувало проведення належним чином оформленої перевірки в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за участю представника власника об`єкту нерухомості з прийняттям відповідного припису про усунення порушень.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №640/11869/20, правовідносини у якій є подібними до справи, що розглядається, і також стосувались оскарження рішення органу державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Судова колегія звертає увагу на те, що факт подання наведених у надісланому повідомленні та у зареєстрованій декларації недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, може бути виявлений органом ДАБІ не лише за результатом проведеної перевірки, однак жодних зауважень Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не було заявлено ні після отримання повідомлення про початок будівельних робіт, ні після реєстрації декларації про готовність об`єкта.

Таким чином, в момент оформлення права власності за вищезазначеними особами ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" не було встановлено підстав для відмови їм у реєстрації їх права власності на спірний об`єкт нерухомості - автостоянку № 39, загальною площею 420, 4 м 2 , за адресою: Одеська обл., м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А.

Відповідно до ч.1,2 ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 182 ЦК визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом

За визначенням пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини другої статті 5 цього ж Закону, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Отже, колегія суддів доходить висновку, що право власності на спірний об`єкт (диспетчерська літ. "А" та основні приміщення літ. "Е, Ж" автостоянки № 39 за адресою: м. Одеса, Київський район, проспект Небесної сотні, 91-А) набуто відповідачами ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" з моменту державної реєстрації цього права після прийняття такого об`єкта в експлуатацію, таке право є непорушним і може бути припинено лише з підстав, визначених законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ЕСНR 2002-VІІІ). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення Європейського суду у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", пункт 58, а також рішення Європейського суду у справі "Ґаші проти Хорватії" від 13 грудня 2007 року, заява №32457/05, пункт 40, рішення у справі "Трґо проти Хорватії" від 11 червня 2009 року, заява №35298/04, пункт 67).

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії", п. 38).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 1 Протоколу до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності Відповідачів на спірний об`єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див., mutatismutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства", заява N 44277/98, пункти 32 - 35).

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

В рішенні Європейського суду з прав людини "Зеленчук та Цицюра проти України" від 22.05.2018 зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд перевіряє відповідність втручання вимогам цієї статті, встановлюючи, по-перше, наявність майна в розумінні Конвенції, по-друге, наявність втручання у право заявника мирно володіти майном, по-третє, підстави виправданості втручання, зазначені вище.

Отже, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та право власності на спірний об`єкт, зважаючи на принцип юридичної визначеності та належного урядування, відповідачі ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" вправі сумлінно розраховувати на використання належного майна, що виключає неправомірне втручання з боку суб`єкта владних повноважень.

Адже принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону). Недоліки в роботі органу державної влади не можуть в подальшому призводити до негативних наслідків для особи.

За таких обставин слід вважати дії позивача за межами належного урядування в розумінні правомірних очікувань та правової визначеності щодо користування об`єктом будівництва з боку ТОВ "ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ЮГ", ПП "Н.А.Ш.Н.А.П. та ГО "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів".

Стосовно вимог про зобов`язання Відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 1 стаття 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частина 1 стаття 124 ЗК України встановлює, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, обов`язковою умовою правомірного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

За самовільне зайняття земельних ділянок стаття 211 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачає цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність

Згідно зі статтею 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судова колегія наголошує, що позивачем не доведено того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Одеси, тому відповідно, не доведено наявності свого порушеного права як власника земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2001 року між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Одеською обласною організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів було укладено договір оренди земельної ділянки за адресою просп. Маршала Жукова,39, Овідіопольського району Одеської області, загальною площею 1,2707 га, строком на 10 років.

Крім того, здійснювались заходи щодо оформлення земельної ділянки у 2012 році, що підтверджується листом Управління Держкомзему у м. Одеса від 16.02.2012 №01-03-07/793 повідомлено ТОВ Одеса Автобум , що земельній ділянці визначено кадастровий номер 5110136900:20:009:0073 від 15.12.2012 та документи повернуто на доопрацювання (т.1 а.с.193).

Колегія суддів також зауважує, що у позовній вимозі Одеською міською радою не зазначено площу земельної ділянки, та її координати, що виключає можливість її ідентифікувати як окремий об`єкт. Відсутні належним чином оформлені акти обстеження, якими було б встановлено площу земельної ділянки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання Відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Одеса, проспект Небесної сотні (Маршала Жукова), 91-А шляхом приведення об`єкта нерухомого майна - автостоянки № 39, за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 91-А, у відповідність до свідоцтва про право власності від 02.04.2009 НОМЕР_1 та технічного паспорта від 07.02.2009, виданого комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості.

Щодо вимог про скасування рішень державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни від 16.09.2019 за індексним номером 48694700 про реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 про зміну площі об`єкта з 17,4 м 2 на 241,8 м 2 що є підставою для проведення державної реєстрації зміни до права власності громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів"; рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 06.02.2019 за індексним номером 51002963 про реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1212965351101 про зміну площі об`єкта з 241,8 м 2 на 420,4 м 2 та запис про право власності від 05.02.2020 № 35363545, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни до права власності громадської організації "Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" та підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності приватного підприємства "Н.А.Ш.Н.А.П.; рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 11.03.2020 за індексним номером 51546698 та запис про право власності від 04.03.2020 № 35871478, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Холдинг Юг"; колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із п.п.1-3 ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майн та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень ч.2 ст.6 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець установив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що заявлення позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора без одночасного визнання, зміни чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) свідчить про невірно обраний спосіб відновлення порушеного права.

По-друге, чинними нормами законодавства України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

Згідно з ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Тетяни Іванівни від 16.09.2019 №48694700, рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 06.02.2019 № 51002963 та запис про право власності від 05.02.2020 № 35363545, рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького Олександра Сергійовича від 11.03.2020 № 51546698 та запис про право власності від 04.03.2020 № 35871478.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апелянта Одеської міської ради, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2020 року у справі №916/2240/20 без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24 листопада 2020 року у справі №916/2240/20 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 18 червня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення15.06.2021
Оприлюднено22.06.2021
Номер документу97761910
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/2240/20

Ухвала від 13.10.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 27.09.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 31.08.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Постанова від 15.06.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 31.05.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 01.04.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 23.02.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Ухвала від 15.01.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Ярош А.І.

Рішення від 24.11.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 11.11.2020

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні