Рішення

від 30.11.2020 по справі 500/1521/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1521/20

30 листопада 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представників позивача Дубовий А.М., Мацюк І.В.

представника відповідача Чайківська М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінісан" до Головне управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінісан" (далі - позивач, ТОВ "Вінісан") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2020 року №0002540501, №0002490501, №0002510501, №00004143303, №00004133303, №00004153303.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 21.08.2020 року закрито провадження у справі за позовом ТОВ "Вінісан" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року №00004143303, №00004133303, №00004153303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПC у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Вінісан", результати якої викладені в акті №271/19-00-05-01/32736671 від 06.03.2020 року. Позивач не погоджується з висновком відповідача про заниження податку на прибуток з не віднесеного до складу доходу безоплатно одержаного оборотного активу - матеріалу синтетичного нетканного на загальну суму 422583,00 грн. та відсутність підстав для формування в обліку показників з податкового кредиту згідно з податковими накладними товариства з обмеженою відповідальністю "Фінком Трейд" (далі - ТОВ "Фінком Трейд") та товариства з обмеженою відповідальністю "Феранс" (далі - ТОВ "Феранс"). На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання матеріалу синтетичного нетканного у ТОВ "Фінком Трейд" на суму 169143,00 грн. та ТОВ "Феранс" на суму 253440,00 грн., у позивача наявні відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. Оскільки даними програмного продукту, накладними, прибутковими ордерами складськими підтверджуються реальні зміни майнового стану ТОВ "Вінісан", фактичне здійснення господарських операцій та їх результати у вигляді списання придбаних товарно-матеріальних цінностей на виробництво, сам факт відсутності договору не може вказувати на відсутність господарських операцій, за умови якщо фактичне здійснення таких господарських операцій підтверджується даними бухгалтерського обліку та первинними документами. В акті перевірки зазначено, що накладні від ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феран" не містять підписи представників контрагентів, не вказуючи номерів таких, тоді як в накладних, які надавались під час перевірки, всі передбачені законодавством обов`язкові реквізити первинних документів, в тому числі підписи сторін та відтиски печаток, наявні. Відсутність товарно-транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар не може бути беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій, оскільки, відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки. Такі документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у ТОВ "Вінісан" товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість з метою одержання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, позивачем виписано Вербицькому Й.Ф. довіреності. Відсутність документів, що підтверджують якість товару, також не є доказом наявності складу податкового правопорушення, оскільки сертифікат якості не має жодного відношення до бухгалтерського та податкового обліку, не містить жодної інформації про господарську операцію. Крім того, контролюючим органом зазначено, що ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феран" є підприємствами з ознаками фіктивності, тобто є підприємствами, які створені з метою мінімізації сплати податків та щодо яких відкрито кримінальне провадження, проте не надано доказів наявності вироку в кримінальній справі, ні відносно контрагентів, ні відносно позивача, при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платниками податків. Водночас будь-яка інформація про не дотримання податкового законодавства іншими платниками податків не встановлює наявність порушення у позивача.

Помилковим, на думку позивача, є і висновок Головного управління ДПС у Тернопільській області про завищення витрат, що використовуються для визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), на загальну суму 176250,00 грн. Серед переліку витрат, які не враховуються при формуванні фінансового результату та не включаються до Звіту про фінансові результати, не має витрат на оздоровлення та відпочинок працівників. Позивачем, на виконання норми Колективного договору, було організовано відпочинок працівників в листопаді 2016 року, грудні 2017 року, липні 2018 року і серпні 2019 року. Послуги з організації оздоровлення і відпочинку, надані ТОВ "Вінісан" контрагентами фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 , державним підприємством "База відпочинку "Надзбруччя" (далі - ДП "База відпочинку "Надзбруччя") та ФОП ОСОБА_3 , факт, обсяг та характер яких чітко визначений договорами та підтверджується відповідними актами наданих послуг та платіжними дорученнями. Однак, вказані документи контролюючим органом не взяті до уваги під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач вважає безпідставним порівняння кількості спожитого працівниками спецхарчування з нормою 320 л на місяць з метою визначення обґрунтованості відображення в бухгалтерському обліку витрат. Наказом ТОВ "Вінісан" № 46-Г від 20.12.2016 року було затверджено перелік робочих місць з несприятливими умовами праці, працівникам на яких безоплатно видається спецхарчування. Таким категоріям працівників товариство зобов`язане згідно з нормами чинного законодавства безкоштовно надавати спецхарчування. Поряд з цим абз.3 ст.7 Закону України "Про охорону праці" встановлено, що "роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством". На виконання вказаної норми Колективного договору ТОВ "Вінісан" закупляло спецхарчування та безкоштовно забезпечувало ним працівників основного виробництва, допоміжних служб та загальновиробничий персонал. Контролюючий орган посилається на Порядок і норми безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів, який розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 року №1022-р визнано таким, що не застосовується на території України, а тому ТОВ "Вінісан" вправі самостійно вирішувати всі питання щодо безкоштовної видачі молока. Забезпечення працівників спецхарчуванням здійснюється згідно законодавчих та нормативних документів, що регулюють питання охорони праці, у зв`язку з чим питання врахування вартості безоплатно наданого працівникам спецхарчування в сумі 240994,00 грн. у складі загальновиробничих витрат повністю відповідає нормам чинного законодавства. Такі операції не підпадають під поняття поставки товарів, а тому не є об`єктом обкладення ПДВ, внаслідок чого не заслуговують на увагу і твердження відповідача про те, що ТОВ "Вінісан" не сформовані податкові зобов`язання з ПДВ при здійснення операції по безоплатній видачі працівникам підприємства профілактичного харчування.

За таких обставин, позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з мотивів, викладених у позові (т.1 а.с.1-30) та відповіді на відзив (т.2 а.с.68-74), просили суд задовольнити їх в повному обсязі. Директор підприємства повідомив, що у зав`язку з отриманим замовленням, купили синтетичний матеріал на тому ж складі, як і постійно, лише постійний продавець запропонував купити в іншої юридичної особи. Доставку здіснили, як завжди власним вантажним автомобілем, наявність купленого матеріалу перевірили працівники ДПС. Також вказав, що згідно колективного договору був змушений оплачувати поїздки на оздоровчі корпоративи своїх працівників, оскільки це сприяє цілісності трудового колективу. Закуплені молокопродукти видавались усім працівникам, оскільки це передбачено умовами трудового договору і колективного договору та зумовлено шкідливим впливом виробництва на усіх працівників , навіть бухгалтерія, котрі мають робочі місця біля виробничих цехів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві (т.2 а.с.43-59), просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав вказаних у відзиві на позов.

Заперечуючи проти позову, Головне управління ДПС у Тернопільській області послалось на те, що перевіркою ТОВ "Вінісан" зроблено висновки, що ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" матеріал синтетичний нетканий фактично не поставляли. Документи від імені ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" складені з недостовірними даними: видаткові та податкові накладні на господарські операції з поставки позивачу матеріалу синтетичного нетканого, оскільки на момент проведення таких операцій у таких був відсутній сам актив - матеріал синтетичний нетканий. До перевірки позивачем не надано договорів на поставку товарів, товарно-транспортних накладних на перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей, а також документів, які посвідчують якість придбаних товарно-матеріальних цінностей та їх походження, що унеможливлює встановлення виробника продукції. Відповідно до матеріалів кримінального провадження №32019210000000011 від 11.02.2019 року ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" є підприємствами з ознаками фіктивності, тобто, які створені з метою незаконної мінімізації сплати податків. Враховуючи те, що фактично, ТОВ "Вінісан" введено в товарообіг (легалізовано) товар - матеріал синтетичний нетканий невідомого виробництва та виробника, з метою формування податкового кредиту, у позивача відсутні підстави для формування в обліку показників з податкового кредиту згідно з податковими накладним ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" та, як наслідок, порушено п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Водночас дохід від безоплатно одержаного оборотного активу - матеріалу синтетичного нетканого на загальну суму 422583,00 грн. позивачем не віднесено до складу інших доходів, в результаті чого занижено податок на прибуток.

Відповідно до наданих до перевірки ТОВ "Вінісан" первинних бухгалтерських документів стосовно послуг туристичного обслуговування, отриманих від ФОП ОСОБА_2 , ДП "База відпочинку "Надзбруччя" та ФОП ОСОБА_3 , неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і як результат, виявити зв`язок цих послуг з господарською діяльністю позивача. Вид наданих послуг носить загальний характер і фактично відтворює умови договору стосовно зобов`язань виконавців за цими договорами та містять загальну вказівку про надання таких послуг. Позивачем включило до складу витрат вартість таких туристичних послуг, що використовуються для визначення податку на прибуток підприємств, на загальну суму 176250,00 грн., чим в порушено пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України.

Також проведеною перевіркою встановлено, що з 31.10.2016 року по 30.09.2019 року ТОВ "Вінісан" списувалися продукти спецхарчування (молоко, кефір) в кількості 23768,6 л вартістю 451465,10 грн., тоді як норма списання за цей період становить 11200,0 л. Позивачем не надано первинних документів на наднормативне списання продуктів спецхарчування (молоко, кефір) - 12568,6 л вартістю 240993,26 грн, сума ПДВ складає 48198,61 грн., які б підтверджували факт їх видачі працівникам, які мають на це право. Відповідно до п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за від 19.01.2000 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, до складу загальновиробничих витрат не включаються витрати, пов`язані зі списанням продуктів спецхарчування (молоко, кефір). Відтак позивачем завищено витрат на загальну суму 240994,00 грн. та не визначено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 48199,00 грн, а також не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо проведених операцій з безкоштовного спецхарчування (молоко, кефір) своїх працівників на суму ПДВ 48198,61 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не заперечуються сторонами, що позивач ТОВ "Вінісан" зареєстровано з 25.12.2003 року як суб`єкт господарювання, одним з видів економічної діяльності якого є виробництво нетканих текстильних матеріалів та виробів із них, крім одягу.

На підставі наказу від 20.01 2020 року №92 (т.1 а.с.33), Головним управлінням ДПC у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Вінісан" за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, результати якої викладені в акті №271/19-00-05-01/32736671 від 06.03.2020 року (т.1 а.с.34-123).

За висновками перевірки позивачем порушено, зокрема:

п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПУ України, п.5, п.21 П(С)БО "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 151168,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2016 року на 10157,00 грн., 1 квартал 2017 року на 1884,00 грн., 2 квартал 2017 року на 2625,00 грн., 3 квартал 2017 року на 3384,00 грн., 4 квартал 2017 року на 4490,00 грн., 1 квартал 2018 року на 8388,00 грн., 2 квартал 2018 року на 6305,00 грн., 3 квартал 2018 року на 12986,00 грн., 4 квартал 2018 року на 81600,00 грн., 1 квартал 2019 року на 4544,00 грн., 2 квартал 2019 року на 2801,00 грн., 3 квартал 2019 року на 12004,00 грн., однак з врахуванням обмежень згідно ст.114 та ст.102 ПК України терміни граничного строку подання податкової декларації та сплати грошових зобов`язань за 4 квартал 2016 року минув;

пп.14.1.185, п.14.1, ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1, ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України та наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28.01.2016 року за №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 132716,00 грн., в тому числі за жовтень 2016 року на суму 626,00 грн., за грудень 2016 року на суму 1655,00 грн., за січень 2017 року на суму 406,00 грн., за березень 2017 року на суму 1687,00 грн., за квітень 2017 року на суму 671,00 грн., за травень 2017 року на суму 1130,00 грн., за червень 2017 року на суму 1116,00 грн., за серпень 2017 року на суму 2291,00 грн., за вересень 2017 року на суму 1469,00 грн., за листопад 2017 року на суму 3551,00 грн., за грудень 2017 року на суму 1439,00 грн., за січень 2018 року на суму 1480,00 грн., за лютий 2018 року на суму 1546,00 грн., за квітень 2018 року на суму 3971,00 грн., за травень 2018 року на суму 1691,00 грн., за червень 2018 року на суму 1344,00 грн., за липень 2018 року на суму 1528,00 грн., за серпень 2018 року на суму 1334,00 грн., за вересень 2018 року на суму 10653,00 грн., за жовтень 2018 року на суму 35432,00 грн., за листопад 2018 року на суму 36282,00 грн., за грудень 2018 року на суму 9915,00 грн., за січень 2019 року на суму 1693,00 грн., за квітень 2019 року на суму 4346,00 грн., за липень 2019 року на суму 2877,00 грн., за серпень 2019 року на суму 1160,00 грн., за вересень 2019 року на суму 1423,00 грн., однак з врахуванням обмежень згідно ст.114 та ст.102 ПК України терміни граничного строку подання податкової декларації та сплати грошових зобов`язань за: жовтень 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року минув;

п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого не складено та не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 48198,61 грн.

На підставі висновків перевірки, залишеними без змін за результатами розгляду заперечень ТОВ "Вінісан" до акта №271/19-00-05-01/32736671 від 06.03.2020 року (т.1 а.с.132-151), Головним управлінням ДПC у Тернопільській області 26.03.2020 року винесено податкові повідомлення-рішення, серед яких:

№0002490501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 162536,25 грн., в тому числі 130029,00 грн. за податковим зобов`язанням та 32507,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.126-127);

№0002540501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 176263,75 грн., в тому числі 141011,00 грн. за податковим зобов`язанням та 35252,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.124-125);

№0002510501, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 45510,76 грн., згідно зі ст.120-1 ПК України застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 22755,38 грн. (т.1 а.с.128).

Рішенням ДПС України від 10.06.2020 року №18732/6/99-00-06-02-01-06 (т.1 а.с.173-189), за результатами розгляду скаргу ТОВ "Вінісан" (т.1 а.с.152-172), вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, п.44.2 ст.44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено в "Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за №27/4248 (далі - Положення №318).

Згідно п.4 Положення №318 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 Положення №318).

Згідно із пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту визначений нормами ст.198 ПК України.

Відповідно до пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Пунктом 188.1 ст.188 ПК У країни визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Так п.198.5 ст.198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п.201.1 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

При цьому, п.123.1 ст.123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено (п.120-1.2 ст.120-1 ПК України).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно з абз.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, суд звертає увагу про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про відсутність підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації (поставки) товару (послуг), а надані до перевірки первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів від контрагентів.

З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, суд наголошує, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами перевірки повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року встановлено його заниження на загальну суму 151168,00 грн.

Контролюючим органом зроблено висновок про безоплатно отриманий ТОВ "Вінісан" актив - матеріал синтетичний нетканий, проте не віднесений до складу інших доходів, від ТОВ "Фінком Трейд" на суму 169143,00 грн. та від ТОВ "Феранс" на суму 253440,00 грн.

Позивачем придбано в ТОВ "Фінком Трейд" матеріал синтетичний нетканий в кількості 1367 кг на загальну суму 202971,63 грн. відповідно до накладних: №1709-03 від 17.09.2018 року, №0210-01 від 02.10.2018 року, №1610-02 від 16.10.2018 року, №2211-1 від 22.11.2018 року (т.1 а.с.193, 187, 201, 204), сплачених в повному обсязі згідно з банківських виписок: №4569 від 18.09.2018 року, №4573 від 19.09.2018 року, №4614 від 01.10.2018 року, №4701 від 19.10.2018 року, №4714 від 23.10.2018 року, №4876 від 26.11.2018 року. На одержання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Фінком Трейд" позивачем виписано Вербицькому Й.О. довіреності №269 від 17.09.2018 року, №288 від 02.10.2018 року, №347 від 16.10.2018 року, №347 від 22.11.2018 року (т.1 а.с.218-220). Факт придбання матеріалу синтетичного нетканого у ТОВ "Фінком Трейд" у визначеній кількості та подальше переміщення товарно-матеріальних цінностей підтверджується прибутковими ордерами №587 від 16.10.2018 року, №388 від 02.10.2018 року, №664 від 16.10.2018 року, №702 від 22.11.2018 року (т.1 а.с.195, 198, 201, 206) та відображено в бухгалтерському обліку - картка рахунку "631 (постачальники)" та картка рахунку "201 (сировини і матеріали)" (т.1 а.с.192, 194, 196, 198, 200, 203, 205).

Позивачем придбано в ТОВ "Феранс" матеріал синтетичний нетканий в кількості 2184 кг на загальну суму 304128,00 грн. відповідно до накладних: №2910-05 від 29.10.2018 року та №2211-03 від 22.11.2018 року (т.1 а.с.208, 212), сплачених в повному обсязі згідно з банківських виписок: №4710 від 23.10.2018 року, №4724 від 25.10.2018 року, №4847 від 19.11.2018 року, №4867 від 22.11.2018 року. На одержання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Феранс" позивачем виписано Вербицькому Й.О. довіреності №314 від 29.10.2018 року, №345 від 22.11.2018 року (т.1 а.с.221-222). Факт придбання матеріалу синтетичного нетканого у ТОВ "Феранс" у визначеній кількості та подальше переміщення товарно-матеріальних цінностей підтверджується прибутковими ордерами №665 від 29.10.2018 року, №690 від 19.11.2018 року (т.1 а.с.210, 214) та відображено в бухгалтерському обліку - картка рахунку "631 (постачальники)" та картка рахунку "201 (сировини і матеріали)" (т.1 а.с.207, 209, 211, 213).

Оприбуткування придбаного у контрагентів матеріалу синтетичного нетканого у вищевказаній кількості на підставі вищеописаних накладних вказує і картка складського обліку товарів, в якій міститься інформація про те, що ТОВ "Вінісан" отримано товар 17.09.2018 року, 02.10.2018 року, 16.10.2018 року, 22.11.2018 року у кількості 354 кг, 95 кг, 274 кг та 644 кг відповідно від ТОВ "Фінком Трейд" та 29.10.2018 року та 19.11.2018 року у кількості 1032 кг та 1152 кг відповідно від ТОВ "Феранс" (т.1 а.с.215-217).

Головне управління ДПС у Тернопільській області не заперечує в акті перевірки, що операції з придбання матеріалу синтетичного нетканого відображені в бухгалтерському обліку "Вінісан" в порядку, передбаченому для оприбуткування запасів, як і те, що придбаний позивачем матеріал синтетичний нетканий в подальшому використовувався як сировина для виробництва вінілштучшкіри, що підтверджено даними первинного обліку.

Разом з тим на підтвердження своїх доводів відповідач вказує на відсутність договорів на поставку товарів ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс". Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

В основі ж оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів, з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з фактом придбання товарів (послуг) з метою використання в господарській діяльності

Зважаючи на вищенаведене, форма договору може лежати лише у площині господарських відносин, а не податкових, тоді як для цілей оподаткування має значення господарська операція, яка проводиться на підставі домовленостей сторін, реальні зміни майнового стану платника податку та фактичний рух активів.

Відсутність підпису представників ТОВ "Фінком Трейд" у накладній №2211-1 від 22.11.2018 року, зважаючи на наявність всіх інших обов`язкових для первинних документів реквізитів та даних бухгалтерського обліку щодо оприбуткування матеріалу синтетичного нетканого в кількості 644 кг на загальну суму 96399,07 грн., не є свідченням нереальності здійснення господарської операції.

Факт поступлення товару за спірною накладною та переміщення сировини від ТОВ "Фінком Трейд" на склад підтверджується даними картки рахунку "631 (постачальники)", картки рахунку "201 (сировини і матеріали)" та картки складського обліку товарів та його наявність підтверджується ревізорами- інспекторами ГУ ДПС.

Відтак, дані бухгалтерського обліку свідчать про отримання позивачем від ТОВ "Фінком Трейд" матеріалу синтетичного нетканого у кількості 644 кг, відповідно до накладної №2211-1 від 22.11.2018 року, реальний рух даного товару на підприємстві та використання його у діяльності платника податків, що не ставиться відповідачем під сумнів, тому відсутність підпису у накладній, яка носить оціночний характер, у сукупності з іншими доказами не спростовує реальності операції.

Крім того, в акті перевірки вказано про підписання накладних від ТОВ "Фінком Трейд" тільки директором Іващуком Ю.П. та від ТОВ "Феранс" тільки директором Стасюком Р.В., не вказуючи номерів накладних, в яких інспектор вбачає порушення, тоді як в накладних контрагентів ТОВ "Вінісан", що містяться у матеріалах справи, наявні передбачені законодавством обов`язкові реквізити первинних документів, в тому числі підписи сторін та відтиски печаток.

Відсутність товарно-транспортних накладних, на що також посилається контролюючий орган, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист в межах одного міста, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічний правовий висновок зазначено Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 року у справі №810/1870/16.

У спірних правовідносинах оприбуткування матеріалу синтетичного нетканого оформлене відповідними прибутковими ордерами, з метою одержання якого в ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" позивачем виписано Вербицькому Й.О. довіреності. Товарно-транспортні накладні ж є доказом факту перевезення (переміщення) товару, яке здійснювалось ТОВ "Вінісан" у межах одного населеного пункту, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Отже, враховуючи наявність у ТОВ "Вінісан" передбачених Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належно оформлених первинних документів, які містять відомості про господарські операції з ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" та підтверджують їх здійснення, відсутність товарно-транспортних накладних суд не розглядає як доказ безтоварності господарських операції позивача.

Не спростовують реального характеру поставок і відсутність у позивача документів про походження товару, оскільки сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Вказане відповідає сталій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постановах від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 28.07.2020 року у справі №813/3143/16, від 02.07.2020 року у справі №814/1792/17.

Серед іншого, перевіряючими, посилаючись на відсутність документів, що посвідчують якість придбаних товарно-матеріальних цінностей та її походження, не взято до уваги, що при ТОВ "Вінісан" на підставі свідоцтва про атестацію №РХ-1592/15 від 31.12.2015 року (т.1 а.с. 223-229) та свідоцтва про відповідність системи вимірювань вимогам ДСТУ ISO 10012:2005 від 18.12.2018 року (а.с.230-231) для проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, діє випробувальна лабораторія, яка самостійно здійснює контроль якості сировини, яка надходить на підприємство. Факт проходження контролю якості матеріалу синтетичного нетканого, що поставлялося ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" підтверджується даними з Журналу вхідного контролю сировини "Полотно неткане" (т.1 а.с.232-235).

У той же час, норми ПК України не ставлять у залежність право платника на формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом зокрема в постановах від 18.05.2018 року у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 року у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 року у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 року у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 року у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 року у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 року у справі №500/2733/18.

Суд наголошує, що за умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог ст.201 ПК України, задекларовані витрати та податковий кредит вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Вказане відповідає нормі ч.2 ст.77 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою п.56.4 ст.56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Висновки ж відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Вищенаведені положення податкового законодавства, підтверджують висновок про те, що суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної в разі фактичного повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, та з метою подальшого використання таких товарів/послуг для господарської діяльності платника податків.

При перевірці обставин, які вказують, що основною метою укладення платником податків угоди (операції) було не отримання результатів підприємницької діяльності, а отримання податкової економії, податкові органи повинні довести, що така угода (операція) не має будь-якої розумної мети з позиції господарської необхідності її укладення і виконання, а має на меті лише зменшення податкових зобов`язань, та (або) є частиною схеми, основною метою якої є отримання незаконної податкової вигоди.

При цьому необхідно враховувати й те, що положення чинного законодавства не обмежують саме право платників податків проводити свої господарські операції так, щоб податкові наслідки були мінімальними, проте в обраному платником податків варіанті угоди (операції) не повинна бути присутньою ознака штучності, яка позбавлена господарського сенсу.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Суд акцентує увагу на тому, що при встановленні факту реального чи нереального здійснення господарської операції перевірці підлягають не лише окремі документи; оцінка даних повинна здійснюватися в сукупності та взаємозв`язку із повним комплектом документів, складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення операції та/або звичаєвій практиці, та із доказами, перелік яких передбачений ст.72 КАС України.

З огляду на викладене, суд відзначає, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" у своїй сутті спрямованні на придбання матеріалу синтетичного нетканого, необхідного для подальшого виробництва у межах господарської діяльності ТОВ "Вінісан".

Доказів, які б могли спростувати дані обставини відповідач суду не надав, наведені ним аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, слід зазначити, що вказуючи на те, що позивач не придбавав матеріал синтетичний нетканий у ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс", відповідач не заперечує фактичної реалізації спірного товару ТОВ "Вінісан", при цьому не зазначив жодних відомостей та не надав належних доказів на підтвердження того, що придбання товару позивач здійснив у інших, відмінних від ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс", суб`єктів господарювання.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про те, що ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" є підприємствами з ознаками фіктивності відповідно до матеріалів кримінального провадження №32019210000000011 від 11.02.2019 року, тобто є підприємствами, які створені з метою незаконної мінімізації сплати податків, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ця ж норма дублюється у ст.17 Кримінального процесуального кодексу України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Згідно ст.84 Кримінального процесуального кодексу доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Результати проведення органами досудового слідства слідчих дій в рамках кримінальної справи не можуть вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ст.72 КАС України, а є лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом - закріпленням у обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили.

Відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальних справах інформація, на яку посилається відповідач в обґрунтування доводів про недобросовісність операцій ТОВ "Вінісан" з контрагентами, не може слугувати належним підтвердженням нереальності таких операцій.

Доводів про ухвалення судом вироків у кримінальних провадженнях, які б мали преюдиційне значення для цієї адміністративної справи, Головне управління ДПС у Тернопільській області не наводить (т.2 а.с.115-117).

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз правових норм свідчать про правомірність відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Вінісан" господарських операцій з придбання матеріалу синтетичного нетканого ТОВ "Фінком Трейд" на загальну суму 202971,63 грн. та ТОВ "Феранс" на загальну суму 304128,00 грн., зміст яких не суперечить вимогам національного законодавства, та підтверджується первинними документами, що відповідають вимогам ст.9 Закону №996-XIV, відсутності реального характеру яких контролюючим органом не доведено належними доказами та помилково розцінено як безоплатно отриманий актив, не віднесений до складу інших доходів, від ТОВ "Фінком Трейд" на суму 169143,00 грн. та від ТОВ "Феранс" на суму 253440,00 грн., а також завищення податкового кредиту по ПДВ по операціях з ТОВ "Фінком Трейд" на суму 33829,00 грн. та з ТОВ "Феранс" на суму 50688,00 грн.

На формування витрат позивача, що враховуються при визначені фінансового результату за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, мають вплив також послуги з організації оздоровлення і відпочинку, надані ТОВ "Вінісан" контрагентами ФОП ОСОБА_2 , ДП "База відпочинку "Надзбруччя" та ФОП ОСОБА_3 , на загальну суму 176250,00 грн.

З матеріалів справи видно, що позивачем отримано послуги по туристичному обслуговуванню:

від ФОП ОСОБА_2 на суму 45015,00 грн. на підставі договору №КМ-Е-16-11-17 від 17.11.2016 року (т.2 а.с.8-9), оплачених платіжними дорученнями: №1956 від 17.11.2016 року, №1960 від 17.11.2016 року, №2103 від 21.12.2016 року (т.2 а.с.10), підтверджених листом ФОП ОСОБА_2 від 22.06.2020 року;

від ФОП ОСОБА_2 на суму 31475,00 грн. на підставі договору № КМ-Е-17-12-07 від 07.12.2017 року (т.2 а.с.13-14), оплачених платіжним дорученням №3518 від 08.12.2017 року (т.2 а.с.15), про що складено акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.12.2017 року (т.2 а.с.16);

від ДП "База відпочинку "Надзбруччя" на суму 49760,00 грн. на підставі договору №010318 від 01.03.2018 року (т.2 а.с.17-19), оплачених платіжним дорученням №3850 від 07.03.2018 року (т.2 а.с.20), про що складено акт надання послуг №2707 від 27.07.2018 року (т.2 а.с.21);

від ФОП ОСОБА_3 на суму 50000,00 грн. на підставі договору №10 від 26.02.2019 року (т.2 а.с.22-24), оплачених згідно з рахунком №7 від 26.02.2019 року (т.2 а.с.26) платіжним дорученням №5292 від 26.02.2019 року (т.2 а.с.27), про що складено акт прийому-передачі виконаних робіт від 03.08.2019 року (т.2 а.с.25).

Згідно з актом перевірки, відповідно до вказаних первинних документи, які стали підставою для формування витрат на послуги туристичного обслуговування, неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і як результат, виявити зв`язок цих послуг з господарською діяльністю ТОВ "Вінісан".

Суд не заперечує, що вид наданих послуг носить загальний характер і фактично відтворює умови договору стосовно зобов`язань виконавців за цими договорами та містять загальну вказівку про надання таких послуг .

Як пояснив позивач, надання таких послуг передбачено п.3 розділу VI Соціальні пільги та гарантії Колективного договору, прийнятого 28.04.2017 року на загальних зборах трудового колективу (т.1 а.с.237-250), згідно яким власник має право забезпечення організації оздоровлення і відпочинку працівників:

надавати транспортні засоби та компенсацію за проживання для організації колективного відпочинку (оздоровлення) працівників та їх сімей (не більше 2 членів сім`ї) до 12 мінімальних заробітних плат на рік;

проводити корпоративи не більше 2 раз на рік з кошторисом до 7 мінімальних заробітних плат на кожен.

Статтею 13 Кодексу законів про працю України визначено, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно ж до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп."е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Суд акцентує увагу на тому, що спірні витрати на послуги по туристичному обслуговуванню оздоровчих корпоративів, не є обов`язком, а лише правом ТОВ "Вінісан" відповідно до колективного договору, на який посилається позивач, такі не відносяться до складових заробітної плати та не пов`язані з виконанням обов`язків трудового найму, а тому розглядаються як додаткове благо в розумінні податкового законодавства та, як наслідок, безпідставно віднесені до витрат, що використовуються для визначення фінансового результату.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за рахунок завищення інших витрат підприємства на суми витрат, які проводились позивачем та описані в акті перевірки на забезпечення відпочинку працівників, в загальному розмірі 176250,00 грн.

Що ж стосується висновку контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, пов`язаних з придбанням молочних продуктів (молоко, кефір), в більшій кількості, ніж передбачено постановою Держкомпраці від 16.12.1987 року №731/П13 "Про порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, які зайняті на роботах з шкідливими умовами праці" у сумі 240944,00 грн., слід зазначити таке.

Як передбачено ч.1 ст.166 Кодексу законів про працю України на роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видається безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року №994 затверджено Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат, п.6 якого до таких заходів віднесено надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 року №134 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 99" викладено п.6 в такій редакції: "забезпечення працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком чи рівноцінними харчовими продуктами, а також газованою солоною водою відповідно до Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та колективного договору або угоди".

Поряд з цим абз.3 ст.7 Закону України "Про охорону праці" встановлено, що роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

У відповідності до п.8 розділу V Умови та охорона праці Колективного договору, прийнятого 28.04.2017 року на загальних зборах трудового колективу (т.1 а.с.237-250) передбачено видавати безоплатно працівникам молоко за встановленими нормами.

Так, позивачем у 2016 році була проведена атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442. Наказом ТОВ "Вінісан" від 20.12.2016 року №46-Г "Про результати проведеної атестації робочих місць за умовами праці" встановлено пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці, зокрема перелік робочих місць з несприятливими умовами праці, працівникам яким безоплатно видається спец харчування (молоко) - апаратник змішування, машиніст шпрединг-машини, кочегар технологічних печей, електрозварник, майстер цеху, технолог, начальник цеху (т.2 а.с.28-34, 112-114).

Згідно з наданими для перевірки ТОВ "Вінісан" штатними розписами за 2016-2019 роки посади та професії, по яких встановлено пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці і по яких безоплатно видається спецхарчування (молоко), становить 29 осіб та зроблено висновок наднормативне списання продуктів спецхарчування (молоко, кефір) в кількості 12568,6 л вартістю 240993,26 грн, сума ПДВ складає 48198,61 грн.

Проте постанова Держкомпраці від 16.12.1987 року №731/П13 "Про порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, які зайняті на роботах з шкідливими умовами праці" на підставі норм якої перевіряючі визначали норму спецхарчування з метою визначення обґрунтованості відображення в бухгалтерському обліку витрат на таке, визнана такою, що не застосовується на території України, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 року №1022-р.

За змістом п.11 Положення №318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Підпунктом 15.8 п.15 Положення №318 передбачено можливість включення до складу загальновиробничих витрат витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

Отже, вартість виданої певним категоріям працівників нормативної кількості молока (інших рівноцінних харчових продуктів) може бути включена до витрат на охорону праці складі загальновиробничих витрат товариства, що не заперечується відповідачем.

За вказаними обставинами, контролюючим органом безпідставно відмовлено позивачу у віднесенні витрат з безкоштовної видачі молочних продуктів всім працівникам на суму 240994,00 грн., доведеними перед судом, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та помилково зроблено висновок про заниження податкових зобов`язань з проведених операцій з безкоштовного спецхарчування (молоко, кефір) працівників на суму ПДВ 48199,00 грн. та, як наслідок, протиправно застосовано штраф за не складені та не зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на вказану суму ПДВ.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року №0002540501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 136607,50 грн., в тому числі 109286,00 грн. за податковим зобов`язанням (окрім податкових зобов`язань по операціях з надання послуг по туристичному обслуговуванню, надані ТОВ "Вінісан" контрагентами ФОП ОСОБА_2 , ДП "База відпочинку "Надзбруччя" та ФОП ОСОБА_3 ) та 27321,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.124-125); №0002490501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 162536,25 грн., в тому числі 130029,00 грн. за податковим зобов`язанням та 32507,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002510501, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 45510,76 грн., згідно зі ст.120-1 ПК України застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 22755,38 грн., критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень в повному обсязі.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (321902,13 грн.) на суму 4828,53 грн. (1,5 %) відповідно до платіжного доручення від 30.06.2020 року №7134 (т.1 а.с.31) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2020 року №0002490501, №0002510501.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2020 року №0002540501 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 136607,50 грн., з яких 109286,00 грн. за податковим зобов`язанням та 27321,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінісан" сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 4828 (чотири тисячі вісімсот двадцять вісім) гривень 53 (п`ятдесят три) копійки відповідно до платіжного доручення від 30.06.2020 року №7134.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінісан" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 5,м. Тернопіль,46010 код ЄДРПОУ/РНОКПП 32736671);

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763).

Головуючий суддя Мандзій О.П.