Постанова

від 13.05.2021 по справі 500/1521/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1521/20 пров. № А/857/2686/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року ( суддя Мандзій О.П., ухвалене в м. Тернополі о 12:24, повний текст складено 04.12.2020) у справі № 500/1521/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінісан" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінісан" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2020 року №0002540501, №0002490501, №0002510501, №00004143303, №00004133303, №00004153303.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року закрито провадження у справі за позовом ТОВ "Вінісан" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року №00004143303, №00004133303, №00004153303.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2020 року №0002490501, №0002510501. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2020 року №0002540501 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 136607,50 грн., з яких 109286,00 грн. за податковим зобов`язанням та 27321,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги зокрема, зазначає, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінісан" вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016р. по 30.09.2019р., за результатом контрольно-перевірочного заходу податковим органом складено акт. Вказаною перевіркою встановлено, що ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" матеріал синтетичний нетканий фактично не поставляли. Документи від імені ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" складені з недостовірними даними: видаткові та податкові накладні на господарські операції з поставки позивачу матеріалу синтетичного нетканого, оскільки на момент проведення таких операцій у таких був відсутній сам актив - матеріал синтетичний нетканий. До перевірки позивачем не надано договорів на поставку товарів, товарно-транспортних накладних на перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей. Апелянт зазначає, що відповідно до матеріалів кримінального провадження №32019210000000011 від 11.02.2019 року ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" є підприємствами з ознаками фіктивності, тобто, які створені з метою незаконної мінімізації сплати податків. Враховуючи те, що фактично, ТОВ "Вінісан" введено в товарообіг (легалізовано) товар - матеріал синтетичний нетканий невідомого виробництва та виробника, з метою формування податкового кредиту, у позивача відсутні підстави для формування в обліку показників з податкового кредиту згідно з податковими накладним ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" та, як наслідок, порушено п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України. Вказує, що дохід від безоплатно одержаного оборотного активу - матеріалу синтетичного нетканого на загальну суму 422583,00 грн. позивачем не віднесено до складу інших доходів, в результаті чого занижено податок на прибуток. Окрім цього апелянт зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що з 31.10.2016 року по 30.09.2019 року ТОВ "Вінісан" списувалися продукти спецхарчування (молоко, кефір) в кількості 23768,6 л вартістю 451465,10 грн., тоді як норма списання за цей період становить 11200,0 л. Позивачем не надано первинних документів на наднормативне списання продуктів спецхарчування (молоко, кефір) - 12568,6 л вартістю 240993,26 грн, сума ПДВ складає 48198,61 грн., які б підтверджували факт їх видачі працівникам, які мають на це право. Відповідно до п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за від 19.01.2000 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, до складу загальновиробничих витрат не включаються витрати, пов`язані зі списанням продуктів спецхарчування (молоко, кефір). Відтак позивачем завищено витрат на загальну суму 240994,00 грн. та не визначено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 48199,00 грн, а також не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо проведених операцій з безкоштовного спецхарчування (молоко, кефір) своїх працівників на суму ПДВ 48198,61 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Протокольною ухвалою суду від 29.04.2021 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, відзиву, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі наказу від 20.01 2020 року №92, Головним управлінням ДПC у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Вінісан" за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, результати якої викладені в акті №271/19-00-05-01/32736671 від 06.03.2020 року.

На підставі висновків перевірки, Головним управлінням ДПC у Тернопільській області 26.03.2020 року винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема: №0002490501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 162536,25 грн., в тому числі 130029,00 грн. за податковим зобов`язанням та 32507,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002540501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 176263,75 грн., в тому числі 141011,00 грн. за податковим зобов`язанням та 35252,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002510501, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 45510,76 грн., згідно зі ст.120-1 ПК України застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 22755,38 грн. Вказані ППР залишені без змін, рішенням ДПС України від 10.06.2020 року №18732/6/99-00-06-02-01-06, за результатами розгляду скарги ТОВ "Вінісан".

ТОВ "Вінісан" не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернулося в суд з даним позовом.

Відповідно до пункту 135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктами 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено в "Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за №27/4248, пунктами 4,6 якого передбачено, що об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Як передбачено пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту визначений нормами ст.198 ПК України.

Статтею 198 ПК України зокрема передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 188.1 ст.188 ПК У країни, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 189.1 статті 189 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Як передбачено п. 201.1, 201.10 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289 передбачено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Разом з тим, ст.123 ПК України зокрема визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.120-1.2 ст.120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Частинами 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Відтак, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки вбачається, що за результатами перевірки повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2016 року по 30.09.2019 року встановлено його заниження на загальну суму 151168,00 грн.

Контролюючим органом зроблено висновок про безоплатно отриманий ТОВ "Вінісан" актив - матеріал синтетичний нетканий, проте не віднесений до складу інших доходів, від ТОВ "Фінком Трейд" на суму 169143,00 грн. та від ТОВ "Феранс" на суму 253440,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем придбано в ТОВ "Фінком Трейд" матеріал синтетичний нетканий в кількості 1367 кг на загальну суму 202971,63 грн. відповідно до накладних: №1709-03 від 17.09.2018 року, №0210-01 від 02.10.2018 року, №1610-02 від 16.10.2018 року, №2211-1 від 22.11.2018 року, сплачених в повному обсязі згідно з банківських виписок: №4569 від 18.09.2018 року, №4573 від 19.09.2018 року, №4614 від 01.10.2018 року, №4701 від 19.10.2018 року, №4714 від 23.10.2018 року, №4876 від 26.11.2018 року. На одержання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Фінком Трейд" позивачем виписано ОСОБА_1 довіреності №269 від 17.09.2018 року, №288 від 02.10.2018 року, №347 від 16.10.2018 року, №347 від 22.11.2018 року.

Факт придбання матеріалу синтетичного нетканого у ТОВ "Фінком Трейд" у визначеній кількості та подальше переміщення товарно-матеріальних цінностей підтверджується прибутковими ордерами №587 від 16.10.2018 року, №388 від 02.10.2018 року, №664 від 16.10.2018 року, №702 від 22.11.2018 року та відображено в бухгалтерському обліку - картка рахунку "631 (постачальники)" та картка рахунку "201 (сировини і матеріали)".

Також, з матеріалів справи судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем придбано в ТОВ "Феранс" матеріал синтетичний нетканий в кількості 2184 кг на загальну суму 304128,00 грн. відповідно до накладних: №2910-05 від 29.10.2018 року та №2211-03 від 22.11.2018 року, сплачених в повному обсязі згідно з банківських виписок: №4710 від 23.10.2018 року, №4724 від 25.10.2018 року, №4847 від 19.11.2018 року, №4867 від 22.11.2018 року. На одержання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Феранс" позивачем виписано ОСОБА_1 довіреності №314 від 29.10.2018 року, №345 від 22.11.2018 року.

Факт придбання матеріалу синтетичного нетканого у ТОВ "Феранс" у визначеній кількості та подальше переміщення товарно-матеріальних цінностей підтверджується прибутковими ордерами №665 від 29.10.2018 року, №690 від 19.11.2018 року та відображено в бухгалтерському обліку - картка рахунку "631 (постачальники)" та картка рахунку "201 (сировини і матеріали)".

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що оприбуткування придбаного у контрагентів матеріалу синтетичного нетканого у вищевказаній кількості на підставі вищеописаних накладних вказує і картка складського обліку товарів, в якій міститься інформація про те, що ТОВ "Вінісан" отримано товар 17.09.2018 року, 02.10.2018 року, 16.10.2018 року, 22.11.2018 року у кількості 354 кг, 95 кг, 274 кг та 644 кг відповідно від ТОВ "Фінком Трейд" та 29.10.2018 року та 19.11.2018 року у кількості 1032 кг та 1152 кг відповідно від ТОВ "Феранс".

Судом першої інстанції вірно зазначено, що контролюючий орган не заперечує в акті перевірки, що операції з придбання матеріалу синтетичного нетканого відображені в бухгалтерському обліку "Вінісан" в порядку, передбаченому для оприбуткування запасів, як і те, що придбаний позивачем матеріал синтетичний нетканий в подальшому використовувався як сировина для виробництва вінілштучшкіри, що підтверджено даними первинного обліку. Проте на підтвердження своїх доводів відповідач вказує на відсутність договорів на поставку товарів ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс".

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів, з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з фактом придбання товарів (послуг) з метою використання в господарській діяльності

Відтак судом першої інстанції вірно зазначено, що форма договору може лежати лише у площині господарських відносин, а не податкових, тоді як для цілей оподаткування має значення господарська операція, яка проводиться на підставі домовленостей сторін, реальні зміни майнового стану платника податку та фактичний рух активів.

Колегія суддів зазначає, що відсутність підпису представників ТОВ "Фінком Трейд" у накладній №2211-1 від 22.11.2018 року, зважаючи на наявність всіх інших обов`язкових для первинних документів реквізитів та даних бухгалтерського обліку щодо оприбуткування матеріалу синтетичного нетканого в кількості 644 кг на загальну суму 96399,07 грн., не є свідченням нереальності здійснення господарської операції.

Факт поступлення товару за спірною накладною та переміщення сировини від ТОВ "Фінком Трейд" на склад підтверджується даними картки рахунку "631 (постачальники)", картки рахунку "201 (сировини і матеріали)" та картки складського обліку товарів та його наявність підтверджується ревізорами- інспекторами ГУ ДПС, а відтак дані бухгалтерського обліку свідчать про отримання позивачем від ТОВ "Фінком Трейд" матеріалу синтетичного нетканого у кількості 644 кг, відповідно до накладної №2211-1 від 22.11.2018 року, реальний рух даного товару на підприємстві та використання його у діяльності платника податків, що не ставиться відповідачем під сумнів, тому відсутність підпису у накладній, яка носить оціночний характер, у сукупності з іншими доказами не спростовує реальності операції.

Також, в акті перевірки вказано про підписання накладних від ТОВ "Фінком Трейд" тільки директором ОСОБА_2 та від ТОВ "Феранс" тільки директором Стасюком Р.В., не вказуючи номерів накладних, в яких інспектор вбачає порушення, тоді як в накладних контрагентів ТОВ "Вінісан", що містяться у матеріалах справи, наявні передбачені законодавством обов`язкові реквізити первинних документів, в тому числі підписи сторін та відтиски печаток.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відсутність товарно-транспортних накладних, на що посилається контролюючий орган, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист в межах одного міста, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей (відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 27.08.2020 року у справі №810/1870/16).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в даному випадку оприбуткування матеріалу синтетичного нетканого оформлене відповідними прибутковими ордерами, з метою одержання якого в ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" позивачем виписано ОСОБА_1 довіреності. Товарно-транспортні накладні ж є доказом факту перевезення (переміщення) товару, яке здійснювалось ТОВ "Вінісан" у межах одного населеного пункту, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

А відтак, враховуючи наявність у ТОВ "Вінісан" передбачених Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належно оформлених первинних документів, які містять відомості про господарські операції з ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" та підтверджують їх здійснення, відсутність товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності господарських операції позивача.

Також судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що не спростовують реального характеру поставок і відсутність у позивача документів про походження товару, оскільки сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що контролюючим органом посилаючись на відсутність документів, що посвідчують якість придбаних товарно-матеріальних цінностей та її походження, не взято до уваги, що при ТОВ "Вінісан" для проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, діє випробувальна лабораторія, яка самостійно здійснює контроль якості сировини, яка надходить на підприємство. Факт проходження контролю якості матеріалу синтетичного нетканого, що поставлялося ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" підтверджується даними з Журналу вхідного контролю сировини "Полотно неткане".

Разом з тим, норми ПК України не ставлять у залежність право платника на формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Судом першої інстанції вірно звернута увага на те, що за умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог ст.201 ПК України, задекларовані витрати та податковий кредит вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки ж відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції ТОВ "Вінісан" з контрагентами ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" спрямованні на придбання матеріалу синтетичного нетканого, необхідного для подальшого виробництва у межах господарської діяльності ТОВ "Вінісан", а доказів, які б могли спростувати дані обставини суду не надано.

Крім того, слід зазначити, що вказуючи на те, що позивач не придбавав матеріал синтетичний нетканий у ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс", відповідач не заперечує фактичної реалізації спірного товару ТОВ "Вінісан", при цьому не зазначив жодних відомостей та не надав належних доказів на підтвердження того, що придбання товару позивач здійснив у інших, відмінних від ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс", суб`єктів господарювання.

З приводу твердження апелянта про те, що ТОВ "Фінком Трейд" та ТОВ "Феранс" є підприємствами з ознаками фіктивності відповідно до матеріалів кримінального провадження №32019210000000011 від 11.02.2019 року, тобто є підприємствами, які створені з метою незаконної мінімізації сплати податків, колегія суддів зазначає, що результати проведення органами досудового слідства слідчих дій в рамках кримінальної справи не можуть вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ст.72 КАС України, а є лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом - закріпленням у обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили. Доказів про ухвалення судом вироків у кримінальних провадженнях, які б мали преюдиційне значення для цієї адміністративної справи, апелянтом не надано.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "Вінісан" господарських операцій з придбання матеріалу синтетичного нетканого ТОВ "Фінком Трейд" на загальну суму 202971,63 грн. та ТОВ "Феранс" на загальну суму 304128,00 грн., зміст яких не суперечить вимогам національного законодавства, та підтверджується первинними документами, що відповідають вимогам ст.9 Закону №996-XIV, відсутності реального характеру яких контролюючим органом не доведено належними доказами та помилково розцінено як безоплатно отриманий актив, не віднесений до складу інших доходів, від ТОВ "Фінком Трейд" на суму 169143,00 грн. та від ТОВ "Феранс" на суму 253440,00 грн., а також завищення податкового кредиту по ПДВ по операціях з ТОВ "Фінком Трейд" на суму 33829,00 грн. та з ТОВ "Феранс" на суму 50688,00 грн.

З приводу відносин ТОВ "Вінісан" контрагентами ФОП ОСОБА_3 , ДП "База відпочинку "Надзбруччя" та ФОП ОСОБА_4 , на загальну суму 176250,00 грн. з матеріалів справи видно, що позивачем отримано послуги по туристичному обслуговуванню: від ФОП ОСОБА_3 на суму 45015,00 грн. на підставі договору №КМ-Е-16-11-17 від 17.11.2016 року, оплачених платіжними дорученнями: №1956 від 17.11.2016 року, №1960 від 17.11.2016 року, №2103 від 21.12.2016 року, підтверджених листом ФОП ОСОБА_3 від 22.06.2020 року; від ФОП ОСОБА_3 на суму 31475,00 грн. на підставі договору № КМ-Е-17-12-07 від 07.12.2017 року, оплачених платіжним дорученням №3518 від 08.12.2017 року, про що складено акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.12.2017 року; від ДП "База відпочинку "Надзбруччя" на суму 49760,00 грн. на підставі договору №010318 від 01.03.2018 року, оплачених платіжним дорученням №3850 від 07.03.2018 року, про що складено акт надання послуг №2707 від 27.07.2018 року; від ФОП ОСОБА_4 на суму 50000,00 грн. на підставі договору №10 від 26.02.2019 року, оплачених згідно з рахунком №7 від 26.02.2019 року, платіжним дорученням №5292 від 26.02.2019 року, про що складено акт прийому-передачі виконаних робіт від 03.08.2019 року.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до вказаних первинних документи, які стали підставою для формування витрат на послуги туристичного обслуговування, неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і як результат, виявити зв`язок цих послуг з господарською діяльністю ТОВ "Вінісан".

Судом першої інстанції вірно встановлено, що надання таких послуг передбачено п.3 розділу VI Соціальні пільги та гарантії Колективного договору, прийнятого 28.04.2017 року на загальних зборах трудового колективу (т.1 а.с.237-250), згідно яким власник має право забезпечення організації оздоровлення і відпочинку працівників: надавати транспортні засоби та компенсацію за проживання для організації колективного відпочинку (оздоровлення) працівників та їх сімей (не більше 2 членів сім`ї) до 12 мінімальних заробітних плат на рік; проводити корпоративи не більше 2 раз на рік з кошторисом до 7 мінімальних заробітних плат на кожен.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Як передбачено пп."е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірні витрати на послуги по туристичному обслуговуванню оздоровчих корпоративів, не є обов`язком, а лише правом ТОВ "Вінісан" відповідно до колективного договору, на який посилається позивач, такі не відносяться до складових заробітної плати та не пов`язані з виконанням обов`язків трудового найму, а тому розглядаються як додаткове благо в розумінні податкового законодавства та, як наслідок, безпідставно віднесені до витрат, що використовуються для визначення фінансового результату.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції про заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за рахунок завищення інших витрат підприємства на суми витрат, які проводились позивачем та описані в акті перевірки на забезпечення відпочинку працівників, в загальному розмірі 176250,00 грн.

З приводу висновку контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, пов`язаних з придбанням молочних продуктів (молоко, кефір), в більшій кількості, ніж передбачено постановою Держкомпраці від 16.12.1987 року №731/П13 "Про порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, які зайняті на роботах з шкідливими умовами праці" у сумі 240944,00 грн., судом першої інстанції вірно зазначено, що абз.3 ст.7 Закону України "Про охорону праці" встановлено, що роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Відповідно до п.8 розділу V Умови та охорона праці Колективного договору, прийнятого 28.04.2017 року на загальних зборах трудового колективу передбачено видавати безоплатно працівникам молоко за встановленими нормами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Вінісан" в 2016 році була проведена атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442. Наказом ТОВ "Вінісан" від 20.12.2016 року №46-Г "Про результати проведеної атестації робочих місць за умовами праці" встановлено пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці, зокрема перелік робочих місць з несприятливими умовами праці, працівникам яким безоплатно видається спец харчування (молоко) - апаратник змішування, машиніст шпрединг-машини, кочегар технологічних печей, електрозварник, майстер цеху, технолог, начальник цеху.

Згідно з наданими для перевірки ТОВ "Вінісан" штатними розписами за 2016-2019 роки посади та професії, по яких встановлено пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці і по яких безоплатно видається спецхарчування (молоко), становить 29 осіб та зроблено висновок наднормативне списання продуктів спецхарчування (молоко, кефір) в кількості 12568,6 л вартістю 240993,26 грн, сума ПДВ складає 48198,61 грн.

За змістом п.11, п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за №27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Підпунктом 15.8 п.15 даного Положення передбачено можливість включення до складу загальновиробничих витрат витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вартість виданої певним категоріям працівників нормативної кількості молока (інших рівноцінних харчових продуктів) може бути включена до витрат на охорону праці складі загальновиробничих витрат товариства, та як наслідок контролюючим органом безпідставно відмовлено позивачу у віднесенні витрат з безкоштовної видачі молочних продуктів всім працівникам на суму 240994,00 грн., доведеними перед судом, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та помилково зроблено висновок про заниження податкових зобов`язань з проведених операцій з безкоштовного спецхарчування (молоко, кефір) працівників на суму ПДВ 48199,00 грн. та, як наслідок, протиправно застосовано штраф за не складені та не зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на вказану суму ПДВ.

Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року №0002540501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 136607,50 грн., в тому числі 109286,00 грн. за податковим зобов`язанням (окрім податкових зобов`язань по операціях з надання послуг по туристичному обслуговуванню, надані ТОВ "Вінісан" контрагентами ФОП ОСОБА_3 , ДП "База відпочинку "Надзбруччя" та ФОП ОСОБА_4 ) та 27321,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.124-125); №0002490501, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 162536,25 грн., в тому числі 130029,00 грн. за податковим зобов`язанням та 32507,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002510501, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 45510,76 грн., згідно зі ст.120-1 ПК України застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 22755,38 грн., критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №500/1521/20без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 19.05.2021