Рішення

від 07.12.2020 по справі 640/11806/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 грудня 2020 року справа №640/11806/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ (далі по тексту - позивач, ТОВ ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ ) доГоловного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Київській області) провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2019 року №0004161414 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції із контрагентом-постачальником ТОВ ТК ПАРАДАЙС підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/11806/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому додатково наголосив на обґрунтованості позовних вимог.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому останній заперечив проти доводів та міркувань, викладених позивачем у відповіді на відзив.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 18 лютого 2019 року №0004161414 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 250 028,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта 27 грудня 2018 року №1180/10-36-14-14/137066700 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ (код 13706670) податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ТК ПАРАДАЙС (код 39472504) за період з 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 200 022,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості робіт придбаних у ТОВ ТК ПАРАДАЙС , оскільки встановлено неможливість контрагента здійснення господарської операції з ідентифікованими послугами у зв`язку із відсутністю у останнього відповідної кількості ідентифікованих послуг; відсутність у ТОВ ТК ПАРАДАЙС матеріально-технічної і технічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу та відсутністю даних, що підтверджували придбання послуг з транспортування; відсутність у ТОВ ТК ПАРАДАЙС основних фондів, виробничих потужностей, складських чи офісних приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок, тощо; наявність кримінального провадження стосовно ТОВ ТК ПАРАДАЙС .

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ ТК ПАРАДАЙС мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Контролюючи органом під час проведення перевірки встановлено, що між позивачем (генпідрядник) та ТОВ ТК ПАРАДАЙС (підрядник) укладено договір від 01 жовтня 2016 року №75/1, за умовами якого підрядник зобов`язується за замовлення генпідрядника на свій ризик виконати та здати йому в установлений цим Договором строк роботи, а саме: Технічне переоснащення ліній переробки насіння соняшнику підготовчого відділення на об`єкті ТОВ Українська Чорноморська Індустрія , а генпідрядник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектну документацію, прийняті від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, згідно умов даного Договору.

Відповідно до пункту 3.4 Договору від 01 жовтня 2016 року №75/1, датою закінчення виконаних робіт вважається дата їх прийняття Генпідрядником після підписання останнього Акту приймання виконаних робіт, а датою закінчення розрахунків, є дата списання грошових коштів з поточного рахунку Генпідрядника.

Підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з ТОВ ТК ПАРАДАЙС є Договір від 01 жовтня 2016 року №75/1, Додатки до вказаного Договору (Договірна ціна на виконання будівельних робіт за жовтень 2016 року), акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року.

ТОВ ТК ПАРАДАЙС виписало позивачу податкові накладні від 26 жовтня 2016 року №182610 на загальну суму 256 539,55 грн., у тому числі податок на додану вартість 42 756,59 грн., від 26 жовтня 2016 року №192610 на загальну суму 283 122,41 грн., у тому числі податок на додану вартість 47 187,07 грн., від 28 жовтня 2016 року №222810 на загальну суму 296 227,52 грн., у тому числі податок на додану вартість 49 371,25 грн., від 31 жовтня 2016 року №523110 на загальну суму 264 170,57 грн., у тому числі податок на додану вартість 39 028,43 грн., від 31 жовтня 2016 року №533110 на загальну суму 130 071,46 грн., у тому числі податок на додану вартість 21 678,58 грн.

Оплата за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться у справі.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ТК ПАРАДАЙС , у зв`язку із придбанням товарів та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як визначає пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг, а податкові накладні, виписані по спірним операціям відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що ТОВ ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ здійснює діяльність у сфері виробництва парових котлів, крім котлів центрального опалення.

З матеріалів справи вбачається, що придбані в межах спірних господарських операцій підрядні роботи замовлялись з метою виконання зобов`язань перед ТОВ Українська чорноморська індустрія на об`єкті останнього з виконання робіт з монтажу технологічного обладнання по проекту Технічне переоснащення лінії переробки насіння соняшнику .

На підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій позивач надав суду копії господарського договору, укладеного в межах спірних господарських операцій та безпосереднім замовником послуг, додаткові угоди до договору, акти прийому передачі матеріалів, кошторис, акти приймання виконаних будівельних робіт, виписки з банку, акт звіряння рахунків.

Співставлення документів по відносинам позивача із ТОВ ТК ПАРАДАЙС із документами, які підтверджують реальність придбаних послуг, свідчить, що позивач придбавав послуги з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Суд вважає необґрунтованими посилання податкового органу на неподання позивачем запитуваних документів щодо спірних господарських операцій, оскільки ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва про тимчасовий доступ до речей та документів від 28 вересня 2017 року по справі №752/17357/16-к надано старшому слідчому управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві лейтенанту податкової міліції Шеіну Д.К. або іншій уповноваженій особі за дорученням (постановою) тимчасовий доступ до речей і документів, з можливістю вилучення оригіналів документів, які перебувають у володінні ТОВ ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ , а саме договорів між ТОВ ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ та зокрема ТОВ ТК ПАРАДАЙС та документів до них.

Відтак, факт вилучення вказаних документів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду 25 жовтня 2017 року та протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 23 червня 2016 року.

Крім того, відповідно до приписів частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ ТК ПАРАДАЙС , тому, висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими.

Таким чином, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 18 лютого 2019 року №0004161414 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати по сплаті судового збору рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18 лютого 2019 року №0004161414.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 750,42 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень сорок дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЦУКОРЕНЕРГОМОНТАЖ (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Горького, буд. 1-А ; ідентифікаційний код 13706670);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко