Постанова

від 01.12.2020 по справі 520/13718/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 р.Справа № 520/13718/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ ТРЕЙДИНГ" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Заічко О.В., м Харків) від 06.04.2020 року по справі № 520/13718/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ ТРЕЙДИНГ"

до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ЄФГ ТРЕЙДИНГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії ГУ ДПС у Вінницькій області під час призначення та проведення фактичної перевірки; визнати протиправним та скасувати Рішення від 08.08.2019 р. № 154/40408479 ГУ ДПС у Вінницькій області про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄФГ ТРЕЙДИНГ (код ЄДРПОУ 40408479, зареєстрованого за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Жадановського, будинок 7) штрафних (фінансових) санкцій в сумі 250000 грн.; визнати протиправним та скасувати Рішення від 08.08.2019 р. № 154/40408479 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄФГ ТРЕЙДИНГ (код ЄДРПОУ 40408479, зареєстрованого за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Жадановського, будинок 7) штрафних (фінансових санкцій) в сумі 34000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірні рішення є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки винесені за результатами перевірки, призначеної за відсутності підстав, встановлених законом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року по справі № 520/13718/19 позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.08.2019 року на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 06.08.2019 року № 4150 та направлень від 07.08.2019 року № 2550, № 2549 працівниками відповідача проведено фактичну перевірку ТОВ «ЄФГ ТРЕЙДИНГ» , (код за ЄДРПОУ 40408479), за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Станційна, буд.1А, Автозаправна станція (АЗС № 5).

Відповідно до п. 80.1, п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Начальнику Автозаправної станції вручено під розписку копію наказу про проведення перевірки та останній розписався в направленнях на перевірку.

Перевіркою встановлено, що на підставі даних фіскальних звітних чеків (Z - звіт) за 01.07.2019 року № 0120, за 02.07.2019 року № 0121, за 03.07.2019 року № 0122, за 04.07.2019 року № 0123, за 05.07.2019 року № 0124, за 06.07.2019 року № 0125, за 07.07.2019 року № 0126, за 08.07.2019 року № 0127, за 09.07.2019 року № 0128, за 10.07.2019 року № 0129, за 11.07.2019 року № 0130 та даних АІС «Податковий блок" "Аналітична система» , підсистема «Чеки РРО» встановлено факти здійснення роздрібної торгівлі пальним (дизельне паливо, бензин А-92, бензин А-95) з АЗС з 01.07.2019 року по 11.07.2019 року без відповідних дозвільних документів саме, без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Крім того, перевіркою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів в період з 01.08.2017 року по 09.08.2017 року без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 60204-64-04677 від 25.07.2016 року, з терміном дії з 01.08.2016 року до 01.08.2017 року та № 70204-64-04885 від 08.08.2017 року, з терміном дії з 10.08.2017 року до 10.08.2018 року; ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 60204-66-04678 від 25.07.2016 року, з терміном дії з 01.08.2016 року до 01.08.2017 року та № 70204-66-04886 від 08.08.2017 року, з терміном дії з 10.08.2017 року до 10.08.2018 року ).

Обсяг реалізованої алкогольної продукції в період в період з 01.08.2017 року по 09.08.2017 року становить 18 грн. 90 коп., тютюнових виробів - 1624 грн. 30 коп.

Тобто, висновки перевірки свідчать про порушення позивачем ст. 15 Закону України від 19.12.1995 р. № 418/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон України № 418/95-ВР).

На підставі висновків перевірки відносно позивача 17.09.2019 р. складені рішення про застосування фінансових санкцій: № 154/40/40408479 на суму 250000 грн. (абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України № 418/95-ВР); № 154/40/40408479/1 на суму 34000 грн. (абз.6 ч.2 ст.17 Закону України № 418/95-ВР).

Вказані рішення позивачем отримано 26.09.2019 р.

Як зазначив суд першої інстанції, підставою для звернення до суду з даним позовом слугувала незгода позивача з вказаними рішеннями як такими, що складені за наслідками незаконно проведеної перевірки. Саме вказані обставини були покладені в основу первинного позову про скасування спірних рішень відповідача. При цьому, по суті порушень, виявлених перевіркою, позивач не надав жодних спростувань, а згодом, збільшив позовні вимоги у спосіб оскарження дій відповідача під час призначення та проведення перевірки, не оскаржуючи, при цьому, наказ на проведення фактичної перевірки від 06.08.2019 року № 4150.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що у спірних правовідносинах, строки на оскарження дій та рішень контролюючого органу в площині застосування положень Закону № 418/95-ВР становлять 1 місяць. При цьому, в цьому випадку, застосовуються саме відповідні положення Закону № 418/95-ВР як спеціального нормативно - правового акту. З урахуванням того, що строк, визначений положеннями Закону № 418/95-ВР позивачем був пропущений і судом першої інстанції не встановлено інших підстав для його поновлення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що ч. 2 ст. 123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Отже Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Вказав, що Податковий кодекс України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку.

Оскільки Податковий кодекс України пов`язує відлік строку (1095 календарних днів), протягом якого може бути стягнутий податковий борг, з днем виникнення податкового боргу, то й останнім днем звернення до суду є 1095 день (п. 56.18. ст. 56 ПКУ) з моменту отримання спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі цього апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 07.08.2019 року на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 06.08.2019 року № 4150 та направлень від 07.08.2019 року № 2550, № 2549 працівниками відповідача проведено фактичну перевірку ТОВ «ЄФГ ТРЕЙДИНГ» , (код за ЄДРПОУ 40408479), за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Станційна, буд.1А, Автозаправна станція (АЗС № 5).

Відповідно до пп. 19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податку в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За результатами проведення податкової перевірки, контролюючим органом складений акт, в якому перевіряючими були зафіксовані порушення підприємством позивача вимог Закону № 418/95-ВР, які в подальшому стали підставою для прийняття рішень, які є предметом спору у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що Закон № 418/95-ВР набрав чинності 23.01.1996 р. і згідно Преамбули визначено, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Приписами ст. 17 Закону № 418/95-ВР визначено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Цією ж статтею визначено, що дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.

З наведеного вбачається, що в місячний термін у судовому порядку можуть оскаржуватися виключно дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, а не і рішення, як про це помилково вказує суд першої інстанції у своєму рішення, у зв`язку з чим, висновок суд про пропуск місячного строку звернення до суду є помилковим.

Судова колегія суддів зазначає, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначено, ч. 1 ст. 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

З приписів Закону № 418/95-ВР та Податкового кодексу України вбачається, що на відповідача у справі покладено повноваження щодо здійснення контролю у сфері виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального та накладення відповідних штрафних санкцій.

Наведене свідчить про те, що рішення відповідача, які є предметом спору у цій справі, якими накладено на господарюючий суб`єкт штрафних санкцій є рішення, яким визначені інші зобов`язання, а саме штрафну (фінансову) санкцію.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Водночас, пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

З матеріалів справи не вбачається того, що позивачем вживалися заходи досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень (далі - Закон № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України, як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного в п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Оскільки Податковий кодекс України пов`язує відлік строку (1095 календарних днів), протягом якого може бути стягнутий податковий борг, з днем виникнення податкового боргу, то й останнім днем звернення до суду є 1095 день (п. 56.18. ст. 56 ПК України) з моменту отримання спірного рішення.

Оскільки спірні рішення прийняті контролюючим органом 08.08.2019 р., а позивач звернувся до суду першої інстанції 16.12.2019 р., колегія суддів дійшла до висновку, що строк звернення до суду ним пропущено не було.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильно вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року по справі № 520/13718/19 прийнята з норм матеріального права, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ ТРЕЙДИНГ" - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року по справі № 520/13718/19 - скасувати.

Справу № 520/13718/19 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 07.12.2020 року