Постанова

від 01.12.2020 по справі 328/1154/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 328/1154/18

провадження № 61-17003св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2019 року у складі судді Скользнєвої Н. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що 21 березня 2017 року на підставі протоколу земельних торгів № 1/7150а Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області укладено з ним договір оренди землі, за умовами якого йому надано у платне користування строком на 7 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області, загальною площею 42,0000 га, кадастровий номер 2325283200:01:002:0029.

У пункті 8 договору передбачена річна плата за користування земельною ділянкою визначена в розмірі 173 580,28 грн без ПДВ, що складає 14,56 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Він був позбавлений можливості виконати свій обов`язок приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, оскільки орендодавець не виконав зобов`язання по передачі об`єкту оренди. Проаналізувавши фінансові можливості для ведення господарської діяльності на земельній ділянці в разі її передачі орендодавцем у 2018 році, він дійшов висновку про недоцільність такої оренди землі та дострокового припинення користування земельною ділянкою. Умовами статті 33 Договору передбачена можливість дострокового припинення його дії шляхом розірвання за взаємною згодою сторін.

12 лютого 2018 року він звернувся до відповідача із заявою про дострокове розірвання Договору оренди, проте листом від 21 лютого 2018 року йому було відмовлено.

На підставі зазначеного просив розірвати договір оренди землі, укладений 21 березня 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та ним на підставі протоколу земельних торгів № 1/7150а.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2019 року, залишеним без змінпостановою Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що орендар, звертаючись до орендодавця із проханням розірвати договір оренди, не зазначив підстави та причини для його розірвання. Укладаючи договір, сторони погодили всі істотні умови договору оренди, передбачені статтею 15 Закону України Про оренду землі . Позивачем недоведене істотного порушення договору другою стороною та відсутні підстави для розірвання договору оренди за ініціативою орендаря.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 17 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при вирішені питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом а статті 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що кореспондується з положеннями закону, що регулює земельні орендні правовідносини, а саме статті 32 Закону України Про оренду землі , якою передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору. Відповідач у встановленому порядку земельну ділянку не передав, державну реєстрацію договору оренди не провів. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові 15 серпня 2018 року у справі № 532/384/16-ц.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області. подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року без змін.

Відзив мотивований тим, що під час звернення орендаря з відповідною заявою та її розгляду орендодавцем і прийняття за результатами вказаного розгляду відповідного рішення, підстави для припинення договору оренди землі в розумінні статті 31 Закону України Про оренду землі не виникали. Станом на момент укладання між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки законодавчо було визначено, що передача земельної ділянки в договірних відносинах, пов`язаних з орендою землі, не потребує складання та підписання акту приймання-передачі. Суди врахували всі обставини та підстави, ухваливши правильні і законні рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2019 року матеріали цивільної справи № 328/1154/18 надійшли до Верховного Суду та 15 жовтня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 став переможцем торгів та набув право оренди на земельну ділянку площею 42,0000 га, кадастровий номер 2325283200:01:002:0029, розташованої на територія Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населеного пункту); з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; зі строком оренди 7 років.

Згідно листа Запорізької товарної біржі Гілея від 12 листопада 2018 року за № 48 протокол було передано ОСОБА_1 після його підписання сторонами у присутності уповноваженого представника Організатора земельних торгів - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Зобов`язання, зазначені в Протоколі щодо здійснення оплати винагороди виконавця торгів, а також суми відшкодування витрат на підготовку лоту до продажу на земельних торгах, були виконані у встановлені законодавством строки переможцем аукціону ОСОБА_1 .

Відповідно до акту приймання - передачі від 21 березня 2017 року, за результатами проведення земельних торгів Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (Організатор торгів) передало, а ОСОБА_1 (Переможець торгів) прийняв документацію із землеустрою (технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та оцінки земель на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності.

21 березня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Орендодавець) укладено договір оренди землі (далі - Договір) з фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Орендар), за умовами якого Орендодавець надав у платне користування строком на 7 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області, загальною площею 42,0000 га, кадастровий номер 2325283200:01:002:0029.

Проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки відбулось 05 вересня 2018 року.

У пункті 8 договору річна плата за користування земельною ділянкою визначена в розмірі 173 580,28 грн. без ПДВ, що складає 14,56 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

За загальним правилом, передбаченим частиною першою, третьою статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до пунктів 32, 33 договору оренди землі його дія припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - Орендаря; а також припиняється достроково шляхом його розірвання за: взаємною згодою Сторін; рішенням суду на вимогу однієї із Сторін унаслідок невиконання другою Стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення або пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом .

За змістом частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 зроблено висновок, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У порушення вказаних вимог судом у справі, яка переглядається, не було досліджено питання істотності порушення відповідачкою умов договору купівлі-продажу та наскільки продавець позбавився того, на що він розраховував, з огляду на те, що судом першої інстанції у справі, яка переглядається, ураховано термін, на який укладався договір купівлі-продажу, - до 03 березня 2031 року, та зіставлено його з періодом заборгованості, яку допустила ОСОБА_1 .

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Встановивши, що позивачем не доведено підстави для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат